Ухвала суду № 92841168, 05.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

05 листопада 2020 року Справа № 915/910/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150 (код ЄДРПОУ 40075815)

адреса для листування: вул. Льва Толстого, 61, м. Київ, 03035

до відповідача Фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 )

про стягнення грошових коштів в розмірі 62 720, 26 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “Українська залізниця” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни заборгованість з орендної плати в розмірі 7 926, 85 грн., неустойку в розмірі 54 793, 41 грн.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди державного майна № РОФ-765 від 01.06.2009 року, а саме: зобов`язань щодо повернення майна у зв`язку із закінченням строку дії договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати та нараховано відповідачу неустойку. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 174, 193, 283, 284, 291 ГК України, ст. 11, 509, 626-628, 759, 785 ЦК України, ст. 17, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця” (вх. № 8080/20 від 03.07.2020 року) до відповідача Фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни про стягнення грошових коштів в розмірі 62 720, 26 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 26.08.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.08.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 28.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 20.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 20.10.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 05.11.2020 року.

В судовому засіданні 05.11.2020 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України та ч. 4, 7 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 05.11.2020 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 106-107).

Жодних клопотань про розгляд справи за відсутності позивача або повідомлень позивача про неможливість забезпечення явки представника до суду не надходило.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.10.2020, надіслана на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни, АДРЕСА_1 , повернута до суду відділенням поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (арк. 103-105).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З наведеної процесуальної норми слідує, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від 23.08.2019 року по справі № 910/13094/17).

Судом встановлено, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 62 720, 26 грн., з яких: 7 926, 85 грн. - заборгованість з орендної плати та 54 793, 41 грн. – неустойка відповідно до ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування річчю.

До матеріалів позовної заяви позивачем подано суду договір № РОФ-765 від 01.06.2009 року, а також розрахунок заборгованості по орендній платі на суму 7 926, 85 грн. за період січень 2020 по червень 2020 та розрахунок заборгованості по неустойці 54 793, 41 грн. за період січень 2019 по травень 2020 (арк. 11).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 20.10.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 05.11.2020 року. Зобов`язано позивача подати суду обґрунтований розрахунок суми позовних вимог з наданням підтверджуючих доказів проведених відповідачем оплат.

На виконання вимог ухвали суду, 29.10.2020 року позивачем подано суду клопотання про долучення розрахунку заборгованості по орендній платі на суму 7 981, 08 грн. за період з січня 2020 по червень 2020 та розрахунок заборгованості по неустойці на суму 46 680, 40 грн. за період вересень 2018 по травень 2020 (арк. 98-101).

Позивачем не виконано вимоги ухвали суду щодо подання суду доказів проведення відповідачем оплат.

Судом встановлено, що позивачем подано до матеріалів справи два розрахунки заборгованості, які є різними за своїм змістом, містять суперечливі дані та з яких неможливо перевірити розмір заборгованості з орендної плати та неустойки, а також розмір здійснених відповідачем оплат.

Так, у поданих під час подання позовної заяви та на виконання вимог ухвали суду розрахунках заборгованості з орендної плати (арк. 11, 100-101) помісячні суми не відповідають кожному конкретному місяцю, що унеможливлює перевірку судом розміру орендної плати за конкретний місяць.

У поданих під час подання позовної заяви та на виконання вимог ухвали суду розрахунках заборгованості по неустойці (арк. 11, 98-99) аналогічно містяться суперечності. Наприклад, в поданому разом з позовною заявою розрахунку зазначено про проведення оплати відповідачем в сумі 65 473, 99 грн. Натомість, в поданому на виконання вимог ухвали суду розрахунку зазначено про проведення оплати відповідачем в сумі 65 474, 24 грн.

Аналогічно в якості прикладу судом вибірково взято один місць: наприклад, в поданому разом з позовною заявою розрахунку розмір неустойки за лютий 2020 становить 5 052, 51 грн. Натомість, в поданому на виконання вимог ухвали суду розрахунку зазначено, що розмір неустойки за лютий 2020 становить 5 407, 64 грн. (арк. 11, 98-99).

Позивачем не подано суду будь-яких пояснень щодо невідповідностей між сумами в розрахунках, як і не подано доказів проведення відповідачем оплат, що унеможливлює для суду не лише перевірку розміру заборгованості, але й призначення платежів (оплата за оренду, неустойка тощо).

Відповідно до ч. 8 ст. 81 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог ч. 8 ст. 81 ГПК України позивач не повідомив про причини невиконання вимог ухвали суду щодо подання доказів, які є необхідними для вирішення спору.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 № 910/16978/19).

Суд вважає за необхідне також зазначити, що позивач самостійно на власний розсуд розпоряджається наданими йому процесуальним законом правами. Приписами ГПК України на учасників процесу покладено обов`язок добросовісного виконання учасниками справи своїх обов`язків, в тому числі покладених судом. Позивачу було забезпечено можливість реалізувати права та обов`язки без будь-яких перепон чи ускладнень. Судом враховано, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутись до господарського суду із аналогічним позовом після усунення недоліків. Вказана норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може подати докази, він повинен повідомити суд про причини неможливості подання доказів. В спірному випадку обставини справи та неподання витребуваних згідно ухвали суду доказів свідчать про неможливість розгляду справи за поданими самим позивачем документами. Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача можливості реалізувати право на отримання судового захисту шляхом повторного звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки невиконання позивачем своїх процесуальних обов`язків щодо подання доказів (або повідомлення про причини неможливості подання доказів) унеможливлює виконання судом вимог ГПК України щодо виконання завдань господарського судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 226 ГПК України ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 226, 233-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства “Українська залізниця” до відповідача Фізичної особи-підприємця Кордік Людмили Володимирівни про стягнення грошових коштів в розмірі 62 720, 26 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст. 254-257 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України

Повний текст ухвали складено та підписано 10.11.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш