Рішення № 92841156, 10.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 справа № 914/899/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”, м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, м. Київ

про стягнення майнової шкоди.

Ціна позову – 22407,21грн.

За участю представників:

від позивача: не викликався;

від відповідача 1: не викликався;

від відповідача 2: не викликався.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” про стягнення майнової шкоди в порядку суброгації у розмірі 22407,21грн.

Ухвалою суду від 15.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 12.05.2020р. Враховуючи продовження карантинних заходів, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, ухвалою суду від 12.05.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено розгляд справи на 16.06.2020р. Ухвалою суду від 16.06.2020р., 16.07.2020р. залучено співвідповідачем у справі ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” та відкладено розгляд справи на 08.09.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020р. Враховуючи розумність строку розгляду спору, з метою додаткового з`ясування обставин справи та дослідження доказів, ухвалами суду від 06.10.2020р., від 20.10.2020р. розгляд справи відкладався до 10.11.2020р.

В судове засідання 10.11.2020р. представник позивача явки повноважного представника не забезпечив, від позивача поступила заява за вх.№32216/20 від 06.11.2020р. про розгляд справи без участі представника позивача, та позовні вимоги у даній заяві позивач підтримав. Від позивача подано відповіді на відзив за вх.№17573/20 від 12.05.2020р., за вх.№21629/20 від 10.07.2020р.

В судове засідання 10.11.2020р. відповідач 1 явки повноважного представника не забезпечив, від відповідача 1 поступили додаткові пояснення за вх.№30576/20 від 21.10.2020р. Від відповідача 1 подано заперечення за вх.№18345/20 від 25.05.2020р., відзив на позовну заяву за вх.№17336/20 від 07.05.2020р.

В судове засідання 10.11.2020р. відповідач 2 явки повноважного представника не забезпечив, від відповідача 2 подано заяву за вх.№28686/20 від 05.10.2020р., в якій останній просить врахувати відзив на позовну заяву, застосувати строк позовної давності, в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” відмовити та розгляд справи проводити без участі представника відповідача 2. Від відповідача 2 подано відзив на позовну заяву за вх.№21266/20 від 07.07.2020р.

17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII “Прикінцеві положення” Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Станом на 11.11.2020 жодних заяв чи клопотань не поступало.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників сторін не обов`язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач зазначає, що 14 березня 2017 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «ХОРШ УКРАЇНА» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО СОRРОRАТЕ» №011158/4100/0000018, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 . 12 квітня 2017 року на проспекті Московському у місті Харків ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «ВОDЕХ» державний номерний знак НОМЕР_3 , скоїв зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Факт та обставини зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, як зазначає позивач, підтверджуються: довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у м.Харкові №3017103543247135 вих. №1886 від 25 квітня 2017 року; постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 червня 2017 року по справі №645/1760/17; схемою місця ДТП УПП у м. Харкові від 12 квітня 2017 року (копії вказаних доказів долучено до матеріалів справи). На підставі вищезазначених документів та заяви ТОВ «ХОРШ УКРАЇНА» про виплату страхового відшкодування від 13 квітня 2017 року; звіту про оцінку КТЗ №01-24/04 від 24 квітня 2017 року; рахунку ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ» №2310239363-1 від 21.04.2017 р.; акту виконаних робіт №2310239363 від 31.05.2017 року; страхового акту №00221944 від 13 травня 2017 року; позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 122 407,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №027897 від 07 липня 2017 року (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що винною особою в скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано третю особу ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 червня 2017 р. по справі №645/1760/17. ОСОБА_1 , під час скоєння ДТП, виконував свої трудові (службові) обов`язки у якості працівника ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-1", відтак обов`язок щодо відшкодування збитків у розмірі 122 407,21 грн., спричинених з вини ОСОБА_1 , у повному обсязі покладається на відповідача 1.

Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 застраховано ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на умовах договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у м. Харкові №3017103543247135 вих. №1886 від 25 квітня 2017 року та витягом з Централізованої бази даних даних Моторного (транспортного) страхового бюро України сайту https://cbd.mtsbu.ua/ (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи). Отже, як зазначає страховик (ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979 також є особою, відповідальною за завдані збитки.

Позивач зазначає, що договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979 встановлено ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну у розмірі 100 000,00 грн та франшизу 0,00 грн., а згідно звіту про оцінку КТЗ №01-24/04 від 24 квітня 2017 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу (матеріальний збиток) дорівнює 122 699,69 грн., то на страховика ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» покладається обов`язок щодо відшкодування позивачу частини збитку у розмірі 100 000,00 грн. Зазначений обов`язок було виконано, а саме за претензією позивача №19701 вих.№3792 від 01.06.2017 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 100 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗР046418 від 08 серпня 2017 року. Позивач зазначає, що різниця між фактичним розміром шкоди (122 407,21 грн.) та страховою виплатою (100 000,00 грн.), становить 22 407,21 грн., та на думку позивача має бути відшкодована позивачу відповідачами.

У відповіді на відзив за вх.№17573/20 від 12.05.2020р. позивач зазначає, що відповідачем 1 у відзиві надано інформацію про те, що його цивільно-правову відповідальність на момент вчинення ДТП було застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУПП» на умовах договору добровільного страхування №К081341 від 15.12.2016р., проте не надано доказів чинності цього договору на момент настання ДТП. Таким чином, у разі, якщо наведений договір добровільного страхування був чинним на момент скоєння ДТП, та його умови передбачали відшкодування шкоди внаслідок ДТП, то обов`язок щодо відшкодування позивачу оспорюваної суми матеріального збитку у розмірі 22 407,21 грн. має бути покладений на ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», як страховика за договором добровільного страхування.

У відповіді на відзив за вх.№21629/20 від 10.07.2020р. позивач зазначає, що покликання відповідача 2 на п. 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N1961-IV та відповідну судову практику є невірним, оскільки Закон N1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 від 15.12.2016 року є договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, на який норми спеціального закону N1961-IV не розповсюджуються. Позивач зазначає, що до моменту подання позовної заяви (а точніше до моменту отримання відзиву від відповідача 1) позивачу було не відомо про наявність договору добровільного страхування №К081341. Ні під час врегулювання страхового випадку, ні після виплати страхового відшкодування відповідач 1 і відповідач 2 не надавали позивачу інформацію про наявність Договору №К081341. Позивач зазначає, що на стадії досудового врегулювання справи позивач звертався до відповідача 2 із заявою №19701 вих.№3792 від 01.06.2017 року про виплату страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979, умовами якого встановлено ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну у розмірі 100 000,00 грн. та зазначав у цій заяві, що розмір збитків понесених позивачем (виплачене страхове відшкодування за договором КАСКО) складає 122 699,69 грн., проте під час врегулювання цієї заяви відповідач 2 не повідомив позивача про наявність договору добровільного страхування цивільної відповідальності №К081341. На думку позивача, ГПК України та іншими законами відносно означеного засобу захисту порушеного права не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, а договір №К081341 є договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, на який норми спеціального закону N1961-IV не розповсюджуються, то позивач має право звернутись безпосередньо до суду із позовною заявою про захист власних порушених прав (у тому числі і до відповідача 2) без попереднього направлення відповідної претензійної вимоги (заяви) відповідачу 2. Щодо покликань відповідача 2 на сплив строку позовної давності позивач зазначає, що позивачем пред`явлено позов до відповідача 1 (одного із кількох боржників) 09 квітня 2020 року, тобто в межах строку загальної позовної давності, що перериває перебіг позовної давності. Про існування договору №К081341, тобто про те, що саме відповідач 2 є особою, яка порушує права позивача в частині відшкодування збитків, що є предметом цього позову, позивачу стало відомо вже після отримання відзиву від відповідача 1, тобто 08 травня 2020 року, тому на думку позивача перебіг строку позовної давності за вимогою до відповідача 2 починається з 09 травня 2020 року.

У відзиві на позовну заяву за вх.№17336/20 від 07.05.2020р. відповідач 1 зазначає, що на момент вчинення ДТП, що відбулось 12 квітня 2017 року на проспекті Московському у місті Харків між транспортним засобом «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» (страховик) згідно полісу № АК/5614979, а також з страховиком був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № К081341 від 15.12.2016 року, який передбачає додатковий ліміт за шкоду спричинену майну у розмірі 100 000,00 грн. (копію договору № К081341 від 15.12.2016 року долучено до матеріалів справи). Таким чином, на думку відповідача 1 розмір матеріального збитку не перевищує ліміт відповідальності страховика відповідача згідно Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № К081341 від 15.12.2016року. Відповідач 1 зазначає, що оскільки ТОВ «Транс-Сервіс-1» застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому саме страховик несе зобов`язання за цими договорами перед третьою особою у випадку настання страхового випадку в межах відповідного ліміту відповідальності. З огляду на вказані обставини відповідач 1 просить в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 відмовити.

В запереченнях за вх.№18345/20 від 25.05.2020р. відповідач 1 зазначає, що на момент скоєння ДТП 12.04.2017р. у договорі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № К081341 від 15.12.2016року, в розділі договору добровільного страхування № К081341 від 15.12.2016року визначено, що договір діє з 18.02.2017 року по 17.02.2018 року, а підтвердженням його чинності є платіжне доручення №1380 від 26.01.2017 року, яке засвідчує факт оплати договору (копію вказаного платіжного доручення долучено до матеріалів справи). Таким чином, на думку відповідача 1 особою відповідальною за збитки у розмірі 22407,21грн. є страховик.

У відзиві на позовну заяву за вх.№21266/20 від 07.07.2020р. відповідач 2 зазначає, що згідно заяви на виплату страхового відшкодування № 19701 від 01.06.17р., поданої позивачем до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», він просить здійснити відшкодування шкоди в розмірі 100000 грн., що й було виплачено ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно платіжного доручення № ЗР 046418 від 08.08.17р. З заявою про виплату страхового відшкодування по даному випадку в розмірі 122 407, 21 грн. чи додатково 22 407,21 грн., тобто понад ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5614979 позивач до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не звертався.

Відповідач 2 зазначає, що страхувальником ТзОВ «Транс-Сервіс-1» при повідомленні про ДТП 12.04.2017 року не було надано страховику примірник Договору страхування №11/02-05К-081341 від 15.12.16р., а третьою особою, якою є позивач, не надано заяву на виплату страхового відшкодування в розмірі понад ліміт відповідальності за полісом страхування ОСЦПВВНТЗ. Відповідно до п.24.1.5 Договору страхування підставою для відмови у виплаті

страхового відшкодування за цим Договором є невиконання або неналежне виконання страхувальником обов`язків, передбачених умовами договору. Відповідач 2 зазначає, що ненадання страхувальником ТзОВ «Транс-Сервіс-1» при настанні події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, та після отримання претензії від позивача, примірника даного договору страхування Страховику та невиконання ним своїх обов`язків, передбачених розділом 20 договору страхування, є невиконанням Страхувальником обов`язків, передбачених умовами договору, та є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за цим Договором страхування.

Відповідач 2 зазначає, що ДТП сталася 12.04.2017 року, однак станом на даний час позивач не звертався до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про доплату страхового відшкодування, тобто більше трьох років з моменту ДТП, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До участі в даній справі в якості співвідповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було залучено за клопотанням позивача від 08.05.20р. ухвалою суду від 16.06.20р., тобто поза межами строків, передбачених законом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відповідач 2 зазначає, що оскільки ДТП сталася 12.04.2017 року, то 12.04.2020 року закінчився строк позовної давності для пред`явлення позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». З огляду на вказані обставини відповідач 2 просить застосувати позовну давність та в задоволенні позову до відповідача 2 відмовити.

Обставини, встановлені судом.

14 березня 2017 року за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО СОRРОRАТЕ» №011158/4100/0000018 Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА” (страховик) було застраховано транспортний засіб «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 , страхувальником та вигодонабувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна".

12 квітня 2017 року в м.Харкові на проспекті Московському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «ВОDЕХ» державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Хорш Україна», під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №3017103543247135 про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у м.Харкові вих.№1886 від 25.04.2017р.

Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова у справі №645/1760/17 (провадження №3/645/938/17) встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.9. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України. Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова у справі №645/1760/17 встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія ТОВ «Транс-Сервіс». Також те, що в момент вчинення ДТП ОСОБА_1 працював водієм ТОВ «Транс-Сервіс» підтверджується довідкою ТОВ «Транс-Сервіс-1» №308 від 05.05.2020р.

13 квітня 2017 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування, до якої долучив схему ДТП. А також подав повідомлення №ЦВ-011491 від 14.04.2017р. щодо події (ОСЦНВ) із зазначенням місця та часу події, даних водія та застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості КТЗ №01-24/04 від 24.04.2017р., складеного оцінщиком ФОП Кулиш Олександром Васильовичем, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний номер знак НОМЕР_1 , становить 122699,69грн. з ПДВ.

Згідно Рахунку ТОВ "Атлант-М-Лепсе" №2310239363-1 від 21.04.2017р. та акту виконаних робіт №2310239363 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний номер знак НОМЕР_1 , склала 122407,21грн.

За страховим випадком – ДТП, що сталась 12.04.2017 за участю застрахованого транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний номер знак НОМЕР_1 , згідно складеного страхового акту №00221944 від 13.05.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 122407,21грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням №027897 від 07.07.2017р.

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (як особи, відповідальної за завдану шкоду) із заявою №19701 про виплату страхового відшкодування вих.№3792 від 01.06.2017р., в якій зазначив, що транспортний засіб постраждалої сторони на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» за договором добровільного комплексного страхування наземних транспортних засобів №011158/4100/0000018 від 14.03.2017року, ПрАТ Страхова компанія «Уніка» здійснено страхове відшкодування в розмірі 122407,21грн. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність особи винної в настанні дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, позивач керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1187 ЦК України та положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив відшкодувати витрати в розмірі 100000,00грн. Додатками до заяви №19701 про виплату страхового відшкодування зазначено зокрема, страховий акт, заява про подію, розширена довідка ДАІ, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, звіт, рахунок СТО, платіжне доручення.

08.08.2017р. ПрАТ Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” відшкодувала ПрАТ Страхова компанія «Уніка» 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗР046418 від 08.08.2017р.

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” із листом №19701/10 від 10.09.2019р. в якому просив повідомити інформацію та надати документи в підтвердження того, що під час ДТП ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 виконував свої трудові обов`язки в якості працівника ТОВ “Транс-Сервіс-1”. На підтвердження надіслання вказаного листа долучено рекомендоване повідомлення №6503203668973 із довідкою пошти з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання».

Жодних листів/повідомлень про наявність інших договорів страхування між відповідачами 1 та 2, скерованих на адресу ПрАТ Страхова компанія «Уніка» не представлено.

Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 застраховано ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на умовах договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну у розмірі 100000,00грн. (франшиза 0,00грн.), що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у м. Харкові №3017103543247135 вих. №1886 від 25 квітня 2017 року та витягом з Централізованої бази даних даних Моторного (транспортного) страхового бюро України сайту https://cbd.mtsbu.ua/, та визнається учасниками справи.

Судом встановлено, що 15.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” (страховик) та Приватним акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «DAF FT 95ХF430» державний номерний знак НОМЕР_2 додатково на суму 100000,00грн.

Пунктом 12 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 від 15.12.2016р. визначено строк дії договору в період з 18.02.2017р. по 17.02.2018р. Згідно із п. 10 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 від 15.12.2016р., страховий платіж встановлено в розмірі 70,00грн. Відповідачем 1 долучено платіжне доручення №1380 від 26.01.2017 про сплату відповідачу 2 страхового платежу згідно полісів №№81339-81343 в загальному розмірі 350,00грн.

Позивач вказує на те, що до моменту подання позовної заяви позивачу не було відомо про наявність договору добровільного страхування №К081341. Ні під час врегулювання страхового випадку, ні після виплати страхового відшкодування, відповідачі 1 та 2 не надавали позивачу інформацію про наявність договору №К081341. Позивачу стало відомо про даний договір страхування №К081341 після отримання відзиву від відповідача 1, тобто 08 травня 2020р. Доказів протилежного, зокрема повідомлення позивача про наявність між відповідачами додаткового договору страхування №К081341, не подано.

Позивач зазначає, що страховик (ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є відповідальною особою за завдані збитки, зокрема на суму 22407,21грн., яку позивач просить стягнути.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із п.3 ч.1 ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 3 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов`язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем DAF FT 95 НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 , підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова у справі №645/1760/17 (провадження №3/645/938/17).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

У відповідності до статті 1194 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" особа, цивільно правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних та господарських справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2878цс15, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль DAF FT 95 НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979 та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 у Приватному акціонерному товариству “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну за договором №АК/5614979 у розмірі 100000,00 грн. та за договором №К081341 у розмірі 10000,00 грн., всього на загальну суму 200000,00грн. Відтак, за даних обставин розмір виплаченого страхового відшкодування позивача не виходить за межі визначеного відповідачами розміру страхових виплат для повного відшкодування завданої шкоди.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц.

Відповідачем 2 не заперечено факту наявності та чинності на момент скоєння ДТП договору №К081341, який було укладено між відповідачами 1, 2.

Як встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача 2 із заявою №19701 про виплату страхового відшкодування вих.№3792 від 01.06.2017р., в якій зазначено про здійснене страхове відшкодування в розмірі 122407,21грн. ПрАТ Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” відшкодувала ПрАТ Страхова компанія «Уніка» 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗР046418 від 08.08.2017р. Також, як встановлено судом в процесі розгляду справи, між відповідачами 1, 2 укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 від 15.12.2016р., про наявність якого відповідачу стало відомо із моменту отримання відзиву від відповідача 1 у даній справі 08.05.2020р. Доказів обізнаності позивача про наявність між відповідачами 1, 2 договору добровільного страхування №К081341 від 15.12.2016р. до 08.05.2020р. відзиву на позов відповідача 1 не подано, та з матеріалів справи не вбачається. Відтак, підставними є вимоги позивача до відповідача 2 про стягнення виплаченої суми страхового відшкодування.

Щодо покликань відповідача 2 на те, що позивач не звертався до ПрАТ УСК “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” з заявою про доплату страхового відшкодування по даній справі, а також з позовною заявою, в межах строків передбачених п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а до участі в даній справі в якості співвідповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було залучено за клопотанням позивача від 08.05.20р. ухвалою суду від 16.06.20р., тобто поза межами строків, передбачених законом, оскільки ДТП сталося 12.04.2017 року, то 12.04.2020 року закінчився строк позовної давності для пред`явлення позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 від 15.12.2016 року є договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, на який норми спеціального закону не розповсюджуються.

Як вбачається із заяви позивача №19701 про виплату страхового відшкодування вих.№3792 від 01.06.2017р. із якою звертався до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», позивач зазначив відповідачу 2 про здійснене страхове відшкодування в розмірі 122407,21грн., однак ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» жодної відповіді/інформації щодо наявності між відповідачами 1, 2 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081341 не надано, а здійснено оплату в розмірі 100000,00грн. за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5614979.

Оскільки ГПК України та іншими законами відносно визначеного способу захисту порушеного права не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, а як вже було зазначено вище, договір №К081341 є договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності на який норми спеціального закону N1961-IV не розповсюджуються, то позивач має право звернутись безпосередньо до суду із позовною заявою про захист власних порушених прав (у тому числі і до відповідача 2) без попереднього направлення відповідної претензійної вимоги (заяви) відповідачу 2.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення майнової шкоди) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП відбулося 12.04.2017р. Як встановлено вище судом, про існування договору №К081341, тобто про те, що саме відповідач 2 є особою, яка порушує права позивача в частині відшкодування збитків, що є предметом позову, позивачу стало відомо вже після отримання відзиву від відповідача 1, а саме 08 травня 2020 року. Позивач (особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору страхування) позов про стягнення майнової шкоди з відповідача-1 подав згідно відмітки на конверті органу поштового зв`язку 10.04.2020р. Відповідачем 2 ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” платіжним дорученням №ЗР046418 від 08.08.2017р. фактично здійснено часткову оплату виплаченої позивачем суми. Відтак, враховуючи вищевказані обставини, перебіг строку позовної давності за вимогою до відповідача 2 не є пропущеним.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача 2 є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог до відповідача 1 належить відмовити.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача 2 пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, буд.37, ідентифікаційний код 33525073) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 22407,21грн. страхового відшкодування та 2102,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог до відповідача 1 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 13.11.2020р.

Суддя С.В. Іванчук