Рішення № 92838481, 10.11.2020, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1625/20

Провадження № 2/715/484/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Григочака Ю.П.

секретар судового засідання Ткач О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом КС «Наші Люди» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

КС «Наші Люди» звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що КС «Наші Люди» є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . В будинку на даний момент зареєстрований син колишньої власниці будинку – ОСОБА_1 . Останній у будинку фактично не проживає вже понад 1,5 роки. Зважаючи на вищевикладене, просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 , зняти його з реєстрації місця проживання за даною адресою, а також стягнути із останнього судові витрати по справі.

Ухвалою судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2020 року відкрито провадження за даним позовом та призначено судове засідання на 16.09.2020 року.

09.09.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання вказує на те, що відповідач є її сином, на даний час він перебуває за кордоном в пенітенціарному закладі, але планує повернутися в Україну та надалі проживати у будинку. Крім цього, всі його речі знаходяться у спірному будинку. Просить суд у позові відмовити у повному обсязі.

16.09.2020 року до суду від КС «Наші Люди» надійшла позовна заява у новій редакції, в якій просить суд зняти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації місця проживання за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а також стягнути із останнього судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача КС «Наші Люди» не з`явився, однак від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак від його представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно свідоцтва, зареєстрованого в реєстрі за №962 від 29.03.2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 161559048, КС «Наші Люди» належить на праві приватної власності майно, яке складається з житлового будинку та господарських будівель та споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із паспортних даних ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернення до суду з позовом про зняття особи з реєстрації місця проживання за своєю суттю є вимогою про позбавлення житла особи, виселення із займаного нею житла, спрямованою на захист права власності позивача.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України", в контексті вказаної Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем (рішення у справі "Прокопович проти Росії", заява N 58255/00, пункт 36). Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло (рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", заява N 19009/04, пункт 50).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спірне майно є єдиним житлом відповідача ОСОБА_1 . Останній утримується за кордоном в пенітенціарному закладі, тобто фактично не проживає в спірному житлі не зі своєї волі. Позивач, будучи стягувачем у виконавчому провадженні, в рахунок погашення боргу виявив бажання залишити за собою непродане нерухоме майно – спірне на сьогодні житло, що належало ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявні права третіх осіб на це майно, зокрема права проживання ОСОБА_1 . При цьому суд, оцінюючи легітимність мети обраного позивачем способом захисту свого права власності, співставляючи її із значенням спірного об`єкту нерухомості для відповідача, який є його єдиним житлом, а також беручи до уваги той факт, що житловий будинок на даний час не використовується за своїм призначенням ні самою КС «Наші Люди», ні будь якими іншими уповноваженими нею особами, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог КС «Наші Люди».

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні змінених позовних вимог КС «Наші Люди» до ОСОБА_1 про зняття з особи з реєстрації місця проживання – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: