Рішення № 92838307, 06.11.2020, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/352/20

Провадження № 2/710/226/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання – Харченко Л.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Воронкова В.О.,

представника відповідача – адвоката Ігнатенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

27.03.2020 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належну йому частину набутих у шлюбі грошових коштів в сумі 128 891,51 грн (сто двадцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто одну гривню 51 копійку).

Свій позов позивач мотивує тим, що 02.08.2017 між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачкою - ОСОБА_3 було укладено шлюб. Однак, з жовтня 2019 року подружжя перестали спільно проживати. Крім того, відповідачка вигнала позивача з дому (на той момент жили у її батьків за адресою: АДРЕСА_1 ) та відмовляється мирним шляхом поділити спільне майно - грошові кошти, що були зароблені за час фактичних шлюбних відносин. В період шлюбу ОСОБА_1 та його дружина постійно працювали, збираючи грошові кошти, як на потреби молодої сім`ї, так і мріяли накопити кошти для купівлі спільного житла для подружжя, щоб не залежати від батьків. Свої власні грошові кошти подружжя на їжу та мешкання не витрачало, а ретельно накопичувало, оскільки мало спільну мрію - вирватись із села або в обласний центр, або в Європу. За свідченням позивача спільні грошові кошти знаходились за «українською традицією» на зберіганні у дружини. Для цього використовувався старий червоний гаманець, в який складалися накопичені подружжям грошові кошти, а також папірець на якому відповідач вів облік накопичених грошових коштів з моменту весілля. Позивач працював за кордоном в Польщі та Чехії, крім цього подружжя займалося збиранням та чищенням горіхів, продажем малини, позивач займався відеозйомкою, працював на Лебединському насіннєвому заводі, відповідачка працювала та працює в Лебединській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 на посаді вчителя. Загальна сума, яка була зароблена за період перебування в шлюбі становить 257 783,06 грн. Позивач вважає, що відповідно до ст.ст. 60, 70 СК України, позивач має право на половину спільно нажитого з відповідачем майна. В даному випадку на половину сумісно накопичених подружжям грошей.

Відповідач надав відзив у справі, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. Наявність на момент припинення фактичних шлюбних стосунків заощаджень в сумі 257 783,06 грн. не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Вказані кошти були витрачені подружжям в період спільного проживання на потреби сім`ї. За час спільного проживання, позивач двічі виїжджав на заробітки за кордон, задля чого було витрачено значну кількість коштів на оформлення відповідних документів. Весь інший час позивач не працював та доходів в сім`ю не приносив. Після одруження відповідач продовжувала навчання, що також тягло за собою значну кількість коштів, а саме оплата навчання, проїзд, навчальні матеріали. Крім того, після влаштування на роботу відповідач мала невелику заробітну плату. Твердження позивача про те, що подружжя за час спільного проживання, спільною працею та зусиллями заробило та відклало якісь кошти, будь – якими належними та допустимими доказами не підтверджено. Відповідач надав відповіді на питання: 1. на банківську карту 09.07.2019 відкриту у АТ КБ Приват Банку від ОСОБА_4 надійшли кошти в сумі 15 180,00 грн з призначенням платежу «Благодійність» чи належали вони ОСОБА_1 і чи була це його чи когось іншого заробітна плата відповідачу невідомо. Кошти після зняття з рахунку передала ОСОБА_1 . 2. Протягом спільного проживання кошти від ОСОБА_1 на відповідальне чи інше зберігання не приймала. Утримувачем сімейного бюджету був ОСОБА_1 він і розпоряджався коштами та приймав рішення про витрати та купівлю всього необхідного для життя. Поточні витрати здійснювала із заробітної плати. 3. Відповідач не пам`ятає щоб вела якийсь облік грошових коштів наявних в сім`ї. 4. При розписі батьки відповідачки подарували 500 доларів США в рахунок подарунку на весілля. На весіллі батьки відповідачки та батьки ОСОБА_5 озвучили, що дарують сторонам по 1 тисячі доларів. Скільки коштів було подаровано на весіллі відповідач точно не пам`ятає. Всі кошти подаровані на весіллі були витрачені на побутові потреби, речі, харчування, відпочинок та інше.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Побережна Н.П. ухвалою від 12.05.2020 відкрила провадження у справі та визначила розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 15.06.2020 було витребувано письмові докази.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12.10.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач та його представник з`явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з`явився та заперечував проти позову.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1423 від 31.01.2006 ОСОБА_6 має право на заняття адвокатською діяльністю (Т.1 а.с.8).

Відповідно до ордеру серії ОД № 520060 від 29.01.2020 ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги від 29.01.2020 №07/фо представляє інтереси ОСОБА_1 у всіх судах України, в усіх органах досудового розслідування, прокуратурах України, всіх установах підприємствах та організаціях України, без обмежень повноважень (Т.1 а.с.9).

За даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 02.08.2017 Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб 02.08.2017, про що складено відповідний актовий запис за №77 (Т.1 а.с.14).

Відповідно до довідки про доходи №178 від 20.01.2020, виданої ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», ОСОБА_1 працював по Договору цивільно – правового характеру № ВА-00000013 в період з 13.02.2018 по 30.04.2018, загальна сума доходу за період з лютого 2018 по квітень 2018 становить 23762,79 грн (Т.1 а.с.18).

За даними паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган видачі 7133, дата закінчення строку дії 04.04.2028, відмічені відомості про виїзд за межі України ОСОБА_9 : з 11.06.18 по 01.09.18, з 31.03.19 по 09.06.19 (Т.1 а.с.19-21).

Згідно з фото наявна банківська картка VISA Debit № НОМЕР_3 в Bank Polski (Т.1 а.с.22-23).

За змістом копії повідомлення про злочин в порядку ст. 214 КПК України, заявник ОСОБА_1 просив: внести до ЄРДР запис та розпочати розслідування шахрайства, скоєного ОСОБА_3 . Надати відповідний витяг з ЄРДР та визнати потерпілим від шахрайства. В повідомленні вказував на те, що ОСОБА_3 заволоділа його грошима, які були подаровані їм на весілля та зароблені заявником в сумі 5000,00 тисяч доларів США або 120 000,00 тисяч гривень (Т.1 а.с.45).

Відповідно до копії талону – повідомлення Єдиного обліку №246 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.01.2020 старшим інспектором черговим Шполянського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, було прийнято заяву від ОСОБА_1 про те, що дружина не повертає спільні кошти та відмовляється що такі існують, та зареєстровано в інформаційно –телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Шполянське відділення поліції Смілянського відділу ГУНП в Черкаській області, за № 246 (Т.1 а.с.46).

Згідно з ухвалою слідчого судді Шполянського районного суду Черкаської області від 26.02.2020 у справі №710/196/20 було задоволено скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича та зобов`язано посадових осіб Шполянського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості згідно повідомлення ОСОБА_1 від 22.01.2020 про злочин в порядку ст. 214 КПК України (Т.1 а.с.47-50).

Відповідно до роздруківки із сайту Національного банку України станом на дату 22.03.2020 1 долар США коштує 27,80 грн (Т.1 а.с.51-52).

Згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 358 від 21.12.2009, Ігнатенко Володимир Миколайович має право на заняття адвокатською діяльністю (Т.1 а.с.83, 95).

Відповідно до посвідчення адвоката України №339 від 21.12.2009 ОСОБА_10 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 358 від 21.12.2009 (Т.1 а.с.84).

Згідно з ордером серії ЧК № 124814 від 25.05.2020 ОСОБА_10 на підставі договору про надання правової допомоги від 25.05.2020 № 25/05/20-3 представляє інтереси ОСОБА_3 у Шполянському районному суді Черкаської області (Т.1 а.с.85, 96).

Відповідно до відповідей на запитання, поставлених ОСОБА_1 в порядку ст. 93 ЦПК України ОСОБА_3 зазначила, що на її банківську карту 09.07.2019, відкриту у АТ КБ ПриватБанк від ОСОБА_11 надійшли грошові кошти в сумі 15180,00 грн з призначенням платежу «благодійність», чи належали вони ОСОБА_1 і чи була це його чи когось іншого заробітна плата відповідачу невідомо, кошти після того як відповідач зняв, передав ОСОБА_1 . Протягом спільного проживання кошти від ОСОБА_1 на відповідальне чи інше зберігання не приймала. Утримувачем сімейного бюджету був ОСОБА_1 він і розпоряджався коштами та приймав рішення про витрати та купівлю всього необхідного для життя. Поточні витрати здійснювала із заробітної плати, і не пам`ятає, що вела якийсь облік грошових коштів, наявних в сім`ї. При розписі батьки відповідача подарували 500,00 доларів США в рахунок подарунку на весілля. На весіллі батьки відповідача та батьки позивача озвучили, що дарують по 1000,00 доларів. Скільки коштів було подаровано на весіллі відповідач точно не пам`ятає. Всі кошти, подаровані на весіллі, були витрачені на побутові потреби, речі, харчування, відпочинок (Т.1 а.с. 91).

За даними попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які поніс Відповідач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи №710/352/20 становить 15 000,00 грн. (Т.1 а.с.93).

Відповідно до розрахунку до договору про надання правової допомоги № 25/05/20-3 від 25.05.2020 у справі № 710/352/20 від 15.06.2020, вартість виконаних робіт послуг (Гонорар) становить 8000,00 грн (Т.1 а.с.94).

За змістом квитанції до прибуткового касового ордера від 25.05.2020 прийнято ОСОБА_10 від ОСОБА_3 12 000,00 грн (Т.1 а.с.97).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює у Лебединському НВК «ЗДО – ЗОШ №1» Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області, на той час Лебединський навчально – виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1» Шполянської районної ради Черкаської області, з 02.11.2017 р (наказ № 26-к/тр від 01.11.2017, призначена на посаду вчителя мистецтва, образотворчого мистецтва на період перебування основного працівника на лікарняному – лист непрацездатності по вагітності на пологах). З 13.03.2018 призначена на посаду і працює вчителем початкових класів на період перебування основного працівника на лікарняному – лист непрацездатності по вагітності та пологах ( наказ №7 – к/тр від 13.03.2018) З 11.11.2019 працює за сумісництвом вихователем групи подовженого дня на 0,5 ставки (наказ №51-к/тр від 07.11.2019), що підтверджується копією довідки від 02.04.2020 №25, виданої Лебединським навчально – виховним комплексом «Заклад дошкільної освіти – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1» Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, (Т.1 а.с.107).

За змістом рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26.05.2020, справа № 710/1528/19, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 02.08.2017 Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №77, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу залишене позивачу прізвище – ОСОБА_13 (Т.1 а.с.108 -111).

Відповідно до копії довідки, виданої комунальним некомерційним підприємством «Шполянською багатопрофільною лікарнею ім. Братів М.С. і О.С. Коломійченків» від 15.05.2020 ОСОБА_3 вагітна 23-24 тижні (Т.1 а.с.112).

ОСОБА_14 та ОСОБА_3 визнали батьківство майбутньої дитини, яка буде народжена ОСОБА_3 згідно з копією заяви від 19.05.2020 про визнання батьківства, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Курінним А.В. Шполянського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 462 (Т.1 а.с.113).

За даними з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 отримала заробітну плату від сектору освіти у справах СМС Шполянської РДА за 2017 -4 квартал – 5297,03 грн, 1 квартал 2018 – 8725,15 грн., 2 квартал 2018 – 28872,79 грн., 3 квартал -2018 -9167,46 грн; 4 квартал 2018 – 18495,68 грн. Отримала заробітну плату від Шполянської міської ради ОТГ за 1 квартал 2019 – 19550,52 грн; за 2 – квартал 2019 – 33638,49 грн; за 3 квартал – 8614,66 грн; 4 квартал 2019 – 23108,87 грн.; за 1 квартал – 2020 року – 26 992,42 грн. (Т.1 а.с.139-140, 142, 143).

ОСОБА_3 , станом на 28.06.2020 має відкритий рахунок № НОМЕР_4 , договір SAMDNWFD0070196583500, сума депозиту 0,00 дата відкриття 23.07.2014, залишок 0,00 грн., валюта UAN, що підтверджується даними довідки, виданої ПАТ КБ «Приватбанк», клієнт (Т.1 а.с. 150).

Відповідно до виписки за період з 02.08.2017 по 28.06.2020 по картці виданій ОСОБА_3 - НОМЕР_5 , всього прихід становить 166,20 грн., витрати становлять 166,20 грн. Баланс на кінець періоду 0,00 грн. 08.10.2017 здійснено переказ коштів в сумі 2 гривні, відправник ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 151-197).

Згідно з відповідями на запитання, поставленими ОСОБА_3 в порядку ст. 93 ЦПК України ОСОБА_1 зазначив, що за період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом виїжджали на відпочинок 2 рази. Спочатку, в серпні 2017 року, відразу після реєстрації шлюбу до ОСОБА_15 . Їздили втрьох з братом позивача ОСОБА_16 . Квитки на потяг були придбані за рахунок коштів на банківській картці батька позивача в липні. Були у родичів близько тижня, витрат на проживання та харчування не було. Взяли з собою по 1000,00 грн на сувеніри, але, мабуть, і їх не витратили. Також були в серпні 2019 року два тижні на Закарпатті в селі Східниця. Знімали кімнату в хаті, харчувались, витратили десь до 8000-9000,00 грн, які заробили зборі малини влітку того ж року. Мешкали або у батьків позивача, або у батьків ОСОБА_17 (частіше), тому комунальні послуги або найм житла не сплачували. У батьків позивача великий город та господарство, тому харчувались також за кошт батьків. Великих покупок не було, оскільки накопичували гроші на власне житло. Дрібні речі обіходу та гігієни купляли за власні кошти. За час спільного проживання золотих прикрас за власні кошти не купляли. Кільця на весілля купували батьки позивача. За час шлюбу позивач подарував дружині телефон "Xiomi" за ціною близько 3500,00 грн. Також купували недорогі телефони мені: спочатку "Ergo" ( до 1500,00 грн), потім коли розбився, "Samsung" (до 3000,00 грн). Перший виїзд до Польщі було зроблено без візи, тому витрати були лише на автобусний квиток, вартість не пам`ятає. Гроші на поїздку заробив на заводі «ЛНЗ». Не всі зароблені позивачем на заводі гроші відображені у відповідній довідці, наданій суду. При поїздці на заробітки в ОСОБА_18 витрати були також на візу (близько 1000,00 грн) та знову квитки, вартість не пам`ятає. Вартість проїзних квитків та проживання як в Польщі, так і у Чехії цілком перекриваються сумою зароблених на заводі грошових коштів, яка не увійшла до складу офіційної довідки. Відкриттям нової категорії займався батько дружини через своїх знайомих, витрат подружжя не було. На отримання категорії позивач їздив з ним у місто Мала Виска на автомобілі матері, яка заправила машину для цього. Про жодні інші витрати позивачу не відомо. За власні кошти золоті прикраси не купували. Мати позивача подарувала йому ланцюжок, який не входить до складу спільно нажитого майна. Мобільні телефони купувалися малокоштовні. Усі зароблені позивачем грошові кошти зберігалися у дружини, усі їх витрати нею контролювались. Усі гроші зберігались у належному дружині старому червоному гаманці. Також в гаманці був папірець, на якому дружина ретельно занотовувала грошові кошти і від чого набуті. Нотатки почалися з весілля та продовж часу, коли додавалися гроші. Під час останнього перерахунку грошей запам`ятав наступні суми: 8600,00 доларів США, 1500,00 чеських крон та більш ніж 2000,00 євро. Від дружини сам не йшов, позивача вигнали наприкінці жовтня 2019, був вимушений повернутись жити до своїх батьків. Одного дня позивачу винесли біля будинку батьків дружини речі, він їх забрав, але жодних грошей там не було, лише сувенірні 100 доларів США, начебто для знущання. В будинку залишились спільно накопичені грошові кошти у розмірі 8600,00 доларів, 1500,00 чеських крон та більш ніж 2000,00 євро, велика кількість документів, а також велика кількість особистих речей позивача (Т.2 а.с. 33).

Також в судовому засідання був допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 , покази якого співпадають із відповідями на запитання, поставленими ОСОБА_3 в порядку ст. 93 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_19 , батько позивача, в судовому засіданні пояснив, що бувше подружжя сторін збирали кошти на власне житло, за весь час накопилась сума близько 10000,00 доларів США. На весілля батьки сторін подарили сертифікати на суму по 1000,00 доларів США. Батьки відповідача вказані кошти віддали зразу, а сім`я свідка віддавала частинами по 100,00 доларів США, які знімала з картки свідка також і безпосередньо відповідач. Подружжя проживало переважно у батьків відповідача, але і в батьків позивача також жили. За час проживання сторін у свідка та його дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 власні кошти не витрачали, одяг чи побутову техніку не купували, продуктами забезпечували їх батьки позивача. На відпочинок колишнє подружжя їздило в Закарпаття. Кошти на відпочинок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заробили, збираючи малину. Також подружжя їздило відпочивати в м. Одесу, де проживали в родичів та не витрачали власних коштів на оренду житла. Кошти на від`їзд до Польщі позивач отримав шляхом заробітку зі збирання малини. З приводу джерела отримання коштів для від`їзду до Чехії свідок сказати не зміг. Яку суму позивач отримав на заробітках свідок не знає. Чи передавав зароблену суму дружині позивач також сказати не зміг. Зібрані дітьми заощадження сам свідок не бачив, але знає напевно що такі кошти в дітей були.

Свідок ОСОБА_20 , мати позивача, та свідок ОСОБА_21 , яка є двоюрідною сестрою позивача, надали покази аналогічні показам свідка ОСОБА_19 .

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_22 .

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Позивач надав до суду скріншот чату з додатку «Instagram» невідомої особи з користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Т.2 а.с. 60-62) та роздруківку з мобільного додатку Facebook Messenger, без ідентифікації номерів телефонів, зафіксовано факт перемовин із користувачем додатку «Саша», з яким ведеться мова про розмір заробітної плати та період часу коли кошти будуть сплачені та на які номера карткових рахунків, згадується і картка Універсальна - ОСОБА_3 , сума коштів, яка надійшла – 15 180,70 грн (Т.1 а.с.30-44). Однак вказані докази за своєю суттю не є ні достовірним ні належним доказом, оскільки йдеться про приватну розмову взагалі невідомих осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також позивач надав до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 227650442, щодо права власності ОСОБА_23 (Т.2 а.с. 63), втім вказаний доказ є неналежним доказом, так як відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України не містить інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, на підтвердження того, що батьки позивача подарували колишньому подружжю сертифікат на 1000,00 доларів США та виплачували його протягом року позивач надав виписку по картці/рахунку ( НОМЕР_6 ОСОБА_19 за період з 01.12.2017 по 01.10.2018 (Т.2 а.с. 53-58). Водночас за змістом вказаної виписки суд не може прийти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_19 проводив транзакції на ім`я ОСОБА_24 чи ОСОБА_3 . А тому зняття коштів з рахунку батька позивача не є достатнім та належним доказом щодо подарунку коштів.

Отже, з аналізу вказаних доказів суд дійшов до висновку, що вищевказані докази не обґрунтовують вимоги позивача, а відтак не мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Пояснення свідка ОСОБА_25 суд оцінює критично, так як дана особа не була допитана судом в якості свідка в порядку визначеному ст.230 ЦПК України.

Позивач надав суду документи, зокрема «pracovni smlouva», дата документу 01.09.2019 (а.с. 24-25), «ROZHODNUTН Ucgrбce Иeskй republiky - krajskб poboиka v Plzni» (а.с. 26-27), « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (а.с. 28) та квиток за напрямком Плзень-Київ на 09.06.2019 з часом прибуття 10.06.2019 (а.с. 29). Дані документи складені іноземною мовою та не мають належного перекладу, а тому суд позбавлений можливості дослідити текст вказаних документів, а тому такі докази не є допустими.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по - друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.04.2020 у справі № 565/495/18.

В пунктах 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"(далі - Постанова Пленуму ВСУ №11), роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №11 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК) ( 2947-14).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Як зазначив Верховий Суд України у постанові по справі № 6-399цс17 від 05.04.2017 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Водночас тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України в постановах від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, від 19.06.2019 у справі 621/302/15-ц.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Так, позивач просить стягнути з відповідача на його користь належну йому частину набутих у шлюбі грошових коштів в сумі 128 891,51 грн. Відповідач заперечує наявність грошових коштів, стверджує, що облік коштів вів не він, а позивач, всі кошти були витрачені подружжям.

Позивач визначив, що об`єктом права спільної сумісної власності є сума грошових коштів, яка складається з коштів: подарованих на весілля в сумі 4600,00 євро та 150,00 доларів США; отриманих позивачем як заробітна плата в Польщі в сумі 1400,00 доларів США , в Чехії в розмірі 1150,00 євро, на заводі ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» - 23762,79 грн; також зароблені за результатами проведення відеозйомки - 250,00 євро; зароблені за результатами збору і продажу малини в 2018-2019 роках – 10000,00 грн; зароблені за результатами продажу горіхів в 2019 році – 5000,00 грн; кошти відповідача – 200,00 доларів США.

Однак слід зазначати, що в основу доведення твердження про те, що об`єктом права спільної сумісної власності є грошові кошти у вигляді подарованих на весілля батьками сторін та гостями в розмірі 4600,00 євро та 150,00 доларів; зароблених за результатами проведення відеозйомки в розмірі 250,00 євро; зароблених за результатами продажу малини в 2018-2019 роках в розмірі 10000,00 грн; зароблених за результатами продажу горіхів в 2019 році – 5000,00 грн та коштів подаровані ОСОБА_20 в розмірі 200,00 доларів позивач та його представник поклали лише показання свідків, зокрема як самого позивача так і його близьких родичів. Крім того, варто відмітити що свідкам достеменно не відомо про розмір коштів в кожному з вищеперерахованому джерелі доходу, а відомо лише про те, що такі обставини мали місце в житті позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6, 7 с. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Так, показання свідків, тобто родичів позивача у справі, які до того ж є зацікавленими особами, а не очевидцями, які випадково довідалися про ті або інші обставини, та знайомі зі сформованими взаєминами і правовідносинами сторін, не є достовірним та достатнім доказом факту власності грошових коштів у колишнього подружжя. Крім того доказову силу мають лише повідомлення свідка про факти. В поясненнях свідків превалювали неточності, а також судження про ймовірні суми, поясненні свідків позбавлені конкретики.

Також позивач зазначає, що він отримав на заробітках в Польщі – 1400,00 доларів в період з 11.06.2018 по 01.09.2018. Суму розміром з 1000,00 доларів він частково отримав готівкою у злотих та частково зняв злотими зі своєї банківської карти № НОМЕР_3 на території Польщі і там же поміняв на долари, а суму в еквіваленті 400 доларів подружжя знімало з карти вже на території України у відділенні Кредобанку, який має договір з Bank Polski.

Згідно з паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган видачі 7133, з 11.06.2018 по 01.09.2018 ОСОБА_26 дійсно перебував на території Польщі.

Надалі позивач вказує, що він отримав офіційний дозвіл на роботу в Чехії, уклав там трудову угоду та заробив за період з 02.04.2019 по 09.06.2019 суму грошових коштів в розмірі 1150,00 євро. Суму в розмірі 400,00 євро позивач привіз з Чехії готівкою. Суму в розмірі 15000,00 грн позивач перерахував на банківську картку відповідача за № НОМЕР_7 або № НОМЕР_8 . Подружжя зняло цю суму у відділенні ПриватБанку в м. Шпола та відразу придбало 550 євро у відділенні ПіреусБанку, 202 Євро було перераховано позивачу засобами Вестерн Юніон, коли він вже був в Україні.

Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_3 , 09.07.2019 ОСОБА_4 перерахував на вищевказаний рахунок 15180,00 грн. Призначення платежу «благодійність» (Т.1 а.с. 156, зворотна сторона).

Однак позивач не надав до суду жодних доказів на підтвердження того, чи був він працевлаштований у Польщі та Чехії, довідку про доходи, як і будь-які інші належні та достовірні докази, що підтверджували б факт отримання позивачем доходу в цей період.

Отже, позивачем не надано достатніх доказів цієї частини предмету доказування.

З приводу того, що в період з 13.02.2018 по 30.04.2018 позивач працював за договором цивільно-правового характеру № ВА-00000013 на Лебединському насіннєвому заводі та заробив за цей період 23762,79 грн суд зазначає таке.

Відповідно до довідки про доходи №178 від 20.01.2020, виданої ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», ОСОБА_26 працював по Договору цивільно – правового характеру № ВА-00000013 в період з 13.02.2018 по 30.04.2018, загальна сума доходу за період з лютого 2018 по квітень 2018 становить 23762,79 грн (а.с. 18).

Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 отримала заробітну плату від сектору освіти у справах СМС Шполянської РДА за 2017 -4 квартал – 5297,03 грн, 1 квартал 2018 – 8725,15 грн., 2 квартал 2018 – 28872,79 грн., 3 квартал -2018 -9167,46 грн; 4 квартал 2018 – 18495,68 грн. Отримала заробітну плату від Шполянської міської ради ОТГ за 1 квартал 2019 – 19550,52 грн; за 2 –квартал 2019 – 33638,49 грн; за 3 квартал – 8614,66 грн; 4 квартал 2019 – 23108,87 грн.; за 1 квартал – 2020 року – 26 992,42 грн. (а.с.139-140, 142, 143).

Однак позивач не включив дохід відповідача в суму, набутих у шлюбі грошових коштів.

Зокрема позивач надав суду належні докази на підтвердження того, що, в період перебування у шлюбі з відповідачем працював по договору цивільно – правового характеру в період з 13.02.2018 по 30.04.2018 та отримав дохід в розмірі 23762,79 грн.

Однак, як уже зазначав суд, в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"(далі - Постанова Пленуму ВСУ №11), роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що набуті у шлюбі грошові кошти були наявні у відповідача, позивача чи третіх осіб на час припинення спільного ведення господарства.

Крім того, позивач не надав суду достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив відчуження коштів чи використав їх на свій розсуд проти волі позивача або приховав їх.

Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_24 належну йому частину набутих у шлюбі грошових коштів в сумі 128 891,51 грн.

Заходів забезпечення суд не вживав.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати позивача у справі залишаються на його рахунку.

Представник відповідача надав до суду акт розрахунку до договору про надання правничої допомоги №25/05/20-3 25.05.2020 у справі №710/352/20, відповідно до якого вартість виконаних послуг адвокатом Ігнатенком В.М., становить 17000,00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру, згідно з якою ОСОБА_7 сплатила 17000,00 грн за договором від 25/05/20-3.

Представник позивача 06.11.2020 надав до суду клопотання, в якому просив покласти на ОСОБА_27 судові витрати щодо розгляду справи №710/352/20 повністю незалежно від результатів вирішення спору або зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання представника позивача мотивоване тим, що справа не була складна для сторони відповідача, оскільки правова позиція ОСОБА_27 полягала у повному заперечуванні обставин, які були покладені позивачем в основу позову. Час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях та його оплата втричі перевищує суму суто правової допомоги (консультації та складання відзиву), що є абсурдним. Наприклад, розробка правової позиції із застосуванням усіх професіональних навичок та досвіду, узгодження її з клієнтом, втілення її в процесуальному документі, тощо, оцінюється стороною відповідача у суму 4000 грн., а участь в одному судовому засіданні з використанням один раз складеного відзиву оцінюється ними у розмірі то 3000, то 4000 грн. Так, адвокат Ігнатенко В.М. здійснює свою професійну діяльність не в м.Шполі, де розташований суд, а в місті Сміла (відстань близько 50 км). Однак, квиток на автобус Сміла-Шпола коштує близько 50-60 грн. (згідно даних наявних у відкритому доступі), а витрати на паливо, у разі використання власного транспорту, складають суму у розмірі близько 230 грн. (еквівалент вартості 9-10 літрів бензину). За умови використання в судових засіданнях однієї і тієї ж один раз виготовленої правової позиції, «вартість» участі в Шполянському районному суді Черкаської області адвоката Ігнатенко В.М. (у розмірі 3000-4000 грн. за один раз) - є надто завищеною. До того ж представник позивача вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій саме ОСОБА_27 , яка при розлученні ухилилась від будь-якої форми діалогу зі своїм колишнім чоловіком щодо розподілу спільно нажитого майна; сама подала в суд на розлучення, виставляючи винуватцем розпаду сім`ї саме ОСОБА_1 , маючи при цьому певні стосунки із іншим чоловіком, наслідком яких стала вагітність ОСОБА_27 від іншого чоловіка ще до розлучення з колишнім чоловіком. Отже, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8. ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Представник позивача вказав, що неправильними діями відповідача, внаслідок чого виник спір, стало те, що відповідач при розлученні ухилилась від будь-якої форми діалогу зі своїм колишнім чоловіком щодо розподілу спільно нажитого майна; сама подала в суд на розлучення, виставляючи винуватцем розпаду сім`ї саме ОСОБА_1 , маючи при цьому певні стосунки із іншим чоловіком, наслідком яких стала вагітність.

Так, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про повагу до приватного життя кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п.3. ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За змістом ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Отже, відповідач у справі реалізував своє право на розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя суперечило б його інтересам. Суд не в праві втручатись у здійснення цього права чи надавати оцінку мотивам, з яких відповідач бажав припинити шлюбні відносини.

Тому суд не вважає доводи представника позивача обґрунтованими, такими, що давали б підстави для твердження про те, що відповідач здійснив неправильні дії шляхом «подання першим до суду заяви про розірвання шлюб».

З приводу позиції представника відповідача про те, що він в суму винагороди за участь у проведенні засідання зарахував час, витрачений на дорогу до суду та повернення до офісу, суд зазначає, що він не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ст. 212 ЦПК України, проте не скористався своїм правом.

Тому, дослідивши надані докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, кількість та часу судових засідань у цій справі, у яких приймав участь адвокат відповідача Ігнатенко В.М., враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов до висновку, що клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню та відповідач має право на часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 158, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Чичиркозівка, Звенигородського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_10 , виданий Шполянським РС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_11 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_12 , виданий 01.09.2017, орган видачі – 7133, реєстраційний номер облікової картки платників податків – НОМЕР_13 , інші відомості про особу суду не відомі, судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10,000 грн (десять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 16.11.2020.

Суддя Н.П. Побережна