Рішення № 92833052, 11.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Київ № 640/22045/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1)

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.

Київ, вул. Дегтярівська, 11г)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у ненаданні до органу казначейства висновку про повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 21464134,84 грн; зобов`язання відповідача підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 21464134,84 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно не підготовлено та не надано до відповідного органу Казначейства висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 21464134,84 грн, чим порушено право позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки на звернення позивача відповідь надана. На думку відповідача позивачем пропущений строк звернення до суду.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

27 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача із листом-заявою №1001вих-17-6143 про повернення переплати з податку на прибуток.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, за даними відповідача, згідно даних електронного кабінету позивача, станом на 27 листопада 2017 року переплата з податку на прибуток складала 21464134,84 грн.

Наявна переплата утворилася у 2016 році: при поданні уточнюючих декларацій з податку на прибуток за попередні періоди була нарахована та сплачена пеня. Але в електронному кабінеті позивача пеня була проведена на 20801121,84 грн менше ніж сплачена та задекларована в поданих уточнюючих деклараціях з податку на прибуток.

Зважаючи на складний фінансовий стан позивача і те, що підприємство відноситься до державного сектору економіки та підлягає постійному контролю з боку уповноважених органів, у тому числі з питань формування прибутку, управління грошовими потоками, та відповідно до статті 43 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (надалі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач просить у листопаді 2017 року перерахувати надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток по коду 11021000 у сумі 21464134,84 грн на рахунок позивача для їх подальшого спрямування на оплату майбутніх зобов`язань до бюджету.

Листом відповідача від 11 грудня 2017 року №64283/10/28-10-41-06-16 позивачу повідомлено, що питання повернення коштів з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21464134,84 грн знаходиться на розгляді. При цьому, зауважено, що погашення бюджетної заборгованості з податку на прибуток у рамках законного механізму, визначеного статтею 43 ПК України, здійснюється у межах бюджетних можливостей.

Листом від 13 грудня 2017 року №52723/10/28-10-17-01-23 відповідач повідомив позивача про відсутність у останнього податкового боргу.

В подальшому листом від 18 грудня 2017 року №1001вих-17-6666 позивач звернувся до відповідача із проханням вчинити визначені нормами законодавства дії відносно заяви позивача від 27 листопада 2017 року№1001вих-17-6143.

Зважаючи не невчинення відповідачем дій щодо підготовки та направлення висновку про повернення надміру сплачених коштів до органу Казначейства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України.

Так, відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 було затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платника податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (надалі по тексту - Порядок №1146 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 Порядку №1146 було визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподаткованим доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1146, орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI визначено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, як встановлено у ході судового розгляду справи, вказаних дій, а саме щодо підготовки та направлення висновку до органу Казначейства відповідачем вчинено не було.

Суд зауважує, що на час розгляду та вирішення даної справи по суті Порядок №1146 втратив чинність. При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року №60 затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього податковим законодавством, а тому позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності є такою, що підлягає задоволенню.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що ним не допущено бездіяльність, оскільки надано відповідь на заяву позивача, оскільки нормами ПК України та Порядку №1146 чітко визначено які саме дії контролюючим органом мають бути вчинені, а саме має бути підготовлений висновок та направлений до органу Казначейства.

Заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача підготувати висновок та направити його до органу Казначейства також підлягає задоволенню як похідна від основної.

Стосовно доводів відповідача про необхідність залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) визначив, що «Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, параграф 45). Суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист».

У справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», заява №20347/03, рішення від 12 березня 2009 року, Європейський суд з прав людини дійшов наступного висновку: «Пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, серія A, №18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» від 13 липня 1995 року, серія A, №316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, серія A, №93, сс. 24-25, п. 57)».

На підставі викладеного суд робить висновок, що процесуальні норми національного законодавства не повинні перешкоджати особі реалізовувати її право на доступ до суду та на справедливий суд. Застосування строків звернення до суду перешкоджає розгляду позову по суті, що, у даному випадку, є недопустимим, адже спричинить порушення права позивача на ефективний судовий захист, оскільки у ході розгляду справи встановлено факт тривалого невчинення відповідачем дій, обов`язок вчинення яких чітко обумовлено нормами законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо не підготовки та не надання до органу Казначейства у визначений законом строк висновку про повернення Акціонерному товариству «Укртрансгаз» надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 21464134,84 грн.

Зобов`язати Офіс великих платників податків ДФС підготувати та надати до органу Казначейства висновок про повернення Акціонерному товариству «Укртрансгаз» надміру сплаченого податку на прибуток у сумі 21464134,84 грн.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук