Ухвала суду № 92832616, 13.11.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1864/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Наказ № 387 від 31.05.2019 року виданий Головним Управлінням ДФС У Чернівецькій області “Про проведення документальної планової перевірки” за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік тривалістю 10 робочих днів з 03.06.2019 року;

- визнати незаконними дії Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області та його співробітників, що полягали у проведенні документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011511304 від 13.08.2019 року, на підставі якого нараховано грошове зобов`язання у сумі 980255,32 грн;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011501304 від 13.08.2019 року, на підставі якого застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011581304 від 13.08.2019 року, на підставі якого нараховано грошове зобов`язання у сумі 82047,93 грн;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011371304 від 13.08.2019 року, на підставі якого застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн;

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії, яким донараховано 177034,00 грн Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним і скасувати Рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 90011481304 від 13.08.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, на підставі якого було застосовано штрафні санкції у сумі 24674,10 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

09.11.2020 року на виконання ухвали від 26.10.2020 року, позивачем надано суду заяву про виконання ухвали суду з додатками.

Однак на виконання ухвали від 26.10.2020 року позивачем не надано докази доплати судового збору в розмір 1903,69 грн.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви, представник позивача посилається на те, що судовий збір за вимоги майнового характеру, зважаючи на положення законодавства, обчислюється виходячи з ціни адміністративного позову, яка формується, як сума усіх майнових вимог, а не розміру кожної майнової вимоги окремо.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу наведеної норми видно, що майновими є вимоги, для яких визначено ціну позову. КАС України, на відміну від Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, не регулює питання визначення ціни позову для різних видів позовів, що заявляються до адміністративного суду.

У пояснювальній записці до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” зазначено, що метою законопроекту є запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.

Так, законопроектом пропонувалося, в т.ч.: запровадження загальної системи диференціації ставок судового збору всього лише за двома критеріями: залежно від виду особи позивача (заявника) – юридичної чи фізичної особи (при цьому, для фізичних осіб встановлюється значно менша ставка судового збору з метою забезпечення доступу до правосуддя); за характером спору (майнового чи немайнового), що встановлює єдині та зрозумілі підходи щодо визначення розміру ставок.

Беручи до уваги вищенаведене, на думку суду, у даному випадку суд виходить із характеру спору, який є майновим.

Частиною 1 ст. 172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, об`єднання позивачем в позовній заяві шість вимог майнового характеру не є підставою для визначення бази нарахування судового збору, виходячи з ціни позову, яка визначається загальною сумою всіх самостійних вимог.

Такий підхід, який запропонований позивачем, на переконання суду, суперечить меті та завданню Закону № 3674-VI, зокрема встановленню обґрунтованих та, відповідно справедливих ставок судового збору залежно від характеру спору, а також може свідчити про безпідставне звільнення позивача від сплати судового збору за заявлені вимоги майнового характеру.

Крім того, суд зауважує, що оскаржувані позивачем рішення є окремими рішеннями суб`єкта владних повноважень, які можуть бути окремо оскаржені одне від одного.

Беручи до уваги вищенаведене, суд відхиляє доводи позивача щодо сплати судового збору у повному розмірі.

Відповідно до ч. 7 ст. 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Проте, всупереч вказаній нормі, позивачем не надано оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії, яким донараховано 177034,00 грн., Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте, всупереч вказаній нормі, позивачем не надано оригінал або копію акту індивідуальної дії, яким донараховано 177034,00 грн Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктами 4 та 5 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог впливає на з`ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого (якої саме позовної вимоги) він має надавати таку заяву по суті справи.

Тобто, предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви.

Разом з цим, як вбачається з позовної заяви, позивачем у прохальній частині позовної заяви вимоги викладено не чітко та не конкретизовано, зокрема суду не зрозуміло, який саме акт індивідуальної дії, яким донараховано 177034,00 грн., Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачу, оскільки в прохальній частині не зазначено номер, дата та ким виданий відповідний акт.

Таким чином, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідності з ч. 1 ст. 5 КАСУ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не повністю усунуто недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 26.10.2020 року.

В силу положень ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для продовження строку встановлено судом для усунення недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 26.10.2020 року на п`ять днів із дати отримання копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 133, 169, 241 - 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк визначений ухвалою суду від 26.10.2020 року в адміністративній справі №600/1864/20-а на п`ять днів із дати отримання копії ухвали.

2. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя П.Д. Дембіцький