Рішення № 92832462, 12.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року справа № 580/4337/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відділ ДВС, відповідач) про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм Закону України “Про виконавче провадження” та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 580/3581/19 не виконано боржником – МВС України.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки вказані у даній ухвалі.

27 жовтня 2020 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 10.11.2020.

10 листопада 2020 року представник відповідача подала до суду клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 продовжено відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 580/4337/20 та відкладено підготовче засідання на 12 листопада 2020 року.

11 листопада 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому що оскільки боржником фактично виконано рішення в повному обсязі з гідно з виконавчим документом, то відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем винесена 02.09.2020 постанову про закінчення виконавчого провадження № 61715818.

Відповідач наголосив, що державному виконавцю як посадовій особі, що здійснює примусове виконання не властиві функції з тлумачення змісту та визначення правомірності тих чи інших документів. Такі повноваження надані судовим органам.

11 листопада 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання про залучення МВС України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Під час розгляду вказаного клопотання представника відповідача суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частин 2, 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Враховуючи заявлені позивачем підстави адміністративного позову суд зазначає, що підстав для залучення МВС України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача немає.

12 листопада 2020 року позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, занесеними до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 580/3581/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до висновку УМВС України в Черкаській області від 14.03.2019, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

За вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 26.02.2020, видано виконавчий лист, який був звернутий до виконання через органи ДВС - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та постановою від 03.04.2020 відкрито виконавче провадження № 61715818.

31 липня 2020 року до відповідача надійшла заява Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2020 № 12/6-1276 про закінчення виконавчого провадження, в якій останній зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 в Міністерстві 09.07.2020 затверджено висновок, а тому згідно пункту 9 частини 1 статті 39 закону України “Про виконавче провадження” дане виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

02 вересня 2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61715818 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач вважає таку постанову державного виконавця протиправною, а постанову такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частинами 1, 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі – Інструкція), зокрема визначено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02.09.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого листа № 580/3581/19 виданого 17.03.2019 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 закону України “Про виконавче провадження”.

На підтвердження повного виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду № 580/3581/19 виданого 17.03.2019 Міністерство внутрішніх справ України подало до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначило, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 в Міністерстві 09.07.2020 затверджено висновок, а тому відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

До вказаної заяви додано копію висновку УМВС України в Черкаській області про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 580/3591/19 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України від 09.07.2020.

Разом з тим, відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 580/3581/19, зокрема зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до висновку УМВС України в Черкаській області від 14.03.2019, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

До заяви про закінчення виконавчого провадження Міністерство внутрішніх справ України не додало прийнятого останнім рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а доданий до заяви висновок УМВС України в Черкаській області від 14.03.2019 не є рішенням Міністерства внутрішніх справи України.

Отже, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 580/3581/19 не є фактично та повно виконаним, у зв`язку з чим постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого листа № 580/3581/19 виданого 17.03.2019 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 закону України “Про виконавче провадження” від 02.09.2020 у виконавчому провадженні № 61715818 є протиправною та має бути скасована.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 271, 272, 287, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 02.09.2020 у виконавчому провадження № 61715818.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.11.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк