Рішення № 92832455, 12.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року справа № 580/4466/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірними дій та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, позивач) подало позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – управління юстиції, відповідач), в якому просить:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 22.09.2020 у виконавчому провадження № 62924810 неправомірними;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 22.09.2020 у виконавчому провадження № 62924810.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки рішення суду у справі виконано Головним управлінням добровільно, в межах наданих повноважень, та до відкриття виконавчого провадження.

Про вказані обставини Головне управління повідомило відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак державним виконавцем ці обставини до уваги не прийняті.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 09.11.2020.

05 листопада 2020 року відповідач надіслав до суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 62924810 та клопотання про розгляд справи без участі представника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

09 листопада 2020 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, занесеними до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 580/980/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 04.12.2019, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

За вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 08.07.2020, видано виконавчий лист, який був звернутий до виконання через органи ДВС - відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою від 02.09.2020 відкрито виконавче провадження № 62924810.

Державному виконавцеві відділу ДВС позивач направив листа від 16.09.2020 № 2300-0802-5/46186 про виконання рішення суду, який отриманий відповідачем 18.09.2020 та відповідно до якого Головне управління повідомило державного виконавця, що Головним управлінням 24.07.2020 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 04.12.2019, з урахуванням правової оцінки наданої судом в рішенні та винесено рішення від 24.07.2020 (протокол № 232730005978) про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Також, листом Головного управління № 2300-0302-8/37674 від 04.08.2020 повідомлено ОСОБА_1 , що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 Головне управління розглянуло повторно заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення № 232730005978 від 24.07.2020 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , оскільки загальний страховий стаж становить 33 роки 6 місяців 5 днів, зокрема стаж станом на 10.10.2017 складає 25 років 2 місяці 5 днів, отже, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років і прийнято вказане рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.09.2020 у виконавчому провадженні № 62924810 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Оскаржувану постанову від 22.09.2020 відповідач направив до Головного управління супровідним листом № 10672, яка отримана позивачем 28.09.2020.

Позивач вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частинами 1, 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02.09.2020 розглянута заява про примусове виконання виконавчого листа № 580/980/20, виданого 28.08.2020, та відкрито виконавче провадження № 6292810.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.09.2020 у виконавчому провадженні № 62924810 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 580/980/20 виконане Головним управління добровільно, про що свідчить рішення Головного управління № 232730005978 від 24.07.2020. Про виконання рішення Головне управління повідомило державного виконавця листом від 16.09.2020 № 2300-0802-5/46186, який отриманий відповідачем 18.09.2020.

Отже, станом на 18.09.2020 державний виконавець був обізнаний про виконання судового рішення Головним управління добровільно, а тому дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови і сама постанова є протиправними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки Головне управління є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 271, 272, 287, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 22.09.2020 у виконавчому провадження № 62924810.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 22.09.2020 у виконавчому провадження № 62924810.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);

2) відповідач – Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.11.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк