Рішення № 92832392, 26.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року справа № 823/2421/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника відповідачів – Желізняк Ю.В. (за посадою та довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання протиправними та скасування актів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі – відповідач 1), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про призначення виплату одноразової грошової допомоги позивачу, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги;

зобов`язати ГУНП в Черкаській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу передбачену для інваліда ІІ групи – 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Позов мотивовано тим, що позивачу протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності у зв`язку з тим, що достовірність актів за формою Н-1 № 1 від 15.07.2016, Н-5 від 14.07.2016 та правильність кваліфікації нещасного випадку, який стався 14.07.1996 службою з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУ НП в Черкаській області не підтверджено. Вказує, що подані ним документи надають право на отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 касаційну скаргу Руденко Юлії Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані рішення суд Верховний Суд зазначив, що свідоцтвом про хворобу № 312 від 25.09.2017, виданим військово-лікарською комісією Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області” підтверджено наявність захворювання у позивача, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Тобто, зазначеним свідоцтвом встановлено факт отримання позивачем захворювання під час виконання службових обов`язків.

Верховний Суд наголосив, що недоліки актів за формою Н-1 №1 від 15.07.2016, Н-5 від 14.07.2016 мали формальний характер. При цьому не спростовано самого факту завдання позивачу тілесних ушкоджень під час патрулювання 14.07.1996 та не встановлено наявності підстав, за яких допомога не призначається.

Верховний Суд у вказаному рішенні взяв до уваги, що за складення актів та достовірність внесених до нього відомостей відповідає комісія, а не позивач (потерпілий від нещасного випадку). Відтак, недоліки в оформленні акту, які не впливають на достовірність викладених у ньому обставин, не можуть бути підставою обмеження права потерпілого на отримання соціальної виплати. Інший підхід призвів би до перекладення на людину негативних наслідків порушень, вчинених суб`єктами владних повноважень.

За наслідками автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Черкаського окружного адміністративного суду Рідзелю О.А.

Ухвалою від 16.03.2020 справу прийнято справу до свого провадження, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 05.08.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

10.09.2020 позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, я якій просив:

визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку від 20.08.2018 форми Н-5, яким скасовано акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5;

визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку від 20.08.2018 форми НТ №12 та вважати чинними акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5;

визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про призначення виплату одноразової грошової допомоги позивачу, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги;

зобов`язати ГУНП в Черкаській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу передбачену для інваліда ІІ групи – 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Обґрунтовуючи протиправність актів від 20.08.2018 форми Н-5 та форми НТ №12 позивач зазначає, що УМВС України в Черкаській області протиправно та формально з метою уникнення обов`язку виплати одноразової грошової допомоги скасувало акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5, яким встановлений причинний зв`язок травми позивача з виконанням службових обов`язків.

Позивач вказує, що причинний зв`язок інвалідності з травмою, отриманою під час виконання службових обов`язків, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції, доведений матеріалами службового розслідування нещасного випадку та був встановлений при проходженні медичного огляду МСЕК, про що прямо зазначено у відповідному акті.

На вказану заяву про зміну предмету позову 21.10.2020 представник відповідачів подав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки під час перегляду актів від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5 комісією встановлено, що інформація щодо притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності, внаслідок нанесення тілесних ушкоджень позивачу, як працівнику міліції, відсутня. Тому неможливо підтвердити факт нападу правопорушників на працівника міліції.

08.10.2020 суд ухвалою залучив до участі у справі другим відповідачем управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі – відповідач 2), позбавивши його процесуального статусу третьої особи.

Ухвалою від 08.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 26.10.2020 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання представника управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 20.10.2020 про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 28.11.1995 до 06.11.2015, а в період з 07.11.2015 по 29.09.2017 у Національній поліції.

Дорученням голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області полковником поліції Кожухівським В.О. від 14.07.2016 “Про створення тимчасової комісії для проведення розслідування по факту отримання травми 14.07.1996 старшим оперуповноваженим кримінальної поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_1 ” призначено розслідування по факту травмування 14.07.1996 при виконанні службових обов`язків майором поліції ОСОБА_1 .

За результатами розслідування нещасного випадку, який стався з рядовим міліції ОСОБА_1 складено акти за формою Н-1 від 15.07.2016 та Н-5 від 14.07.2016.

У вказаних актах зроблено висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

20.11.2017 обласна МСЕК №2 встановила позивачу ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності – травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків, - що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 874218 від 20.11.2017.

12.03.2018 позивач подав відповідачу 2 заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

05.06.2018 начальником ГУНП в Черкаській області В.В. Лютим затверджено висновок, яким відповідно до п. 2 розділу 4 наказу МВС України від 11.01.2016 №4 “Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського” одноразову грошову допомогу позивачу не призначено.

Листом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 05.06.2018 № 29/Б-96 повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги в результаті визначення інвалідності, з огляду на те, що достовірність актів за формою Н-1* № 1 від 15.07.2016, Н-5* від 14.07.2016 та правильність кваліфікації нещасного випадку, який стався 14.07.1996, службою з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області не підтверджено.

16.08.2018 УМВС України в Черкаській області видано наказ, яким створено комісію для перегляду актів від 14.07.2016 форми Н-5 та від 15.07.2016 форми Н-1.

За наслідками їх перегляду комісія УМВС України в Черкаській області склала акт розслідування нещасного випадку від 20.08.2018 форми Н-5, яким скасовано акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5, та складно акт розслідування нещасного випадку від 20.08.2018 форми НТ №12 за висновком якого визнано, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Надаючи оцінку спірним обставинам в контексті позовних вимог, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 (далі – Порядок №1346).

Пункт 3.1. Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п. 3.2. Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м.Севастополя, керівник зобов`язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС (п. 3.3. Порядку № 1346).

Відповідно до п. 3.4. Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5. Порядку №1346).

Відповідно до п.2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно з п. 2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до п.2.4. Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Згідно з п. 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

На підставі п.3.12. Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Керівник підрозділу згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Оскільки спір, т.ч. стосується кваліфікації події, що сталася з позивачем, як такої, що пов`язана чи не пов`язана з виконанням службових обов`язків позивачем, суд врахував таке.

Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження (п.3.9. Порядку №1346).

Згідно з п. 3.10. Порядку №1346 Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.11. Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Тобто вказані норми визначають чітке коло обставин, які повинні бути з`ясовані під час службового розслідування відповідною комісією.

Оцінюючи дотримання відповідачем п.3.11. Порядку №1346 щодо встановлення визначених ним фактів для оцінки події такою, що не пов`язана з виконанням службових обов`язків, суд з даних спірних актів з`ясував, що відповідач встановив наступні факти.

14.07.1996 позивач та ОСОБА_2 о 16 год. 00 хв, отримавши табельну зброю, заступили на службу з охорони громадського порядку в м. Черкаси на маршруті №143 в межах вул.Сумгаїтська, 30 Років Перемоги, Гайдара, Ярославська.

Близько 23 год. 15 хв. на вул. Сумгаїтська біля кафе «Останній шанс» почули крики та лайку чотирьох громадян у нетверезому стані, які вчинили бійку. Намагаючись затримати одного із громадян позивач повалив його на землю. У цей час отримав декілька ударів ногою по голові та, втративши свідомість, впав на землю. Після вказаного інциденту позивач близько 4 години ранку 15.07.1996 був доставлений в лікарню, де отримав першу медичну допомогу. У зв`язку із погіршенням самопочуття позивач звернувся в лікарню, де був госпіталізований з 17.07.1996 до 29.07.1996.

Вказані обставини підтверджені також поясненнями позивача, працівника міліції ОСОБА_2 , який безпосередньо перебував на чергуванні з позивачем під час вищевказаної події, та ОСОБА_3 , який на час події перебував на посаді командира 3 роти ОБ ППСМ УМВС України в Черкаській області.

Факт звернення позивача о 04 год. 15 хв. 15.07.1996 підтверджується записом медичної установи у відповідному журналі за №9684 (том 1 а.с.84).

Випискою з історії хвороби позивача №9825 підтверджено його госпіталізацію з 17.07.1996 до 29.07.1996 у Третю черкаську міську лікарню ШМД з діагнозом «Струс головного мозку. Забій м`яких тканин правої скулової ділянки».

Суд врахував, що в спірних актах від 20.08.2018 форми Н-5 та форми НТ №12 зазначено, що під час перегляду актів від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5 комісією встановлено, що інформація щодо притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності, внаслідок нанесення тілесних ушкоджень позивачу, як працівнику міліції, відсутня. Тому неможливо підтвердити факт нападу правопорушників на працівника міліції.

Як наслідок, відповідач 2 в спірних у цій справі актах дійшов висновку, що обставини та причини, з яких стався нещасний випадок, підпадають під дію п.п.3.9, 3.10 Порядку №1346 та свідчать, що він стався в період проходження служби та не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Водночас матеріалами службового розслідування не спростовано факту несення позивачем служби та отримання ним тілесних ушкоджень 14.07.1996, про які зазначали опитувані свідки та свідчать дані медичної документації.

Відсутність доказів притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності свідчить про відсутність загальних відомостей, але не є доказом відсутності окремих фактів і подій.

Крім того, відсутність такого факту не є згідно з вимогами п.3.11 Порядку №1346 підставою для визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Тому відповідні твердження та висновки відповідача в спірних актах від 20.08.2018 форми Н-5 та форми НТ №12 не є обґрунтованими.

Відповідач не довів жодним належним, допустимим і достовірним доказом наявності передбачених п.3.11 Порядку №1346 фактів: щодо обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 Порядку №1346; вчинення позивачем дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або внаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), або відсторонення позивача у період отримання травми від служби (роботи) згідно з установленим порядком; скоєння злочинів або інших правопорушень; порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Не заперечуючи дійсності факту отримання позивачем в період служби травми, відповідач не надав суду жодного доказу виконання передбаченого у п.3.8 Порядку №1346 обов`язку під час такого розслідування з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, та визначити коло осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів.

Отже, висновки спірних актів прийняті на підставі неповно встановлених обставин, які мають вирішальне значення для відповідної кваліфікації та з не обґрунтованих мотивів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у цій справі наголосив, що свідоцтвом про хворобу від 25.09.2017 №312, виданим військово-лікарською комісією Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області” встановлено факт отримання позивачем захворювання під час виконання службових обов`язків. Недоліки актів за формою Н-1 №1 від 15.07.2016 Н-5 від 14.07.2016 мали формальний характер. При цьому не спростовано самого факту завдання позивачу тілесних ушкоджень під час патрулювання 14.07.1996.

Тому суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач допустив порушення закону внаслідок неповного проведення службового розслідування всіх обставин, з якими Порядок №1346 визначає підстави для оцінки віднесення дій працівника до виконання службових обов`язків та можливості дійти відповідних висновків.

Отже, доводи позивача про протиправність спірних актів є обґрунтованими, а позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування – підлягають задоволенню.

Позовна вимога вважати чинними акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5 задоволенню не підлягає, оскільки суд відповідно до ч.2 ст.245 КАС України не наділений повноваженням за наслідками задоволення позову вважати чинними рішення (акти) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, за наслідками скасування актів від 20.08.2018 форми Н-5 та форми НТ №12, акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 є чинними без такого визнання судом, оскільки усунені підстави їх скасування.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу та зобов`язати здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу передбачену для інваліда ІІ групи – 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату на підставі його заяви від 12.03.2018, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію”.

Ст.97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі – Закон №580-VIII) визначено, що в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається одноразова грошова допомога, яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави.

П.3 ч.1 ст.97 Закону №580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі – Порядок №4).

Відповідно до п. 5 розділу І Порядку №4 під час виконання службових обов`язків (пункти 1, 3, 5 частини першої статті 97 Закону) означає, випадок, пов`язаний з виконанням поліцейським службових обов`язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Пунктом 1 розділу II Порядку №4 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії.

Пунктом 2 розділу III Порядку №4 передбачено, що посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Згідно з п.3 розділу III Порядку №4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи.

Пунктом 5 розділу III Порядку №4 встановлено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЖ щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно з п. 7 розділу III Порядку №4 при прийманні матеріалів особа, що приймає документи зобов`язана перевірити оформлення заяви та поданих до неї документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та іншим документам, що засвідчують особу.

Підрозділи, служби, інші фахівці, зазначені у пункті 1 розділу III, що беруть участь у формуванні пакета документів для призначення та виплати ОГД, у разі необхідності, для перевірки даних або достовірності інформації, наданих особою, мають право, в установленому порядку звертатися за місцем отримання відповідних документів.

Згідно з п.1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України і керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Згідно з п.3 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Таким чином, затвердження висновку та рішення про призначення одноразової грошової допомоги чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції керівника Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Суд врахував, що за наслідками розгляду заяви позивача від 12.03.2018 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, 05.06.2018 начальником ГУНП в Черкаській області В.В. Лютим затверджено висновок «про призначення одноразової грошової допомоги», яким відповідно до п.2 розділу 4 Порядку №4 одноразову грошову допомогу позивачу не призначено.

Отже, відповідачем на виконання вимог Порядку №4 вчинено дії щодо розгляду поданих позивачем документів та складно відповідний висновок.

Тому доводи позивача щодо бездіяльності відповідача суд вважає необґрунтованими.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього інвалідності, яка настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, на що також наголосив Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у цій справі.

Вказана обставина є умовою для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Водночас, станом на час розгляду цієї справи чинний затверджений 05.06.2018 начальником ГУНП в Черкаській області В.В. Лютим висновок «про призначення одноразової грошової допомоги», яким відповідно до п.2 розділу 4 Порядку №4 одноразову грошову допомогу позивачу не призначено.

Суд також зазначає, що доказів оскарження позивачем у встановленому законом порядку цього висновку станом на час розгляду справи суду не надано. Також його правомірність не заявлена позивачем предметом цього спору.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Тому позовну вимогу зобов`язати відповідача прийняти наказ про призначення та виплату позивачу вказаної допомоги з огляду наявність чинного висновку від 05.06.2018 щодо відмови у її призначенні суд вважає необґрунтованою.

Крім того, відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки призначення та виплата позивачу одноразової грошової допомоги проводиться відповідно до Порядку №4 за визначеною процедурою, що відноситься до виключної компетенції відповідача, суд дійшов висновку, що позовна вимога зобов`язати ГУНП в Черкаській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу є втручанням у виключні дискреційні повноваження зазначеного органу.

Тому позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Черкаській області щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про призначення виплату одноразової грошової допомоги та зобов`язання її виплатити не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вищевказаних частинах.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для його розподілу за наслідками вирішення спору.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати акт від 20.08.2018 №12 форми НТ про нещасний випадок невиробничого характеру та акт розслідування нещасного випадку від 20.08.2018 форми Н-5, яким скасовано акти від 15.07.2016 форми Н-1 та від 14.07.2016 форми Н-5.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач 1 – Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57, код ЄДРПОУ 40108667);

3) відповідач 2 – управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57, код ЄДРПОУ 08592537).

Повне судове рішення виготовлено 05.11.2020.

Суддя О.А. Рідзель