Рішення № 92831791, 12.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12 листопада 2020 р. справа №520/7457/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,

за участю: позивача у режимі ВКЗ - Неручевої А.Ю.

представника відповідача - Наумецької Е.Ю.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області , в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10322-17У від 14 лютого 2020 року на суму 31240,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10322-17У від 14 лютого 2020 року на суму 31240,44 грн. є неправомірною, оскільки з 08.07.2016 року не здійснює підприємницьку діяльність оскільки здійснювала догляд за дитиною до досягнення трирічного віку.

Від представника відповідача, ОСОБА_2 , 29.07.2020 року, через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовну заяву, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Наумецька Е.Ю., в судовому засіданні заперечувала проти позовної заяви, просила відмовити у задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.12.2015 по 02.06.2020 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа - підприємець.

Відповідачем - ГУ ДПС у Харківській області винесена вимога№ Ф-10322-17У від 14 лютого 2020 року на суму 31240,44 грн., а саме: нарахування єдиного внеску від 19.10.2016 року - 957,00 гривень (за 3 квартал 2016); нарахування ЄВ від 19.01.2017 року - 990,00 гривень (за 4 квартал 2016 року); нараховано ЄВ від 19.04.2017 року - 2112,00 гривень (за 1 квартал 2017 року); нараховано ЄВ від 19.07.2017 року - 2112,00 гривень (за 2 квартал 2017 року); нараховано ЄВ від 19.10.2017 року - 2112,00 гривень (за 3 квартал 2017 року); нараховано ЄВ від 19.01.2018 року - 2112,00 гривень (за 4 квартал 2017 року); нараховано ЄВ від 19.04.2019 року - 2457,18 гривень (за 1 квартал 2018 року); нараховано ЄВ від 19.07.2018 року - 2754,18 гривень (за 2 квартал 2018 року); нараховано ЄВ від 19.10.2019 року - 2754,18 гривень (за 3 квартал 2018 року); нараховано ЄВ від 21.01.2019 року - 2754,18 гривень (за 4 квартал 2018 року); нараховано ЄВ від 19.04.2019 року - 2754,18 гривень (за 1 квартал 2019 року); нараховано ЄВ від 19.07.2019 року - 2754,18 гривень (за 2 квартал 2019 року); нараховано ЄВ від 21.10.2019 року - 2754,18 гривень (за 2 квартал 2019 року); нараховано ЄВ від 20.01.2020 року - 2754,18 гривень (за 4 квартал 2019 року).

Позивач не погодилась із вказаною вимогою та звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

За приписами частини 4 ст. 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.

Суд зазначає, що вирішуючи справи даної категорії суди повинні враховувати, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Поряд з цим, у випадку отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної соціальної допомоги (в т.ч. по догляду за дитиною), на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок у мінімальному розмірі, обов`язок сплати такою особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску не виникає.

Аналогічна правова позиція щодо подвійної сплати ЄСВ викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19) та від 5 грудня 2019 року (справа № 260/358/19).

Як вбачається з матеріалів справи позивач отримує допомогу відповідно до ЗУ "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" з 08.07.2016 року у зв`язку з народженням дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто, позивач отримувала соціальні виплати від Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196601) з серпня 2016 року по вересень 2017 року та з березня 2018 року по лютий 2019 року, від Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196653) з жовтня 2017 року по січень 2018 року та від Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (код ЄДРПОУ 03198072) отримую з лютого 2018 року по теперішній час, а саме соціальну допомогу у зв`язку з народженням дітей, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7 від 14.05.20120 та індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 від 14.05.2020.

Відповідно до інформації, яку надано до суду відрахування (сплата) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 , а саме індивідуальні відомості про застраховану особу, зазначені в довідках форми ОК-7 від 14.05.2020 та форми ОК-5 від 14.05.2020, зазначеними вище управліннями праці та соціального захисту населення, тобто страхувальниками, сплачено страхові внески за позивача за період з серпня 2016 року по березень 2020 року, та вказаний період включено до страхового стажу позивача.

Тобто, у період, за який відповідачем було нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 органами соціального захисту населення було здійснено нарахування та сплату зазначеного податку.

З огляду на зазначене вимога Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу № Ф-10322-17У від 14 лютого 2020 року на суму 31240,44 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що позивач не мав у спірний період обов`язку зі сплати єдиного внеску, відповідачем безпідставно сформована спірна вимога про сплату боргу (недоїмки).

Ні підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області № Ф-10322-17У від 14 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10322-17У від 14 лютого 2020 року на суму 31240,44 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, 46, м.Харків, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840.80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.11.2020 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.