Рішення № 92831773, 12.11.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1395/20

12 листопада 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

представника позивача адвоката Петренко Т.Б.

представника відповідача Чайківської М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить: визнати протиправною відмову Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області у реєстрації платником єдиного податку, оформлену листом №1669/6-5/19-00-54-08-03/5877 від 04.03.2020 та зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області зареєструвати платником єдиного податку другої групи ОСОБА_1 з 01.03.2020 шляхом включення до реєстру платників цього податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 28.02.2020 подала до відповідача заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Листом від 04.03.2020 за №1669/6-5/19-00-54-08-03/5877 "Про розгляд заяви" позивачу відмовлено у реєстрації платником єдиного податку та зазначено, що згідно інтегрованої картки платника податків інформаційної системи органів ДПС, на день подання заяви наявний податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 2672,95 грн.

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, що свідчить по наявність підстав для задоволення позову.

Зазначає, що підстава викладена у листі стосується лише суб`єктів господарювання, тоді як податковий борг, про який вона була необізнана, виник як у фізичної особи - відмінної від суб`єкта господарювання, а тому відмова у реєстрації платником єдиного податку є неправомірною.

Крім того, відповідач прийняв рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку лише на третій робочий день з дня подання відповідної заяви до контролюючого органу, що є порушенням пункту 299.5 статті 299 Податкового кодексу України.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 22 червня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Від Головного управління ДПС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління ДПС у Тернопільській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку.

Крім того у поданому відзиві представник Головного управління ДПС у Тернопільській області просить здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Тернопільській області (код - 39403535) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код - 43142763).

Позивачем 22.07.2020 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що доказів правомірності використання обставин існування податкового боргу фізичної особи громадянина у межах підприємницької діяльності цієї ж самої особи контролюючий орган до суду не подав.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 визначено розгляд справи №500/1395/20 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 22.09.2020.

Судове засідання в даній адміністративній справі 22.09.2020 не проводилось, розгляд справи відкладено до 13.10.2020, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

В судовому засіданні 13.10.2020 розгляд справи відкладено до 12.11.2020.

Ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання допущено заміну відповідача його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2020 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області в судовому засіданні 12.11.2020 проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 28.02.2020 звернулась із заявою до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області про застосування спрощеної системи оподаткування.

Згідно листа Тернопільської державної податкової інспекції Територіального управління Головного управління ДПС у Тернопільській області 04.03.2020 за №1669/6-5/19-00-54-08-03/5877 "Про розгляд заяви" заяву позивача щодо обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подану до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління ТУ ДПС у Тернопільській області (від 28 лютого 2020 року вх. №Д-4648/6-5), розглянуто та відмовлено у реєстрації платником єдиного податку, оскільки згідно інтегрованої картки платника податків інформаційної системи органів ДПС, на день подання заяви наявний податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 2672,95 грн.

Не погоджуючись з відмовою контролюючого органу у реєстрації платником єдиного податку та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кодексом України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Главою 1 розділу XIV. Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з підпунктом 291.5.8. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс мажорних обставин).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Судом встановлено, що контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення №1162457 від 23.03.2018 по транспортному податку в розмірі 25000, 00 грн.

За приписами пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (підпункт 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України).

Транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України). У разі несплати в установлений строк податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомлення - рішенням, застосовуються штраф та нараховується пеня.

Суд зазначає, що оскільки, протягом 60 днів податкове зобов`язання не було сплачене, позивачу виставлена податкова вимога форми "Ф" від 24.07.2018 №23072-17 на суму 25000,00 грн.

Станом на 02.05.2020 позивач сплатила суму податкового зобов`язання (платіжне доручення від 02.05.2019), і відповідно того ж дня 02.05.2020 їй нарахована пеня в сумі 2672,95 грн.

У зв`язку з тим, що податковий борг не переривався, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну існування податкового боргу з моменту його утворення до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України окремо за нарахування пені податкове повідомлення - рішення не надсилається.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із статтею 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Аналізуючи дану норму та податкове законодавство, платником податків є будь - яка фізична особа без конкретизації організаційно-правової форми, яка має ідентифікаційний податковий номер та зобов`язана сплачувати встановлені податки та збори.

Таким чином, суд критично оцінює твердження позивача, що підстава викладена у листі стосується лише суб`єктів господарювання, тоді як податковий борг виник як у фізичної особи - відмінної від суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

З врахуванням того, що на час подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у позивача був наявний податковий борг (пеня) з транспортного податку відповідач Головне управління ДПС у Тернопільській області правомірно відмовив ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку.

Щодо посилання позивача, стосовно прийняття рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку на третій робочий день з дня подання відповідної заяви до контролюючого органу в порушенням пункту 299.5 статті 299 Податкового кодексу України суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №640/21594/18 (ЄДРСР 91353822), від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 (ЄДРСР 82759443) зазначено: порушення процедури не повинно породжувати правових наслідків, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури вчинення певної дії необхідно розуміти не як вимоги до самої дії, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх вчинення. Дефектні процедури, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект робить дії неправомірною. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки під час прийняття певного рішення, що мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а у певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, Верховний Суд вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення ЄСПЛ у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83).

За встановлених обставин суд дійшов до висновку, про відсутність підстав для визнання протиправною відмови Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області у реєстрації платником єдиного податку, оформленої листом №1669/6-5/19-00-54-08-03/5877 від 04.03.2020 та зобов`язання зареєструвати ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи шляхом включення до реєстру платників податку.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною відмови Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області у реєстрації платником єдиного податку, оформленої листом №1669/6-5/19-00-54-08-03/5877 від 04.03.2020 та зобов`язання зареєструвати ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи шляхом включення до реєстру платників податку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763)

Головуючий суддя Мартиць О.І.