Рішення № 92831378, 05.11.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13107/19

2/357/653/20

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , опікунської ради Маловільшанської сільської ради Київської області, третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації про поновлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Бідоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , опікунської ради Маловільшанської сільської ради Київської області про поновлення батьківських прав мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2016 року її позбавлено батьківських прав стосовно дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення набрало законної сили 27.09.2016 року. В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив про наступне: «Згідно до висновку опікунської ради при Виконавчому комітеті Маловільшанської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням Виконавчого комітету Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району від 14.06.2016 року № 30, опікунська рада вважає за доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_6 позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 . У вищевказаному висновку зазначено, що ОСОБА_4 зарекомендувала себе з негативної сторони, зловживає алкоголем, веде невпорядкований спосіб життя. 10.02.2016 року народила дівчинку, перші два місяці здійснювала догляд за дитиною належним чином, але згодом самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, дитину залишила, не піклується про фізичний розвиток дівчинки, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, зловживає алкогольними напоями, залишає домівку, бродяжить. Матеріальним забезпеченням та утриманням малолітньої дитини займається бабуся дитини, яка являється матір`ю відповідачки. Згідно до характеристики виданої виконкомом № 150/02-14 на ОСОБА_4 , 1977 року народження, вбачається, що ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони, бродяжить, веде невпорядкований спосіб життя, має двох дітей. Доглядом, вихованням, утриманням дітей не займається..."

Станом на час подачі цієї позовної заяви, обставини, що були покладені в основу рішення про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав - відпали. Відповідно до диплому молодшого спеціаліста про вищу освіту зі спеціальності «Лікувальна справа», вона має можливість працювати та заробляти кошти на своє забезпечення та забезпечення її дитини. Наразі має офіційне місце роботи, має достатню для забезпечення себе та доньки заробітну платню, веде добропорядний та здоровий спосіб життя, який відповідає моральним засадам суспільства, не вживає спиртних напоїв, не палить. Має бажання і всі можливості виховувати свою доньку та хоче піклуватися про неї, тому просила суд поновити її, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 2-4 ).

Ухвалою судді від 08.01.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено в підготовче судове засідання у справі ( а. с. 45-46 ).

05 лютого 2020 року за вх. № 4384 судом отримано відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача - адвокатом Лебедовською Л.Ю., в якому остання просила в позовних вимогах відмовити повністю, мотивуючи тим, що позивач не усунула обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, не змінила способу свого життя та свою поведінку, не має власного житла, матеріально не забезпечена, курс лікування від алкогольної залежності не пройшла, документи надані позивачкою до суду закінчили строк дії або підлягають сумніву. Поновлення батьківства може погіршити спосіб існування та матеріальне забезпечення дитини, будуть порушенні її інтереси, а також вплине на подальший психологічний розвиток малолітньої дитини ( а. с. 55-57 ).

Ухвалою суду від 06 лютого 2020 року залучено до участі у даній цивільній справі у якості третьої особи службу у справах дітей Білоцерківської райдержадміністрації Київської області ( а. с. 75-76 ).

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті ( а. с. 100-102 ).

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, здебільшого за клопотання позивача та останнього разу розгляд справи було відкладено на 05 листопада 2020 року.

В судовому засіданні позивач та її представник, кожний окремо, підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просили її задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, 02.11.2020 року за вх. № 41920 судом отримано заяву від представника відповідача про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника у зв`язку із поширенням на території України пандемії коронавірусу та при вирішенні справи врахувати, що жодні обставини, які були підставою для позбавлення батьківських прав позивачкою не усунуті, тому просять в позовних вимогах відмовити повністю.

Відповідач Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання свого представника не направила, 17.03.2020 року за вх. № 9969 судом отримано лист, підписаний сільським головою, в якому Виконавчий комітет Маловільшанської сільської ради просить розглядати справу без представника сільської ради, позов не визнають. Висновок про неможливість поновлення батьківських прав ОСОБА_4 додають. Відносно рішення покладаються на розсуд суду ( а. с. 83 ).

Третя особа служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області в судове засідання свого представника не направила, 08.07.2020 року за вх. № 25854 судом отримано клопотання, в якому просили розгляну справу без участі представника служби ( а. с. 182 ).

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, врахувавши пояснення надані відповідачем та його представником на попередніх судових засіданнях, свідка, який був допитаний в судовому засіданні 04.08.2020 року, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 11 квітня 2019 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а. с. 22 ).

Відомості про батька ОСОБА_9 внесені згідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що також встановлено судовим рішенням від 15 вересня 2016 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2016 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавлено батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено передати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

При вирішенні спору судом було прийнято до уваги висновок опікунської ради при Виконавчому комітеті Маловільшанської сільської ради, який затверджений рішенням Виконавчого комітету Маловільшанської сільської ради від 14.06.2016 року № 30 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вищевказаному висновку зазначено, що ОСОБА_4 зарекомендувала себе з негативної сторони, зловживає алкоголем, веде невпорядкований спосіб життя. 10.02.2016 року народила дівчинку, перші два місяці здійснювала догляд за дитиною належним чином, але згодом самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, дитину залишила, не піклується про фізичний розвиток дівчинки, не забезпечує необхідно харчування, медичного догляду, лікування, зловживає алкогольними напоями, залишає домівку, бродяжить. Матеріальним забезпеченням та утриманням малолітньої дитини займається бабуся дитини, яка являється матір`ю відповідачки. Згідно до характеристики виданої виконкомом № 150/02-14 на ОСОБА_6 , 1977 року народження, вбачається, що ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони, бродяжить, веде невпорядкований спосіб життя, має двох дітей. Доглядом, вихованням та утриманням дітей не займається.

Вказане рішення набрало законної сили 27 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що опікуном малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач по справі ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами позивач вважає, що обставини, що були покладені в основу рішення про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав - відпали, а тому є всі підстави для поновлення її в батьківських правах щодо малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно із ч. 4 ст. 169 СК України суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 169 СК України при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Згідно із ч. 7 ст. 169 СК України у разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», статтею 169 СК України особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

З довідки серії ІАА № 1151913 МВС України вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженка с. Бакали Білоцерківського району Київської області на території України станом на 05.04.2019 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває ( а. с. 8 ).

З довідки від 23 серпня 2019 року за № 952, виданої Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва вбачається, що ОСОБА_4 працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів з 02.04.2018 року, наказ про прийняття від 29.03.2018 року № 340 до теперішнього часу ( а. с. 11 ).

Також, з довідки від 23 серпня 2019 року за № 953, виданої Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва вбачається, що ОСОБА_4 працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів з 02.04.2018 року, наказ про прийняття від 29.03.2018 року № 340 до теперішнього часу ( а. с. 12 ).

З довідки № 263 від 28 серпня 2019 року, яка видана ОСОБА_4 вбачається, що остання дійсно працює в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва на посаді фельдшера та зарплата за 2019 рік - сума доходу склала 64 513,54 гривень. Середній заробіток - 9 216,23 гривень ( а. с. 14 ).

Згідно з характеристики від 14.08.2019 року, яка підписана завідуючим відділенням № 15 Центру ЕМД та МК ОСОБА_10 , ОСОБА_4 за час роботи з квітня 2018 року в колективі проявила себе з позитивної сторони. Ввічлива, доброзичлива, до виконання своїх посадових обов`язків ставиться відповідально, завжди відгукується на підтримку колективу ( а. с. 17 ).

Встановлено, що 23 червня 2020 року укладено шлюб між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 410, де прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_12 , що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23 червня 2020 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( а. с. 170 ).

В судовому засіданні встановлено, що позивач наразі перебуває у декретній відпустці по народженню дитини.

З оновленої довідки, яка була надана представником позивача до суду від 04 серпня 2020 року за № 189 вбачається, що вона видана ОСОБА_4 яка дійсно працює в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва на посаді фельдшера та зарплата за 2020 рік з січня по червень 2020 року - сума доходу склала 128 465,31 гривень. Середній заробіток - 21 410,89 гривень ( а. с. 196 ).

Також з боку представника додано оновлений сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду ОСОБА_13 , дата проходження 23.07.2020 року де зазначено, що роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами не виявлені ( а. с. 189 ).

Крім того, було надано новий Договір оренди житлового приміщення від 05 липня 2020 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , де у відповідності до п. п. 1.1., 1.3 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду жиле приміщення,- квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.1 вказаного Договору, строк дії договору з 05 липня 2020 року по 05 липня 2021 року ( а. с. 188 ).

Згідно висновку Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 13.03.2020 року, який отримано судом 17.03.2020 року за вх. 9970 керуючись інтересами дитини опікунська рада при виконавчому комітеті Маловільшанської сільської ради вважає неможливим та таким, що не відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поновлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В зазначеному висновку зазначено, що ОСОБА_4 на даний час не має власного житла. До позовної заяви щодо поновлення батьківських прав вона подала договір оренди житлового приміщення в м. Українка. Дані щодо умов проживання в даному приміщенні відсутні. Проведено обстеження житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому на даний час проживає ОСОБА_4 . Цей житловий будинок не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, не має необхідних умов для проживання в ньому малолітньої дитини, а також умов для фізичного та розумового розвитку дитини. ОСОБА_4 , матеріально не забезпечена. Не спроможна виховувати та забезпечувати малолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Викликає занепокоєння психічний стан ОСОБА_4 ( агресивні прояви поведінки по відношенню до своїх батьків, членів опікунської ради ). ОСОБА_9 знаходиться під опікою гр. ОСОБА_3 . Дівчинка забезпечена всім необхідним для її фізичного та розумового розвитку. Опікун дбає про розвиток дитини, матеріально її забезпечує ( а. с. 82 ).

06 липня 2020 року за вх. № 25195 судом отримано від Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області лист, в якому відповідач позов не визнає повністю та висновок про неможливість поновлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 166, 167 ). Доданий висновок є ідентичним, який вже подавався суду та був отриманий 17.03.2020 року.

06 липня 2020 року за вх. № 25854 судом отримано клопотання від служби у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, в якому служба у справах дітей та сім`ї підтримує рішення опікунської ради про неможливість у поновленні батьківських прав гр. ОСОБА_4 ( а. с. 182 ).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 наголошувала, що позивач не змінилася, дитину навідувати стала лише після подачі до суду зазнаної позовної заяви. Позивач не зможе зробити належних умови для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що наразі опікун ОСОБА_3 зробила належні умови для розвитку дитини.

Свідок ОСОБА_15 , 1984 року народження в судовому засіданні 04.08.2020 року пояснила, що вона є сестрою позивача ОСОБА_4 і з жовтня 2019 року вона не бачила свою сестру у своєї матері відповідача по справі ОСОБА_3 і в селі її не було. Дитину позивач не навідувала та не цікавилася, побачила лише 30.04.2020 року. За цей час до дитини не з`являлася, в дитячий садок не навідувалася. Вона не бачить позивача та не знає чим вона займається. Наголосила на тому, що бачила позивача в стані алкогольного сп`яніння. По телефону позивач розмовляє з агресією. Малолітня дитина не завжди радіє мамі. На її думку позивач не змінилася, дитина каже, що хоче жити з бабою.

У зв`язку із поширенням на території України пандемії коронавірусу та враховуючи вік малолітньої дитини, суд приходить до переконання про недоцільність з`ясування думки малолітньої стосовно поновлення батьківських прав її матері ОСОБА_4 .

Крім того, судом враховано те, що за час розгляду даної цивільної справи позивач тричі змінювала місце проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами оренди житла.

Встановлено, що належного житла на праві власності позивач не має.

Останнім місцем проживання позивача є місце АДРЕСА_1 , що підтверджується вищевказаним Договором оренди житлового приміщення від 05 липня 2020 року, строк дії договору з 05 липня 2020 року по 05 липня 2021 року.

Однак, з боку позивача не було надано до суду жодного Акту про належність умов проживання та можливості проживання дитини у вказаному приміщенні, а також те, що в зазначеному житлі створенні всі необхідні умови для цього.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 76 ЦПК Країни докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ( ч. 1 ст. 80 ЦПК України ).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За приписами частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно пункту 2 статті 9 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За приписами статті 12 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Аналіз положень законодавства щодо поновлення батьківських прав дає підстави для висновку про те, що належна увагу приділяється захисту прав та найкращим інтересам дитини, які не можуть бути порушені.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною п`ятою та шостою статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Таким чином орган опіки та піклування виконує покладену на нього функцію захисту інтересів суб`єктів сімейних відносин.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права. ЄСПЛ в своїх рішеннях вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. При визначені найкращих інтересів дитини, Європейський суд з прав людини зауважив, що у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема два аспекти:1) інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним (див. справа «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року).

Як підсумок, аналізу елементів, які впливають на визначення «якнайкращих інтересів дитини» суд вважає, що в даних правовідносинах поновлення батьківських прав не буде сприяти інтересам дитини.

Згідно ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин , на яких сторони посилаються , як на підставу своїх вимого і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_16 є передчасними та такими, що наразі не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Оскільки, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то не підлягають і стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати понесені останньою при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 19, 169, 171 СК України, ст. ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 263, 273, 353, 354 ЦПК України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , опікунської ради Маловільшанської сільської ради Київської області, третя особа: служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації про поновлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 );

Відповідач Опікунська рада Маловільшанської сільської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Вільшанка, вул. Перемоги, буд. 24, ЄДРПОУ: 04358619 );

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської райдержадміністрації Київської області ( адреса місцезнаходження: 0910, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, буд. 2 ЄДРПОУ: 19425498 ).

Повне судове рішення складено 13 листопада 2020 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов