Рішення № 92831050, 13.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2020 року м. РівнеСправа №460/4214/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доТериторіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький про визнання відповіді незаконною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький (далі – ТУ ДБР у м.Хмельницький, відповідач), в якому просить:

визнати відповідь відповідача, що викладена у листі №В-2380ез/14-01-03-20 від 24.04.2020 на подане позивачем звернення (заяву) від 20.04.2020 незаконною;

зобов`язати відповідача надати повну та об`єктивну (достовірну) відповідь на подане позивачем звернення (заяву) від 20.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що слідчим управлінням ТУ ДБР у м.Хмельницький 08.11.2019 було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019240000000889, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. Користуючись процесуальними правами потерпілого, позивачем подано слідчому: заяву про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 16.01.2020; клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій від 31.03.2020. Окрім того, 26.01.2020 позивачем начальнику Першого слідчого відділу слідчого ТУ ДБР у м.Хмельницький подано скаргу на бездіяльність слідчого при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019240000000889.

Не отримавши у встановленому порядку відповіді на вищевказані документи, ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України “Про звернення громадян”, подав заяву директору ТУ ДБР у м.Хмельницький, в якій просив повідомити чи були направлені йому відповіді на подані ним документи, а саме: заяву про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 16.01.2020; клопотання про проведення слідчих і процесуальних дій від 31.03.2020, а також скаргу на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні від 26.01.2020.

У відповідь на вказану заяву 24.04.2020 відповідачем позивачу надано лист №В-2380ез/14-01-03-20, яким повідомлено, що листом №В-331/14-01-03-20 від 21.01.2020 ОСОБА_1 була надана відповідь на клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій від 16.01.2020, а листом №В-2023/14-01-03-20 від 03.04.2020 надана відповідь на клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій від 31.03.2020.

Позивач вважає, що відповідь, надана ТУ ДБР у м.Хмельницький листом №В-2380ез/14-01-03-20 від 24.04.2020, є неповною, необ`єктивною, складана з порушенням норм Конституції України, законів України “Про звернення громадян” та “Про інформацію”, а тому просить суд зобов`яати відповідача надати належну відповідь.

Ухвалою від 16.06.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказані строки позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою від 26.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній щодо визнання відповіді відповідача від 24.04.2020 №В-2380ез/14-01-03-20 на заяву позивача від 20.04.2020 незаконною, є хибними, натомість, всі відповіді, надані позивачу, є законними, мотивованими та обґрунтованими, з чітким дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також повідомив, що на всі поставлені позивачем питання у заяві від 20.04.2020 слідчим Третього слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Хмельницькому надано відповіді.

Окрім цього, відповідач зазначив, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Покликаючись до положень статей 303 КПК України, вказав, що оскільки звернення позивача до суду обумовлено нездійсненням, на думку позивача, відповідачем передбачених КПК України процесуальних дій, у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №560/1679/19 (провадження № 11-1000апп19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №560/1689/19 (провадження №К/9901/26079/19). Вважає, що, враховуючи характер спору, предмет та підстави заявлених позовних вимог, розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого суду.

Також відповідач звернув увагу на те, що статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» визначено дію цього Закону, яка не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

Таким чином, вважає, що позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що відповідь начальника Третього слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 24 квітня 2020 року на заяву позивача від 20 квітня 2020 року є незаконною, оскільки викладена інформація у відповіді є достовірною та об`єктивною.

За наведеного, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у відповіді на відзив повністю підтримав позицію, викладену в позовній заяві, та зазначив, що доводи відзиву спрямовані на виправдання протиправності поведінки відповідача щодо не вчинення ним дій, передбачених ч.2 ст.19, ст.40 Конституції України, ст.15 та ст.19 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, позивачем оскаржується не рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, вчинених такими в рамках кримінального провадження, а предметом спору є повнота та об`єктивність відповіді відповідача, викладеної у листі №В-2380ез/14-01-03-20 на заяву позивача від 20.04.2020.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 утримується в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор".

З матеріалів судової справи встановлено, що слідчими слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, за процесуального керівництва прокуратури Рівненської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62019240000000889 від 08 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Про що зазначено в наданій відповідачем до відзиву постанові про призначення та доручення проведення судово-медичної експертизи від 02.01.2020, з метою встановлення, зокрема, ступеню тяжкості нанесених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, їх кількості, локалізації, механізму виникнення (а.с.36-38).

16.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до слідчого першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький із заявою в порядку ст.ст. 220, 221 КПК України, у якій просив надати йому для ознайомлення з можливістю виготовити необхідні копії матеріали кримінального провадження №620192400000008889 від 08.11.2019; про прийняте рішення просив повідомити його в письмовому вигляді по місцю утримання, одночасно направивши копію на його електронну поштову скриньку (а.с.6).

26.01.2020 позивач звернувся до начальника першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький із скаргою на порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України під час досудового розслідування кримінального провадження №620192400000008889, у якій просив: вжити необхідних заходів щодо усунення порушень КПК України, допущених слідчим першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький при здійсненні досудового розслідування; зобов`язати слідчого невідкладно реалізувати права позивача як потерпілого згідно з поданими 22.11.2019; 28.12.2019 та 16.01.2020 клопотаннями, та виконати ухвали суду від 17.12.2019 у справі №686/32615/19 та від 14.01.2020 у справі №686/67/20; про прийняте рішення просив повідомити його в письмовому вигляді по місцю утримання, одночасно направивши копію на його електронну поштову скриньку (а.с.8).

31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до слідчого третього СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький із клопотанням, у якому просив допитати в його присутності з можливістю поставити запитання експерта КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради, який проводив судово-медичну експертизу по справі та склав висновок від 13.02.2020; такий допит просив провести в установі, де він утримується; про прийняте рішення просив повідомити його в письмовому вигляді по місцю утримання, одночасно направивши копію на його електронну поштову скриньку (а.с.7).

Відповідно до частини першої статті 220 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Відповідачем до відзиву долучено адресовані Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" (для вручення ОСОБА_1 ):

лист слідчого третього СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький від 21.01.2020 №В-331/14-01-03-20, про те, що на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 від 14 січня 2020 року (справа №686/67/20, провадження №1-кс/686/360/20), ОСОБА_1 направлено копію постанови про призначення та доручення проведення судово-медичної експертизи від 02.01.2020 та копію супровідного листа від 02.01.2020 №59/14-01-09-20, з додатками на 4 аркушах (а.с.35-38);

лист слідчого третього СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький від 30.01.2020 №В-527/14-01-03-20, яким ОСОБА_1 повідомлено, що копія постанови про призначення та доручення проведення судово-медичної експертизи від 02.01.2020 та копію супровідного листа від 02.01.2020 №59/14-01-09-20 направлялися йому 21.01.2020 (вих. №В-331/14-01-03-20), з додатками на 1 аркуші (а.с.39);

лист слідчого третього СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький від 03.04.2020 №В-2023/14-01-03-20, яким ОСОБА_1 повідомлено, що його клопотання від 31.03.2020 розглянуте та залишене без задоволення, оскільки на даний час ОСОБА_1 не уповноважений згідно з вимогами КПК заявляти клопотання під час проведення досудового розслідування до моменту набуття відповідного процесуального статусу (а.с.40-41).

Суд зазначає, що жодних доказів направлення відповідачем вищевказаних листів до ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" та доказів вручення їх ОСОБА_1 до відзиву не надано.

Натомість позивач у позові ствердив, що жодної відповіді на свої заяву, скаргу, клопотання від відповідача він не отримував, що й зумовило його звернення 20.04.2020 із заявою до директора ТУ ДБР у м.Хмельницький.

Суд встановив, що 20.04.2020 ОСОБА_1 в порядку Закону України "Про звернення громадян" подав заяву на ім`я директора ТУ ДБР у м.Хмельницький, у якій просив повідомити, чи направлялись на адресу його утримання відповіді на клопотання (скаргу) від 16.01.2020, від 26.01.2020, від 31.03.2020; якщо так, то надати дати таких направлень з вихідними номерами по кожному відправленню; про прийняте рішення просив повідомити його в письмовому вигляді по місцю утримання, одночасно направивши копію на його електронну поштову скриньку (а.с.5).

З долученого позивачем до позовної заяви листа за підписом начальника третього СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький від 24.04.2020 №В-2023ез/14-01-03-20 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено, що його заява від 20.04.2020 розглянута. Зазначено, що за результатами розгляду його заяви від 16.01.2020 за вх. №В-331ез слідчим третього СУ ТУ ДБР у м.Хмельницький ОСОБА_3 було надіслано відповідь від 21.01.2020 №В-331/14-01-03-20. Водночас, повідомлено, що лист позивача від 31.03.2020 за вх.№В-2023 у кримінальному провадженні №62019240000000889 від 08.11.2019, у якому позивач просив провести слідчу дію за його участі, також розглянутий слідчим третього слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_3 , про, що позивача було проінформовано листом від 03.04.2020 за вих. № В-2023/14-01-03-20 (а.с.42). Вказаний лист отриманий позивачем 05.05.2020 (а.с.9).

Вважаючи, що відповідачем у такому листі надано неповну та недостовірну інформацію на звернення позивача від 20.04.2020, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №393/96), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст.5 Закону №393/96, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону. Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Стаття 7 Закону №393/96 встановлює вимоги, відповідно до яких, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ст.15 Закону №393/96, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За приписами статті 18 Закону 393/96 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону №393/96 встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Аналіз вказаних вище норм права дає підстави для до висновку, що кожному громадянину України, а також особам, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, гарантується право на звернення до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, об`єднань громадян або посадових осіб, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань, і у разі дотримання вимог Закону №393/96 при поданні звернення (заяви, клопотання, скарги), відповідні органи, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян або посадові особи зобов`язанні об`єктивно і вчасно їх розглянути та письмово повідомити заявника про суть прийнятого за наслідками такого розгляду рішення.

При цьому, ст.20 Закону №393/96 передбачено, зокрема, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Матеріалами справи підтверджується, що подану позивачем заяву в порядку Закону України "Про звернення громадян" від 20.04.2040 відповідачем отримано.

За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем підготовлений та надісланий позивачу лист від 24.04.2020 за №В-2380ез/14-01-03-20.

Суд не бере до уваги доводи відповідача у відзиві, що даний спір підлягає розгляду загальним судом в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Cуду від 18 грудня 2019 року у справі №560/1679/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі N560/1689/19, у разі якщо звернення позивача до суду обумовлено нездійсненням, на думку позивача, відповідачем передбачених КПК України процесуальних дій, у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Однак, предмет спору в даній справі стосується повноти розгляду заяви позивача від 20.04.2020, в якій він просив повідомити, чи направлялись на адресу його утримання відповіді на клопотання (скаргу) від 16.01.2020, від 26.01.2020, від 31.03.2020; якщо так, то надати дати таких направлень з вихідними номерами по кожному відправленню.

Суд зауважує, що заяви такого змісту не віднесені статтею 303 КПК України до таких, що підлягають розгляду на досудовому провадженні.

Водночас, статтею 12 Закону №393/96 встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону №393/96).

Так, поняття скарги закріплено в ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, де вказується, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст. 4 Закону №393/96).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

А згідно з п.2 ч.6. ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Отже, даний спір підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наказом Державного бюро розслідувань від 13.09.2019 № 258, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2019 р. за № 1071/34042, затверджено Інструкцію про порядок розгляду звернень і запитів та організації особистого прийому громадян у центральному апараті Державного бюро розслідувань та його територіальних органах (далі - Інструкція).

Відповідно до п.4 р.ІІ Інструкції, заяви і повідомлення про вчинення кримінального та/або корупційного правопорушення розглядаються в органі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та/або Закону України «Про запобігання корупції».

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого органу Державного бюро розслідувань під час досудового розслідування розглядаються в порядку та в межах, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, з урахуванням рішень та висновків Конституційного Суду України.

Звернення осіб з питань досудового розслідування, які не є учасниками кримінального провадження, розглядаються в порядку та строки, передбачені законодавством про звернення громадян.

Пунктом 5 р.ІІ Інструкції встановлено, що звернення осіб, які не є громадянами України і на законних підставах перебувають на її території, розглядаються у тому самому порядку, що й звернення громадян України, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Пунктом 6 р.ІІ Інструкції передбачено, що звернення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, розглядаються відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про звернення громадян» та цієї Інструкції.

Згідно з п.7 р.ІІ Інструкції, дія цієї Інструкції не поширюється на порядок розгляду звернень і запитів, встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, законодавством про захист економічної конкуренції та Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції».

Пунктом 28 р.ІІІ Інструкції передбачено, що звернення, що оформлені без дотримання вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», повертаються заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніше ніж через 10 днів із дня їх надходження до органу Державного бюро розслідувань. При цьому копія такого звернення залишається в органі Державного бюро розслідувань.

Згідно з п.1 р.IV Інструкції, звернення громадян розглядаються і вирішуються у строк не більше ніж один місяць від дня їх надходження до органу Державного бюро розслідувань, а ті, що не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не більш ніж 15 днів.

Пунктом 9 р.IV Інструкції, встановлено, що відповідь на звернення надається засобами поштового чи електронного зв`язку або особисто заявнику з обов`язковим дотриманням порядку надання відповіді згідно з чинним законодавством.

Письмової відповіді заявнику не надають, якщо це зазначено у зверненні або якщо викладені у зверненні питання вирішено в присутності заявника. Результати розгляду таких звернень оформлюються висновком із зазначенням виконаних дій (видача довідки, ознайомлення з архівною справою).

У такому зверненні заявник засвідчує підписом відсутність потреби в отриманні письмової відповіді.

Про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, письмово інформують заявника, при цьому повідомлення має містити роз`яснення стосовно мотивів прийняття такого рішення з посиланням на норми законодавства, заходи, вжиті органом Державного бюро розслідувань у межах його компетенції для захисту конституційних прав громадянина, та порядок оскарження цього рішення. Рішення про відмову в задоволенні звернення підписує керівництво органу Державного бюро розслідувань відповідно до розподілу повноважень (пункт 10 р.IV Інструкції).

Факти та доводи, викладені у скарзі на дії (бездіяльність) або рішення посадової особи органу Державного бюро розслідувань чи в заяві про наявність порушень або недоліків у його роботі, перевіряються підрозділом внутрішнього контролю органу Державного бюро розслідувань (п.11 р.IV Інструкції).

Згідно з п.12 р.IV Інструкції, за результатами перевірки працівник підрозділу внутрішнього контролю складає й подає на розгляд Директору органу Державного бюро розслідувань чи особі, яка виконує його обов`язки, за погодженням керівника підрозділу внутрішнього контролю органу Державного бюро розслідувань службову записку, в якій зазначає, чи підтвердилися наведені факти і доводи та яких вжито заходів для усунення виявлених порушень або недоліків.

Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь за підписом Директора органу Державного бюро розслідувань чи особи, яка виконує його обов`язки.

У разі подання скарги на дії (бездіяльність) чи рішення слідчих органу Державного бюро розслідувань під час досудового розслідування громадянину роз`яснюється його право на подання такої скарги до суду в порядку, передбаченому статтями 303-307 КПК України.

Пунктом 24 р.IV Інструкції передбачено, що громадянин, який звернувся до органу Державного бюро розслідувань із заявою чи скаргою, користується правами, передбаченими статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

Суд зазначає, що під час розгляду заяви позивача від 20.04.2020 відповідач вимог Закону України "Про звернення громадян" та наведених вище положень Інструкції не дотримався.

Так, зі змісту відповіді від 24.04.2020 за №В-2380ез/14-01-03-20 вбачається, що позивачу повідомлено про номер та дату відповіді на його заяву від 16.01.020, а саме листом від 21.01.2020 за вих. № В-331/14-01-03-20, однак зміст такої відповіді не стосується питань, поставлених позивачем в заяві від 16.01.2020; повідомлено, що про результати розгляду клопотання від 31.03.2020 відповідь оформлена листом від 03.04.2020 за вих. № В-2023/14-01-03-20; про номер та дату листа за результатами розгляду скарги від 26.01.2020 відповідач позивача у відповіді від 24.04.2020 не повідомив взагалі.

Таким чином, розгляд заяви позивача від 20.04.2020 відповідач здійснив необ`єктивно та належну і повну відповідь на поставленні позивачем у заяві питання не надав, чим порушив гарантоване ст.40 Конституції України та Законом №393/96 право позивача на своєчасне отримання об`єктивної відповіді по суті порушених у зверненні питань.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що відповідь відповідача в листі від 24.04.2020 № В-2380ез/14-01-03-20 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні закону, а тому позовна вимога про визнання такої відповіді незаконною задоволенню не підлягає.

Для належного захисту порушеного права позивача суд вважає необхідним зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2020 та надати повну та об`єктивну відповідь щодо поставлених в заяві питань.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (утримується в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", 33001 м.Рівне, вул. Дворецька,116, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (29001 м. Хмельницький, вул. Пилипчука,28, код ЄДРПОУ 42335958) про визнання відповіді незаконною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2020 та надати повну та об`єктивну відповідь щодо всіх поставлених в заяві питань.

Відмовити в позові в частині позовної вимоги про визнання відповіді незаконною.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко