Рішення № 92830958, 06.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5578/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:

визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 84 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

зобов`язати відповідача здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 16.04.2020 у розмірі 84 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із суддівської винагороди, що становить 100896,00 грн, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що вона є суддею у відставці та має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. На переконання позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у здійсненні з 16.04.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що призвело до зменшення визначеного законом розміру гарантованої державою виплати.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 31-35/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді періоду навчання за спеціальністю, оскільки стаття 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" втратили чинність.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

ОСОБА_1 у період з 01.09.1974 по 01.07.1977 навчалась у Харківському юридичному інституті за спеціальністю правознавство /а.с. 8, 10/.

Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Котелевського районного суду Полтавської області у межах п`ятирічного строку /а.с. 11/.

Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 №300-VI "Про обрання суддів" позивача обрано на посаду судді Котелевського районного суду Полтавської області безстроково /а.с. 12/.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.04.20220 №1001/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Котелевського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку /а.с. 13-14/.

Наказом Котелевського районного суду Полтавської області від 16.04.2020 №02-ос/с позивача відраховано зі штату суду з 16.04.2020 /а.с. 15/.

Котелевським районним судом Полтавської області ОСОБА_1 видано довідку від 28.09.2020 №8/04-29/20-вих. про стаж роботи на посаді судді, у якій зазначено, що загальний стаж, що враховується до стажу роботи на посаді судді становить 22 роки 00 місяців 08 днів, з них: навчання у Харківському юридичному інституті з 01.02.1976 по 30.06.1977 - 01 рік 05 місяців 00 днів, робота на посаді члена Полтавської обласної колегії адвокатів, завідуючої юридичної контори Чорнухинського району з 11.08.1990 по 10.08.1993 - 03 роки 00 місяців 00 днів, суддя, заступник голови, голова Котелевського районного суду Полтавської області з 09.09.2002 по 16.04.2020 - 17 років 07 місяців 08 днів /а.с. 16/.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 суд встановив, що позивачу з 18.05.2010 призначена пенсія за віком /а.с. 37/.

22.04.2020 ОСОБА_1 подано до пенсійного органу заяву про переведення з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці /а.с. 42-56/.

На цій підставі ГУПФ України в Полтавській області переведено позивача з 22.04.2020 на довічне грошове утримання, розмір якого обчислено виходячи з 20 років 07 місяців 10 днів роботи на посаді судді, з урахуванням 50% суддівської винагороди /а.с. 39/.

16.07.2020 позивач звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій просила провести такий перерахунок з 84% суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі /а.с. 57-59/.

Листом від 29.07.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці /а.с. 60-61/.

Не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, позивач звернулась до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

На момент виходу позивача у відставку та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У силу частин першої - третьої статті 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Водночас відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, на дату призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку, регулювалось статтею 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"), Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Зокрема, у силу абзацу третього пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Так само, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оцінка судом обставин справи

Спір у цій справі стосується наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, а також обчислення розміру щомісячного грошового утримання на підставі законодавства, чинного на момент призначення позивача на посаду судді.

Суд враховує, що позивач призначена на посаду судді вперше 13.08.2002, а звільнена у зв`язку з виходом у відставку - 16.04.2020.

При цьому чинним на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді законодавством, а саме: Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

Таким чином, не врахування при обчисленні відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, є неправомірним.

Суд враховує, що стаж роботи ОСОБА_1 безпосередньо на посаді судді становить 17 років 07 місяців 08 днів.

До того ж, Вища рада правосуддя розглядаючи питання про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку у рішенні від 16.04.2020 №1001/0/15-20 виходила з того, що до стажу роботи позивача на посаді судді належить зарахувати половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

З урахуванням наведеного, на підставі положень абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивач має право на врахування при обчисленні її стажу, що дає право на відставку судді, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті, що становитиме 01 рік 05 місяців 00 днів.

Отже, позов у цій частині належить задовольнити.

Разом з цим, що стосується обчислення довічного грошового утримання судді у відставці суд звертає увагу на те, що положення абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII на визначення відсоткового значення розміру суддівської винагороди, з якого належить розраховувати розмір довічного грошового утримання не поширюється.

Положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, на які посилається позивач у позовній заяві, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 та вони втратили чинність з дати ухвалення цього рішення.

Отже, при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 слід враховувати положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Оскільки з урахуванням половини строку навчання у Харківському юридичному інституті загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становитиме повних 22 роки, то розмір її довічного грошового утримання належить обчислити виходячи з 54% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 16.04.2020 №02/1265/2020-вих. /а.с. 52/.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 №5-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

Суд враховує, що позивач звільнена з посади судді у відставку 16.04.2020, а тому має право на отримання щомісячного довічного утримання з 17.04.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та зобов`язання ГУПФ України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді 01 рік 05 місяців 00 днів навчання у Харківському юридичному інституті, а також провести з 17.04.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 54% суддівської винагороди за займаною посадою та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 28.09.2020 №33 /а.с. 5/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 27/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у обчисленні стажу роботи та довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 половини строку навчання у Харківському юридичному інституті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді 01 рік 05 місяців 00 днів навчання у Харківському юридичному інституті та провести з 17 квітня 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 54% суддівської винагороди за займаною посадою, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба