Рішення № 92830859, 12.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7579/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа – Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 № 33 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора про неуспішне проходження ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.04.2020 до секретаріату військової прокуратури Південного регіону України за вих. № 06/1/1/-629 вих-20 від 14.04.2020 надійшов лист з додатками Генерального прокурора ОСОБА_2 про направлення першої частини рішень першої та другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур для прийняття рішень про звільнення з посад прокурорів військової прокуратури Південного регіону України, які неуспішно пройшли атестацію. Додатком до вищевказаного листа міститься оригінал рішення № 33 від 02 квітня 2020 року (надалі - рішення № 33) кадрової комісії № 2 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні і закону. Позивач вважає вказане рішення незаконним, таким, що порушує його права та встановлені Конституцією та законами України гарантії, а відтак є таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню в судовому порядку. Так, позивач був поставлений перед вибором або подати заяву про переведення та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, або бути звільненим. Оскільки позивач не мав та немає інших джерел доходів, окрім грошового забезпечення (заробітної плати) за основним місцем роботи, не володів іншими знаннями та навичками для отримання доходу від іншої діяльності та не сумнівався в своїй компетенції прокурора - подав таку заяву та пішов на атестацію, хоча така атестація є незаконною. Позивач зазначає, що передбачена Порядком № 221 атестація не мала на меті встановлення відповідності (не відповідності) працівників посадам, які вони займають, а фактично покликана знівелювати професійний рівень предметної компетентності, досвіду і кваліфікації працівників в конкретних напрямах прокурорської діяльності, якими окреслювались їхні посадові обов`язки, та покликана створити такі умови атестації, які будуть сприятливими для реалізації неправомірних механізмів безпідставного звільнення прокурорів. З огляду на викладене, вбачається, що затвердження Генеральним прокурором Порядку № 221 здійснено з метою штучного погіршення прав прокурорів з метою їх звільнення без належних на те підстав. Вказане є не що інше, як створення юридичного механізму, який би мав видимість законного, але насправді слугує підставою для звільнення особи з органу прокуратури, всупереч вимогам Конституції України та іншому законодавству України. Також Порядком № 221 обмежена можливість прокурорів щодо перевірки об`єктивності результатів атестації та можливість перевірки правомірності рішень щодо результатів атестацій і зокрема тестування. Так, Порядком № 221 не передбачена будь-яка можливість ознайомлення та перегляду прокурорами результатів тестування, унаслідок чого порушуються їхні права, передбачені ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Невизначеність та дискримінаційність положень Порядку № 221 для кожного прокурора України є прямим порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у нормативно-правових актах. Атестаційна процедура по відношенню до позивача проведена не згідно з Законом, а на підставі та в порядку, який визначений наказами Генерального прокурора, що суперечить Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, будь-якою посадовою особою, службовою особою Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) чи дорадчими колегіальними органами, створеними для проведення атестації прокурорів видання будь-якого нормативно-правового чи іншого акту, які суперечать нормативно-правовим актам вищої сили, а також прийняття будь-якого рішення чи вчинення дій або бездіяльності, що суперечать вимогам, Конституції України, законодавству України, є протиправним. Окрім того, рішення № 33 прийняте не уповноваженим органом під назвою: «кадровою комісією № 2». Так, пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» чітко визначено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Так, пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі скорочено - Закону) чітко визначено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Законом (пункт 9 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») встановлено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Відповідно до пункту 2 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора. Також рішення № 33 прийнято та підписано не уповноваженою особою: «Головою кадрової комісії № 2 Мамедовим Гюндузом Айдиновичем». Так, в день коли позивач проходив атестацію 03.03.2020 головою комісії був ОСОБА_3 , призначений наказом Генерального прокурора № 78 від 07.02.2020 зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 27.02.2020 №117 «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур». Голова комісії відіграє ключову роль в організації роботи та прийнятті кадровою комісією правових рішень. Невиконання пункту 5 Порядку роботи кадрових комісій щодо обрання виконуючого обов`язків голови кадрової комісії більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії із зазначенням про це у протоколі засідання, тягне за собою нелегітимність прийнятого комісією рішення № 33. Більше того, пункт 19 Порядку роботи кадрових комісій дослівно визначає: «Перелік і склад комісій затверджується наказами Генерального прокурора. У разі необхідності перелік і склад комісій може бути змінений Генеральним прокурором, у тому числі на підставі заяви члена комісії про вихід з її складу». Призначення голови комісії ОСОБА_4 відбулося 06.03.2020 наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора Чумака В.В. № 136, який не являвся Генеральним прокурором, а був Головою першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур. Це має істотне значення, адже Генеральний прокурор має конституційний статус, призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. Генеральний прокурор поряд з юридичною відповідальністю за свої акти, дії та бездіяльність несе перед Верховною Радою України за стан справ у відомстві ще й конституційну відповідальність, яка може настати після висловлення парламентом недовіри, що має наслідком відставку Генерального прокурора з посади. Так, Верховною Радою України 05.03.2020 висловлено недовіру Генеральному прокурору ОСОБА_5 , у тому числі через неналежну організацію та проведення реформи органів прокуратури. Щодо виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_6 , то на нього встановлений ст. 1.31і Конституцією України конституційний статус не поширювався, Президентом України він не призначався. Делегування повноважень Генерального прокурора заступникам Генерального прокурора або ж особі, яка виконує його обов`язки, Порядком роботи кадрових комісій та Порядком проходження прокурорами атестації не передбачено. Оскільки атестація прокурорів врегульована спеціальним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та виданим в його розвиток Порядком роботи кадрових комісій та Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженими наказами Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019, то будь-яке обґрунтування іншими розпорядчими документами Офісу Генерального прокурора можливості делегування повноважень колишнього Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. іншій особі є недопустимим. Більше того, в цьому відсутня необхідність, оскільки зазначеними Порядками встановлено взаємозамінність членів кадрових комісій. Позаяк, пунктом 5 Порядку роботи кадрових комісій чітко врегульовано порядок дій коли голова комісії ОСОБА_3 не міг взяти участь в її роботі, то ОСОБА_6 видавши наказ про призначення головою кадрової комісії № 2 ОСОБА_4 фактично втрутився в діяльність кадрової комісії та позбавив її можливості діяти відповідно до п. 5 Порядку. В той же час ОСОБА_6 був головою кадрової комісії № 1. Натомість проігнорував пункт 5 Порядку роботи кадрових комісій і без визначених нормативно-правовими актами поважних причин якимось чином вийшов із її складу та призначив іншого голову кадрової комісії № 1 ОСОБА_7 (наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора від 06.03.2020 №136). Таким чином, оскільки пунктом 19 Порядку роботи кадрових комісій право змінювати склад комісії надано лише Генеральному прокурору, то рішення № 33 прийнято та підписано неуповноваженою особою, а саме: «Головою кадрової комісії № 2 Мамедовим Г.А.». Тому на підставі викладеного дії другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та її рішення є протиправними, оскільки порушують конституційне право на працю, та прийняті не уповноваженим органом, а відтак підлягають скасуванню. Негативне рішення кадрової комісії № 2 за № 33 від 02.04.2020 є таким, що спричиняє юридичні наслідки для особи та є підставою для видання виконуючим обов`язки військового прокурора Південного регіону України наказу про звільнення позивача. Крім того, значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу. Такий підхід взагалі нівелює рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють на інших напрямках прокурорської діяльності. Окрім того, Порядком проходження прокурорами атестації не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту, відсутня інформація про розробника тестових питань для іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону та чи проходили вони апробацію та/або рецензуванння. Також Відповідач ніде не зазначає відомості, які можуть засвідчить спроможність використаного в рамках процедури атестації прокурорів програмного забезпечення, забезпечення анонімності, конфіденційності та захисту від втручання третіх осіб.

Ухвалою судді від 14.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

08.09.2020 та 14.09.2020 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що вимоги Порядку № 221 ОСОБА_1 дотримано та позивачем подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Першим етапом атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів (п. п. 4, 5 розділу II Порядку № 221). Перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж. Всі учасники були в рівних умовах і кожен мав можливість самостійно обрати собі комп`ютер. За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 52 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів). Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якій ОСОБА_1 власноручно поставлено підпис. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. У зв`язку з цим кадровою комісією № 2 на підставі п. п. 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 6 розділу І, п. 5 розділу II Порядку, прийнято рішення від 02.04.2020 № 33 про неуспішне проходження позивачем атестації. Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 78 створено другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад. Таким чином, друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора утворена наказом Генерального прокурора та діє при Офісі Генерального прокурора. Визначення складу комісій, вимог до осіб, що можуть бути її членами, а також порядку роботи комісій є дискреційними повноваженням Генерального прокурора. Відтак і перевірка кандидатів у члени комісій на їх відповідність встановленим Генеральним прокурором вимогам є виключною компетенцією останнього. Кадрові комісії - дорадчі колегіальні органи, які не входять до структури Офісу Генерального прокурора і створені для забезпечення проведення атестації прокурорів. Відповідно до п. 9 Порядку № 233 прокурор у разі наявності конфлікту інтересів, або обставин, що можуть викликати сумнів у безсторонності члена кадрової комісії може заявити відвід такому члену комісії. Натомість, позивачем будь-яких претензій щодо неправомочності кадрової комісії № 2 не заявлялося. Крім того, необґрунтованими є доводи позивача щодо протиправності дій кадрової комісії, а саме щодо затвердження рішення другої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації від 02.04.2020 № 33 неналежним головою другої кадрової комісії ОСОБА_4 . Згідно з наказом Генерального прокурора від 07.02.3030 № 78 «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур» головою комісії визначено ОСОБА_3 , проте наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 06.03.2020 № 136 його виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та включено до її складу ОСОБА_4 , якого визначено головою комісії. Щодо доводів позивача про порушення вимог законодавства під час затвердження переліку тестових питань для складання тестування на з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Відповідно до п. 2 розділу II Порядку № 221 перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Запитання для проведення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора були складені фахівцями Національної академії прокуратури України. До роботи над запитаннями також залучалися міжнародні партнери, які надавали технічну допомогу в упорядкуванні тестів та перевірку їх на відповідність нормам законодавства України. Прокурор повинен постійно вживати заходів щодо підвищення свого професійного рівня та орієнтуватися у чинному законодавстві, а не тільки під час проходження атестації. Доводи позивача про невідповідність програмного забезпечення під час проходження І етапу атестації є безпідставними. Інформаційну систему «Аналітична система оцінки знань» створено на замовлення Національної академії прокуратури України на підставі договору про надання послуг від 10.12.2018 № 181210. Розробник системи ТзОВ «Лізард Софт». Виключні майнові права на «Аналітичну систему оцінки знань» належать Національній академії прокуратури України. Інформаційна система «Аналітична система оцінки знань» використовується в локальній мережі без доступу до мережі Інтернет. Під час створення системи вимоги Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та державних стандартів щодо захисту інформації порушено не було. Законодавством не передбачено необхідності створювати комплексну систему захисту інформації для інформаційної системи «Аналітична система оцінки знань». Доводи позивача про те, що передбачене Законом № 113-ІХ проведення атестації не містить законодавчого обґрунтуванням, має дискримінаційний характер та є порушенням його конституційних прав і свобод, у тому числі права на працю, безпідставні. Рішення про початок заходів з реформування (реорганізації) органів прокуратури прийнято Верховною Радою України шляхом прийняття Закону № 113-ІХ. Заявник у спірних правовідносинах знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження атестації для переведення в прокуратуру Рівненської області.

23.09.2020 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

Ухвалою суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.10.2020.

В судовому засіданні 15.10.2020 суд заслухав вступні слова учасників справи.

Позивач у вступному слові підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону у вступному слові проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві Офісу Генерального прокурора.

Представник Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином; відзив на позов до суду не надав.

Ухвалою суду від 12.11.2020 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі до завершення протиепідемічних заходів відмовлено.

Ухвалою суду від 12.11.2020 розгляд справи № 420/7579/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа – Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, про визнання протиправним та скасування рішення продовжено в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.02.2012 по 30.06.2020 проходив військову службу та працював в органах прокуратури України.

04.10.2019 за вих. N 11/1/1-2048вих19 Генеральною прокуратурою України на адресу керівників кадрових підрозділів регіональних прокуратур надіслано листа, згідно якого, з метою належної організації прокурорів, необхідно організувати у період з 04 до 15 жовтня 2019 року включно прийом заяв про переведення на посаду прокурора відповідно в обласних прокуратурах, окружних прокуратурах та про намір пройти атестацію. Зазначено, що заява подається за формою, наведеною у Додатку 2 до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України N 221 від 03.10.2019, є доступними на веб-сайті Генеральної прокуратури України, та підписуються прокурором особисто. Одночасно з цим, зобов`язано надсилати до Департаменту кадрової роботи та державної служби інформацію щодо кількості поданих прокурорами і слідчими заяв щоденно до 15 години електронною поштою за формою згідно з додатками 1 і 2 до цього листа та сканокопіями поданих заяв. Лист надійшов до прокуратури Донецькій області 10.10.2019.

09.10.2019 за вих. N 11/1/1-2069вих-19 Генеральною прокуратурою України на адресу керівників кадрових підрозділів регіональних прокуратур надіслано листа, згідно якого у доповнення до листа Генеральної прокуратури України від 04.10.2019 N 11/1/1-2048вих19 інформує, що форми заяв про переведення на посаду прокурора відповідно в обласних прокуратур, окружних прокуратурах та про намір пройти атестацію чітко визначені Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генеральної прокурори України від 03.10.2019 N 221. Відповідні типові форми таких заяв додатково розміщені та доступні для скачування на веб-сайті Генеральної прокуратури України. Звертає увагу, що у разі подання прокурорами заяв, які не відповідають встановленим формам, наведеним у додатках до вказаного Порядку, вони мають невідкладно повертатися відповідним прокурорам для належного оформлення. Заяви прокурорів і слідчих, які не відповідатимуть затвердженим формам вважатимуться неподаними з відповідними правовими наслідками. Лист надійшов до прокуратури Донецькій області 17.10.2019.

За обставин справи, прокурор відділу роботи з кадрами військової прокуратури Південного регіону України Галісевич Олексій Олександрович подав відповідну заяву про переведення та про намір пройти атестацію, після чого ним 03.03.2020 складено тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрано 52 бали.

23.04.2020 до секретаріату військової прокуратури Південного регіону України за вих. № 06/1/1/-629 від 14.04.2020 надійшов лист з додатками на 9 арк. Генерального прокурора ОСОБА_2 про направлення першої частини рішень першої та другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур для прийняття рішень про звільнення з посад прокурорів військової прокуратури Південного регіону України, які неуспішно пройшли атестацію.

Додатком до вищевказаного листа міститься оригінал рішення № 33 від 02.04.2020 кадрової комісії № 2 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Зокрема, рішенням кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 № 33 ОСОБА_1 визнано таким, що не успішно пройшов атестацію, зазначено, що він набрав 52 бали, що є нижче прохідного балу для успішного складання іспиту, відтак, не допускається до проходження наступних етапів атестації.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження атестації, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII).

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону України «Про прокуратуру», є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини третьої цієї статті Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

В розумінні п. 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку № 221, атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (п. 6 розділу І Порядку № 221).

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку (п. 9 Порядку № 221).

Положеннями розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

В свою чергу, згідно пп. 2 п. 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Із аналізу процитованих норм вбачається, що у разі якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав менше 70 балів, він не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Вирішуючи спір, суд критично оцінує доводи сторони позивача щодо порушення порядку формування кадрових комісій, з огляду на наступне.

Заявлені підстави у цій частині позивачем мотивовані відсутністю правових підстав формування кадрових комісій і, відповідно, відсутністю в останніх повноважень щодо прийняття будь-яких рішень, оскільки станом на час проведення атестації Офіс Генерального прокурора не був створений, а тому атестація прокурорів відповідними кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора не могла бути проведена.

Суд не приймає такі доводи позивача та зазначає, що положеннями пп. 7, 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу.

При цьому саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора.

Як слідує з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Судом встановлено, що затвердження порядку роботи кадрових комісій та створення другої кадрової комісії відбулося за наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 року № 233, 07.02.2020 року № 78 в межах повноважень та порядку, який був визначений законом - п. п. 9, 11, пп. 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та на виконання його мети - проведення заходів із реформи органів прокуратури.

При цьому, кадрові комісії це дорадчі колегіальні органи, які не входять до структури Генеральної прокуратури України чи Офісу Генерального прокурора, а створені тимчасово для забезпечення проведення атестації прокурорів. Відповідно, оскільки до початку створення Офісу Генерального прокурора його повноваження виконувала Генеральна прокуратура України, тому створення другої кадрової комісії та її функціонування відбулося у спосіб та порядок, що передбачений законодавством.

З огляду на матеріали справи, за результатом проходження першого етапу атестації, позивачем набрано 52 бали із 70 прохідних, що відображено у відомості зі змістом якої ознайомлено позивача, що засвідчено його підписом. Також Офісом Генерального прокурора разом із відзивом надано роздруківку тестування, пройденого позивачем, в якому відображені надані позивачем відповіді, що підтверджує факт набрання ним 52 балів.

Отже, аналіз наданих доказів свідчить про те, що за результатом проходження першого етапу атестації (тестування) ОСОБА_1 не набрав мінімально допустимий бал, відтак, вважається таким, що тестування не пройшов успішно.

За сукупністю вищенаведеного, суд доходить висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а відтак, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

При цьому, оскаржуване рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить виклад фактичних обставин та мотиви його прийняття.

Судом не беруться до уваги доводи сторони позивача щодо змінності складу комісії, оскільки це не вплинуло на результат пройденого іспиту та кількість набраних балів, які стали визначальними при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо дискримінаційності заяви про проходження атестації, на що посилається позивач, то такі аргументи судом також не враховуються, оскільки заява оформлена та підписана з волі позивача. Окрім того, ані її зміст, ані її форма не є предметом оскарження.

Cтосовно доводів позивача відносно нормативних актів, якими затверджено перелік тестів для виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, суд вказує, що перелік тестових питань (питання та відповіді на них), які застосовувалися при тестуванні з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора затверджені Генеральним прокурором та цього ж дня опубліковані на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України за 7 календарних днів до дня складання іспиту. При цьому, ні законом, ні будь-якими іншими нормативно-правовими актами не регламентовано зазначення розробника тестових запитань, проведення процедури їх перевірки, стандартизації та сертифікації.

З приводу доводів позивача про невідповідність Конституції України та дискримінаційний характер Закону № 113-ІХ, суд зазначає наступне.

Згідно ст.147 Конституції України, ст.1 Закону України "Про Конституційний суд України" від 13.07.2017 р. № 2136-VIII органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч.2 ст.152 Конституції України).

Тобто, неконституційність закону чи окремих їх положень може бути визнано лише Конституційним Судом України. Між тим, на даний час такого рішення щодо Закону № 113-ІХ чи окремих його положень не прийнято.

Крім того, гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України є завданням Конституційного Суду України і саме цей орган судової влади наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України. Повноважень адміністративного суду стосовно дослідження відповідності або невідповідності законів положенням Конституції України чинним законодавством України не передбачено.

Статтею 1 Конвенції Міжнародної Організації Права № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року визначено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

Суд зауважує, що міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 р. № 1-в/2016. Таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження атестації.

Метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності. Кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти його професійної підготовки і кваліфікації.

Суд зазначає, що результат складеного прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є одним з етапів проходження атестації, тобто самостійним показником визначення рівня його професійної компетентності.

Під час проведення атестації Комісія вирішує питання відповідності прокурора здійснювати свої повноваження, а тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за певними критеріями та відповідними показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

За правилами пункту 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Таким чином, результати атестації позивача на етапі складання ним іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора об`єктивно свідчать про наявність підстав для ухвалення Комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

У пункті 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26 березня 2011 року зазначено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття "верховенство права", зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом.

Тобто принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. У рішенні від 10 грудня 2009 року "Михайлюк та Петров проти України" (заява № 11932/02) зазначено, що "… вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступно відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права…".

Суд зазначає, що мета, процедура та правові наслідки атестації прокурорів чітко визначені та врегульовані Законом № 113-ІХ. Положення цього закону, що регулюють процедуру проходження атестації прокурорів, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Вказане підтверджується поданням позивачем заяви про переведення та про намір пройти атестацію.

Запровадження Законом № 113-ІХ атестації прокурорів як однієї з умов для їх переведення пов`язане, в тому числі, із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача.

Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, суд вважає, що Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 113-ІХ, з дотриманням принципів пропорційності та законності.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 2 від 02.04.2020 № 33 відсутні.

Посилання позивача на призначення голови комісії ОСОБА_4 06.03.2020 наказом в.о. Генерального прокурора ОСОБА_6 № 136, який не являвся Генеральним прокурором, а був Головою першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур – на увагу не заслуговують, так як зазначена обставина жодним чином не вплинула на результат пройденого іспиту та кількість набраних балів, які стали визначальними при прийнятті оскаржуваного рішення.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 р. № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Згідно пункту 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

Пунктом 2 Порядку № 233 встановлено, що комісії забезпечують:

- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;

- здійснення добору на посади прокурорів;

- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цим Порядком та іншими нормативними актами.

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря.

За приписами пункту 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 233 організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії.

Пунктом 9 Порядку № 233 встановлено, що член комісії повинен заявити самовідвід у разі наявності конфлікту інтересів або обставин, що можуть викликати сумнів у його безсторонності. З тих самих підстав відвід члену комісії може заявити прокурор, кандидат на посаду прокурора.

Відвід має бути вмотивований і поданий у формі письмової заяви на ім`я голови комісії до початку розгляду питання. Головуючий на засіданні зобов`язаний ознайомити із заявою про відвід члена комісії, якому заявлено відвід.

Згідно з п. 19 Порядку перелік і склад комісій затверджується наказами Генерального прокурора. У разі необхідності перелік і склад комісій може бути змінений Генеральним прокурором, у тому числі на підставі заяви члена комісії про вихід з її складу.

Зміна члена комісії, делегованого до її складу міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями, здійснюється за їх пропозицією у зв`язку зі зверненням Генерального прокурора про делегування кандидата у визначений ним строк. У разі ненадання кандидата для заміни у визначений строк, Генеральний прокурор призначає до складу комісії особу на власний розсуд.

В свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора.

Таким чином, призначення головою комісії ОСОБА_4 виконуючим обов`язки Генерального прокурора Чумаком В.В. здійснено у відповідності до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», як уповноваженою посадовою особою, що не має наслідком нівелювання всіх прийнятих кадровою комісій рішень, на чому зауважує позивач.

Рішення про відвід (самовідвід) комісія приймає більшістю голосів членів, які беруть участь у засіданні. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.

При цьому позивачем будь-яких відводів членам комісії, в т.ч. голові комісії ОСОБА_4 не заявлялось, підстави для наявності сумнівів у його безсторонності, що може вплинути на результати проходження позивачем атестації, не висловлювалось.

Крім того, суд враховує, що позивач не оскаржує положення Порядку № 221, рівно як і не подавав скарги чи заяви з приводу технічних збоїв чи ускладнень в ході проведення тестування, жодних заяв з приводу поганого самопочуття чи інших обставин, які б не уможливлювали об`єктивне проведення анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, у зв`язку із чим відповідні доводи позивача в обґрунтування позовних вимог на увагу не заслуговують.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не вливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу. Більшість доводів сторони позивача взагалі не мають жодного відношення до підстав негативного рішення кадрової комісії з атестації прокурорів і в той же час позивачем не наводиться будь-яких об`єктивних причин неправомірності рішення, прийнятого за результатами його атестації.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, в той час як відповідачем в ході судового розгляду справи доведено правомірність прийняття спірного рішення.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ЄДРПОУ 00034051), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), третя особа – Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11), про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк