Рішення № 92830816, 13.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12191/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року м. Одеса

10:00 год.

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за заявою Головного управління ДПС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою до ФОП ОСОБА_1 , в якій просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.11.2020 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив наступне. 10.11.2020 року працівники відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС в Одеській області здійснили заходи щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте посадовим особам було відмовлено в допуску до перевірки. У зв`язку з чим посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт відмови від отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями до фактичної перевірки від 10.11.2020 року № 48/15-32-09-06. Також, 10.11.2020 року о 13 год. 30 хв. було відмовлено у допуску працівників ГУ ДПС в Одеській області для проведення перевірки, про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 10.11.2020 року № 46/15-32-09-06. В свою чергу, 11.11.2020 року о 10 годині 50 хвилин заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року заяву Головного управління ДПС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи відзиву на заяву до суду не надходило.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

Згідно з п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

09.11.2020 року Заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області Купка І. було видано наказ № 5464-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким з метою контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв на підставі пп.19-1.1.4 та пп.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України наказано з 10.11.2020 року провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_2 , адреса господарської одиниці: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2019 року по дату закінчення фактичної перевірки.

На підставі наказу від 09.11.2020 року № 5464-п, направлень на перевірку від 09.11.2020 року № 162/15-32-09-06 та № 163/15-32-09-06 10.11.2020 року працівники відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС в Одеській області, а саме: головний державний ревізор-інспектор відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_2 та головний державний ревізор-інспектор відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_3 , намагалися здійснити заходи щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

10.11.2020 року посадові особи Головного управління ДПС в Одеській області намагалися вручити ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », наказ про проведення перевірки від 09.11.2020 року № 5464-п та ознайомити з направленнями на перевірку від 09.11.2020 року № 162/15-32-09-06 та № 163/15-32-09-06, в чому їм було відмовлено.

У зв`язку з цим, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було складено акт про відмову від отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями до фактичної перевірки від 10.11.2020 року № 48/15-32-09-06.

10.11.2020 року посадові особи Головного управління ДПС в Одеській області намагалися провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в допуску до проведення якої 10.11.2020 року о 13 год. 30 хв. їм було відмовлено.

У зв`язку з цим, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було складено акт про відмову в допуску до перевірки від 10.11.2020 року № 46/15-32-09-06.

За даним фактом 10.11.2020 року за № 174/11/15-32-09-06 заступник начальника управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області подав на ім`я заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

11.11.2020 року о 10 год. 50 хв. заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня. У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч.7 ст.283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 не допустив співробітників Головного управління ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому є підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Під час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 не надав до суду доказів про звернення до адміністративного суду з позовом з метою оскарження наказу від 09.11.2020 року № 5464-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Також, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом не було пропущено встановленого ст.94 Податкового кодексу України строку для звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 в порядку ст.283 КАС України.

Крім того, під час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 не надав до суду доказів, які б спростовували зазначені Головним управлінням ДПС в Одеській області в заяві підстави для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.11.2020 року.

Відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; погашенням податкового боргу платника податків; усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; наданням відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об`єктів права власності цієї третьої особи; скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт; прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; пред`явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно з п.94.20 ст.94 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 94.19.2-94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

Відповідно до ч.8 ст.283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення експертиз, тому судові витрати не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) до ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.11.2020 року.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.283 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко