Рішення № 92830794, 12.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2859/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268), Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними дій, зобов`язання внести зміни до наказу, стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог від 06.10.2020 року просить суд:

визнати дії Головного управління Національної поліції в Одеській області при виданні наказу №350 о/е від 10 березня 2020 року, в період його дії в частині що стосується ОСОБА_1 - протиправними;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести зміни до наказу №350 о/с в період його дії, в частині що стосується ОСОБА_2 , виклавши його частину, що стосується стажу служби ОСОБА_1 в наступні редакції:

«Відповідно до статті 78 розділу VII Закону України “Про Національну поліцію” встановити станом на 01 січня 2020 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити відповідні перерахунки:

Майору поліції ОСОБА_1 (0128852), старшому оперуповноваженому організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області - 21 рік 09 місяців 02 дні»;

стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 176164,15 грн.;

стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 135205,17 грн.;

стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час відпустки за 2020 рік у сумі 15055,98 грн.;

стягнути з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати із сплати правової допомоги у сумі 30000 грн.;

стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати із сплати правової допомоги у сумі 200000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово протиправно звільнявся відповідачами та вже вп`яте змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Так позивач зазначає, що станом на момент першого звільнення, а саме 04.11.2015 року його вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 17 років 7 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 6 місяців 04 дні.

Відповідно до наказу ГУНП в Одеській області №1065 о/с від 23.07.2018 зі змінами, внесеними наказом № 988 о/с від 01.08.2019 року, стаж служби ОСОБА_1 складає 17 років 07 місяців 07 днів.

Рішенням суду по справі №420/5059/19 зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. до загального безперервного стажу його служби та направити вказані відомості до ГУНП в Одеській області для залучення до особової справи, а також зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу відповідний наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. до загального безперервного стажу його служби.

10 березня 2020 року на виконання рішення суду у справі № 420/5059/19 ГУНП в Одеській області видано наказ № 350 о/с, яким здійснено перерахунок вислуги років позивача та зазначено, що його стаж служби на 01 січня 2020 року складає 19 років 04 місяця 09 днів.

Позивач вважає, що дії відповідача ГУНП в Одеській області з видання вказаного наказу є протиправними, а до вказаного наказу необхідно внести зміни, в частині зазначення стажу позивача ОСОБА_1 з огляду на той факт, що рішенням суду по справі №420/2859/20 зобов`язано зарахувати в стаж служби період з 06.11.2015 року по 23.07.2018 року, що станом на 01.01.2020 року, у сукупності з наявним у позивача безспірним стажем, складатиме 21 рік 09 місяців 02 дні.

Крім цього, позивач зазначає, що рішенням суду по справі №420/5059/19 стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р., стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого грошового забезпечення за період з 23.07.2018 року по 23.10.2019р.

Позивач зазначає, що відповідачами не в повному обсязі були виплачені середній заробіток за час вимушеного прогулу та недоплачене грошове забезпечення, а також не в повному обсязі виплачена заробітна плата у зв`язку з чим просив стягнути з відповідачів на свою користь середній заробіток з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у сумі 176164,15 грн., з ГУНП в Одеській області у сумі 135205,17 грн.

Обґрунтовуючи розрахунки зазначених сум позивач виходив з того, що заробіток, який позивач отримував перед прийняттям до служби в поліцію становив в середньому 7000 грн. на місяць та в середньому відповідно до Постанови КМУ №100 становив 233 грн. 33 коп. у один день, у зв`язку з чим сума, яка підлягає стягненню з ГУМВС України в Одеській області за 755 днів становить 176164,15 грн.

В свою чергу щодо грошових коштів, які належать до стягнення з ГУНП в Одеській області позивач зазначає, що згідно інформації яка надійшла з УФЗБЗО ГУНП в Одеській області та пояснень ОСОБА_1 він після поновлення на роботі в поліції лише один раз отримав відповідне (вірно розраховане) грошове забезпечення за січень 2020 року, яке склало 15055.98 грн., у зв`язку з чим, відповідно до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року сума, яка підлягає стягненню з 01.12.2017 року по 03.07.2020 року становить 474267,15 грн., а з урахуванням проведених виплат заборгованість складає 135205,17 грн.

Крім того, позивач зазначає, що він перебував у відпустці в 2020 році, проте йому не було виплачено заробіток за час відпустки за 2020 рік. У розмірі 15055,98 грн.

Також позивач просить стягнути витрати на правову допомогу, відповідно до укладеного 20 листопада 2015 року договору, у розмірі 30000 гривень та 200000 гривень., обґрунтовуючи такий розмір тим, що компенсація витрат на правову допомогу не заявлялась протягом 5 років роботи у суді з приводу поновлення порушених прав ОСОБА_1 , зв`язку із особливістю укладеного договору від 20 листопада 2015 року.

Ухвалою суду від 08.04.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження, оскільки справу через складність недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

23.04.2020 року до суду надійшов відзив від ГУМВС України в Одеській області, в якому зазначено, що вимога про стягнення з ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку вже була предметом розгляду у справі № 420/5059/19. Так, в цьому рішенні не зазначено розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, ані цифрами та ані у дужках словами. Зазначено тільки період, що обумовило звернення до суду за відповідними роз`ясненнями.

З приводу витрат на правову допомогу відповідач зазначив, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Стосовно судових витрат в інших справах відповідач зазначив, що вони вже були предметом дослідження та відображенні в цих рішеннях, в тому числі наданих позивачем. Жодний розрахунок витрат на правову допомогу в цих справах позивачем не надавався. Стягнення витрат на правову допомогу по одній справі у іншій справі КАС України або практика Верховного Суду не передбачають, а заявлена до стягнення сума не відповідає критерію співмірності, оскільки дана справа не є складною.

23.04.2020 року до суду надійшло клопотання ГУНП в Одеській області в якому було зазначено, що вимоги про стягнення з ГУ МВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області середнього заробітку, а також стягнення з ГУНП в Одеській області, суми недоплаченого грошового забезпечення вже були предметом розгляду по справі №420/5059/19, у зв`язку з чим представник відповідача просива розглядати справу в спрощеному провадженні з відмовою у відкритті провадження.

27.04.2020 року до суду надійшов відзив ГУНП в Одеській області в якому зазначено, що позивач просить змінити його вислугу років, збільшивши її на 2 роки, не надаючи жодних підстав, розрахунків або обґрунтувань. Вислуга зазначена в спірномунаказі є ґрунтовною та об`єктивною, її розрахунок здійснювався на підставі матеріалів особової справи позивача.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем взагалі не надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, документально не підтверджена жодна витрата та відсутня навіть калькуляція вартості послуг на правову допомогу в цій справі.

Щодо інших вимог у відзиві зазначено, що позиція ГУНП в Одеській області викладена в клопотанні.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року, зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19.

У зв`язку з надходженням клопотань представника позивача та відповідача про поновлення провадження, ухвалою суду від 05.08.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання провадження по справі було поновлено.

Крім того, ухвалою суду від 05.08.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог.

Також ухвалою суду від 05.08.2020 року було повернуто уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 з додатками (вхід №26669/20 від 10.07.2020 року) у зв`язку з відсутністю доказів щодо направлення її копії та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

06.10.2020 року судом було прийнято заяву про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог.

Крім того, ухвалою суду від 06.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.10.2020 року.

В судове засідання 13.10.2020 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від представника позивача та представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачів з позовними заявами, щодо проходження публічної служби.

Зокрема в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувало 4 справи (№815/6762/15, №815/1593/17, №1540/3762/18, №420/5059/19) за результатами розгляду яких судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне також зазначити обставини встановлені судовими рішеннями, за результатами розгляду вищезазначених справ та результати їх розгляду.

Так Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015р. № 1331 о/с “По особовому складу”, згідно з п.9 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015р. у запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу організації та аналізу діяльності карного розшуку ГУМВС України в Одеській області, із сплатою грошової компенсації за 33 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2015р. по день звільнення.

У вказаному наказі визначено, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 6 місяців 04 дні.

За результатами судового оскарження вищевказаного наказу постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016р. у справі № 815/6762/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016р. у справі № 815/6762/15, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та прийнято нову постанову суду, якою визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області №1331 о/с від 04.11.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобов`язано ГУМВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.11.2015 р. щодо звільненння за п. 64 “з” (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 27.01.2017р. № 7 о/с “По особовому складу” на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016р. у справі № 815/6762/15 скасовано пункт наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015р. № 1331 о/с “По особовому складу” в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу організації та аналізу діяльності карного розшуку ГУМВС України в Одеській області на відповідній посаді з 06.11.2015р.

27.01.2017р. Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на підставі листа Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.01.2017р. № 9/607 прийнято наказ № 8 о/с “По особовому складу”, яким згідно п.п.10, 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015р. у запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу організації та аналізу діяльності карного розшуку ГУМВС України в Одеській області.

У вказаному наказі визначено, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 17 років 7 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 6 місяців 04 дні.

За результатами судового оскарження вказаного наказу постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. у справі № 815/1593/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області № 8 від 27.01.2017 р. про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. “г” ст. 64 Положення “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ” (через скорочення штатів); зобов`язано ГУМВС України в Одеській області видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. “з” ст. 64 Положення “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ” у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації”; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області видати наказ щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. у справі № 815/1593/17 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. змінено: абзац четвертий резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: “Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України на підставі його рапорту, відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію"”; в іншій частині постанову суду залишено без змін.

23.11.2017р. судом видано відповідні виконавчі листи.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018р. у справі № 815/1593/17 заяву заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про роз`яснення задоволено; роз`яснено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р., вказавши, що зобов`язання Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України на підставі його рапорту, відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про національну поліцію”, має наслідком та підставою для видання Головним управлінням Національної поліції в Одеській області наказу про прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію".

Наказом Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 37 о/с від 30.11.2017р. на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. у справі № 815/1593/17 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. у справі № 815/1593/17, внесено зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 8 о/с від 27.01.2017р. в частині звільнення позивача та визначено останнього вважати таким, що звільнений у запас Збройних Сил за пунктом “з” (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином ОСОБА_1 двічі незаконно було звільнено з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, а саме 04.11.2015р. та 27.01.2017р.

18.06.2018р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою, у якій, посилаючись на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018р. у справі № 815/1593/17, просив прийняти його на службу до Національної поліції України на посаду старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1065 о/с від 23.07.2018р. відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” призначено такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2600 грн., присвоївши спеціальне звання “рядовий поліції”, закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером (01228852).

Позивачем зазначений наказ було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2019р. у справі №1540/3762/18, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання “рядовий поліції” згідно наказу ГУНП в Одеській області від 23.07.2018 року №1065 о/с; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області внести зміни до наказу ГУНП в Одеській області від 23.07.2018 року №1065 о/с в частині присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання, а саме, присвоївши спеціальне звання "майор поліції"; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області внести доповнення до наказу ГУНП в Одеській області від 23.07.2018 року №1065 о/с в частині зазначення стажу служби ОСОБА_1 , який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до п.9 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 р. за № 1668/29798, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 р. у справі №1540/3762/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2019р. залишено без змін.

Позивач, у зв`язку з вищезазначеними обставинами вважав, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області має сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 06.11.2015р. по 30.11.2017р., а Головне управління Національної поліції в Одеській області - за час вимушеного прогулу у період з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. Крім цього позивач вважав, що наявні підстави підстави для здійснення перерахунку його вислуги років та, видання з цього приводу відповідних наказів, якими слід вищезазначені періоди вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. та з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. включити до загального безперервного стажу його служби.

З наведених підстав позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, за результатом розгляду якого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №420/5059/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року:

визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо неврахування часу вимушеного прогулу у вислугу років ОСОБА_1 за період з 06.11.2015р. по 30.11.2017р.;

зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. до загального безперервного стажу його служби та направити вказані відомості до ГУНП в Одеській області для залучення до особової справи;

стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р.;

визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Одеській області щодо неврахування часу вимушеного прогулу у вислугу років ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 року по 23.07.2018 року;

зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу відповідний наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. до загального безперервного стажу його служби;

стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.12.2017р. по 23.07.2018р.;

стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошового забезпечення за період з 23.07.2018 року по 23.10.2019р.

10 березня 2020 року на виконання рішення суду у справі № 420/5059/19 ГУНП в Одеській області видано наказ № 350 о/с, яким здійснено перерахунок вислуги років ОСОБА_1 та зазначено, що його стаж служби станом на 01 січня 2020 року складає 19 років 04 місяця 09 днів.

Позивач вважає що у зазначеному наказі неправильно зазначено його стаж служби у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

В свою чергу обґрунтовуючи необхідність звернення до суду в межах даної справи з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення недоплаченого грошового забезпечення позивач зазначив, що справа №420/5059/19 розглядалась в порядку письмового провадження, питання щодо самого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розміру недоплаченого грошового забезпечення в межах справи №420/5059/19 не вирішувалось, а було зазначено лише період.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію України" від 02.07.2015 року №580-VIII Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно із п. 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до п. 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно із п. 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема, майор міліції - майор поліції.

Згідно із ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що працівникам міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, надається альтернатива вибору, зокрема, прийняття на службу до поліції за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Водночас, під час призначення працівника міліції на посаду в органі поліції незмінними залишаються, у тому числі, стаж служби відповідної особи, спеціальне звання, які мають враховуватись під час видання наказу про прийняття на службу в органі поліції.

Як встановлено судом, на момент звільнення позивача з 06.11.2015 року, вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 17 років 07 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 6 місяців 04 дні.

Рішенням суду по справі №420/5059/19 зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. до загального безперервного стажу його служби та направити вказані відомості до ГУНП в Одеській області для залучення до особової справи, а також зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу відповідний наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. до загального безперервного стажу його служби.

Таким чином з урахуванням включення до загального безперервного стажу служби ОСОБА_1 вищезазначених періодів, станом на 01.01.2020 року його стаж служби повинен складати 21 рік 09 місяців 02 дні.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо зазначення в наказі №350 о/с від 10 березня 2020 року, стажу служби ОСОБА_1 у розмірі 19 років 04 місяці 09 днів є протиправними.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести зміни до наказу №350 о/с в частині що стосується ОСОБА_1 , виклавши частину що стосується стажу служби ОСОБА_1 в наступні редакції:

«Відповідно до статті 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» встановити станом на 01 січня 2020 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити відповідні перерахунки:

майору поліції ОСОБА_1 (0128852), старшому оперуповноваженому організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області - 21 рік 09 місяців 02 дні».

Стосовно стягнення середнього заробітку суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, відповідно до якого коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.

Виплата грошового забезпечення поліцейському регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі — Постанова № 988).

Відповідно до положень пунктів 1, 2 Постанови 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі — Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Відповідно до довідки ГУМВС України в Одеській області середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням позивача з 06.11.2015 року склала 150,74 грн.

Період вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р.в календарних днях складає 754 дні, у зв`язку з чим середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 113657,96 грн.

Зазначену суму (з утриманням військового збору у розмірі 1,5%) було перераховано позивачу ГУМВС України в Одеській області що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2020 року.

Таким чином відсутні підстави для стягнення з ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середнього заробітку, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у сумі 176164,15 грн. слід відмовити.

Стосовно стягнення середнього заробітку за період з 01.12.2017 року по 23.07.2018 року суд зазначає наступне

Наказом Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 37 о/с від 30.11.2017р. на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. у справі № 815/1593/17 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. у справі № 815/1593/17, внесено зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 8 о/с від 27.01.2017р. в частині звільнення позивача та визначено останнього вважати таким, що звільнений у запас Збройних Сил за пунктом “з” (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1065 о/с від 23.07.2018р. відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” призначено такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2600 грн.

З огляду на той факт, що позивач станом на 01.12.2017 року не мав заробітку у ГУНП в Одеській області суд дійшов висновку, що середньоденна заробітна плата, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, повинна обраховуватись виходячи з установленого позивачу посадового окладу у розмірі 2600 грн., що становить 86,67 грн. на день.

Період вимушеного прогулу з 01.11.2017р. по 23.07.2018р. в календарних днях складає 235 днів, у зв`язку з чим середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 20367,45 грн., яка, як зазначено в заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог від 06.10.2020 року, була виплачена позивачу.

У зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з ГУНП в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за період з 01.11.2017р. по 23.07.2018р.

Стосовно стягнення на користь позивача середнього заробітку починаючи з 23.07.2018 року по 03.07.2020 року суд зазначає, що позивачу було нараховане грошове забезпечення за зазначений період у загальному розмірі 335676,57 грн., яку було перераховано позивачу, що підтверджується витягами з особової картки позивача та не заперечується позивачем в заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог від 06.10.2020 року.

При цьому, як вбачається з зазначених витягів, виплата грошового забезпечення позивачу була проведена відповідно до постанови Постанова № 988.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ГУНП в Одеській області на користь позивача середнього заробітку, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у сумі 135205,17 грн. слід відмовити.

Додатково суд звертає увагу, що розрахунки середньої заробітної плати, яка як вважає позивач належить до стягнення, наведені у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог від 06.10.2020, не ґрунтуються на положеннях Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затвердженим Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260.

Щодо вимоги про стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітку за час відпустки за 2020 рік у сумі 15055,98 грн. суд зазначає, що відповідно до витягів з особової картки позивачу нараховувалось грошове забезпечення у період перебування позивача у відпустці. При цьому позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми яка належить до стягнення.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітку за час відпустки за 2020 рік у сумі 15055,98 грн.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Щодо стягнення з ГУМВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрат із сплати правової допомоги суд зазначає наступне.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч. 9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат.

При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано: попередній розрахунок витрат на правничу допомогу від 14.08.2020 року; додаткова угода до договору №26/11-2015 про надання правової допомоги; акт виконаних робіт від 20.05.2018 року; додаткова угода до договору №26/05-18 про надання правової допомоги; акт виконаних робіт від 28.10.2020 року.

При цьому позивач просить стягнути витрати на правову допомогу, відповідно до укладеного 20 листопада 2015 року договору, у розмірі 30000 гривень та 200000 гривень., обґрунтовуючи такий розмір тим, що компенсація витрат на правову допомогу не заявлялась протягом 5 років роботи у суді з приводу поновлення порушених прав ОСОБА_1 (справи №815/6762/15, №815/1593/17, №1540/3762/18, №420/5059/19, №420/2859/20) зв`язку із особливістю укладеного договору від 20 листопада 2015 року.

З приводу наведеного суд зазначає, що витрати на правову допомогу в межах інших справ не можуть бути предметом розгляду в межах даної справи оскільки суд позбавлений можливості оцінити складність інших справ та виконаних адвокатом у даних справах робіт.

Крім цього, положеннями КАС України не передбачено стягнення витрат на правову допомогу по одній справі в межах іншої справи.

Таким чином суд дійшов висновку, що у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, надану по справах №815/6762/15, №815/1593/17, №1540/3762/18, №420/5059/19, слід відмовити.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану по даній справі суд зазначає, що в акті виконаних робіт від 28.10.2020 року зазначено що витрати склали 14300 грн.

Разом з цим суд зазначає, що позивачем не надано договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2015 року.

Також позивачем не надано доказів сплати витрат на правову допомогу у розмірі 14300 грн.

З огляду на зазначене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат із сплати правової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268), Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними дій, зобов`язання внести зміни до наказу, стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо зазначення в наказі №350 о/с від 10 березня 2020 року, стажу служби ОСОБА_1 у розмірі 19 років 04 місяці 09 днів.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести зміни до наказу №350 о/с в частині що стосується ОСОБА_1 , виклавши частину що стосується стажу служби ОСОБА_1 в наступні редакції:

«Відповідно до статті 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» встановити станом на 01 січня 2020 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити відповідні перерахунки:

майору поліції ОСОБА_1 (0128852), старшому оперуповноваженому організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області - 21 рік 09 місяців 02 дні».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 1681 (тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. та 60 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.