Рішення № 92830609, 10.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7073/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 , надбавки до пенсії як реабілітованій особі в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту подання позовної заяву з врахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з подання позовної заяви з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з яким Закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 06.12.2019 року звернувся із заявою до відповідача про нарахування йому до пенсії підвищення як жертві політичних репресій. Однак рішенням від 13.12.2019 року відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії на підставі вказаної заяви. Позивач вважає що відповідачем протиправними діями порушено його право як примусово переселеного члена сім`ї особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, яка має право на підвищення до пенсії у розмірі передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що з моменту призначення пенсії позивачу жодних надбавок до основного розміру його пенсії встановлено не було. Рішення відповідача від 13.12.2019 року мотивовано тим, що надані до заяви документи не підтверджують факту обвинувачення або призначення покарання безпосередньо ОСОБА_1 . Позивача не визнано репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 07 вересня 2020 року у даній справі було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

Позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером з 01.05.2006 року та призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно посвідчення № 157/22-П, виданим 21 березня 2019 року Львівською обласною радою, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно довідки № 09/2-3072-18 прокуратури Львівської області від 07.11.2018 року, 03.06.1953 року матір позивача – гр. ОСОБА_2 була засуджена вироком Військового Трибуналу військ МВС Львівської області по ст.54-1 «а», ст.54-11 КК УРСР на 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах, з пораженням у правах на 5 років, з конфіскацією усього майна.

Звільнена з місць позбавлення волі: 02.10.1956 року.

Висновком прокуратури Львівської області від 27.05.1992 року ОСОБА_2 реабілітована на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 року у зв`язку з відсутністю сукупності доказів, що обґрунтовують притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно архівної справки МВД по Республіці Комі від грудня 2018 року, батько позивача ОСОБА_3 засуджений 04.06.1952 року Воєнним трибуналом Прикарпатського воєнного округу по ст. 54-10, 20-54-8, 54-11 УК на 25 років позбавлення волі з пораженням у правах на 5 років.

09.08.1956 року звільнений із Мінлага МВД СССР.

ОСОБА_1 06.12.2019 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначено пенсії і встановлення надбавки відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято Рішення від 13.12.2019 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 06.12.2019 року. у вказаному рішенні відповідач зазначив, що як документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанова про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів – довідки районних комісій поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту виселення.

До заяви ОСОБА_1 долучив:

- посвідчення № НОМЕР_1 , видане 21.03.2019 року Львівською обласною радою, про право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

- свідоцтво про народження ОСОБА_1 на території республіки Комі, Росія;

- довідки Прокуратури Львіської області від 07.11.2018 № 09/2-3072-18 про реабілітацію ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_2 (мати);

- архівна довідка (копія) МВС у Республіці Комі від 12.2018 №3/187807121999 про те, що гр. ОСОБА_3 , 1934 р.н., та ОСОБА_2 , 1934 р.н. (батьки ОСОБА_1 ) були засудженні до позбавлення волі.

Оскільки наданими документами не встановлено факт обвинувачення або призначення покарання безпосередньо ОСОБА_1 , а також його примусове переселення, підстави для встановлення підвищення до пенсії відповідно до статті 47 Закону України «про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними дії відповідача, оскільки такі порушують його право на пенсійне забезпечення.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі двійками, трійками, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні, вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладається на обласні, міські і районні Ради народних депутатів.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка зареєстрована у Мінюсті 27.12.2005 за № 1566/11846, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

До матеріалів справи долучено копію безтермінового посвідчення реабілітованого та потерпілого від політичних репресій, виданого позивачу Львівською обласною радою №157/22-П від 21.03.2019 року.

Суд встановив, що згідно довідки про реабілітацію виданої Прокуратурою Львівської області від 07.11.2018 року № 09/2-3072-18 гр. ОСОБА_2 , 1934 р.н.,в с. Радруж, Польща, була засуджена вироком Військового Трибуналу військ МВС Львівської області по ст.54-1 «а», ст.54-11 КК УРСР на 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах, з пораженням у правах на 5 років, з конфіскацією усього майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_2 була реабілітована 27.05.1992 року.

Позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, та народився в місті Інша Республіки Комі.

Таким чином, позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій як член сім`ї репресованої з політичних мотивів родини, згодом була реабілітована, що надає право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.12.2019 року, (з часу звернення із заявою).

Таким чином, позов в частині нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з подання позовної заяви підлягає задоволенню у спосіб зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.12.2019 року.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов переконання про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79061, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту подання заяви.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.12.2019 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 12.11.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.