Рішення № 92830273, 04.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Київ №320/5879/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., секретаря судового засідання Олеярника М.І., за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., Бондарчук Б.М.;

відповідача - Дубаневич О.З., Діманова Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення

середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.04.2020 №396-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста першого відділу (м. Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції; поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на посаді головного спеціаліста організаційного відділу Управління організаційно-адміністративного забезпечення Національного агентства з питань запобігання корупції; стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 40381452, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.04.2020 по дату постановлення рішення суду за результатами розгляду судового рішення; стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 40381452, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Позов мотивовано протиправністю прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача з посади головного спеціаліста першого відділу (м. Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, з огляду на неналежне попередження відповідачем позивача про звільнення у зв`язку зі скороченням, непропонування відповідачем всупереч чинному законодавству інших вакантних посад, кваліфікаційним вимогам на заняття яких відповідає позивач та які були вільними в Національному агентстві з питань запобігання корупції на момент звільнення позивача та прийняття відповідачем спірного наказу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про безпідставність обґрунтування позивачем своїх позовних вимог нормами трудового законодавства, яке не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки під час вирішення спорів щодо звільнення державних службовців пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні відносини та у випадках, коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Відповідачем наголошено на закріпленні у Законі України «Про державну службу», яким врегульовано, зокрема відносини щодо припинення державної служби, права керівника державної служби (суб`єкта призначення), а не обов`язку, запропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду в тому самому органі (за наявності), відповідно, звільнення державного службовця допускається у випадку, якщо державному службовцю не було запропоновано іншої вакантної посади за умови, що про наступне звільнення його попереджено не пізніше ніж за 30 календарних днів, а не за 2 місяці, як зазначено позивачем. Також, відповідачем наголошено на належному попередженні позивача про його наступне звільнення шляхом надіслання такого попередження на електронну адресу позивача, що прямо передбачено Законом України «Про державну службу». Відтак, за твердженням відповідача, звільнення позивача у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відбулось з дотриманням порядку, визначеного Законом України «Про державну службу», а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої відповідачем на підтвердження своєї позиції в частині наявності скорочення посади позивача з відзивом на позовну заяву не надано до суду жодних належних та допустимих доказів. Також, позивачем наголошено, що відповідач повинен був запропонувати йому усі вакантні посади, у тому числі, вакантні посади, які були рівнозначними посаді, займаної позивачем, та відповідали освіті, кваліфікації та досвіду позивача. Втім, вказаного обов`язку відповідачем не виконано, оскільки не запропоновано позивачу аналогічну посаду у створеному підрозділі, та не враховано переважного права позивача на залишення на роботі. Крім того, зазначено, що з огляду на відсутність у Законі України «Про державну службу» станом на дату виникнення спірних правовідносин жодних застережень щодо застосування законодавства про працю у сфері звільнення державних службовців у випадку ліквідації чи реорганізації органу, застосуванню до спірних відносин підлягають загальні норми Кодексу законів про працю.

Відповідачем подано заперечення проти відповіді на відзив, у яких зазначено про помилковість тверджень позивача щодо ліквідації чи реорганізації державного органу, оскільки посаду державної служби, яку займав позивач, було скорочено у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а не внаслідок ліквідації чи реорганізації державного органу. Також, у запереченнях зазначено про безпідставність посилання позивача на статтю 41 Закону України «Про державну службу» щодо можливості переведення державного службовця на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду, оскільки вказана норма визначає порядок переведення державних службовців на інші рівнозначні посади в ході проходження ними державної служби без обов`язкового проведення конкурсу та не пов`язана з припиненням державної служби у зв`язку зі скороченням посади. Крім того, відповідачем наголошено на звільненні позивача з визначених Законом України «Про державну службу» підстав, та з дотриманням порядку, визначеного зазначеним законом, який підлягав застосуванню до спірних відносин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачем та його представником під час судового розгляду позов підтримано, наголошено на недотриманні відповідачем визначеного законодавством порядку звільнення позивача з державної служби, що виявилось у неналежному повідомленні позивача про наступне його звільнення, без пропонування позивачу аналогічної посади за наявності у відповідача на те відповідного обов`язку, без врахування переважного права позивача на залишення на роботі та без проведення реальних змін в структурі Національного агентства з питань запобігання корупції, що є підставою для скасування спірного наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Від позовної вимоги про стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. позивач під час судового розгляду відмовився.

Представниками відповідача під час судового розгляду проти позову заперечено, наголошено на правомірності спірного наказу про звільнення позивача та на дотриманні відповідачем визначеного Законом України «Про державну службу» порядку звільнення позивача, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , призначений на посаду головного спеціаліста першого відділу (м. Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції апарату Національного агентства з питань запобігання корупції з 05.08.2016 за результатами конкурсу, згідно наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.08.2016 №165-к/тр.

Згідно запису №17 в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивача переведено на посаду головного спеціаліста організаційного відділу Управління організаційно-адміністративного забезпечення з 01.11.2019.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.02.2020 №74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» скорочено в Національному агентстві з питань запобігання корупції такі посади: заступника керівника апарату - дві штатні одиниці; головного спеціаліста із запобігання та виявлення корупції в НАЗК; головного спеціаліста із внутрішнього аудиту; радника патронатної служби (на правах відділу) - чотири штатні одиниці; провідного спеціаліста планово-фінансового відділу Управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності; вакантну посаду головного спеціаліста відділу захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах Управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації та вакантну посаду провідного спеціаліста відділу інформаційно-технічного забезпечення та обслуговування інформаційних ресурсів НАЗК цього управління; ліквідовано в структурі Національного агентства з питань запобігання корупції: Департамент координації антикорупційної політики; Департамент організації роботи із запобігання та виявлення корупції; Департамент моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції; Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя; Департамент з питань запобігання політичній корупції; Управління правового забезпечення; Відділ інформаційної політики та зв`язків із ЗМІ; Управління документального забезпечення та контролю; Управління персоналом; Управління організаційно-адміністративного забезпечення; Відділ внутрішнього контролю; Сектор режимно-секретної роботи.

Також, зазначеним наказом утворено в структурі Національного агентства з питань запобігання корупції: Департамент антикорупційної політики; Департамент запобігання та виявлення корупції; Департамент з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції; Департамент запобігання політичній корупції; Управління проведення обов`язкових повних перевірок; Управління проведення повних перевірок; Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя; Управління просвітницької роботи та навчальних програм; Юридичне управління; Управління документообігу та контролю; Управління по роботі з персоналом; Управління матеріально-технічного забезпечення та експлуатації; Управління внутрішнього контролю; Відділ комунікацій та інформаційної політики; Відділ обробки звернень (колл-центр); введено в структуру Національного агентства з питань запобігання корупції посади головного спеціаліста з режимно-секретної роботи та провідного спеціаліста з внутрішнього аудиту; затверджено структуру Національного агентства з питань запобігання корупції зі штатною чисельністю 354 особи та установлено, що структура Національного агентства з питань запобігання корупції, затверджена пунктом 5 зазначеного наказу, вводиться в дію одночасно із введенням в дію штатного розпису Національного агентства з питань запобігання корупції.

Національним агентством з питань запобігання корупції видано попередження головному спеціалісту організаційного відділу Управління організаційно-адміністративного забезпечення ОСОБА_1 від 02.03.2020 №100-18/7226/20 про наступне звільнення.

Згідно протоколу №8 від 02.09.2020 про доведення інформації (документів) до відома державного службовця Національного агентства з питань запобігання корупції, головного спеціаліста організаційного відділу Управління організаційно-адміністративного забезпечення ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади шляхом надіслання інформації (документів) на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 02.03.2020 о 16:46 год.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.04.2020 №396-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з 27.04.2020 ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста організаційного відділу Управління організаційно-адміністративного забезпечення у зв`язку зі скороченням посади.

Вважаючи неправомірним наказ про звільнення із займаної посади, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина перша).

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (частина друга).

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя).

Отже, за загальним правилом, відносини щодо, зокрема, припинення державної служби регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані Законом №889-VIII, який по відношенню до Кодексу законів про працю України є спеціальним законом, що регулює правовідносини, в тому числі щодо припинення державної служби.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Згідно статті 87 Закону №889-VIII (в редакції, чинній на момент попередження позивача про наступне його звільнення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої).

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (абзац перший частини третьої).

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац третій частини третьої).

Зазначені зміни до абзацу першого частини третьої статі 87 Закону №889-VIII було внесено Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-IX, який набрав чинності 13.02.2020, тобто до моменту попередження позивача про його наступне звільнення.

Таким чином, редакцією Закону №889-VIII, яка почала діяти з 13.02.2020, передбачено право, а не обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю, якого попереджено про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі, що спростовує твердження позивача про наявність у відповідача обов`язку перед звільненням позивача запропонувати йому усі вакантні посади, у тому числі, вакантні посади, які були рівнозначними посаді, займаній позивачем, та відповідали освіті, кваліфікації та досвіду позивача.

Згідно статті 492 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частина третя). Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період (частина четверта). Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства (частина п`ята). Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (частина шоста).

Отже, нормами Закону №889-VIII та Кодексу законів про працю України, чинними на час попередження позивача про його наступне звільнення встановлювалось, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізацією державного органу у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів до такого звільнення.

Відтак, твердження позивача про попередження його як державного службовця відповідачем про наступне звільнення з порушенням двохмісячного строку, є таким, що не відповідає положенням статті 87 Закону №889-VIII та статті 492 Кодексу законів про працю України.

Як встановлено судом, наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.02.2020 №74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» ліквідовано, зокрема, Управління організаційно-адміністративного забезпечення, в якому позивач займав посаду головного спеціаліста організаційного відділу.

За висновком суду, ліквідація структурного підрозділу державного органу є передбаченою пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Наявним у матеріалах справи протоколом №8 від 02.09.2020 про доведення інформації (документів) до відома державного службовця Національного агентства з питань запобігання корупції підтверджується попередження позивача про його наступне звільнення у зв`язку зі скороченням посади - 02.03.2020, спірний наказ прийнято 27.04.2020. Відтак, відповідачем дотримано 30-ти денного строку попередження позивача про його наступне звільнення.

При цьому суд зауважує, що згідно приписів статті 9-1 Закону №889-VIII, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина перша). Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними (частина друга). Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів (частина третя). Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення (частина четверта).

Отже, враховуючи направлення відповідачем повідомлення про наступне звільнення позивача на його електронну адресу, про що складено відповідний протокол, відповідачем дотримано передбаченого законодавством порядку повідомлення позивача про його наступне звільнення. При цьому позивачем не заперечувався факт направлення відповідачем зазначеного повідомлення на електронну адресу, яка дійсно належить позивачу та була ним вказана при вступі на державну службу.

Щодо твердження позивача про неврахування переважного права позивача на залишення на роботі, суд зазначає, що відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша).

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (частина друга).

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя).

За висновком суду, переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці мало місце до зміни правового регулювання порядку звільнення державних службовців у разі скорочення посади. Водночас, у зв`язку з внесенням до абзацу першого частини третьої статі 87 Закону №889-VIII змін Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-IX, суб`єкту призначення або керівнику державної служби надано право, а не встановлено обов`язок пропонувати державному службовцю, якого попереджено про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Крім того, зміст положень статті 42 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку про застосування переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Водночас, як встановлено судом, скорочення посади, яку займав позивач, відбулось внаслідок зміни структури та штатного розпису Національного агентства з питань запобігання корупції без скорочення чисельності або штату державних службовців, що убачається з наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.02.2020 №74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» та Структури Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженої зазначеним наказом.

Відтак, доводи позивача про неврахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга).

За висновком суду, позивачем не наведено обґрунтованих аргументів на підтвердження протиправності наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.04.2020 №396-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста першого відділу (м. Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Водночас, наданими відповідачем належними та достатніми доказами підтверджується дотримання відповідачем порядку звільнення позивача з державної служби, який визначено чинними на час прийняття спірного наказу нормами Закону №889-VIII та Кодексу законів про працю України, та дотримання відповідачем порядку прийняття оскаржуваного наказу.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.04.2020 №396-к/тр, яким позивача звільнено з посади головного спеціаліста першого відділу (м. Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно, позов не підлягає задоволенню.

Щодо строків звернення до суду, то згідно частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як убачається з поштового відправлення, в якому до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , позов про оскарження наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.04.2020 №396-к/тр подано до суду 07.07.2020, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення, спірний наказ прийнято 27.04.2020.

Водночас, за змістом пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача з даним позовом до суду), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відтак, враховуючи сплив місячного строку на оскарження наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.04.2020 №396-к/тр після запровадження карантину, строк звернення до адміністративного суду не вважається пропущеним.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції (ідентифікаційний код 40381452, місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 28).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 листопада 2020 р.