Рішення № 92830255, 30.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року справа №320/5854/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 , додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що вона є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а також щомісячну доплату за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796).

Позивач зазначає, що їй стало відомо про те, що за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю та доплату за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом №796, оскільки положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VIII в редакції, яка була чинна у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не було передбачено жодних обмежень щодо застосування статей 39 та 51 Закону №796.

Позивач пояснює, що 06.02.2020 вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, однак листом від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20 відповідач відмовив їй у перерахунку пенсії, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 та відсутність в матеріалах пенсійної справи будь-яких рішень суду, які зобов`язують здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 39, 51 "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", чим порушив конституційні права позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5854/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.08.2020 на адресу суду від відповідача на виконання ухвали суду від 14.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 04.08.2020 №1000-0803-8/63321.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.08.2020 №1000-0803-8/63321, підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Бондаренко Т.М., повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду, у зв`язку із не наданням відповідачем доказів належного уповноваження Бондаренко Т.М. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розумінні статті 59 КАС України. Продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву, підписаного уповноваженої особою відповідача, на 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.

23.09.2020 на адресу суду від відповідача на виконання ухвал суду від 14.07.2020 та від 31.08.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 17.09.2020 №1000-0803-8/75498.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.09.2020 №1000-0803-8/75498, поданий без підпису в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_3 , повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду.

Отже, відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, підписаний уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 16 лютого 1999 року (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (Категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською облдержадміністрацією 24.02.1994 (а.с.8).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр)) та отримує пенсію за віком за Списком №1, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також позивачу призначено підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 30.10.2003 (а.с.7) та не заперечується сторонами.

06.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15% мінімальних пенсій за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік відповідно до статей 39 та 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року включно з врахуванням виплачених сум (а.с.10).

За результатом розгляду цієї заяви Білоцерківський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20 повідомив позивачу про те, що ОСОБА_1 з 06.06.1998 отримувала пенсію за віком за Списком №1 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з матеріалами пенсійної справи є особою, яка постійно проживала на території зони посилено радіоекологічного контролю 4 категорії, їй призначено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 17.04.2003 ОСОБА_1 переведено на пенсію по ІІІ групі інвалідності від професійного захворювання в розмірі пенсії за віком, та з 11.12.2003 на підставі особистої заяви та доданих до неї документів позивач отримує пенсію за віком за Списком №1, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також відповідач у листі від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20 повідомив позивача про те, що відсутні підстави для здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до статей 39 та 51 Закону №759 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, оскільки виплата відповідних пенсійних виплат здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 та від 23.11.2011 №1210, при цьому в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні будь-які рішення суду, які зобов`язують територіальний орган пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 39, 51 "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.11).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 передбаченої статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, а також передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №796 (тут і далі - у редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії або додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4 встановлено статтею 51 Закону №796-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві додаткової пенсії).

Так, абзацом 3 зазначеної статті передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI “Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік” (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення п. 4 розділу VІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інший, ніж передбачений ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п.п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №2857-VI та постанови №745.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Так, постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Абзацом 1 п. 13 Порядку (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №112 від 25.03.2014) передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, що належать до категорії 1 виплачується у розмірах: особам з інвалідністю І групи - 341,64 грн. - для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015року, розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Натомість, з 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів додаткової пенсій та доплати за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлених статями 39 та 51. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, та доплати за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі статей 39 та 51 Закону №796.

З 3 серпня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39 та 51 Закону №796, розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата особі додаткової пенсії та доплати за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю має здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 39 та 51 Закону №796, а не Порядком №1210.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №619/2262/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366914), від 19 червня 2018 року у справі №344/14522/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР- 74820849) та від 11.09.2018 у справі №522/6810/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -76397714).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4 мала здійснюватись у порядку та розмірі, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210, якою було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що виходячи з принципу пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з 01.01.2014 нарахування та виплата щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплата до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю повинні були здійснюватись у розмірі та на підставі статей 39, 51 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір підвищення пенсії та доплати до пенсії за проживання в зоні радіоекологічного контролю ОСОБА_1 був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до положень статей 39, 51 Закону України №796-ХІІ, суд погоджується з доводами позивача, що у вказаний період її пенсія була обчислена у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, викладена у листі від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування в цій частині.

Згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи той факт, що спірна відповідь (відмова) надана відповідачем на виконання владних управлінських функцій і така відмова стосується прав та інтересів позивача щодо перерахунку пенсії, суд дійшов висновку, що відповідь (відмова) від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20 є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині оскарження відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20.

Крім того, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату цих сум, що не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях та чітко обмежені нормами статей 39 та 51 Закону №796, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до належного розміру та провести такі виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В частині 2 статті 122 зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні радіоекологічного контролю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 1 статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що в ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено протиправність дій суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

За таких обставин суд не може погодитись із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини 1 статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18.

Таким чином, позивач не пропустила строк звернення до суду з позовною заявою.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 06.07.2020 №15 (а.с.12).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного управління України у Київській області.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 28.02.2020 №755-1597/К-02/8-1000/20.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд.40) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, та доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд.40) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 30.10.2020.

Суддя Кушнова А.О.