Рішення № 92830229, 13.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р. справа № 300/2495/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 14 432,53 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 14 432,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору у загальному розмірі 14 432,53 грн.

Судом на виконання приписів частин 3-4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду адміністративної справи №300/2495/20, в якій ОСОБА_1 є відповідачем, відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», направлено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних до Управління ДМС в Івано-Франківській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1 .

Згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, яка надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 06.07.2020, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (зв. ст. а.с. 39).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористалася.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

Громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків, що покладає на нього обов`язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно приписів пункту 16-1 Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач є платником податку на доходи з фізичних осіб, та, як наслідок, військового збору.

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно положень пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.4 статті 86 ПК України).

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що за результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, що оформлена актом від 30.01.2019 за №87/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , контролюючим органом встановлено порушення відповідачем вимог:

- пункту 164.1, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пункту 173.1 статті 173 та пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 9 610,47 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки;

- пункту 1.2, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, в результаті чого донараховано 2 883,15 грн. військового збору за 2015-2016 роки;

- підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме: неподання річних декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2016 роки (а.с. 8-15).

Як зазначено в акті перевірки, Регіональним сервісним центром МВС в Івано-Франківській області листами від 15.11.2018 за №31/9/4978 (вх. ГУ ДФС №9328/9 від 30.11.2018) надано інформацію, що у період 2015-2017 роки фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 здійснено продаж 3-9 транспортних засобів, які були імпортовані на митну територію України, а саме:

- у 2015 році – 2 вантажних автомобілі. Фактурна вартість даних 2-х вантажних транспортних засобів, які згідно пункту 173.1 статті 173 ПК України підлягають оподаткуванню, становить 166 209,52 грн.;

- у 2016 році – 1 вантажний автомобіль, вартість реалізації якого, згідно інформації наданої Регіональним сервісним центром МВС в Івано-Франківській області, становить 26 000,00 грн.;

- у 2017 році – не здійснював продаж транспортних засобів імпортованих на митну територію України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 отримано дохід від продажу об`єктів рухомого майна (транспортних засобів), який згідно пункту 173.1 статті 173 ПК України підлягає оподаткуванню, за 2015 рік – 166 209,52 грн. та за 2016 рік – 26 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 164.1 Податкового Кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний місячний (річний) дохід.

Згідно підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням статтями 172-173 ПК України.

Згідно абзацу 2 пункту 173.1 статті 173 Податкового Кодексу України, дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 173.1 статті 173 Податкового Кодексу України, дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Згідно статті 368 Митного кодексу України від 13.03.2012 за №4495-VІ, фактурна вартість – це ціна товарів, зазначена касових або товарних чеках, ярликах та інших документах, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. При цьому, згідно пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 173.2 статті 173 ПК України передбачено, що дохід отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Згідно абзацу 2 пункту 173.2 статті 173 ПК України, дохід, отриманий платником податків від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 179.1 статті 179, абзацу 3 пункту 179.2 статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України. Обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за яким був сплачений податок відповідно до цього розділу.

З огляду на те, що відповідачем на час перевірки за 2015-2016 роки отримано дохід від продажу об`єктів рухомого майна (транспортних засобів), при цьому, такий дохід не задекларовано та не сплачено відповідні податки, позивачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0004361306 від 25.02.2019, яким визначено суму по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12 013,09 грн. в тому числі основне зобов`язання в розмірі 9 610,47 грн. (з урахуванням часткової сплати в розмірі 1 740,60 грн., сума до стягнення становить 7 869,87 грн.), штрафні санкції в сумі 2 402,62 грн. (а.с. 20);

- податкове повідомлення-рішення №0004371306 від 25.02.2019, яким донараховано штрафні санкції згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України в розмірі 340 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування (а.с. 21).;

- податкове повідомлення-рішення №0004381306 від 25.02.2019, яким нараховано суму військового збору розмірі 3 603,93 грн., в тому числі основне зобов`язання в розмірі 2 883,15 грн., штрафні санкції в сумі 720,78 грн. (а.с. 22).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялось відповідачу супровідним листом від 27.02.2019 за №957/10/09-19-13-06-17 (а.с. 23).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.17.1. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно положень підпункту 56.17.5. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Суд зазначає, що відповідачем податкові повідомлення-рішення №0004361306, №0004371306, №0004381306 від 25.02.2019 не оскаржені та, як наслідок, у відповідності до норм Податкового кодексу України, вважаються узгодженими.

Крім того, у відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків – після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами – від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Суд звертає увагу на те, що на підставі положень статті 129 ПК України податковим органом нараховано пеню в загальному розмірі 216,11 грн., що підтверджується довідкою про борг за платежами від 27.08.2020 та інтегрованою карткою платника податку – відповідача.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу форми «Ф» за №5154-50 від 19.04.2019 (а.с. 25), однак, відповідачем її залишено без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, відповідач не сплатив.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 27.08.2020 (а.с. 6) та інтегрованими картками платника податку – відповідача (а.с. 26-27).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 14 432,53 грн., що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 14 432,53 грн. є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в дохід держави податковий борг в розмірі 14 432 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559.

Відповідач – ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Суддя Кафарський В.В.