Рішення № 92829673, 12.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Справа № 160/10187/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 року №0015545430 (форма «ПС») ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначив, що після відкриття справи про банкрутство позивача у контролюючого органу відсутні підстави нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату відповідного податку до закінчення дії мораторію. Крім того, позивач вказує на неправильність визначення строку затримки сплати узгодженого грошового зобов`язання. По-третє, позивач зауважив, що відповідачем не вірно зазначено форму податкового повідомлення-рішення «ПС» замість «Ш». У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

31.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

27.10.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань та заходів на їх забезпечення, що виникли після його (мораторію) введення, а також зазначено про правильність визначення строку затримки сплати узгодженого грошового зобов`язання. Відповідач просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

02.04.2018 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ" (51400, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 15; код ЄДРПОУ 00217417).

Введено процедуру санації Приватного акціонерного товариства Завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ" (51400, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 15; код ЄДРПОУ 00217417).

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію).

09.04.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0015545430, яким до Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 6 000,02 грн., за затримку на 44 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 30 000,10 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Вказане рішення прийнято відповідачем на підставі Акту "Про результати камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2019 року №12184/04-36-54-30/217417 від 11.03.2020 року, яким встановлено порушення термінів сплати грошового зобов`язання на 32 календарних дні.

29.04.2020 року, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України.

02.07.2020 року Державна податкова служба України рішенням №20730/6/99-00-06-02-05-06 залишила податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0015545430 від 09.04.2020 року без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Щодо посилань позивача на мораторій на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, як на підставу звільнення останнього від грошових зобов`язань зі сплати штрафу за порушення термінів сплати грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) (у редакції від 07.03.2018 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Абзацами 3, 4 частини 3 статті 19 Закону № 2343 встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

Частиною 5 статті 19 Закону № 2343 встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Наведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону № 2343 кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Аналіз наведених норм свідчить, що встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, що включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Тобто, якщо податкові зобов`язання набули статусу угоджених до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов`язання є конкурсними, а не поточними.

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18.

У цій постанові судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року (справа № 823/2240/17) та від 14 травня 2019 року (справа № 2340/4250/18).

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, а також заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.38 Закону № 2343 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

При цьому, судом також враховано, що Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року по справі № 2340/4157/18 вказав про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21.10.2019 втратив чинність Закон №2343-ХІІ, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону №2343-ХІІ.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не звільняється від сплати грошових зобов`язань по сплаті штрафу за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Щодо доводів позивача про не вірно зазначену кількість календарних днів прострочення сплати грошового зобов`язання, а також не вірно визначеної форми податкового повідомлення-рішення, а саме «ПС», замість «Ш», суд зазначає наступне.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2018 року по справі 826/11623/16, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Недоліки формування номеру та оформлення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

З огляду на позицію позивача про не вірно зазначений строк затримки сплати грошового зобов`язання в податковому повідомленні-рішенні форми «ПС» №0015545430 від 09.04.2020 року, а саме 44 календарні дні, замість 32 календарних днів, зазначених в Акті "Про результати камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2019 року №12184/04-36-54-30/217417 від 11.03.2020 року, суд не вбачає зазначений недолік податкового повідомлення-рішення значним, оскільки відповідальність, передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України настає при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. А отже розмір штрафу при затримці на 44 календарних дні та 32 календарних дні є однаковим.

Щодо не вірно визначеної форми податкового повідомлення-рішення, а саме «ПС» замість вірної «Ш», суд дійшов висновку, що вказаний недолік оформлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Керуючись ст. ст.241-246,250, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства Завод «Павлоградхіммаш» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський