Рішення № 92829613, 12.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 160/9233/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні переходу ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 27.02.2020 року в розмірі 50% від розміру останньої призначеної пенсії померлому ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, якій призначена пенсія за віком. Після смерті чоловіка - ОСОБА_2 – позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 27.02.2020 року в розмірі 50% від розміру останньої призначеної пенсії померлому ОСОБА_2 . Проте листом № 610/03.7-22 від 10.06.2020 року позивачу було відмовлено, оскільки відсутні законні підстави, а також недоцільно, так як розмір пенсії зменшиться. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні переходу ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 01.09.2020 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 53721/20), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 04.06.2020 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у відповідності до положень ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Листом № 610/03.7-22 від 10.06.2020 р. в проведенні переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, згідно заяви від 06.03.2020 р. та наданих документів, позивачу було відмовлено, в зв`язку з відсутністю умов: написання ім`я російською мовою в свідоцтві про шлюб та в довідці від 05.03.2020 р. № НОМЕР_2 не відповідали паспортним даним - “ ОСОБА_3 ”. Також вказує, що 02.06.2020 р. відділом контрольно-перевірочної роботи № 1 управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано акт від 01.06.2020 р. № 116/10.2-16, згідно якому зазначено, що за юридичною адресою: вул. Набережна Заводська, буд.19-Д, м. Дніпро, Відкрите акціонерне товариство «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» не знаходиться, за цією адресою знаходиться п`ятиповерхова будівля, в якій орендодателем є ТОВ “АЛКОМ”. Телефонний зв`язок з посадовими особами даного підприємства відсутній. Фактичне місцезнаходження ВАТ «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» та зберігання первинних документів встановити не вдалося, тому проведення перевірки відповідної довідки не є можливим. За таких обставин, здійснити проведення переходу з пенсії за віком на пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” згідно наданої позивачем заяви від 04.06.2020 р. та наданих документів, з урахуванням вказаної довідки про заробітну плату, немає законних підстав, на інших умовах недоцільно так як розмір пенсії зменшується.

01.09.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, згідно якого відзив жодними належними та допустимими доказами не спростовує заявлені позивачем позовні вимоги. Вказує, що при здійсненні переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника не передбачено здійснення перевірки тих документів, що перебувають у пенсійній справі померлої особи, а здійснюється перехід на підставі існуючих документів. Також під час призначення пенсії померлому ОСОБА_2 довідка ВАТ «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» № 10/5-9 від 02.10.1997 р. була врахована.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як особа, якій призначена пенсія за віком, та станом на 26.02.2020 року розмір пенсії з надбавками становив 2465,05 грн.

У зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 – ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 04.06.2020 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 610/03.7-22 від 10.06.2020 р. повідомлено позивача, що в проведенні переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, згідно заяви від 06.03.2020 р. та наданих документів було відмовлено, в зв`язку з відсутністю умов: написання ім`я російською мовою в свідоцтві про шлюб та в довідці від 05.03.2020 р. № НОМЕР_2 не відповідали паспортним даним - “ ОСОБА_3 ”. Про викладене було повідомлено листом від 10.03.2020 р.

Також вказано, що при ретельному розгляді документів пенсійної справи померлого чоловіка ОСОБА_1 було прийнято рішення про перевірку довідки про його заробітну плату від 02.10.1997 р. № 10/5-9 (далі-довідка) за період роботи в Відкритому акціонерному товаристві «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» з 01.10.1995 р. по 30.09.1997 р. 02.06.2020 р. відділом контрольно-перевірочної роботи № 1 управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано акт від 01.06.2020 р. № 116/10.2-16, згідно якому зазначено, що за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , Відкрите акціонерне товариство «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» не знаходиться, за цією адресою знаходиться п`ятиповерхова будівля, в якій орендодателем є ТОВ “АЛКОМ”. Телефонний зв`язок з посадовими особами даного підприємства відсутній. Фактичне місцезнаходження ВАТ «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» та зберігання первинних документів встановити не вдалося, тому проведення перевірки відповідної довідки не є можливим. За таких обставин, здійснити проведення переходу з пенсії за віком на пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” згідно наданої позивачем заяви від 04.06.2020 р. та наданих документів, з урахуванням вказаної довідки про заробітну плату, немає законних підстав, на інших умовах недоцільно так як розмір пенсії зменшується.

Листом від 01.07.2020 року № 11996-12671/Д-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення» на звернення позивача на веб-портал Пенсійного фонду України з питання пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що здійснити проведення переходу з пенсії за віком на пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” згідно наданої позивачем заяви від 04.06.2020 р. та наданих документів, з урахуванням вказаної довідки про заробітну плату, немає законних підстав, на інших умовах недоцільно так як розмір пенсії зменшується.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1 статті 10 Закону № 1058-IV).

Згідно частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина 3 статті 10 Закону № 1058-IV).

За приписами частини 1 статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (пункт 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV).

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За вказаними законодавчими нормами, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Як встановлено судом, на час смерті чоловіка ОСОБА_1 та звернення до відповідача з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, позивачка була непрацездатною особою, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, та до дня смерті чоловіка перебувала на його утриманні.

Що стосується посилання відповідача, викладені у листах № 610/03.7-22 від 10.06.2020 р., від 01.07.2020 р. № 11996-12671/Д-03/8-0400/20 щодо відсутності правових підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як особа, якій призначена пенсія за віком, та станом на 26.02.2020 року розмір пенсії з надбавками становив 2465,05 грн., станом на 01.07.2020 року – 2483,42 грн.

При цьому, згідно наданих відповідачем даних пенсійної справи ОСОБА_2 , станом на 01.12.2019 року розмір пенсії з надбавками становив 14841,03 грн. Дані щодо розміру пенсії ОСОБА_2 станом на 2020 рік не надані.

Відповідачем не спростовано, що під час призначення та проведення виплати пенсії ОСОБА_2 довідка про заробітну плату від 02.10.1997 р. № 10/5-9 за період роботи в Відкритому акціонерному товаристві «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» з 01.10.1995 р. по 30.09.1997 р. була врахована.

Отже, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії по втраті годувальника на підставі статті 36 Закону № 1058-IV. До того ж, пенсія померлому ОСОБА_2 вже була призначена та виплачувалася на підставі документів, наявних в матеріалах його пенсійної справи, зокрема довідки про заробітну плату від 02.10.1997 р. № 10/5-9 за період роботи в Відкритому акціонерному товаристві «УКРРЕМШЛЯХЧОРМЕТ» з 01.10.1995 р. по 30.09.1997 р.. Тому, відсутні підстави для відмови позивачу у переведенні її на пенсію померлого чоловіка, розмір якої вже призначався раніше.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на здійснення переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідно до статті 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позовні вимоги є правомірними підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1790614364.1 від 04.08.2020 року.

На підставі викладеного підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 840,00 грн.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги б/н від 23.07.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Матухно Інною Анатоліївною.

Предметом договору є: клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручения, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручения клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах України, органах Державної виконавчої служби, Прокуратури України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби, Митних органах України, Сервісних центрах, Міністерствах і відомствах, нотаріату та інших органах державної влади України.

Додатком № 1 від 23.07.2020 року до договору визначено, зокрема, що вартість адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги будуть надаватись адвокатом ОСОБА_4 із розрахунку, що година праці адвоката складатиме 1000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги б/н від 23.07.2020 року, додаток № 1 від 23.07.2020 року до договору, рахунок на оплату адвокатських послуг від 11.09.2020 року на суму 5000,00 грн., акт № 1 здачі-приймання наданої правової допомоги від 11.09.2020 р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у даній справі; не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги саме у справі № 160/9233/20.

Також на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано доказі проведення розрахунку за договором про надання правничої допомоги б/н від 23.07.2020 року (саме понесення витрат шляхом оплати правової допомоги у даній справі на суму 5000,00 грн).

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн., у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, б.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні переходу ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 27.02.2020 року в розмірі 50% від розміру останньої призначеної пенсії померлому ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, б.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 840,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 жовтня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков