Рішення № 92829552, 29.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Справа № 160/7204/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини Т0310 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини Т0310, в якій просить:

визнати протиправними дії Військової частини Т0310 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.12.2017 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 4 628,11 грн.;

стягнути з Військової частини Т0310 на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.12.2017 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в сумі 4 628,11 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 11.07.2014 року по 29.12.2017 року проходив військову службу у Військовій частині Т0310.

Позивач стверджує, що згідно довідки Військової частини від 14.04.2020 року №90 “Про нараховане та виплачене грошове забезпечення” відповідач у період з 01.12.2015 року по 29.12.2017 року протиправно не в повному розмірі нараховував та виплачував йому індексацію грошового забезпечення.

Дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки останніми відповідач порушує норми Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

21 серпня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло доповнення до позову, в якому останній зазначив, що 03.06.2020 року було здійснено додаткове звернення до Мінсоцполітики з висвітленням у зверненні різних підходів зі встановлення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.

У своїй відповіді від 23.06.2020 року №76/0/214-20 Мінсоцполітики зазначає, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад та починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року, тобто Мінсоцполітики повторно підтверджує той факт, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з лютого 2008 року, тобто місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, з 11.07.2014 року по 29.12.2017 року проходив військову службу у Військовій частині Т0310.

Наказом командира військової частини Т0310 від 29.12.2017 року №259 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Отримавши Довідку від 14.04.2020 року №90 “Про нараховане та виплачене грошове забезпечення”, позивач з`ясував, що відповідач у період з 01.12.2015 року по 29.12.2017 не в повному розмірі нараховував та виплачував йому індексацію грошового забезпечення.

У відповіді на звернення позивача від 02.06.2020 року №143 відповідач зазначив, що за період з 01.12.2015 року по 29.12.2017 рік грошове забезпечення позивачу нараховано та виплачене згідно норм чинного законодавства України, заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Так, частинами 1-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011 -XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).

У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).

Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Також пунктом 5 Порядку №1078 в редакції від 15.12.2015 року встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі - базовий місяць). Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року.

Тобто, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 14 Порядку №1078 визначено, що єдиним органом, який має право надавати роз`яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення є Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики).

Так, 03.06.2020 року представник позивача надіслав до Мінсоцполітики лист-звернення, в якому просив роз`яснити:

чи слід вважати січень 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, а з 01.03.2018 року березень 2018 року;

чи може підвищення розмірів додаткових надбавок та доплат, які залежать від командирів та начальників - змінювати базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення.

У своїй відповіді від 23.06.2020 року №76/0/214-20 на звернення позивача Мінсоцполітики повідомило, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад та починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.

Таким чином Мінсоцполітики повторно підтверджує той факт, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з лютого 2008 року, тобто місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду.

Також даний факт підтверджує і лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 №248/3/8/85, в якому зазначено, що Міністерство оборони України зверталося до Міністерства соціальної політики України для надання роз`яснень з порядку виплати індексації грошового забезпечення, і Мінсоцполітики повідомило, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року.

Відповідно до абзацу 3 п. 1.1. Порядку №1078 індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України (далі - Держстат) і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до абзацу 5 п. 1.1. Порядку №1078 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. В графі 5 “Розрахунку індексації грошового забезпечення”, який долучено до позовної заяви, виділено місяці в яких індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (до 01.01.2016 року поріг індексації становив 101%, з 01.01.2016 року поріг індексації став 103%).

Відповідно до абзацу 4 п. 1.1. Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. В графі 6 “Розрахунку індексації грошового забезпечення” відображений наростаючий індекс споживчих цін.

В Додатку 1 до Порядку №1078 наводиться метод розрахунку величини приросту індексу споживчих цін. В графі 7 “Розрахунку індексації грошового забезпечення” відображено величину приросту індексу споживчих цін за період з останнього підняття тарифних ставок (з 01 січня 2008 року).

Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. В графі 8 “Розрахунку індексації грошового забезпечення” вказаний прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до офіційних даних Держстату. Так як грошове забезпечення позивача більше прожиткового мінімуму, то індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму.

Відповідно до абзацу 5 п. 4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. В графі 9 “Розрахунку індексації грошового забезпечення” вказана сума нарахованої індексації.

У графі 10 “Розрахунку індексації грошового забезпечення” вказано суму, яка була виплачена відповідачем (відповідно до довідки від 14.04.2020 року №90 “про нараховане та виплачене грошове забезпечення), а у графі 11 “Розрахунку індексації грошового забезпечення” вказано сума, яка належить до виплати відповідачем (у місяцях де здійснювалася переплата індексації грошового забезпечення, то сума цієї переплати відображена з мінусом (-), та врахована при підведенні підсумків).

Суд погоджується з доводами позивача, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.12.2017 року в розмірі 4628,11 грн. є протиправною.

Європейський суд з прав людини у справі “Кечко проти України” зазначив про порушення ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23).

Тому, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таку ж правову позицію Європейського суду з прав людини зайняв при винесенні рішення від 10.03.2011 у справі “Сук проти України”.

Позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила виплати грошового забезпечення, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20- рп/2004, від 09.07.2007 №6- рп/2007).

У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Також, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини Т0310 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 29.12.2017 р., з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, в розмірі 4 628,11 грн.

Стягнути з Військової частини Т0310 на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 29.12.2017 р., з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, в сумі 4 628,11 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник