Рішення № 92829543, 13.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13635/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОКРУС” до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АВТОКРУС” (далі – ТзОВ “АВТОКРУС”, позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі – Поліська митниця ДМС, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2020 року №UA204000/2020/000157/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ “АВТОКРУС” 28 серпня 2020 року з метою декларування товарів, в тому числі сідельного тягача для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT, модель MAGNUM, ідентифікаційний

номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12777 смі, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013 рік, на митний пост «Рівне» Поліської митниці ДMC подано митну декларацію (МД) №UA204020/2020/235817 від 28 серпня 2020 року. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи, на підставі яких транспортний засіб був куплений та доставлений до митного кордону України.

31.08.2019 Поліська митниця ДМС прийняла рішення №UA204000/2020/000157/2 про коригування митної вартості товарів, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на таке.

Вважає, що подав усі необхідні документи, що дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість товару за основним методом, а посадовою особою митного органу, якою було винесено рішення не вживалися будь-які заходи для встановлення фактичних обставин. В оскаржуваному рішенні зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано усіх необхідних документів, проте, митним органом не надано переліку, яких саме документів не вистачає для проведення процедури декларування товару.

Додатково зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту товар доставлявся (перевозився) силами та засобами продавця, тобто експортера за адресою, що вказується у товаросупровідних документах. У зв`язку з цим ціна визначена в рахунках-фактурах (інвойсах) включає в себе усі необхідні платежі, а тому декларант не зобов`язаний надавати додаткові документи щодо підтвердження вартості страхування чи транспортування імпортованого транспортного засобу. Таким чином, твердження митного органу щодо витребування додаткових документів не знаходить ніякого реального підтвердження, відтак є безпідставними.

Більше того, надання документів щодо оплати за імпортований сідельний тягач не є обов`язковим, адже відповідно до умов контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 днів з моменту поставки. При цьому, у вантажно-митній декларації у графі 49 «Відстрочення платежів» є відомості, що оплата повинна бути проведена до 29 листопада 2020 року.

Щодо наявності зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу іншого власника зазначає, що наявність такої інформації не є обставиною, яка викликає сумніви при заявленій до митного оформлення митній вартості товарів. Тому митним органом безпідставно вказано на заявлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу.

Звертаємо увагу, що декларантом на повідомлення митного органу про надання додаткових документів надавалася виписка стосовно механізму формування ціни від експортера (продавця).

В результаті наведеного відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом.

Митний орган виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів на підставі відомостей про подібний транспортний засіб, однак не ідентичний, без врахування технічного стану транспортного засобу, який включає зношуваність, наявність певних пошкоджень, тощо. При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої нами митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Таким чином, позивач вважає, що Поліська митниця ДМС, володіючи всіма необхідними документами та відомостями для проведення процедури декларування товару, протиправно винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2020 року №UA204000/2020/000157/2, яке просить визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 05.11.2020 вих. №7.13-10/09/623 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA204020/2020/235817 від 28.08.2020 встановлено наступне.

Згідно п.4.1 контракту від 20.03.2020 №161/03-20 розрахунки за товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки. Крім того можлива передоплата згідно інвойсів. Проте в інвойсі від 25.08.2020 № 200825-53-An/-Re не вказано умов оплати товару.

Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане у Франції, а згідно графи 15 МД країною відправлення є Німеччина.

В графі СІ поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.09.2018 № 2018 НОМЕР_2 міститься інформація про компанію TRANSPORTS GRANDCOLAS ЕТ FILS, що не кореспондується з відомостями зазначеними в митній декларації та поданим разом з нею документами.

Митниця володіла інформацією щодо рівня митної вартості товару, подібного із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (МД від 09.07.2020 №UA807290/2020/016204 - 9519,23 EUR).

Згідно графи 15 МД країна відправлення Німеччина. Однак подана до митного оформлення копія декларації від 26.08.2020 №20PL301010E0809718 видана Республікою Польща.

У зв`язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки; бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На письмову вимогу митниці 31.08.2020 декларантом надіслано листа із додатковими документами. Однак додатково надані документи містять розбіжності. Додатково наданий декларантом документ від 31.08.2020 «Виписка з бухгалтерської документації стосовно механізму формування ціни товарів» не містить інформації щодо формування числового значення вартості товарів, а посилається на внутрішню калькуляцію собівартості товару, сформовану виробником. Внутрішню калькуляцію собівартості товару, сформовану виробником декларантом до митного оформлення не надано, а відтак додатково надані документи не містять механізму формування ціни товару. Вказане свідчить про неналежне виконання вимоги Поліської митниці ДМС про надання додатково витребуваних документів з метою підтвердження заявлених відомостей до митного оформлення, та наявність ризиків заявления до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом документів згідно переліку Поліською митницею ДМС прийнято рішення про коригування митної вартості транспортного від 31.08.2020 №UA204000/2020/000157/2.

Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, схожого із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва за МД від 09.07.2020 № №UA807290/2020/016204 - 9519,23 EUR.

Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 308688,6385 грн, або у валюті фактури - 9519,23 EUR.

Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за МД від 31.08.2020 №UA204080/2020/236309, з врахуванням частини 7 статі 55 Митного кодексу України. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 39078,64 грн. (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ “АВТОКРУС” з метою митного оформлення товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT, модель MAGNUM, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12777 смі, потужність двигуна 390 kW, колісна формула 4х2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013 рік» на митний пост «Рівне» Поліської митниці ДМС подано 28 серпня 2020 року через представника митну декларацію №UA204020/2020/235817 від 28 серпня 2020 року, відповідно до якої митну вартість визначено на рівні 3550,00 EUR.

Крім того, декларантом були надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи, на підставі яких транспортний засіб був куплений та доставлений до митного кордону України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07 вересня 2018 року; зовнішньоекономічний контракт №161/03-20 від 20 березня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера №1 від 23 липня 2019 року; декларацію-інвойс, складену експортером №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року; копію митної декларацію країни відправлення №20PL301010Е0809718 від 26 серпня 2020 року.

З матеріалів справи слідує, що декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціні на товари на заявлених комерційних умовах поставки; бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями Також запропоновано декларанту у відповідності до частини 6 статті 53 МК України за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

31.08.2020 позивач направив митному органу повідомлення про надання додаткових документів та пояснень, додатково надавши виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на імпортований вантажний автомобіль RENAULT MAGNUM, VIN - НОМЕР_1 , а також її переклад.

31.08.2020 Поліська митниця ДМС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА№204000/2020/000157/2, відповідно до графи 30 якого митний орган визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу в розмірі 9519,23 EUR (замість 3550,00 EUR, що була заявлена декларантом).

Вказане рішення обґрунтоване, зокрема, наступним.

“І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана заявленим декларантом рівнем, у зв`язку з:

1. Відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2. Подане до митого оформляння свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Франції, а згідно графи 15 МД країною відправлення є Німеччниа.

3. В графі СІ поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.09.2018 № 2018 НОМЕР_2 міститься інформація про компанію TRANSPORTS GRANDCOLAS ЕТ FILS, що не кореспондується з відомостями зазначеними в митній декларації та поданим разом з нею документами.

Наданий декларантом додатково документ від 31.08.2020 «Виписка з бухгалтерської документації стосовно механізму формування ціни товарів» не містить інформації щодо формування числового значення вартості товарів, а посилається на внутрішню калькуляцію собівартості товару, сформовану виробником. Внутрішню калькуляцію собівартості товару, сформовану виробником декларантом до митного оформлення не надано, а відтак додатково надані документи не містять механізму формування ціни товару.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

II. Митниця володіє інформацією щодо рівня митної вартості товару, подібного із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за МД від 09.07.2020 №UA807290/2020/016204 - 9519,23 EUR.

III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як:

1. виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки;

2. бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар;

3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митне! вартості за методом на основі віднімання вартості (етапи 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначання митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, схожого із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва за МД від 09.07.2020 №UA807290/2020/016204 - 9519,23 EUR. Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 308688,6385 грн., або у валюті фактури – 9519,23 EUR.

Крім того, Поліська митниця ДМС також видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00213.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Позивач вважає, що ним надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, тоді як позиція відповідача полягає у тому, що у поданих до митного оформлення документах виявлені окремі неточності, а додаткові документи, які надав декларант, не усунули сумнівів органу доходів і зборів щодо достовірності відомостей про визначення митної вартості товарів, що і стало підставою для визначення митної вартості товару.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище товару, виходячи з такого.

Судом встановлено, що митному органу, так і суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT, модель MAGNUM, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12777 смі, потужність двигуна 390 kW, колісна формула 4х2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013 рік» за основним методом в сумі 3550,00 EUR, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07 вересня 2018 року; зовнішньоекономічний контракт №161/03-20 від 20 березня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера №1 від 23 липня 2019 року; декларацію-інвойс, складену експортером №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року; копію митної декларацію країни відправлення №20PL301010Е0809718 від 26 серпня 2020 року.

Тобто, позивач вказаними документами підтвердив митну вартість товару за першим методом (за ціною договору) у сумі 3550,00 EUR, яка задекларована у МД №UA204020/2020/235817 від 28.08.2020.

Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 15.02.2011 №3018-VI).

Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) “Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки”. Із цього правила, зокрема, випливає, що “для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції” (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з частиною другою статті 361 цього ж Кодексу органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 №435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що “заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну”.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597).

При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів: контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції.

Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як “витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів” (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Таким чином, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, і лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина четверта статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками, які виявлені митним органом, та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, з метою надання декларанту реальної можливості їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митниця вказала, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, у відповідності до частини другої статті 53 МК України, містять окремі неточності. При цьому, митниця володіла інформацією щодо рівня митної вартості товару, подібного із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, у відповідності до чого митну вартість визначено з врахуванням МД від 09.07.2020 №UA807290/2020/016204 на рівні 9519,23 EUR.

Внаслідок цього здійснено випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за МД від 31.08.2020 №UA204020/2020/236309, з врахуванням частини 7 статі 55 МК України.

Сума додатково нарахованих митних платежів становить 39078,64 грн. (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

Проте суд із такими мотивами оскаржуваного рішення не погоджується, враховуючи таке.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15, від 20 лютого 2018 у справі №809/1884/16.

Щодо встановленої митним органом розбіжності у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу суд зазначає наступне.

В графі СІ поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.09.2018 № НОМЕР_3 міститься інформація про компанію TRANSPORTS GRANDCOLAS ЕТ FILS, яке видане у Французькій Республіці, а продавцем товару є експортна компанія ARCADEA UG, яка зареєстрована у Федеративній Республіка Німеччина. Однак суд вважає, що зазначення в технічному паспорті транспортного засобу (свідоцтві про реєстрацію т/з) інших власників транспортного засобу не впливає на його митну вартість. Крім того, наявність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу іншого власника не є обставиною, яка викликає сумніви при заявленій до митного оформлення митній вартості товарів.

Щодо витребування у позивача додаткових документів суд зазначає наступне.

На запит митниці позивач надав відповідачу «Виписку з бухгалтерської документації стосовно механізму формування ціни товарів» експортної компанії ARCADEA UG від 31.08.2020, в якій зазначена інформація, що ідентифікує ввезений транспортний засіб, містить детальний опис, включаючи модель, марку, номер кузова. Як зазначено у даній виписці, така інформація ґрунтується на основі внутрішньої калькуляції собівартості товарів, сформованої виробником з врахуванням механізму розрахунку вартості товару, його споживчої властивості (корисності), його зношення, року виготовлення, загального стану, справності, з дотриманням усіх законодавчих норм та рекомендацій. Ціна сформована на рівні 3550,00 євро. Така виписка підписана компанією (експортером) у встановленому законом порядку. При цьому, продавець товару у виписці товару зазначив, що надання будь-якої іншої інформації є неможливим, адже становить комерційну таємницю компанії, тому не підлягає розголошенню.

На думку суду позивач виконав вимогу митниці щодо надання такої виписки, оскільки ненадання іншої інформації про формування числового значення ціни товару відбулося не з вини позивача, який вжив всіх від нього залежних заходів.

Відносно ненадання бухгалтерських та банківських документів, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ “Автокрус” придбало імпортований транспортний засіб у експортної компанії ARCADEA UG у відповідності до контракту №161/03-20 від 20.03.2020 та рахунку-фактури (інвойсу) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року.

Пунктом 2.1 даного контракту поставка здійснюється на умовах DAP-Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно згідно правил “Інкотермс” за редакцією 2010 року, за домовленістю сторін. Умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказується в інвойсах та/або додатках до цього контракту.

Ціни та загальна вартість кожної партії товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього контракту (п.3.1 контракту).

Відповідно до пункту 4.1 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки. Можлива попередня оплата згідно інвойса.

У рахунку-фактурі (інвойсі) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року визначено умову поставки - DAP-Рівне, при цьому інших умов оплати за товар, відмінних від контракту, не визначено.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що зважаючи на те, що 180 днів з моменту поставки ще не пройшло, тому надання документів щодо оплати за імпортований сідельний тягач не є обов`язковим, адже повністю стверджується умовами завнішньоекономічного контракту, та більше того у вантажно-митній декларації у графі 49 «Відстрочення платежів» є відомості, що оплата повинна бути проведена до 29 листопада 2020 року.

На думку суду, неподання декларантом бухгалтерських та банківських документів, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар з об`єктивних причин у зв`язку з їх відсутністю не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо ненадання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

10.04.2008 Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ “Оцінка товару для митних цілей” та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до статті VІІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах.

Пунктом 2 (b) даної статті Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року передбачено, що під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений (пункт 2 (с)).

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Отже, за правилами ГАТТ для цілей митного оформлення товару за резервним методом під митною вартістю товару розуміється ціна такого товару, за яку він продається чи пропонується до продажу в імпортуючій країні.

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частина перша статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на митну декларацію від 09.07.2020 №UA807290/2020/016204, вказана в якій митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 9519,23 євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2020 року №UA204000/2020/000157/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн., що був сплачений платіжним дорученням №409 від 16.09.2020.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 29.08.2019 між ТзОК “Автокрус” та адвокатом Крючковим В.О. був укладений договір про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено, що вартість послуг погоджується сторонами додатково та підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту здачі - приймання наданих послуг №1-000000108 від 16.09.2020 слідує, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) в розмірі 5000,00 грн., що також підтверджується попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат на правничу допомогу від 16.09.2020 №16/09 та квитанцією №1-к від 16.09.2020.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “атрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Крім того, як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а тому дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 4 602,00 грн., що складаються із суми судового збору та витрат на правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000157/2 від 31 серпня 2020 року.

Стягнути з Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, код ЄДРПОУ 43350097) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОКРУС” (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 42902771) судові витрати в розмірі 4 602,00 грн. (чотири тисячі шістсот дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук