Рішення № 92829540, 13.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13048/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо незарахування до спеціального стажу роботи працівника освіти періоду проходження військової служби та невиплати грошової допомоги, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7.1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що йому у 2018 році призначено пенсію за віком. На його звернення у липні 2020 року щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” станом на день її призначення відповідач відмовив у проведенні зазначених виплат, оскільки служба в Збройних силах не зараховується до трудового стажу, який дає право на таку виплату, а спеціального стажу роботи недостатньо.

Позивач вважає, що відмова у призначенні та виплаті грошової допомоги порушує його законні права та інтереси. З цього приводу ОСОБА_1 зазначив, що у його випадку виконуються умови, визначені пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на день досягнення ним пенсійного віку стаж на посаді викладача в закладах та установах освіти становить 33 роки 5 місяців 20 днів та, крім того, до цього стажу слід зарахувати період проходження строкової військової служби (з листопада 1977 року по листопад 1979 року), оскільки він був призваний на військову службу, працюючи на посаді викладача, та після служби продовжив працювати викладачем. На момент початку трудової діяльності на посаді викладача згідно з Переліком закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, викладачі та інші педагоги при наявності відповідного трудового стажу мали право на пенсію за вислугу років. Робота на посаді викладача музичної школи і викладача вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (в Волинському державному училищі культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського, в Волинському коледжі культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського) дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (надалі – Перелік №909). При цьому в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі – Порядок №1191), прямо не зазначено, що строк служби в Збройних силах не зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, а за змістом частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, частини першої статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи за спеціальністю, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За таких обставин, зарахувавши до спеціального трудового стажу (33 роки 5 місяців і 20 днів) період проходження строкової військової служби (1 рік 11 місяців 17 днів), на день досягнення пенсійного віку (60 років) стаж роботи за спеціальністю на посадах працівника освіти становить 35 років 5 місяців 7 днів, що дає право на виплату відповідно до пункту 7.1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” одноразової грошової допомоги.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав (а.с.17-20). В обґрунтування цієї позиції вказав, що умови для виплати грошової допомоги, про яку просить позивач, визначені пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191. Така допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до вказаного Закону та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж на таких посадах (для чоловіків - 35 років), а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”.

За матеріалами пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача на час призначення пенсії (21 січня 2018 року) становить 44 роки 2 місяці 6 днів, а спеціальний стаж – 33 роки 5 місяців 26 днів. До спеціального стажу зараховано періоди роботи з 01 серпня 1977 року по 12 листопада 1977 року, з 11 листопада 1979 року по 24 серпня 1981 року викладачем по класу гітари Луцької музичної школи №1; з 01 серпня 1986 року по 31 грудня 2017 року (на день досягнення пенсійного віку) викладачем Волинського державного училища культури і мистецтв.

Відповідач вважає, що положення абзацу другого частини першої статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Однак пенсія за віком на пільгових умовах та пенсія за вислугу років є різними за правовою природою видами пенсій та містять різне коло осіб та підстави для їх призначення.

Оскільки страховий стаж позивача, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 “Прикінцеві положення” вказаного Закону, становить менше 35 років, то ним правомірно відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відзиву та посилається на ті самі доводи, що були зазначені ним у позові (а.с.35-37).

Інші заяви по суті справи не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032350000531 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 січня 2018 року призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с.24); як отримувач пенсії він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області.

На звернення ОСОБА_1 про виплату йому грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с.23) Головне управління ПФУ у Волинській області листом від 03 серпня 2020 року №9359-97/М-02/8-0300/20 повідомило, що при призначенні пенсії за віком до спеціального стажу можливо було зарахувати такі періоди роботи: з 01 серпня 1977 року по 12 листопада 1977 року, з 11 листопада 1979 року по 24 серпня 1981 року та з 01 серпня 1986 року по 31 грудня 1991 року – викладачем по класу гітари Луцької музичної школи №1 (5 років 7 місяців); з 02 липня 1997 року по 31 грудня 2017 року (до дати звернення за призначенням пенсії) – викладачем Волинського державного училища культури і мистецтв (20 років 5 місяці 29 днів). Спеціальний стаж роботи становить 25 років 10 місяців, що є недостатнім для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с.21-22).

Позивач, вважаючи, що має необхідний стаж роботи, що дає йому право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з нормами чинного законодавства, та не погоджуючись із відмовою відповідача у такій виплаті, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (Порядок №1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” і “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” (ЗП України, 1994 р., №4, ст.70; Офіційний вісник України, 2002 р., №39, ст.1820; 2004 р., №46, ст. 3052).

За змістом пункту “е” статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 6-7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; наявність відповідного страхового стажу (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років); неотримання будь-якої пенсії до цього.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а.

На момент призначення пенсії за віком позивач досяг віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (60 років). До призначення йому пенсії не отримував жодного іншого виду пенсії.

Як убачається із Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Перелік №909), до стажу роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота, зокрема, у таких закладах і установах освіти та на таких посадах (розділ 1 “Освіта”):

загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади музичні і художні школи – учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчально-виховної навчальні заклади – директори, їх заступники з (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

З трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , копії якої наявні в матеріалах справи (а.с.7-9), слідує, що 01 серпня 1977 року позивач прийнятий на посаду викладача по класу гітари у Луцьку музичну школу №1, а 12 листопада 1977 року у зв`язку з призовом в ряди Радянської Армії звільнений із займаної посади. 11 листопада 1979 року ОСОБА_1 у зв`язку з поверненням із рядів Радянської Армії зарахований викладачем по класу гітари у Луцьку музичну школу №1, де він працював до 24 серпня 1981 року та був звільнений у зв`язку з вступом в консерваторію. 01 серпня 1986 року позивача прийнято на посаду викладача по класу гітари у Луцьку музичну школу №1 та 01 липня 1997 року звільнено по переводу в Волинське державне училище культури і мистецтв. З 01 липня 1997 року по 30 червня 2001 року позивач працював на посаді викладача народних інструментів у Волинському державному училищі культури і мистецтв; з 02 липня 2001 року прийнятий на посаду викладача по класу гітари у цей же навчальний заклад (з 23 жовтня 2009 року Волинське державне училище культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського, а з 07 вересня 2017 року – Волинський коледж культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського), де він працює дотепер.

З відзиву на позов слідує, що відповідач визнає наявність у ОСОБА_1 спеціального стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону №1788-XII станом на 21 січня 2018 року 33 роки 5 місяців 26 днів, з них 2 роки 26 днів - викладачем у Луцькій музичній школі №1 (з 01 серпня 1977 року по 12 листопада 1977 року та з 11 листопада 1979 року по 24 серпня 1981 року) та 31 рік 5 місяців - викладачем Волинського державного училища культури і мистецтв (з 01 серпня 1986 року по 31 грудня 2017 року).

Водночас, спірним є питання, чи підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплати допомоги, період проходження строкової військової служби з 15 листопада 1977 року по 02 листопада 1979 року (відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , а.с.9).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, коли йдеться про зазначений вид пенсії, підраховується спеціальний стаж особи - сумарна тривалість трудової діяльності, яку виокремлено із загального трудового стажу з урахуванням роботи у певних галузях народного господарства, певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями чи посадами.

Відповідно до частини четвертої Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 3 примітки до Порядку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 1992 року, питання нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я регламентувалось постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 №1397 “Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства”, якою були затверджені Перелік закладів, установ та посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, та Положення про порядок нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я.

Підпунктом “г” пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, встановлено, що вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров`я у стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах та організаціях і на посадах, робота в яких надає право на пенсію за вислугу років, зараховується, серед іншого служба в складі Військових сил СРСР.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, обов`язковою умовою зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на військову службу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 450/3061/16-а.

Записами трудової книжки та військового квитка ОСОБА_1 підтверджується проходження ним військової служби в складі Військових сил СРСР у період з 15 листопада 1977 року по 02 листопада 1979 року, а також обставина, що на момент призову позивач працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти за пунктом “е” статті 55 Закону №1788-XII.

Враховуючи викладене, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років як працівнику освіти, період проходження позивачем строкової військової служби з 15 листопада 1977 року по 02 листопада 1979 року.

Як вже зазначалося судом та не заперечується сторонами, на час призначення пенсії спеціальний стаж позивача склав 33 роки 5 місяців 26 днів, а з урахуванням періоду з 15 листопада 1977 року по 02 листопада 1979 року спеціальний стаж позивача становитиме більше 35 років, що дає позивачу право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ у Волинській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV, зарахувавши період проходження військової служби з 15 листопада 1977 року по 02 листопада 1979 року до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та на отримання грошової допомоги.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджуються квитанцією від 07 вересня 2020 року №0.0.1826289884.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 12).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши період проходження військової служби з 15 листопада 1977 року по 02 листопада 1979 року до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років та на отримання грошової допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк