Рішення № 92829491, 11.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/14700/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФ України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 50% відповідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов`язує зміну та припинення таких виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку ГУ ПФ України у Волинській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідно до довідки від 23.01.2020 №Г-85, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Кемеровській області, позивач визнаний реабілітованим на підставі частини 1 статті 1.1 Закону Російської Федерації "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 18.10.1991 №1761-1, як особа що була піддана політичним репресіям.

Зазначає, що постановою Верховної Ради України від 19.11.1992 «Про порядок надання пільг реабілітованим особам, які були репресовані за межами республіки і проживають на території України» встановлено надання пільг, передбачених Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» особам, які були піддані необгрунтованим політичним репресіям на територіях республік колишнього СРСР, згодом реабілітовані в установленому порядку і постійно проживають в Україні.

12.08.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою у якій просив встановити йому надбавку до пенсії, як вид грошової компенсації реабілітованому.

Проте, на звернення позивача відповідач листом від 25.08.2020 відмовив позивачу у нарахуванні підвищення до пенсії через відсутність законних підстав для встановлення підвищення до пенсії, а також посилаючись на те, що позивач не був примусово переселений, а народився в 1952 році, коли його мати перебувала на спецпоселені.

Зазначає, що за фактом його звернення до Волинської регіональної комісії з реабілітації 20.05.2020 надано відповідь, що будь-якої повторної або додаткової реабілітації репресованим особам, які вже були реабілітовані до набрання чинності Законом України від 13.03.2018 № 2325-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» і які отримали відповідну довідку або інший документ про реабілітацію, законодавством України не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, вважає відмову відповідача у нарахуванні та виплаті йому підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України " Про пенсійне забезпечен ня" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком неправомірною, оскільки він є реабілітованою особою та має законне право на таку компенсацію.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 27.10.2020 №0300-0802-7/35345 представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що за результатами розгляду звернення позивачу було надано відповідь №11553-12196/Г-02/8-0300/20 від 25.08.2020 якою роз`яснено, що підстави для виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , як реабілітованому, що зазнав політичних репресій, у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відсутні, оскільки, вказаними Законами не визначено розміру мінімальної пенсії за віком, з якої обчислюється вказане підвищення.

Натомість, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 №654 передбачено репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, з 01.09.2008 проводити підвищення в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно довідки про реабілітацію, виданої Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Кемеровській області №Г-85 від 23.01.2020, ОСОБА_1 є реабілітованою особою, на підставі чого 09.06.2020 виконавчим комітетом Луцької міської ради ОСОБА_1 видано посвідчення реабілітованого серія НОМЕР_1 .

Однак, згідно довідки №Г-85 від 23.01.2020 позивач не був примусово переселений, а був народжений на спецпоселенні. Отже, правові підстави для встановлення підвищення до пенсії як потерпілому від репресій, якого було примусово переселено, відсутні.

3 огляду на зазначене, ГУ ПФ України у Волинській області вважає позов позивача безпідставним та необгрунтованим, а дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії правомірними.

З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку ГУ ПФ України у Волинській області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 починаючи з 25.02.2002.

23.01.2020 Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Кемеровській області ОСОБА_1 видано довідку №Г-85 про те, що він є сином ОСОБА_2 , 1927 р.н., репресованої в 1947 році в адміністративному порядку як члена сім`ї учасника «ОУН», яка перебувала на обліку в Кемеровській області по 07.03.1960, та на підставі частини 1 статті 1.1 Закону Російської Федерації "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 18.10.1991 №1761-1 визнаний таким, що був підданий політичним репресіям та реабілітованим, як такий, що знаходився разом з репресованими за політичними мотивами батьками на спецпоселенні (а.с.5).

На підставі вищевказаної довідки ОСОБА_1 09.06.2020 виконавчим комітетом Луцької міської ради видано посвідчення реабілітованого серія НОМЕР_1 , яке надає йому право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

12.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Волинській області з заявою про перерахунок його пенсійного забезпечення із збільшенням на 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як реабілітованому, надавши наступні документи: копію довідки Головного Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Кемеровській області №Г-85 від 23.01.2020; копію паспорта та ідентифікаційного коду; копію посвідчень виконавчого комітету Луцької міської ради серія НОМЕР_1 від 09.06.2020 (а.с.9).

Листом від 25.08.2020 №11553-12196/Г-02/8-0300/20 відповідач повідомив позивача про те, що пунктом «г» статті 77 Закону України України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що підвищення до пенсій репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано та членам сімей, яких було примусово переселено складає - 50% та 25% мінімальної пенсії за віком відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" передбачено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або - щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.

Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено осіб, які визнаються реабілітованими (стаття 1-2) та осіб, які визнані потерпілими від репресій (стаття 1-3).

Зокрема, потерпілими від репресій визнаються діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого.

Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 (заслання, вислання, депортація) Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно довідки №Г-85 від 23.01.2020, ОСОБА_1 не був примусово переселений, а народився в 1952 році на спецпоселенні, а тому відповідно, для встановлення підвищення до пенсії як потерпілому від репресій, якого було примусово переселено, законних підстав не вбачається (а.с.6).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування йому підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України " Про пенсійне забезпечен ня" протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;

2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;

3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;

4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;

5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до статті 1-3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" потерпілими від репресій визнаються:

1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою;

2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;

3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов`язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень, для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено.

Відповідно до пункту 2.13 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 (заслання, вислання, депортація) Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

23.01.2020 Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Кемеровській області, ОСОБА_1 видано довідку №Г-85 про те, що він на підставі частини 1 статті 1.1 Закону Російської Федерації "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 18.10.1991 №1761-1 визнаний таким, що був підданий політичним репресіям та реабілітованим, як такий, що знаходився разом з репресованими за політичними мотивами батьками на спецпоселенні (а.с.5).

На підставі вищевказаної довідки позивачу 09.06.2020 Виконавчим комітетом Луцької міської ради видано посвідчення реабілітованого серія НОМЕР_1 , яке надає йому право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Таким чином, наявність у позивача посвідчення реабілітованого серія НОМЕР_2 , виданого 09.06.2020 виконавчим комітетом Луцької міської ради є, відповідно до пункту 2.13 Порядку №22-1, належним доказом того, що позивач є особою яка визнана реабілітованою та слугує підставою для виплати позивачу підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На думку суду, положення частини четвертої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова № 654) установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу на підставі заяви від 12.08.2020 не було встановлено підвищення до пенсії у розмірі, гарантованому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Водночас відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно із пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.

Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, підлягають застосуванню положення пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 47 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", який має вищу юридичну силу, а не норми постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Отже, відповідач протиправно не виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, визначеному пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а посилання на Постанову №654 є протиправним, оскільки остання звужує розмір сум, які підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як громадянину, який необґрунтовано зазнав політичних репресій і був реабілітований згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд вважає, що інтереси позивача будуть захищеними, а права поновленими, шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ України у Волинській області щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, визначеного пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статтею 47 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб`єктом владних повноважень покладених на нього зобов`язань, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Відповідно до п. 1.7 Порядку 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Оскільки бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, визначеного пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправною, тому суд зобов`язує відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.08.2020 і до настання обставин, з якими Закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, з урахуванням зазначеного, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід стягнути судові витрати у сумі 840,80 грн, сплачені квитанцією від 07.10.2020 №0.0.1861238538.1.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 12.08.2020 підвищення до пенсії, визначеного пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 12.08.2020 і до настання обставин, з якими Закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Т.М. Димарчук