Рішення № 92829482, 13.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13405/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – Головне управління ПФУ у Волинській області, Управління, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з підпунктом 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язання призначити пенсію за віком згідно з підпунктом 3 частини другої статті 114 вказаного Закону з моменту звернення із заявою.

В обґрунтування позову позивач вказав, що Старовижівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України Волинської області листом від 16 грудня 2017 року з посиланням на рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при Головному управління ПФУ у Волинській області від 07 листопада 2017 року №83/693 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного стажу роботи трактористом-машиністом у сільському господарстві; стаж на посаді тракториста у період з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року та з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року не зарахований, оскільки не підтверджено безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства. Як зазначив позивач, він 15 травня 2020 року повторно звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком та підтверджуючими документами. Однак відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок про характер роботи трактористом-машиністом. ОСОБА_1 зауважив, що його страховий стаж відповідно до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку становить 30 років 2 місяці 3 дні, а уточнююча довідка не надана з незалежних від нього причин, адже Ратнівське районне виробниче об`єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімія” (з 20 жовтня 1992 року - Ратнівське районне виробниче підприємство по підвищенню родючості ґрунтів “Родючість”, а з лютого 1996 року - Відкрите акціонерне товариство “Родючість”) припинило свою діяльність. За таких обставин, на думку позивача, відповідач мав би взяти до уваги записи в трудовій книжці, архівні довідки та витяги, в яких зафіксовано спірні періоди його роботи трактористом, та зарахувати до пільгового стажу.

Позивач вважає, що у його випадку виконуються усі умови для призначення пенсії на пільгових умовах як трактористу-машиністу, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов Головне управління ПФУ у Волинській області позовні вимоги не визнало (а.с.81-84). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” умовами для призначення пенсії чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, є досягнення віку 55 років та наявність страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років.

Відповідно до записів трудової книжки позивач працював на посаді тракториста з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року у Ратнівському ремонтно-транспортному підприємстві, з 01 липня 1990 року по 25 листопада 1990 року – в радгоспі “Івановський” Смоленської області та з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року – в Ратнівському районному виробничому об`єднанні по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімії”. Однак зарахувати до пільгового стажу ці періоди роботи немає підстав, оскільки відсутні уточнюючі довідки, які б підтверджували роботу трактористом-машиністом, який безпосередню зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства. Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, від 07 листопада 2017 року №83/693 ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, періоди роботи з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року і з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року, оскільки первинними документами не підтверджено безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції.

З наведених підстав відповідач вважає, що ним правомірно прийнято рішення від 19 травня 2020 року №032650001849 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року визначено судовий розгляд справи продовжити проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України; одночасно витребувано у відповідача письмові докази (а.с.95).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 травня 2020 року звернувся до Старовижівського об`єднаного управління у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу (а.с.99). Разом із заявою позивач подав військовий квиток НОМЕР_1 , атестат №210 про здобуття професії тракториста-машиніста третього класу, слюсаря другого розряду, трудову книжку НОМЕР_2 , довідки від 20 вересня 2017 року №374 та №375, архівну довідку від 26 вересня 2017 року №Ж-139/01-25-17 (а.с.100-104).

19 травня 2020 року Головне управління ПФУ у Волинській області прийняло рішення (протокол) №032650001849 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому вказано про відсутність права на пенсію (а.с.86). Про прийняте рішення Управління повідомило позивача листом від 16 липня 2020 року №0300-0315-8/22095 (а.с.17). Тут же зазначено, що відповідно до наданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 2 місяці 3 дні, однак у призначенні пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю пільгового стажу; зарахувати до стажу періоди роботи позивача на посаді тракториста-машиніста з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року, з 01 липня 1990 року по 25 листопада 1990 року та з 18 грудня 1991 року по 22 жовтня 2010 року немає підстав, оскільки відсутні уточнюючі довідки, які підтверджували б роботу трактористом-машиністом, що безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-ІV).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років.

Таким чином, головними умовами для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку; наявність страхового стажу не менше 28 років; виконання робіт упродовж 20 років на посаді тракториста-машиніста, який безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства. Невиконання хоча б однієї із цих умов не дає підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7 “Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства” роз`яснено, що до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Трактористи-машиністи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених наведених вище умов. Трактористам-машиністам, постійно зайнятим на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, пенсії призначаються на загальних підставах.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі – Порядок №637).

Як визначено пунктом 1 Порядку №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, однак у разі відсутності відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (для тракториста-машиніста - про безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції) особа, яка звертається за призначенням пенсії, повинна надати уточнюючу довідку про підтвердження пільгового трудового стажу відповідно до пункту 20 Порядку №637.

Перевіряючи доводи сторін, судом встановлено, що позивач здобув професію тракториста-машиніста, що підтверджується копією атестата №210, виданого 08 жовтня 1980 року про закінчення сільського професійного-технічного училища №6 смт Стара Вижівка Волинської області (а.с.101). З копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с.10-11) слідує, що ОСОБА_1 31 жовтня 1983 року прийнятий на роботу в механізований загін трактористом 3-го класу, де й працював до 07 червня 1990 року; з 01 липня 1990 року по 25 листопада 1990 року він працював трактористом в радгоспі “Івановський” Смоленської області за договором; 18 грудня 1991 року прийнятий на посаду тракториста 3-го класу в Ратнівське районне виробниче об`єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімія” (з 20 жовтня 1992 року – Ратнівське районне виробниче підприємство по підвищенню родючості ґрунтів “Родючість”; а відповідно до запису від 20 листопада 1995 року підприємство перейменоване на Відкрите акціонерне товариство “Родючість”). 22 вересня 2010 року ОСОБА_1 звільнений з посади за угодою сторін на підставі наказу від 22 вересня 2010 року №64-к. З 26 березня 2012 року по 31 січня 2013 року позивач працював трактористом у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю “Ратнівський аграрій” (за договором).

У трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи стосовно безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції, що дає право на пільгову пенсію за посадою-тракториста-машиніста, а тому спеціальний трудовий стаж повинен підтверджуватися уточнюючими довідками підприємств сільського господарства, де він працював.

Періоди роботи позивача на посаді тракториста з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року, з 01 липня 1990 року по 25 листопада 1990 року та з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року відповідач не зарахував до пільгового стажу (пільговий стаж не підтверджено), що вплинуло на можливість призначення йому пенсії на пільгових умовах. Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за його заявою від 15 травня 2020 року відповідач вказав, що для зарахування пільгового стажу ОСОБА_1 необхідно подати уточнюючі довідки, які підтверджують роботу трактористом-машиністом.

Разом з тим, з витягу з Єдиного державного реєстру, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що 12 травня 2017 року проведено державну реєстрацію припинення Відкритого акціонерного товариства “Родючість” (у минулому – Ратнівське районне виробниче об`єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімія”, Ратнівське районне виробниче підприємство по підвищенню родючості ґрунтів “Родючість”) за рішенням суду у зв`язку з визнанням банкрутом (а.с.107).

За таких обставин очевидно, що припинення підприємства та відсутність правонаступника позбавляє позивача можливості отримати довідку про уточнюючий характер роботи з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року і з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року на посаді тракториста відповідно до пункту 20 Порядку №637.

Пунктом 20 Порядку №637 обумовлено, що у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Як передбачено пунктами 1, 2 Порядку №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника здійснюється відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105; надалі – Порядок №18-1). Дія цього Порядку поширюється, зокрема, на осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

За змістом пунктів 3, 4, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії). Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Судом встановлено, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при Головному управлінні ПФУ у Волинській області від 07 листопада 2017 року №83/693 відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, періоди його роботи з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року і з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року, оскільки первинними документами не підтверджено безпосередню зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства (а.с.15). Приймаючи таке рішення комісія вивчала довідки від 27 березня 2017 року №Ж-55/01-25/2-17 та від 22 вересня 2017 року №Ж-142/01-25/2-17, видані Об`єднаним трудовим архівом сільських, селищних рад Ратнівського району (а.с.15).

Матеріали справи містять копію архівної довідки від 27 березня 2017 року №Ж-55/01-25/2-17 (а.с.20-22). У цій довідці є відомості про нараховану помісячно заробітну плату ОСОБА_1 за 1983-2010 роки та відпрацьовані людино-дні за 2003-2010 роки в Ратнівському районному виробничому об`єднанні по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімія” (воно ж Ратнівське районне виробниче підприємство по підвищенню родючості ґрунтів “Родючість”; Відкрите акціонерне товариство “Родючість”). Так у довідці є відомості про нарахування заробітної плати з грудня 1983 року включно по травень 1990 року (за виключенням липня 1985 року); з грудня 1991 року по вересень 2010 року (крім жовтня 1995 року, січня-лютого, червня, серпня, грудня 1996 року, січня-лютого 1997 року, квітня, липня 1997 року, січня-лютого 1998 року, січня-лютого 2001 року, лютого 2003 року, січня-квітня 2010 року). У примітці вказано, що у відомостях нарахування заробітної плати за 1983-1986, 1990-1991 роки та у книгах нарахування заробітної плати за 1987-1989, 1992-1998, 2001-2010 роки облік відпрацьованого часу не вказується, за винятком липня 2003 року, червня 2004 року, грудня 2005 року і травня-липня 2010 року. Книги нарахування заробітної плати за 1999-2000 роки на зберігання до Об`єднаного трудового архіву сільських, селищних рад Ратнівського району не надходили (а.с.20-22).

Як видно з виданих Об`єднаним трудовим архівом сільських, селищних рад Ратнівського району (вих. від 22 вересня 2017 року №Ж-142/01-25/2-17) архівних витягів з наказів Ратнівського районного виробничого об`єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімія” від 28 жовтня 1983 року №188-К, ОСОБА_1 з 31 жовтня 1983 року прийнятий в механізований загін трактористом з відрядною оплатою праці; наказом від 13 липня 1990 року №50-к з 07 червня 1990 року позивача звільнено. Наказом від 10 грудня 1991 року №62-К ОСОБА_1 з 18 грудня 1991 року прийнято трактористом 3 класу (а.с.19). У примітці вказано, що у 1983-1986, 1990-1991 роках ОСОБА_1 значиться у відомостях нарахування заробітної плати працівників мехзагону об`єднання, а в 1987-1989, 1992-1996 роках – у книгах розрахунків з оплати праці працівників мехзагону, у 1997-1998, 2001-2002 роках – у книгах нарахування заробітної плати працівників мехзагону, у 2003-2010 роках – у книгах витрат з оплати праці працівників товариства у стовпчику (фах або посада) ОСОБА_1 вказується посада – тракторист. Протоколи загальних зборів, правління об`єднання та накази з основної діяльності Ратнівського районного виробничого об`єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства “Сільгоспхімія” (з 20 жовтня 1992 року Ратнівське районне виробниче підприємство по підвищенню родючості ґрунтів “Родючість”, з лютого 1996 року (5 березня 1998 року - статут) Відкрите акціонерне товариство “Родючість”) за 1983-2006, 2009 роки на зберігання до Об`єднаного трудового архіву сільських, селищних рад Ратнівського району не надходили.

Відповідач мав би за сукупністю наявних документів вирішити питання про зарахування до пільгового стажу період роботи трактористом у зазначеному підприємстві.

Суд вважає, що трактористам-машиністам колишніх об`єднань “Сільгоспхімія” (незалежно від подальшого найменування), якщо вони працювали в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства (їх обслуговували) може бути призначена пенсія на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону №1058-ІV за умови підтвердження зайнятості на роботах, пов`язаних із виробленням сільськогосподарської продукції.

Зі змісту Статуту Відкритого акціонерного товариства “Родючість” (зареєстрований Ратнівською районною державною адміністрацією 05 березня 1998 року, затверджений загальними зборами акціонерів товариства 30 серпня 1999 року) слідує, що товариство засноване шляхом перетворення Ратнівського виробничого підприємства по підвищенню родючості ґрунтів “Родючість”. Основними його завданнями, з-поміж іншого, є створення сприятливих умов та участь у виробництві, реалізації сільськогосподарської продукції (а.с.55-59). Відповідно до Статуту товариства (зареєстрований Ратнівською районною державною адміністрацією 30 червня 1992 року, затверджений загальними зборами акціонерів товариства 10 жовтня 2007 року; нова редакція) товариство є правонаступником Ратнівського районного виробничого об`єднання “Сільгоспхімія” та Ратнівського районного виробничого об`єднання “Родючість”. Предметом діяльності товариства є забезпечення господарств району мінеральними добривами, вапняковими матеріалами, засобами захисту рослин; проведення хімічних аналізів рослин та ґрунтів, будівельно-монтажні та земляні роботи, купівля-продаж, заготівля і зберігання сільськогосподарської продукції та ін. (а.с.24-54).

Національний класифікатор видів економічної діяльності “Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010” (прийнятий з наданням чинності наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 24 лютого 2020 року №306) визначає структуру класифікації видів економічної діяльності (КВЕД). Як видно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності Відкритого акціонерного товариства “Родючість” була допоміжна діяльність у рослинництві - КВЕД 01.61, тобто, діяльність у сфері сільського господарства (а.с.107).

Зміст установчих документів дозволяє встановити характер діяльності підприємств, у яких працював ОСОБА_1 , та дає підстави для висновку про його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції у період його роботи на посаді тракториста з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року і з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року.

Водночас, суду невідомо, чи досліджувалися ці документи відповідачем при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року.

Зараховувати весь рік роботи є підстави, якщо тракторист-машиніст відпрацював повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, і у випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період він виконував інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо.

Надаючи оцінку рішенню відповідача, яким ОСОБА_1 за результатами розгляду його заяви від 15 травня 2020 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За приписами пунктів 4.1, 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1; далі - Порядок №22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Однак відповідач при прийнятті рішення від 19 травня 2020 року №032650001849 до оцінки дотримання умов, що визначають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за поданими позивачем документами не вдавався. Головне управління ПФУ у Волинській області обрахувало лише загальний стаж роботи позивача, не визначивши при цьому спеціальний (пільговий) стаж роботи, наявність якого є однією з умов призначення даного виду пенсії (який період зараховано, а у зарахуванні якого відмовлено та з яких причин). Лише у листі Управління від 16 липня 2020 року №0300-0315-8/22095 позивача повідомлено, що зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи трактористом з 31 жовтня 1983 року по 07 червня 1990 року, з 01 липня 1990 року по 25 листопада 1990 року та з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року немає підстав, оскільки відсутні уточнюючі довідки про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції під час роботи у підприємствах.

Якщо позивач не подавав уточнюючу довідку про роботу ОСОБА_1 на посаді тракториста з 01 липня 1990 року по 25 листопада 1990 року у радгоспі “Івановський” Смоленської області, то за відсутності будь-яких первинних документів цього підприємства, архівних довідок зарахувати до пільгового такий період роботи не вдається можливим. Однак відповідно до довідки від 20 вересня 2017 року №375, виданої Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Ратнівський аграрій”, позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день і у період з 26 березня 2012 року по 30 січня 2013 року та виконував роботи, що пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, за посадою тракторист (а.с.61, 104 зворот). Також позивач подавав архівну довідку від 26 вересня 2017 року №Ж-139/01-25-17 (а.с.104) про його роботу у 1983 році в колгоспі “Росія” села Жиричі Ратнівського району Волинської області та про нарахування йому згідно з книгою обліку розрахунків з оплати праці механізаторів та адмінперсоналу заробітної плати із зазначенням відпрацьованих людино-днів. Цим документам відповідач не надав оцінки та не висловив своєї позиції.

Відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний був розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії усіх документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсії. Проте, як видно з матеріалів справи, він цього не зробив.

З метою повного з`ясування усіх обставин справи ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року витребувано у відповідача, зокрема, детальний розрахунок стажу позивача в розрізі періодів його трудової діяльності. Відповідач надав розрахунок страхового стажу позивача (а.с.106). Однак суд звертає увагу, що часові межі окремих періодів трудової діяльності позивача (дата прийняття та звільнення), наведені в розрахунку, не відповідають записам трудової книжки. Так, зокрема, період роботи ОСОБА_1 трактористом з 18 грудня 1991 року по 22 вересня 2010 року (відповідно до записів трудової книжки) у розрахунку врахований лише з 18 грудня 1991 року по 31 грудня 2003 року.

На думку суду, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач не забезпечив всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, як того вимагають положення пункту 4.7 Порядку №22-1.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Рішення Головного управління ПФУ у Волинській області, оформлене протоколом від 19 травня 2020 року №032650001849, яким ОСОБА_1 за його заявою від 15 травня 2020 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, є актом індивідуальної дії. Невмотивованість та неповнота висновків відповідача при прийнятті рішення є наслідком неповного та обмеженого з`ясування обставин у справі. Зобов`язання позивача подати уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи на посаді тракториста при тому, що підприємство припинене, а його правонаступник не встановлений, є нерозсудливим.

Наведений аналіз положень чинного законодавства та встановлені у справі обставини дають підставу для висновку про протиправність рішення (протоколу) від 19 травня 2020 року №032650001849 Головного управління ПФУ у Волинській області та про його скасування.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV суд зазначає, що згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення на користь позивача вимагає з`ясування судом, чи виконуються усі визначені законом умови, необхідні для призначення пенсії.

Позивач у позові не просив зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу конкретні періоди його роботи. У той же час, суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив усіх дій для з`ясування обставин у справі, зокрема, не надав всебічну оцінку архівним документам, статуту товариства. На думку суду, вид діяльності підприємства-роботодавця вказує на предмет діяльності та характер роботи, про що вище судом зроблено висновок, а за відомостями про заробітну плату в польовий період, в міжпольовий або міжсезонний період можливо вирішувати питання про зарахування певного періоду роботи позивача трактористом у Ратнівському районному виробничому об`єднанні “Сільгоспхімія” та у підприємствах-правонаступниках до пільгового стажу, однак такий розрахунок є повноваженням відповідача.

За вказаних обставин суд позбавлений можливості вирішити по суті спір в частині зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, оскільки відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, належним чином не здійснив аналізу поданих документів щодо набуття позивачем права на пенсію, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно органу Пенсійного фонду.

З урахуванням наведеного, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення (протоколу) Головного управління ПФУ у Волинській області від 19 травня 2020 року №032650001849 про відмову у призначенні пенсії та про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду і про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн, а також витрат на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Панасюком І.І. (а.с.66), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02 листопада 2018 року серії ВЛ №1054 (а.с.63), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1009000 (а.с.64), копію акта про надання правової допомоги від 07 вересня 2020 року (а.с.67), квитанцію до прибуткового касового ордеру від 02 вересня 2020 року на суму 1500,00 грн (а.с.65).

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2020 року за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору. Як визначено пунктом 4.1 договору, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу (пункт 4.2. договору).

Згідно з актом про надання правової допомоги від 07 вересня 2020 року (додаток №1) адвокатом надано такі послуги: укладення договору про надання правової допомоги, усна консультація клієнта (20 серпня 2020 року; 1 год – 200,00 грн); вивчення судової практики та правової позиції Верховного Суду (01 вересня 2020 року; 1 год – 100,00 грн); виготовлення копій документів - додатків до позовної заяви (01 вересня 2020 року; 1 год – 200,00 грн); складання і подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви (04 вересня 2020 року; 2 год – 450,00 грн); всього 1500,00 грн. Про оплату послуг свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 02 вересня 2020 року.

Надані позивачем докази є належними та підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу. Водночас, відповідач не надав своїх заперечень стосовно неспівмірності чи необґрунтованості витрат позивача на правничу допомогу.

Також звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджуються квитанцією від 25 серпня 2020 року №1010266975, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.6, 70).

Отже, оскільки суд задовольняє позов частково на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1170,40 грн (420,40 грн – судовий збір, 750,00 грн – витрати на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22 В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокол (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19 травня 2020 року №032650001849.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1170,40 грн (одна тисяча сто сімдесят грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк