Рішення № 92829470, 13.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

13 листопада 2020 р. Справа № 120/5837/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Служби судової охорони

про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність наказу Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину», положеннями якого для посадових осіб центрального органу управління та територіальних управлінь Служби судової охорони визначено ряд завдань щодо організації та проведення співробітникам територіальних управлінь Служби судової охорони занять зі службової підготовки, зокрема, у формі дистанційного навчання, залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону на період карантину, установленого Постановою Кабінетом Міністрів України № 641 від 22.07.2020 р. для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивач вважає, що проведення занять виключно у формах дистанційного навчання та самостійного вивчення як єдиних варіантів проведення службової підготовки чинною програмою не передбачено, що суттєво обмежує права позивача як керівника підрозділу, на якого покладаються завдання з організації професійної, в тому числі службової, підготовки співробітників територіального управління Служби судової охорони. Також позивач стверджує про відсутність у Голови Служби судової охорони ОСОБА_2 повноважень на підписання оскаржуваного наказу, оскільки йому не присвоєно спеціальне звання співробітника Служби судової охорони, що свідчить про відсутність у нього статусу співробітника Служби судової охорони.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін в порядку спрощеного позовного провадження.

04 листопада 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.11.2020 р. № 30/6-2676/20, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Зокрема відповідач зазначив, що наказ Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину» був виданий Головою Служби судової охорони ОСОБА_2 в межах його повноважень та у законодавчо передбачений спосіб, з дотриманням вимог Положення про організацію професійного навчання співробітників Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 11 січня 2020 року № 22 (зі змінами), та на виконання рекомендацій і заборон Уряду, передбачених у Постанові Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами). Окрім того, при виданні наказу Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 права та законні інтереси позивача порушені не були.

Також на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується із твердженнями відповідача, висвітленими у відзиві на позовну заяву, з підстав, які більшою мірою зазначені у позовній заяві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до статей 160 - 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.

У відповідності до пункту 13 частини 1 статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1051/0/15-19 було затверджено Положення про Службу судової охорони (надалі - Положення про Службу).

Пунктом 3 Положення про Службу передбачено, що Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, актами Вищої ради правосуддя та Державної судової адміністрації України, іншими актами законодавства.

Згідно із пунктами 4 і 6 Положення про Службу та частиною 4 статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Також згідно з підпунктами 1, 3 та 29 пункту 19 Положення про Службу Голова Служби:

- очолює Службу та здійснює керівництво її діяльністю, представляє Службу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

- організовує та контролює виконання Службою та її територіальними підрозділами Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, актів Вищої ради правосуддя та Державної судової адміністрації України щодо діяльності Служби;

- організовує професійне навчання, професійну підготовку, стажування та атестування співробітників Служби.

Відповідно до пункту 20 Положення про Службу Голова Служби з питань, що належать до його повноважень, видає накази, розпорядження та доручення, організовує та контролює їх виконання.

Дослідивши надані сторонами докази, матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до наказу Служби судової охорони від 17.10.2019 р. № 191 о/с «По особовому складу» позивача, ОСОБА_1 , прийнято на службу до Служби судової охорони начальником відділу з професійної підготовки та підвищення кваліфікації територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області та присвоєно йому в порядку переатестування спеціальне звання - майор Служби судової охорони.

Функціональними обов`язками на позивача покладенні завдання щодо забезпечення та організації роботи структурних підрозділів територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо професійної підготовки, складення планів професійної підготовки та підвищення кваліфікації на відповідний рік, а також покладено відповідальність за організацію, стан професійної та спеціальної підготовки в територіальному управлінні.

Порядок планування, проведення та обліку професійного навчання, в тому числі, службової підготовки, співробітників Служби судової охорони та здійснення контролю їх знань, умінь і навичок врегульовано, зокрема, Положенням про організацію професійного навчання співробітників Служби судової охорони, затвердженим наказом Служби судової охорони від 11 січня 2020 року № 22 (зі змінами), Положенням про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (зі змінами), Тимчасовою інструкцією з фізичної підготовки Служби судової охорони, затвердженою наказом Служби судової охорони від 23 грудня 2019 року № 273 (зі змінами), Курсом стрільб зі стрілецької зброї в Службі судової охорони, затвердженим наказом Служби судової охорони від 28 грудня 2019 року № 283 (зі змінами).

Пунктами 5.17. та 5.27. розділу 5 Положення про організацію професійного навчання співробітників Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 11 січня 2020 року № 22 (зі змінами, внесеними наказом Служби судової охорони від 02 липня 2020 року № 275), передбачено, що планування службової підготовки в структурних підрозділах центрального органу управління та територіальних управлінь Служби здійснюється згідно з вимогами наказів Служби та Програми зі службової підготовки співробітників Служби судової охорони (додаток 13 до вказаного Положення). Залежно від покладених на структурні підрозділи Служби завдань заняття зі службової підготовки проводяться відповідно до Програми зі службової підготовки співробітників Служби судової охорони та розкладу занять.

09 вересня 2020 року Службою судової охорони було видано наказ № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину».

Положеннями наказу визначено низку завдань посадовим особам центрального органу управління та територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, вказаний наказ державного органу є актом застосування норм права, що містить індивідуально-конкретні приписи, адресовані конкретним особам, які є обов`язковими для виконання цими особами, та дія якого закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин, а саме закінченням карантину, установленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Зазначене свідчить про те, що наказ Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину» має ознаки індивідуального акту, яким згідно пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства визнається акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Зі змісту наказу Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину» вбачається, що він виданий відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 р. № 791 (редакція Постанови № 641, чинна на час прийняття оскаржуваного наказу) (надалі - Постанова № 641), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), було встановлено з 01 серпня по 31 жовтня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Залежно від епідемічної ситуації в регіоні або районі чи місті обласного значення (далі - окремі адміністративно-територіальні одиниці регіону) встановлено «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Постанови № 641 передбачено, що рівень епідемічної небезпеки встановлюється за результатом оцінки епідемічних показників та визначається рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua).

«Жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки встановлюється на території регіону, в якому наявне значне поширення COVID-19. В регіоні, щодо якого відсутнє рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки, застосовуються протиепідемічні заходи, передбачені для «зеленого» рівня епідемічної небезпеки. Рівень епідемічної небезпеки може змінюватися для всієї території регіону або території окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону.

У регіоні, щодо якого відсутнє рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки, застосовуються протиепідемічні заходи, передбачені для "зеленого" рівня епідемічної небезпеки.

Пунктами 11-16 Постанови № 641 на період дії карантину встановлено ряд заборон та обмежувальних протиепідемічних заходів залежно від рівня епідеміологічної небезпеки.

Зокрема, у підпункті 1 пункту 11 Постанови № 641 передбачено, що на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "зелений" рівень епідемічної небезпеки, забороняється проведення масових (культурних, спортивних, розважальних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території (якщо захід проводиться на відкритому повітрі).

Вказане протиепідемічне обмеження, в силу положень пункту 12 Постанови №641, поширюється і на територію регіону (адміністративно-територіальну одиницю), на якій установлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки.

На території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для «зеленого» та «жовтого» рівня епідемічної небезпеки, забороняється проведення масових (культурних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів за участю більш як 220 осіб та більше однієї особи на 10 кв. метрів площі будівлі або території (якщо захід проводиться на відкритому повітрі), де проводиться захід (підпункт 1 пункту 14 Постанови № 641).

На території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для «зеленого», «жовтого» та «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки, пунктом 15 Постанови № 641 встановлено ще ряд заборон.

Також, пунктом 39 Постанови № 641 рекомендовано органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності забезпечити на період дії карантину з метою обмеження скупчення осіб в транспорті та на шляхах прямування на роботу/з роботи застосування за можливості гнучкого режиму робочого часу, який, зокрема, передбачає різний час початку і закінчення роботи для різних категорій працівників, дистанційну (надомну) роботу.

У подальшому, змінами до Постанови № 641 було подовжено дію карантину до 31 грудня 2020 року, посилено протиепідемічні заходи.

З метою дотримання обмежувальних протиепідемічних заходів та рекомендацій, передбачених Постановою № 641, Службою судової охорони було видано наказ від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину», яким начальникам територіальних управлінь Служби судової охорони залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, надано розпорядження за погодженням з відповідними структурними підрозділами центрального органу управління та з дозволу Голови Служби судової охорони:

- призупиняти виконання передбачених Планами професійного навчання співробітників відповідних територіальних управлінь Служби на II півріччя 2020 року заходів зі службової підготовки (підпункт 1.1. наказу);

- організувати і проводити заняття зі службової підготовки у формі дистанційного та самостійного вивчення відповідно до переліку тем, визначених в Плані професійного навчання співробітників відповідних територіальних управлінь Служби на II півріччя 2020 року (підпункт 1.3. наказу);

- для організації дистанційних і самостійних занять застосовувати мережу Інтернет, мобільні додатки (Google Classroom, ATutor, Eliademy тощо) та інші засоби (підпункт 1.4. наказу);

- своєчасно відслідковувати появу нових навчальних матеріалів на інтернет - сайті Національної школи суддів України за посиланням: www.nsj.gov.ua, на якому запроваджені дистанційні заняття для співробітників Служби. Зазначене посилання в обов`язковому порядку довести до підлеглих співробітників для самостійного вивчення запропонованої тематики (підпункт 1.5. наказу);

- організувати здійснення (з дотриманням карантинних заходів) постійного контролю командирами підрозділів, взводів, відділень за вивченням підлеглими співробітниками тематики дистанційних та самостійних занять;

- ведення обліку проведення таких занять, щотижневого контролю якості засвоєння навчального матеріалу шляхом проведення письмових тестувань, опитувань, зокрема з використанням мережі Інтернет та мобільних додатків (підпункт 1.6. наказу).

Також згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Положення про організацію професійного навчання співробітників Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 11 січня 2020 року № 22 зі змінами, внесеними наказом Служби судової охорони «Про внесення змін до інструкцій Служби судової охорони» від 04 червня 2020 року № 231, визначено, що орієнтовними формами службової підготовки є:

- самостійне навчання (проводиться впродовж усього строку служби співробітника з метою безперервного, систематичного поповнення та поглиблення знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виконання службових завдань);

- навчальні збори;

- дистанційне навчання;

- навчальні заняття за місцем служби.

Програмою зі службової підготовки співробітників Служби судової охорони на 2020 рік, що є додатком 13 до Положення про організацію професійного навчання співробітників Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 11 січня 2020 року № 22, зі змінами, внесеними наказом Служби судової охорони від 02 липня 2020 року № 275 «Про внесення змін до інструкцій Служби судової охорони», визначено, що службова підготовка здійснюється у вигляді лекцій, семінарів, практичних занять, тактичних, тактико-спеціальних, тактико - стройових занять і навчань. ЇЇ основою є практичне навчання співробітників та відпрацювання злагоджених дій підрозділів.

Разом з тим, проведення лекцій, семінарів та практичних занять у формі дистанційного навчання є поширеним способом здійснення навчальних занять та знайшло широке застосування в існуючій практиці навчального процесу.

З наведеного вбачається, що дистанційне навчання та самостійне навчання є орієнтовними формами службової підготовки поряд з іншими видами службової підготовки.

Закріплення за начальниками територіальних управлінь Служби судової охорони обов`язку з організації та проведення занять зі службової підготовки у формі дистанційного та самостійного навчання ніяким чином не порушує і не обмежує їхніх професійних прав, та є тимчасовим заходом, вжитим Службою судової охорони на період дії карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 серед своїх співробітників, у порядку виконання Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що твердження позивача про порушення (обмеження) його прав та законних інтересів прийнятим Службою судової охорони наказом від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину» не знаходить свого підтвердження.

Звернення до суду має стосуватися дійсного, а не абстрактного, порушеного права, свободи або інтересу такою дією/рішенням суб`єкта владних повноважень, що відповідає положенням частини 1 статті 5 КАС України, ч. 1 ст. 77 цього ж Кодексу в частині обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, у т. ч. наявність дійсного порушеного права/інтересу.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Щодо твердження позивача про відсутність у Голови Служби судової охорони ОСОБА_2 компетенції на підписання оспорюваного наказу, оскільки йому не присвоєно спеціальне звання співробітника Служби судової охорони, що свідчить про відсутність у нього статусу співробітника Служби судової охорони, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.

Пунктом 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1051/0/15-19 (зі змінами), передбачено повноваження Голови Служби судової охорони. Зокрема передбачено, що Голова Служби судової охорони:

- очолює Службу та здійснює керівництво її діяльністю, представляє Службу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

- затверджує положення про структурні підрозділи Центрального апарату та територіальні підрозділи Служби;

- визначає спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посади співробітників Служби;

- приймає на службу та звільняє зі служби (призначає на посаду та звільняє з посади) співробітників Служби відповідно до положення про проходження служби у Службі судової охорони;

- призначає на посаду та звільняє з посади інших працівників Центрального апарату Служби;

- призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних підрозділів та їх заступників;

- забезпечує підготовку пропозицій до бюджетного запиту;

- вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників та інших працівників Служби, встановлює заохочувальні відзнаки Служби;

- присвоює спеціальні звання Служби відповідно до закону;

- встановлює в установленому порядку посадові оклади працівникам Центрального апарату Служби;

- приймає рішення за погодженням з Державною судовою адміністрацією України про утворення, реорганізацію, ліквідацію територіальних підрозділів Служби;

- забезпечує представництво інтересів Служби в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та судах;

- забезпечує організацію роботи з добору, вивчення потреби та комплектування Служби кваліфікованими кадрами, формування кадрового резерву співробітників Служби на відповідні посади;

- організовує професійне навчання, професійну підготовку, стажування та атестування співробітників Служби;

- приймає рішення про утворення, ліквідацію, реорганізацію підрозділів Центрального апарату Служби, затверджує їх положення; затверджує посадові інструкції працівників Центрального апарату Служби;

- приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба;

- затверджує штатний розпис (штат) Центрального апарату Служби, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних підрозділів Служби;

- утворює комісії, робочі та експертні групи з питань, що відносяться до повноважень Служби;

- скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Служби;

- організовує та контролює діяльність територіальних підрозділів Служби;

- забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, захисту інформації з обмеженим доступом, контроль за її збереженням у Службі;

- встановлює порядок зберігання, носіння і застосування вогнепальної зброї та спеціальних засобів, що є на озброєнні Служби, перелік вогнепальної зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, що використовуються в діяльності Служби, та норми їх належності;

- організовує і здійснює в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності Служби, зокрема приміщеннями, засобами зв`язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, одностроєм, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на Службу завдань;

- забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, виконання завдань із мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

- інші повноваження.

Відповідно до пункту 20 Положення про Службу судової охорони Голова Служби з питань, що належить до його повноважень, видає накази, розпорядження та доручення, організовує та контролює їх виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займаються керівні посади, а саме визначено розміри посадових окладів Голови Служби судової охорони, його Першого заступника та Заступника, а також затверджено схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони.

На засіданні Комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад Голови Служби судової охорони, його заступників за результатами підсумкового рейтингу кандидатів переможцем конкурсу визначено ОСОБА_2 (протокол засідання Комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад Голови Служби судової охорони, його заступників від 12 грудня 2018 року № 2).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 березня 2019 року № 886/0/15-19 на посаду Голови Служби судової охорони призначено ОСОБА_2 , який на день призначення на посаду та до цього часу має військове звання вищого офіцерського складу «генерал - майор» згідно Указу Президента України від 23 серпня 2014 року №678/2014 «Про присвоєння спеціальних та військових звань».

Статтею 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено загальні положення про проходження служби у Службі судової охорони та в частині 6 цієї статті передбачено, що порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

На виконання статті 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 було затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення про проходження служби), в пункті 3 розділу І якого передбачалося, що співробітниками Служби є громадяни, які в добровільному порядку прийняті на службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби та яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

06 квітня 2019 року у відповідності до Рішення Вищої ради правосуддя від 21 березня 2019 року № 886/0/15-19 та Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року №1052/0/15-19, ОСОБА_2 було особисто складено та скріплено власноручним підписом Присягу співробітника Служби.

Також в цей же день було видано наказ Служби судової охорони від 06 квітня 2019 року № 1 о/с «По особовому складу» про прийняття посади Голови Служби судової охорони, в пункті 2 якого передбачено вважати ОСОБА_2 таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання обов`язків за посадою Голови Служби судової охорони з 06 квітня 2019 року. День прийняття посади вважати першим днем проходження служби у Службі судової охорони.

Частиною 1 статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено спеціальні звання співробітників Служби судової охорони:

1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий Служби судової охорони; капрал Служби судової охорони; сержант Служби судової охорони; старший сержант Служби судової охорони;

2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони;

3) спеціальне звання вищого складу: генерал Служби судової охорони.

При цьому, в частині 4 статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу Служби судової охорони за штатними посадами встановлюється Головою Служби судової охорони. Граничне спеціальне звання вищого складу Служби судової охорони за штатними посадами встановлюється Президентом України.

Згідно з частиною 5 статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» спеціальне звання вищого складу Служби судової охорони присвоюється Президентом України, інші спеціальні звання Служби судової охорони - відповідно до положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони.

Аналогічні положення закріплені у пункті 13 розділу І, пункті 7 розділу VII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19.

Судом встановлено, що на день призначення ОСОБА_2 на посаду Голови Служби судової охорони, тобто 06 квітня 2019 року, переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами були затверджені Указом Президента України від 21 березня 2002 року № 277, проте цей Указ Президента України не передбачав переліку посад співробітників Служби судової охорони, що підлягають заміщенню особами вищого складу Служби судової охорони, та граничних спеціальних звань за цими посадами.

Указ Президента України від 21 березня 2002 року № 277 втратив чинність 08 травня 2020 року на підставі Указу Президента України від 05 травня 2020 року №166/2020 «Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами».

Разом з тим, Указом Президента України від 05 травня 2020 року № 166/2020 також не передбачено переліку посад співробітників Служби судової охорони, що підлягають заміщенню особами вищого складу Служби судової охорони, та граничних спеціальних звань за цими посадами.

З метою нормативно-правового врегулювання цього питання Службою судової охорони було вжито низку заходів.

Зокрема, в квітні 2019 року Служба судової охорони листом від 10 квітня 2019 року № 10/19 «Про внесення на розгляд проекту Указу Президента України» зверталася до Голови Адміністрації Президента України з проханням внести на розгляд Президенту України розроблений Вищою радою правосуддя проект Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 21 березня 2002 року № 277» з метою приведення граничних спеціальних звань окремих посад вищого складу Служби судової охорони у відповідність із обсягами завдань, визначених цими посадами.

Листом Керівника Апарату Адміністрації Президента України від 22 травня 2019 року №03-01/535 вказаний проект Указу було повернуто Службі судової охорони.

У подальшому, з метою приведення у відповідність переліку посад співробітників Служби судової охорони, що підлягають заміщенню особами вищого складу Служби судової охорони, та граничних військових звань за цими посадами до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також створення умов для належної й ефективної організації діяльності Служби судової охорони, Службою судової охорони розроблено та в серпні 2019 року подано до Офісу Президента України, для внесення на розгляд, проект Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 21 березня 2002 року № 277».

14 листопада 2019 року, на виконання Указу Президента України від 13 листопада 2019 року № 845/2019 «Про деякі заходи щодо оптимізації переліків посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових (спеціальних) звань за цими посадами», Службою судової охорони було подано до Офісу Президента України пропозиції стосовно переліків посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових (спеціальних) звань за цими посадами в частині, що стосується Служби судової охорони.

Листом від 26 лютого 2020 року № 30/5-537/20 Служба судової охорони на виконання Указу Президента України від 18 червня 2003 року № 841/2003 «Про переатестування осіб у військових (спеціальних) званнях і класних чинах» внесла на розгляд Президентові України пропозицію про присвоєння спеціального звання - генерал Служби судової охорони генерал - майорові ОСОБА_2 , Голові Служби судової охорони в порядку переатестування.

У відповідь, листом Офісу Президента України від 07 квітня 2020 року № 45-01/1655 повідомлено, зокрема, що подання про присвоєння в порядку переатестування спеціального звання генерал Служби судової охорони генерал - майору ОСОБА_2 буде реалізовано після визначення для цього правових підстав, зокрема встановлення Указом Президента України граничного спеціального звання вищого складу генерала Служби судової охорони за штатною посадою Голови Служби судової охорони відповідно до вимог, передбачених частиною четвертою статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням співвідношення спеціальних звань вищого складу Служби судової охорони до інших спеціальних та військових звань.

На виконання листа Офісу Президента України від 07 квітня 2020 р. № 45-01/1655 Службою судової охорони підготовлено відповідні пропозиції щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» стосовно встановлення співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 444 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306» внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 та доповнено її додатком 12, яким встановлено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, зокрема визначено, що спеціальному званню «генерал Служби судової охорони» відповідає 3 ранг державного службовця.

З метою врегулювання питання визначення посад співробітників Служби судової охорони, що підлягають заміщенню особами вищого складу Служби судової охорони, та граничних спеціальних звань за цими посадами, відповідно до вимог статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державною судовою адміністрацією України разом із Службою судової охорони розроблено проект Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента від 05 травня 2020 року № 166/2020.

Вказаним проектом Указу передбачено внесення змін до Указу Президента України від 05 травня 2020 року № 166/2020 «Про перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами», яким пропонується доповнити переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами новим додатком 15 «Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого складу, та граничних спеціальних звань за цими посадами в Службі судової охорони».

Проект Указу погоджено без зауважень Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і Міністерством фінансів України.

Листом Державної судової адміністрації України від 23.06.2020 р. № 10-12551/20 «Про внесення на розгляд проекту Указу Президента України» вищезазначений проект Указу було направлено на розгляд Президентові України.

За результатами розгляду даного листа Офіс Президента України у своєму листі від 11.08.2020 р. № 45-01/2906 повідомив, що ініціативи стосовно внесення змін до Указу Президента України від 05 травня 2020 року № 166 «Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» будуть реалізовані у встановленому порядку разом із нормотворчими пропозиціями інших державних органів до цього акта Президента України.

З наведеного вбачається, що законодавство України до цього часу не містить Указу Президента України, яким було б встановлено граничне спеціальне звання вищого складу Служби судової охорони за штатними посадами.

Відповідно, реалізація положень частини 5 статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносно присвоєння Президентом України спеціального звання вищого складу Служби судової охорони є неможливою до нормативно-правого врегулювання питання щодо визначення Президентом України посад співробітників Служби судової охорони, що підлягають заміщенню особами вищого складу Служби судової охорони, та граничних спеціальних звань за цими посадами, як це передбачено частиною 4 статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З метою подолання прогалини в законодавстві до моменту її усунення (пов`язується з необхідністю швидшого реагування суб`єкта застосування права на конкретні життєві обставини), а також спрощення загального порядку набуття статусу співробітника Служби судової охорони Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2020 року № 2717/0/15-20 «Про затвердження Змін до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони» було затверджено Зміни до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, відповідно до яких пункти 3 і 9 розділу І вказаного Положення викладені в новій редакції наступного змісту:

« 3. Співробітниками Служби є громадяни України, які в добровільному порядку прийняті на службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби.

9. Першим днем проходження служби вважається день прийняття громадянина на службу та призначення на посаду в центральний орган управління Служби, її територіальні підрозділи».

Вища рада правосуддя, за результатами розгляду звернення Служби судової охорони щодо підтвердження статусу співробітника Служби судової охорони, у листі від 16 жовтня 2020 року № 37344/2/9-20 зазначила, що враховуючи призначення рішенням Вищої ради правосуддя від 21 березня 2019 року № 886/0/15-19 ОСОБА_2 на посаду Голови Служби судової охорони, а також складену ним власноручним підписом Присягу співробітника Служби судової охорони, ОСОБА_2 наразі є співробітником Служби судової охорони.

З вищевикладеного вбачається, що до 24 вересня 2020 року пункти 3 та 9 розділу І Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19, діяли у наступній редакції:

«Співробітниками Служби судової охорони є громадяни, які в добровільному порядку прийнятті на службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби та яким присвоєно відповідно цього Положення спеціальні звання.

Першим днем проходження служби вважається день прийняття громадянина на службу, призначення на посаду в центральний орган управління Служби, її територіальні підрозділи та присвоєння йому відповідного спеціального звання».

Разом із тим, аналіз законодавства та фактичних обставин справи свідчить про те, що передбачена у зазначених правових нормах конструкція не могла бути практично реалізована у відношенні до посади Голови Служби судової охорони у зв`язку із прогалиною чинного законодавства, пов`язаною з відсутністю необхідного нормативно-правового акту, а саме відсутністю Указу Президента України, яким було б встановлено граничне спеціальне звання вищого складу Служби судової охорони за штатними посадами, що, в свою чергу, робить неможливим присвоєння Президентом України Голові Служби Судової охорони спеціального звання вищого складу Служби судової охорони, як це передбачено частиною 5 статті 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Має місце правове упущення, яке проявилося у тому, що законодавець встановив правоположення (ч.4 та ч. 5 ст. 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), однак необхідний для його реалізації механізм відсутній (відсутній Указ Президента України, яким було б встановлено граничне спеціальне звання вищого складу Служби судової охорони за штатними посадами).

Серед загальновизнаних способів удосконалення нормативно-правових актів України з метою усунення техніко - юридичних недоліків нормативно-правових актів виділяють правотворчу та офіційну правоінтерпретаційну діяльність, а саме внесення змін до нормативно-правових актів, видання нормативно-правових актів у новій редакції, створення нового нормативно-правового акта на заміну чинному, кодифікація нормативно-правових актів, офіційне тлумачення нормативно-правових актів. Судова практика як різновид правозастосовчої діяльності є найбільш дієвим та актуальним у часових межах засобом подолання недоліків нормативно - правових актів.

Виходячи із обставин, встановлених у цій справі, суд приходить до висновку, що у зв`язку із неможливістю практичної реалізації у відношенні до посади Голови Служби судової охорони чинної на той час нормативно зазначеної конструкції набуття статусу співробітника Служби судової охорони, а також враховуючи, що керівні посади Служби судової охорони відносяться до співробітників Служби судової охорони і керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює її Голова, то відповідно ОСОБА_2 , призначений на посаду Голови Служби судової охорони за Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 березня 2019 року № 886/0/15-19, має статус співробітника Служби судової охорони з дня прийняття ним посади Голови Служи судової охорони та присяги співробітника Служби судової охорони, а саме з 06 квітня 2019 року.

Здійснення ряду заходів по формуванню і розвитку Служби судової охорони після прийняття 06 квітня 2019 року посади Голови Служи судової охорони та присяги співробітника Служби судової охорони свідчить про існування повної легітимності ОСОБА_2 на посаді Голови Служби судової охорони у статусі співробітника Служби судової охорони з 06 квітня 2019 року, що свідчить про правомірність видання ним наказів Служби судової охорони, в тому числі оскаржуваного в рамках цієї справи наказу Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину».

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину» задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправним та скасування наказу Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року № 484 «Про організацію роботи територіальних управлінь Служби судової охорони на період дії карантину» відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел.: НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач - Служба судової охорони (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-Б, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ-42902258, тел. 044-272-11-16 e-mail: public@sso.court.gov.ua).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар