Рішення № 92829388, 03.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 листопада 2020 р. Справа № 120/4534/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

за участю:

представника позивача: Богословського С.В.,

представника відповідача: Гончаренка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що Акт № 043157 від 27.06.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, відповідно розрахунок № 487/20 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.06.2020 року та постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 043157 від 11.08.2020 року, на суму 34000,00 грн, є протиправними. Так, позивач наголосила, що здійснювалось перевезення сипучого вантажу (ячмінь), який є рухомим під час зміни напрямку руху, а відтак, його вага не є сталою у різних точках автомобіля. Крім того, звернула увагу суду на те, що ані акт, ані роздруківка з вагового комплексу, яка додана до акту не містить характеристик вимірювального та зважувального обладнання. Зазначила, що під час здійснення державного контролю грубо порушено вимоги законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в удове засідання на 29 вересня 2020 року о 13:00 год.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, відмовлено.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 07 жовтня 2020 року о 11:00 год.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 22 жовтня 2020 року о 11:00 год.

21.10.2020 року відповідачем подано до суду відзив, у якому зазначено, що 27 червня 2020 року працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю 203 км + 500 м., на автомобільній дорозі М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля, що належить позивачці, марки «VOLVO» модель -FH 13480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки «SCHWARSMULLER модель SPA-3E» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_2 та виявлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". На цій підставі, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 34000,00 грн. Крім того, наголосив, про те, що фіксування перевищення вагових параметрів відповідно до п.22.5 ПДР є підставою для прийняття рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу за рух з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу.

Правом подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.10.2020 року оголошено перерву до 03.11.2020 року, у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити враховуючи доводи зазначені у позовній заяві.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю 203 км + 500 м., на автомобільній дорозі М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля, що належить позивачці, марки «VOLVO» модель - FH 13480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки «SCHWARSMULLER модель SPA-3E» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_2 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено:

- Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №225381 від 27.06. 2020 року,

- Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031635 від 27.06.2020 року.

- Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів №043157 від 27.06.2020року на підставі яких проведено Розрахунок №487/20 від 27.06.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на суму 270 євро.

У подальшому, матеріали перевірки передані на розгляд управлінню Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорту 11.08.2020 року відносно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 043157.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважає Акт № 043157 від 27.06.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, відповідно розрахунок №487/20 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.06.2020 року та постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №043157 від 11.08.2020 року, на суму 34000,00 грн такими, що порушують її права та підлягають скасуванню, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року.

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту); внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Отже, позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", про що свідчить відповідний запис в товарно-транспортній накладні від 26.06.2020 року №77.

Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами .

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частина 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" стали твердження інспекторів про відсутність у позивача на час проведення перевірки дозволів, які дають право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами.

З цього приводу, слід зазначити, що частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдових перевірок транспортний засіб «VOLVO» модель - FH 13480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки «SCHWARSMULLER модель SPA-3E» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 27 червня 2020 року пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових параметрів ТЗ, а саме: повна маса ТЗ склала 40250,00 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на другу вісь 14,850 т при допустимих 11 т, що зафіксовано чеком вагового зважування №52874 від 27.06.2020 року, Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №225381 від 27.06. 2020 року, Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №031635 від 27.06.2020 року.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не надано свідоцтво про повірку вимірювального пристрою вагового комплексу, суд зазначає наступне.

Форма таких документів затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 та не передбачає зазначення таких даних.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Що стосується зважувального обладнання, яким проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та його справності, то, відповідно до відзиву представника відповідача такий здійснювався типом засобів вимірювальної техніки "Ваги автомобільні тензометричні", що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №908/М.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 21 у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Зі змісту Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вбачається, що даний документ не містить характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування насипний стан вантажу, тощо.

У відповідності до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повніша містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.

Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено.

У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі № 816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

Слід звернути увагу, що в якості вантажу, що перевозився позивачем згідно ТТН був ячмінь. Вказаний факт зафіксований також в актах про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів.

Суд вказує, що зазначений вантаж є (сипучим) рухомим, особливо під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей.

Також слід відмітити, що згідно Акту загальна вага транспортного засобу становить 40 тон 250 кг. при нормативно допустимій 40 тон. Зазначене суперечить товарно-транспортній накладній № 77 від 26.06.2020 року відповідності до якої транспортний засіб - автомобіль марки «VOLVO» модель -FH 13480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки «SCHWARSMULLER модель SPA-3E» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_2 вибув від вантажовідправника з завантаженим насипом (ячмінь) масою 39 тон 720 кг. Так само даний транспортний засіб зважувався вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_3 29.06.2020 року де також маса завантаженого транспортного засобу (маса брутто) становила 39720 кг.

Тобто, даний завантажений транспортний засіб зважувався два рази: в місці завантаження (відправки) 26.06.2020 року та в місці прибуття 29.06.2020 року де маса була однакова, а саме, 39720 кг, а в пункті вагового контролю під час проведення габаритно-вагового контролю між масою, що зазначена в ТТН №77 розбіжність становить 530 кг. дані обставини викликають сумніви у правильності зважування посадових осіб Укртрансбезпеки.

Окрім цього, представник позивача зауважує, що під час габаритно-вагового контролю водій пояснював працівникові Укртрансбезпеки, який здійснював ваговий контроль, що така вага не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ТТН № 77, яка була надана під час вагового контролю, зазначена маса 39720, а тому існує необхідність повторювальному зважуванні. Також не надано, на вимогу водія, докази проходження повірки сертифікату обладнання на якому здійснювалось зважування.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним наливним вантажем.

Також відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп`ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу II).

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).

В Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом немає жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Відсутність таких документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

До відзиву додано копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та не вказано чи можуть ці ваги використовуватися для поосьового зважування, чи дозволено зважувати наливні вантажі, також не було надано Акт обстеження дороги, яка використовувалася для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі, що є порушенням 11 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Також не додано всього переліку документів необхідних для встановлення чи пройшло обладнання відповідача всі повірки та невідомо чи знаходиться обладнання в справному стані таких як Сертифікат відповідності тощо.

Окремо суд наголошує, що відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль у чеку (квитанції) такого приладу, тобто в документі, який встановлює обсяг ваги транспортного засобу, викликає обґрунтовані сумніви у суду щодо здійснення заходів такого контролю вказаним вище приладом на який посилається відповідач.

Таким чином, чек (квитанція), на підставі якого відповідачем складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.06.2020 року №043157, Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.06.2020 року № 031635 не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію, на яке посилається відповідач.

Суд звертає увагу, що Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №908/М містить назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки. В той же час, чек (квитанція), документ, який не має назви, але наданий відповідачем в підтвердження проведення зважування транспортного засобу позивача - не містить реквізитів щодо назви, позначення, порядкового номеру, заводського номеру вимірювальної техніки, якою було проведено ваговий контроль. Крім того, вказаний документ не підписано жодною особою, яка проводила ваговий контроль, він не містить серійного номеру, ПІБ водія.

Таким чином вказані в Акті фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження вантажу, на думку суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, вільно переміщується під дією мінімальних сил.

Все вищевказане свідчить про необґрунтованість постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №043157 від 11.08.2020 року, на суму 34000,00 грн, та відповідно розрахунок №487/20 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.06.2020 року

При цьому, суд вважає обґрунтованою необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Такі вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на час розгляду справи є чинним.

У свою чергу, існування такої методики та її використання відповідачем під час проведення контрольного зважування автомобіля позивача у відзиві не доведено.

Оскільки законодавством не встановлено альтернативних вимог щодо можливості проведення вимірювання (зважування) без застосування такої методики або відповідно до будь-яких інших методик, то враховуючи положення ст.19 Конституції України щодо обов`язку органу державної влади та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, такі заперечення представника відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними та скасування постанов) у розмірі 840,00 грн, що у загальному розмірі складає 1682 грн.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія ВН №146761, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН №0000049, договір про надання правової допомоги від 31.08.2020 року №72/20-а та додаток до вказаного договору, детальний опис про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 31.08.2020 року №72/20-а, а також квитанція до прибуткового касового ордера №55 від 31.08.2020 року до договору про надання правової допомоги 31.08.2020 року №72/20-а, що підтверджує оплату в розмірі 7500 грн за надані адвокатські послуги.

Як видно з матеріалів справи між адвокатом Богословським Сергієм Вікторовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (3.1-3.2) За умовами цього договору (3.1-3.2) Гонорар АДВОКАТА погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатком до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

КЛІЄНТ погоджується сплатити АДВОКАТУ 100 % обумовленої суму Гонорару в день укладення вказаного Договору або не пізніше З х днів після підписання зазначеного Договору.

КЛІЄНТ погоджується здійснювати витрати, щодо виконання АДВОКАТОМ зобов`язань за даним Договором, пов`язані із сплатою зборів, транспортні витрати, витрати на канцтовари тощо за погодженням з АДВОКАТОМ.

Згідно додатку №1 до договору винагорода за надання професійної правничої допомоги згідно Договору №72/20-А від 31.08.2020 року (далі іменується Гонорар), складає 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень. Вказаний Гонорар включає в себе надання юридичної консультації, підготовку та подання до Вінницького окружного адміністративного суду позовної заяви визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №198366 від 11.08.2020 року в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн винесеною управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області та визнання протиправним і скасування розрахунку №487/20 від 27.06.2020 року на суму 270 (двісті сімдесят) Євро, підготовка інших процесуальних документів у справі, а також представництво інтересів клієнта у справі в суді першої інстанції. Вказана сума не може бути зменшена. Акт виконаних робіт Клієнт отримує після остаточного рішення по справі. Розрахунки Клієнт здійснює в готівковій формі, про що адвокатом видається квитанція до прибуткового касового ордеру.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордера №55 від 31.08.2020 року до договору про надання правової допомоги 31.08.2020 року №72/20-а, що підтверджує оплату в розмірі 7500 грн за надані адвокатські послуги.

Як видно з детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги: Попереднє вивчення матеріалів. Консультування - 2 год.; Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Вивчення судової практики - 4 год.; Підготовка позовної заяви до Вінницького окружного адміністративного суду - 6 год.

Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 7500 грн 12 год.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг та час, необхідний для їх надання, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7500 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1682 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят дві гривні) та витрати на правову допомогу у розмірі 7500 грн (сім тисяч п`ятсот гривень )

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Укртрансбезпеки в Вінницькій області Соколовського Олексія Дмитровича № 198366 від 11.08.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок №487/20 від 27.06.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.06.2020 року № 043157.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернення до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 1682 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят дві гривні) та витрати на правову допомогу у розмірі 7500 грн (сім тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області від 03.06.2002 року, РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 ).

Відповідач - Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ-39816845, місце знаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе. 23, тел/факс: (0432) 67-13-14; 67-13-12 офіційна електронна адреса: 20@dsbt.gov.ua)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар