Рішення № 92828969, 12.11.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12017/20

Провадження № 2/344/3234/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківській міській суд Івано-Франківської областів складі:

головуючого-судді: Тринчука В.В.

секретаря с/з: Горайської Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ «Укрексімбанк" звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7585,23 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.11.2013 року між сторонами укладено договір №А8042741283 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту. Відповідно до умов вказаного договору позивач відкрив відповідачу картковий рахунок та кредитну лінію, для оплати будь яких операцій із застосуванням картки в разі недостатності власних коштів відповідача. Договором визначено, що строк дії кредиту з лімітом не більше 4000 гривень становить 36 місяців , тобто до 31.10.2016 року). Базова процентна ставка за користування становить 36% річних. У відповідності до договору клієнт зобов`язується сплачувати банку суми всіх операцій, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, погашати банку всю існуючу заборгованість за кредитним договором та процентами за користування кредитом.

У зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, станом на 15.09.2020 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, загальна сума якої становить 7585,2 грн. Враховуючи те, що в добровільному порядку її не погашає, просив позов задовольнити, а також стягнути суму сплаченого судового збору.

Відповідач подав суду письмову заяву в якій вказав, що являється людиною з інвалідністю у зв`язку з ураженням глухонімотою і його спілкування з людьми, що не володіють мовою жестів проходить через спеціаліста перекладача. При видачі йому карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту за якою він мав би отримувати заробітну плату будь-яких пояснень щодо наявності на зарплатній картці кредитного ліміту йому не повідомлялось і не могло бути повідомлено, оскільки спеціаліста з перекладу під час цього не було. Про вади його здоров`я працівники банку АТ «Укрексімбанк» були проінформовані, однак при складанні договору представник банку не забезпечив участь перекладача. Щодо отримання ним карткового рахунку відповідач не заперечив, але про приєднання до вказаного рахунку кредиту із встановленим лімітом йому не було відомо. Разом з тим відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду або відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у зв`язку із перебігом строку позовної давності, вказує, що загальний строк позовної давності становить три роки, а вказаний вище договір був складений 27.11.2013 року, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем був пропущений процесуальний строк на дату подання позовної заяви.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву, за змістом якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився подав заяву в якій заперечив проти заявлених позовних вимог позивача, оскільки за кредитом він не звертався, вважає, що його стосовно банківських послуг було введено в оману, просив у позові відмовити, також у заяві просив справу розглядати без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.11.2013 року між сторонами укладено договір №А8042741283 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту. Відповідно до умов вказаного договору позивач відкрив відповідачу картковий рахунок та кредитну лінію, для оплати будь яких операцій із застосуванням картки в разі недостатності власних коштів відповідача. Договором визначено, що строк дії кредиту з лімітом не більше 4000 гривень становить 36 місяців , тобто до 31.10.2016 року. Базова процентна ставка за користування становить 36% річних. У відповідності до договору клієнт зобов`язується сплачувати банку суми всіх операцій, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, погашати банку всю існуючу заборгованість за кредитним договором та процентами за користування кредитом.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено, зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, банк надав відповідачу кредитні кошти.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 12-13) відповідач на погашення заборгованості, кошти вчасно не сплачував внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач визначив розмір заборгованості, виходячи з вказаного вище розрахунку, який станом на 15 вересня 2020 року становить 7585,23 грн. та складається із: заборгованості по кредиту - 2610,61 грн., заборгованості по процентах - 3740,26 грн., пені – 1234, 36 грн.

Позивач, з посиланням на положення ст. 1050 ЦК України, зазначає, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас з такою позицією позивача суд не погоджується.

Статтею 12 ЦК України закріплена презумпція добросовісності, яка полягає в тому, що поведінка особи визнається добросовісною, якщо інше не доведено судом. Ця презумпція є важливою гарантією реалізації та захисту прав суб`єктів цивільних правовідносин, зокрема, у договірних зобов`язаннях.

Згідно зрішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів`поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19 сформулювала правові висновки, що можуть бути застосовані у даній справі.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем 27 листопада 2013 року позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Суд також виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як встановлено судом відповідач, при оформленні карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту представник банку надаючи для підпису відповідачу бланки заяв-анкет та інші документи, достовірно знав, що ОСОБА_1 є глухонімою особою і усвідомлював, що вчинення юридично значимих правочинів потребує залучення перекладача жестової мови для забезпечення обов`язку щодо встановлення намірів сторін вчиняти правочин та з метою дотримання загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, що визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Встановлення дійсних намірів учасників правочину можливе шляхом спілкування та встановлення однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Таким чином право відповідача обрати картковий рахунок з наданням його кредитного ліміту на власний розсуд було обмежено уже на цій стадії.

Тому при вчиненні правочину з фізичною особою з вадами слуху участь перекладача жестової мови (сурдоперекладача) зумовлена необхідністю встановлення волевиявлення такої фізичної особи, встановлення відсутності примусу, а також відсутності у особи заперечень щодо кожної з умов правочину, встановлення дійсних намірів та розуміння значення, умов правочину та його правових наслідків.

За встановлених судом обставин підписання договору відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови, які встановлені у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність за порушення умов виконання договірних зобов`язань.

Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності, суд вважає наступне.

Згідно п.2.6 договору кредиту встановлено строк дії кредиту, тобто до 31.10.2016 року (а.с.1, абзац 3).

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обчислення позовної давності в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 8.06.2016 року.

Відповідно до ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності заява про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 по справі №912/1104/18 (ЄДРСРУ № 81081514) та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року по справі № 904/4342/18 (ЄДРСРУ № 84420963).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Відтак, враховуючи наведене вище, а також те, що представник позивача звернувся до суду з позовною заявою 15.09.2020 року, в якій висунув вимоги щодо стягнення заборгованості за договором №А8042741283 від 27.11.2013 року про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки у рамках зарплатного проекту та вставлення кредитного ліміту до нього, та те що строку дії кредиту сплинув 31.10.2016 року, а відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності з підстав пропуску позовної давності, суд приходить до висновку, що в данному спорі сплив термін позовної давності однак в суду не має підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений позивачем, стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,13, 81, 89, 141, 256-259, 263-265, 268, 282. 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову представника Акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя В.В.Тринчук