Вирок № 92828284, 13.11.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4942/20

Провадження № 1-кп/206/350/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2020 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря Мороз В.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12020045700000121 від 23 вересня 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, маючої середню освіту, заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:

- 10.12.2004 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки;

- 03.08.2007 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць;

- 20.05.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування основного покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки. На підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2015 року вирок скасовано та направлено до відбуття покарання строком

5 років позбавлення волі. 14.08.2015 року звільнена на підставі ЗУ «Про амністію»;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Михновецького О.Ю.,

захисника-адвоката Черкавського Ю.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Так, починаючи з липня місяця 2020 року (в ході досудового розслідування встановити більш точну дату та час не виявилось за можливе) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через скрутне матеріальне становище почала проживати у свого знайомого ОСОБА_2 в приміщенні будинку АДРЕСА_2 .

25.08.2020 року у першій половині дня (в ході досудового розслідування встановити більш точний час не виявилось можливим), ОСОБА_2 був відсутній за місцем свого проживання, а ОСОБА_1 знаходилась в приміщенні буд. АДРЕСА_2 одна. В цей час у останньої раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

У цей же день, тобто 25.08.2020 року у першій половині дня ОСОБА_1 реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиняючи корисливе кримінальне правопорушення повторно, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , в приміщеннях будинку побачила масляний радіатор ERGOHO 192009, праску TEFAL Easygliss FV3951, соковижималку Rainford RJE910 та телевізор Liberton LIC14001, що на праві власності належне ОСОБА_2 , які вона визначила для себе об`єктами свого злочинного посягання.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи корисливе кримінальне правопорушення повторно, у той же час, перебуваючи у тому ж місці, ОСОБА_1 діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, вчиняючи злочин повторно, впевнившись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає,шляхом вільного доступу взяла майно належне ОСОБА_2 , а саме: масляний радіатор ERGOHO 192009, праску TEFAL Easygliss FV3951, соковижималку Rainford RJE910 та телевізор Liberton LIC14001 й склала їх до пакетів.

Після чого, ОСОБА_1 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи корисливе кримінальне правопорушення повторно, тримаючи вищевказане майно в пакетах у своїх руках вийшла з будинку та з місця вчинення злочину зникла, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , завдала потерпілому ОСОБА_2 , майнову шкоду за масляний радіатор ERGOHO 192009 на суму 718 гривень 90 копійок, за праску TEFAL Easygliss FV39511 на суму 1020 гривень 60 копійок, за соковижималку Rainford RJE910 на суму 510 гривень 30 копійок та за телевізор LibertonLIC14001 на суму 625 гривень 00 копійок, тобто на загальну суму 2880 гривні 60 копійок.

13.11.2020 року між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Михновецьким О.Ю., якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_1 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_1 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України, а також покарання, яке повинна понести ОСОБА_1 , а саме - у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік, та покласти на неї обов`язки, відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. п.п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїзждати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК Країни Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні угоди дотримані вимоги і правила КПК України, просив затвердити дану угоду і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачена ОСОБА_1 також просила затвердити дану угоду з прокурором і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно угоди зобов`язання.

Потерпілий ОСОБА_2 надав прокурору згоду на укладення між ним та обвинуваченою ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості. До суду надав заяву в якому просив судове засідання проводити без його участі.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується, згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердженої даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам ст. 472 КПК України та може бути затверджена і по ній може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, за яке слід призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 395, 468, 472, 473, 475, 476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 13.11.2020 року, укладену між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Михновецьким Олександром Юрійовичем та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості.

ОСОБА_1 , визнати винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 : періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта Зєлєніної Євгенії Володимирівни документально підтверджені витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3412/20 від 28.09.2020 року в розмірі 300 грн.

Речові докази: соковижималку Rainford RJE910, передану на зберігання до камери зберігання речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській обалсті (квитанція № 001472), повернути за належністю потерпілому ОСОБА_2 .

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя В.В. Малихіна