Рішення № 92828222, 20.10.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5904/18

2/214/658/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі– Шевченко Ю.С.

за участю представника позивача – Момот Ю.В.

за участю представника відповідача – Ільїної Х.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.11.2009 року в розмірі 33 503 грн. 57 коп., та судові витрати в розмірі 1762 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову наводить наступне. ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з підписав заяву № б/н від 09.11.2009 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8050.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та змін кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого-розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник карткрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метете запобігання виникнення овердрафту , згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) - короткостроковий кредит, який, надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом погодження, тобто обміну інформацією по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web- сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет /SMS- ресурс, зазначений банком.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України., згідно якої договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому . Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті (www.privatbank.ua) згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані, йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України – якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 297 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм- можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет /SMS- ресурс.

Ч. 2. ст. 639 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акценту) другої сторони, тому акцентуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами Банку.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди Відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 634 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах, строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти, договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки: у кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 Договору).

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язання за цим Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку (www.privatbank.ua) SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання- банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати ОСОБА_2 заяву про розірвання договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно ст.ст. 526, 527, 5М ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості з борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором Таким чином у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідач зобов`язався:

- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором;

- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до и. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно и. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Згідно п. 2.1.1.12.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті (www.privatbank.ua/ kredity/ з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/ kredity/. Пеня враховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів на якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. Договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржникам своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право -Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14.08.2018 року має заборгованість - 33503 грн. 57 коп., з яких: 11688 грн. 71 коп. - тіло кредиту; 9833 грн. 11 коп. – нараховані відсотки за користування кредитом; 10148 грн. 25 коп. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова); 1583 грн. 50 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до н. 1.1.7.11. Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43. Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або під падаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта «погашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після погашення заборгованості.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, 5 грудня 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позов, в якому вона просить у задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в частині стягнення тіла кредиту у розмірі, що перевищує 9 780,68 грн. та відсотків, що перевищують 5968,68 грн. – відмовити, в зв`язку з недоведеністю позовних вимог та звільнити відповідача від сплати неустойки (пені та судового штрафу) з урахуванням обставин, що мають істотне значення. У відзиві навела наступне. Відповідач вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими в зв`язку з наступним. Так, згідно наданої АТ КБ «Приватбанк» копії заяви б/н від 09.11.2009р. відповідач виявив бажання оформити платіжну карту кредитка «Універсальна» - «30 днів пільгового періоду». В заяві б/н від 09.11.2009р. вказано, що відповідач згоден з тим, що дана заява з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Таким чином, між сторонами 09.11.2009р. був укладений договір про надання банківських послуг на діючих на той момент умовах. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, на момент укладення договору процентна ставка за користування кредитом складала 36 % річних, а з 21.02.2013р. – 30 % річних. Далі процента ставка була підвищена банком в односторонньому порядку з 01.09.2014р. – до 34,8% річних, з 01.04.2015р. – до 43,2 % річних. Згідно п. 1.1.6.1. Умов та Правил зміни до цих Умов та Правил надання банківських послуг вносяться банком щомісяця в однобічному порядку, у випадках не заборонених діючим законодавством. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI, який набрав чинності 9 січня 2009 року, положення ЦК України доповнено статтею 1056-1, частиною другою якої передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Наведена редакція статті 1056-1 ЦК України була чинною до 16 жовтня 2011 року. Оскільки, договір між банком та відповідачем було укладено 09.11.2009р., тобто в період дії ст. 1056-1 ЦК у вказаній редакції, то одностороннє підвищення банком відсоткової ставки по кредиту є незаконним.

Таким чином, при розрахунку відсотків має застосовуватися відсоткова ставка 36% річних, а з 01.01.2013р. – 30 % річних, оскільки законом встановлено заборону на збільшення банком в односторонньому порядку відсотків, проте не на зменшення.

Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Згідно до п. 2.1.1.5.4. Умов та Правил передбачено обов`язок клієнта при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку звернутись в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість.

Таким чином, в даному випадку позичальник позбавлений права не погодитися на зміну умов договору, і у випадку незгоди із запропонованими змінами зобов`язаний ініціювати розірвання договору. Жодних пропозицій щодо підвищення розміру процентної ставки (ані виписок по рахунку) відповідач, який також не користується системою «Приват-24», не отримував. Відповідачу, до моменту подання позову, взагалі не було відомо про підвищення процентної ставки по кредиту. Строк дії картки теж давно скінчився, та відповідач нею не користується.

Таким чином, умова договору про підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за процентами є нікчемною та оспорюванню не підлягає, а тому не може застосовуватись. Вважає, що при розрахунку відсотків має застосовуватися відсоткова ставка 30 % річних, яка діяла на момент укладення договору, оскільки законом встановлено заборону на збільшення банком в односторонньому порядку відсотків. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 (ухвали ВССУ в реєстрі №67680308, 65968541, 66757200).

Відповідно до розрахунку банку, починаючи з 01.06.2015 року банком була змінена формула нарахування відсотків, згідно якої до заборгованості за кредитом, на яку нараховуються проценти, включено, крім тіла кредиту, відсотки та санкції, а також передбачено подвійне нарахування відсотків у разі виникнення прострочення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно п. 1.1.3.2.4. Умов та Правил банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Оскільки, внаслідок зміни Банком формули нарахування відсотків та включення до заборгованості процентів та санкцій збільшується їх розмір, про що не було письмово повідомлено відповідача, що є порушенням ч. 2 ст.1056-1 ЦК України, в редакції, що діяла на момент виникнення вказаних правовідносин, таке збільшення є неправомірним. Таким чином, проценти в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України мають розраховуватися за загальноприйнятою формулою розрахунку на залишок коштів (тіла кредиту).

З урахуванням викладеного, відповідач погоджується з розміром процентів нарахованих за ставкою 30% річних до 01.09.2014р., сума яких склала 174,90 грн. (стовпчик 12 розрахунку банку), та надалі розрахував самостійно проценти за тією ж процентною ставкою та формулою, що діяли на момент укладення договору по ставці 30% річних, виходячи з помісячного розрахунку за формулою: сума боргу за тілом кредиту х 2,5% : 100%, сума яких станом на 14.08.2018р. склала 5968,68 грн., при цьому неповернутий залишок тіла кредиту – 9 780,68 грн. Зазначена позиція по справі та розрахунок процентів ґрунтуються на судовій практиці в аналогічних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області (тепер – Дніпровського апеляційного суду).

Стосовно нарахування банком пені і штрафу. Так, згідно розрахунку заборгованості банком нараховано пеню в сумі 10 148,25 грн. та судовий штраф в сумі 1833,50 грн. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (позиція Апеляційного суду Дніпропетровської області в ухвалі від 02.02.2016р. по справі № 211/6687/13-ц, № в реєстрі 55573230). Прострочення за кредитним договором з боку відповідача виникло у зв`язку зі збігом складних життєвих обставин, та погіршенням стану здоров`я відповідача, пов`язаного з наявністю ряду хронічних хвороб – цукрового діабету ІІ типу, хронічного токсичного гепатиту, хронічного пієлонефриту, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби ІІ ступеня, про що свідчить копія виписки з історії хвороби інфекційного відділення «Генічеської центральної районної лікарні» Херсонської області від 30.07.2018р. та копія листка непрацездатності серії АДВ №942399 тієї ж лікарні, де у період загострення хвороб з 20.08.2018р. по 01.09.2018р. відповідач перебував на стаціонарному лікуванні. До теперішнього часу відповідач перебуває на лікарняному. Крім того, 11.06.2018р. відповідач був попереджений про звільнення з роботи за скороченням штату працівників та буде звільнений одразу після закінчення лікарняного. Відповідач є пенсіонером та отримує мінімальну пенсію за віком. Крім того, судом також має бути враховано, що за період користування кредитною карткою банку (вже більше 9 років) відповідач сплатив до банку суму в розмірі 110 164 грн. (стовпчик 15 розрахунку банку станом на 31.10.2015р., та стовпчик 18 розрахунку банку станом на 14.08.2018р.). До моменту виникнення труднощів відповідач сумлінно та добросовісно виконував свої зобов`язання перед банком. Вважає, що вказане є істотними обставинами для зменшення судом пені.

Загальний розмір неустойки становить 11 981,75 грн. (складається з пені 10148,25 грн. та судового штрафу 1833,50 грн.) та перевищує розмір збитків банку у вигляді неповернутої частини тіла кредиту – 9780,68 грн., та в зв`язку з наявністю вказаних відповідачем істотних обставин має підстави для зменшення на розсуд суду. Відповідач просить суд повністю звільнити його від сплати неустойки через вказані істотні обставини.

17.01.2019 року на відзив представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк», яка в цілому за змістом аналогічна змісту позовної заяви, та крім цього містить наступне. Підпис позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що йому добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього договору і він вважає справедливими по відношенню до себе. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року, а саме банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Клієнт на сьогоднішній день не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався картою, що говорить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення відповідача являються необґрунтованими. Щодо зміни відсоткової ставки, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,00 в місяць або 36,00 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься: п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановою № 5 Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. У разі нормалізації ситуації, банком буде розглядатися питання про зниження ставок.

Щодо порядку нарахування та погашення заборгованості. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування — це установлений банком період з момент виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів і користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних. У разі непогашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Тарифи — розмір винагороди за послуги банку, є невід`ємною частиною договору Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів зазначені в тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% ( 02.04.2014 р. розмір платежу було зменшено до 5%) від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу — до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.

У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни нараховується за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки, розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діє при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість.

Вважає, що розрахунок, який здійснив відповідач, не є належним доказом, тому що останній не має спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. Вважає, що ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Вважає, що заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.

Укладаючи договір позичальник не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких буде виконуватися, зокрема, зважувати відповідальність, яка настає, згідно з умовами договору, при його невиконанні чи неналежному виконанні. При укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов відповідно до ст. 638 ЦК України. Таким чином, розумною вважається сума неустойки (штрафу та пені), яку сторони визначили та погодили при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Вважає, що штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений при одночасній наявності обох умов, зазначених у згаданій нормі.

Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не має прийматись судом до уваги. Просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю. При цьому пояснила, що банк направляв відповідачеві смс про підвищення процентної ставки, а про зменшення не повідомляли. Відповідач звертався з питання щодо перевипуску картки. У судове засідання 20 жовтня 2020 року представник позивача не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, за наявними доказами в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала. При цьому пояснила, що відповідач заяву підписав. Статтею 1056-1 ЦК України заборонено підвищення процентної ставки. Ця ставка банком неодноразово змінювалася, тому заборгованість вони розрахували самостійно. Сума пені занадто велика. Відповідач хворіє хронічними захворюваннями, отримує невелику пенсію. Розрахунок пені станом на 2019 рік незрозумілий, в ньому немає відомостей щодо процентів. Відповідач звертався з претензіями про незгоду з підвищенням процентної ставки. Відповідач у судове засідання 20 жовтня 2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Просить врахувати відзив на позов, а також тяжкий стан здоров`я відповідача (інвалід 1 групи) та тяжкий матеріальний стан (мінімальна пенсія).

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: розрахунок (том № 1 а.с.5-9), анкета - заява (том № 1 а.с.10), довідка про умови кредитування (том № 1 а.с.11), витяг з умов та правил надання банківських послуг (том № 1 а.с.12-26), відомості з реєстру (том № 1 а.с.29), банківська ліцензія (том № 1 а.с.30), виписка (том № 1 а.с.31), статут (том № 1 а.с.32-33), розрахунок (том № 1 а.с.62-63), виписки із історії хвороби (том № 1 а.с.64), листок непрацездатності (том № 1 а.с.65), попередження (том № 1 а.с.66), виписка по рахунку (том № 1 а.с.110-116), відомості (том № 1 а.с.117, 118-120, 121-122, 123, 124-125, 126-127), виписка по рахунку (том № 1 а.с.175-197), довідки (том № 1 а.с.198,199), довідка (том № 2 а.с.2), програма реабілітації (том № 2 а.с.3-6), виписка по рахунку (том № 2 а.с.12-23), довідки (том № 2 а.с.24,25), витяг з умов та правил надання банківських послуг (том № 2 а.с.29-34), відомості (том №2 а.с.35-38), довідка про доходи (том №2 а.с.51).

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

9 листопада 2009 року ОСОБА_1 підписав заяву, в якій зазначено, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді , та своїм підписом підтвердив факт отримання інформації про умови кредитування в Приватбанку. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше як на 120 днів, банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір (том №1 а.с.10).

Судом встановлено, що 9 листопада 2009 року ОСОБА_1 отримав в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит в розмірі 8050 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок – емітовану банком кредитну картку «Універсальна», активно користувався кредитними коштами, що слідує з розрахунку заборгованості (том №1 а.с.5-9), визнається представником відповідача.

З 21 травня 2018 року найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи. Державну реєстрацію змін в найменуванні банку проведено 14 червня 2018 року.

До заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 9 листопада 2009 року, позивачем долучено не підписані позичальником ОСОБА_1 довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (том № 1 а.с.11, 12-26).

Як слідує з довідки про умови кредитування, за користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти за погодженою сторонами ставкою – 3% в місяць (том № 1 а.с.11), що визнано представником відповідача.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (том №1 а.с.5-9), наданого позивачем, на момент укладення договору процентна ставка за користування кредитом склала 36% річних, а з 21 лютого 2013 року 30% річних. Далі процентна ставка була підвищена банком з 1 вересня 2014 року – до 34,8 % річних, з 1 квітня 2015 року – до 43,2 % річних.

Згідно з наданим банком розрахунком (том №1 а.с.5-9), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 9 листопада 2009 року станом на 14 серпня 2018 року складає 33503 грн. 57 коп., з яких: 11688 грн. 71 коп. - тіло кредиту; 9833 грн. 11 коп. – нараховані відсотки за користування кредитом; 10148 грн. 25 коп. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова); 1583 грн. 50 коп. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 20 жовтня 20202 року уточнений позов АТ КБ «Приватбанк», поданий останнім 6 листопада 2019 року, залишений без розгляду. Оскільки уточнений позов залишений без розгляду, відзив представника відповідача на уточнений позов (том № 1 а.с.204-214) та відповідь на відзив (том № 1 а.с.221-231), судом не приймаються до уваги.

Подані сторонами письмові докази: виписка по рахунку (том № 1 а.с.175-197), довідки (том № 1 а.с.198,199), довідка (том № 2 а.с.2), програма реабілітації (том № 2 а.с.3-6), виписка по рахунку (том № 2 а.с.12-23), довідки (том № 2 а.с.24,25), витяг з умов та правил надання банківських послуг (том № 2 а.с.29-34), відомості (том №2 а.с.35-38), довідка про доходи (том №2 а.с.51), суд, у відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, не приймає до уваги, оскільки вони подані з порушенням встановленого законом строку.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею, визнання представником відповідача узгодженої сторонами при укладенні договору розміру процентної ставки за користування кредитом, розміру неустойки (штрафу), в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно почав користуватися кредитними коштами з 11 листопада 2009 року, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, востаннє 1 серпня 2018 року.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за тілом кредиту станом на 14 серпня 2018 року в сумі 9780 грн. 68 коп., яка розрахована шляхом віднімання від 30695 грн. 77 коп. (заборгованість за наданим кредитом, зазначена у стовпчику 19 згідно розрахунку банку станом на 14.08.2018р.) – 2090 грн. 64 коп. (загальна сума включених в заборгованість нарахованих відсотків, штрафів, пені, зазначена у стовпчику 4 згідно розрахунку банку станом на 14.08.2018р.). Таким чином, з сумою заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 688 грн. 71 коп., зазначеною позивачем у розрахунку, суд не погоджується.

Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування ним.

Позивачем заявлено заборгованість по процентам за користування кредитом 9833 грн. 11 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (том №1 а.с.5-9). При цьому суд не погоджується із розміром заборгованості по процентам за користування кредитом з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» з 21 лютого 2013 року зменшив розмір процентної ставки до 30% річних, з 01 вересня 2014 року підвищив розмір процентної ставки до 34,80 %, а з 01 квітня 2015 року ще підвищив вказаний розмір до 43,20% річних, після чого процентну ставку не змінював.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України (в редакції, яка була дійсна на момент укладення договору), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути

збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Оскільки, договір між позивачем та відповідачем було укладено 09 листопада 2009 року, тобто в період дії ст. 1056-1 ЦК у вищевказаній редакції, то одностороннє підвищення банком відсоткової ставки по кредиту є незаконним. Таким чином, при розрахунку відсотків має застосовуватися відсоткова ставка 36% річних, а з 21.02.2013р. – 30 % річних, оскільки законом встановлено заборону на збільшення банком в односторонньому порядку відсотків, проте не на зменшення.

Згідно п. 1.1.3.2.4. Умов та Правил банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Згідно до п. 2.1.1.5.4. Умов та Правил передбачено обов`язок клієнта при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку звернутись в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість.

В даному випадку позичальник позбавлений права не погодитися на зміну умов договору, і у випадку незгоди із запропонованими змінами зобов`язаний ініціювати розірвання договору. Жодних пропозицій щодо підвищення розміру процентної ставки (ані виписок по рахунку) відповідач не отримував.

Таким чином, умова договору про підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за процентами є нікчемною та оспорюванню не підлягає, а тому не може застосовуватись.

Відповідно до розрахунку банку, починаючи з 01.06.2015 року банком була змінена формула нарахування відсотків, згідно якої до заборгованості за кредитом, на яку нараховуються проценти, включено, крім тіла кредиту, відсотки та санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно п. 1.1.3.2.4. Умов та Правил банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Оскільки внаслідок зміни банком формули нарахування відсотків та включення до заборгованості процентів та санкцій збільшується їх розмір, про що не було письмово повідомлено відповідача, що є порушенням ч. 2 ст.1056-1 ЦК України, в редакції, що діяла на момент виникнення вказаних правовідносин, таке збільшення є неправомірним.

В правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за №6-1374цс17, суд вищої інстанції дійшов висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що АТ КБ «Приватбанк», в визначений ст.1056-1 ЦК України спосіб, належним чином, письмово повідомило позичальника про зміну процентної ставки, а також доказів отримання відповідачем вказаного листа, про зміну умов договору, під розписку в матеріалах справи немає.

Суд не приймає до уваги посилання АТ КБ «Приватбанк» на Умови та Правила надання банківських послуг, згідно яких, боржник зобов`язаний самостійно отримувати виписки про стан картрахунків, у тому числі відслідковувати розмір процентної ставки, оскільки вказані умови договору, щодо повідомлення суперечать визначеному Законом порядку та є нікчемними.

Таким чином, проценти в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України мають розраховуватися за загальноприйнятою формулою розрахунку на залишок коштів (тіла кредиту).

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розміром процентів нарахованих за ставкою 30% річних до 01.09.2014р., сума яких склала 174,90 грн. (стовпчик 12 розрахунку банку), та приходить до висновку, що надалі необхідно розраховувати проценти за тією ж процентною ставкою та формулою, що діяли на момент укладення договору по ставці 30% річних, виходячи з помісячного розрахунку за формулою: сума боргу за тілом кредиту х 2,5% : 100%, сума яких станом на 14.08.2018р. склала 5968,68 грн., при цьому неповернутий залишок тіла кредиту – 9 780,68 грн.

Виходячи з того, що нараховані АТ КБ «Приватбанк» відсотки за користування кредитними коштами, отриманими за договором, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, за результатами проведеного перерахунку суд дійшов висновку, що на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № б/н від 9 листопада 2009 року в сумі 5968 грн. 68 коп. та заборгованість за тілом кредиту в сумі 9780 грн. 68 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд вважає дані вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Як передбачено умовами кредитного договору (заявою том №1 а.с.10), у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше як на 120 днів, банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитних зобов`язань шляхом нарахування та стягнення неустойки (штрафу).

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні судом таких норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечувати проти підстав нарахування позивачем відповідачеві пені та штрафу, при цьому не погодилася лише з розміром нарахованої пені.

Зі змісту позову вбачається, що підставою нарахування пені та штрафу є порушення строків виконання грошового зобов`язання, тобто за одне й те саме порушення, тому підстави для одночасного стягнення пені та штрафів, відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, у зазначеній постанові Верховного Суду України відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення ст.ст.3, 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру. На цьому також акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 року у справі №664/2784/15-ц.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором.

З огляду на рівень виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, допущення систематичного прострочення вимог, враховуючи, що за період користування кредитною картою станом на 14.08.2018 року відповідачем сплачено банку суму в розмірі 110 164 грн. (стовпчик 15 розрахунку банку станом на 31.10.2015р., та стовпчик 18 розрахунку банку станом на 14.08.2018р.), враховуючи, що прострочення за кредитним договором виникло у відповідача у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, пов`язаного з наявністю ряду хронічних хвороб – цукрового діабету ІІ типу, хронічного токсичного гепатиту, хронічного пієлонефриту, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби ІІ ступеня, що вбачається з виписки із історії хвороби (том № 1 а.с.64), листка непрацездатності (том № 1 а.с.65), дотримуючись принципів розумності та справедливості, уникнення подвійної відповідальності за одне порушення, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафу в розмірі 250 грн. 00 коп. – фіксована частина, та 1583 грн. 50 коп. – процентна складова та відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» пені в розмірі 10148 грн. 25 коп.

При цьому підстав для звільнення відповідача від сплати неустойки, суд не вбачає, оскільки вимогами ст. 551 ч.3 ЦК України, на які послалася у своєму відзиві на позов представник відповідача, не передбачено таке звільнення.

За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог із стягненням з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 9 листопада 2009 року станом на 14 серпня 2018 року в загальному розмірі 17582 грн. 86 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту – 9780 грн. 68 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 5968 грн. 68 коп., штрафу – 250 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 1583 грн. 50 коп. (процентна складова).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (52,48 %), згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог, що становить 924 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. Буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 9 листопада 2009 року станом на 14.08.2018 року в загальному розмірі 17582 грн. 86 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту – 9780 грн. 68 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 5968 грн. 68 коп., штрафу – 250 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 1583 грн. 50 коп. (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. Буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 924 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов