Рішення № 92827391, 13.11.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6888/20

2/212/3388/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д., розглянувши у відсутності сторін табез фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

встановив:

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" (надалі - ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він з 04.10.1999 року по 28.09.2020 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. 20.05.2017 року був звільнений з підприємства за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. Висновком МСЕК від 21.05.2020 році йому первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності по радикулопатії у зв`язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності безстроково. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок професійного захворювання позивач стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих. Зазначені больові відчуття турбують позивача і в нічний час, що в свою чергу порушує його сон та позбавляє можливості нормально відпочивати та призводить до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги позивача, що завдає суттєвих незручностей в повсякденному житті. Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття, особливостями лікування та необхідністю лікарського спостереження і вживанням лікарських засобів, що призводить до нераціонального витрачання часу, який позивач міг би приділяти своїй родини та близьких людей, на свій духовний, інтелектуальний розвиток. Вказане постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої оцінює в 212 535 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою від 21 вересня 2020 року судом відкрито провадження у справі з призначенням судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

16 жовтня 2020 року представником відповідача подано клопотання про об`єднання даної справи в одне провадження з цивільною справою № 212/6889/20, 2/212/3389/20 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я, яке ухвалою суду від 13 листопада 2020 року залишено без задоволення.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди та її розмір. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 працював майже 16 років в на ПАТ «Кривбасзалізрудком» в шкідливих умов праці і лише 11 місяців на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК». Крім того, визначення у Позивача ступеня втрати професійної працездатності на рівні 45 % свідчить про те, що потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, але тривалість роботи у шкідливих умовах залежала виключно від особисто волевиявлення позивача. Крім того, відповідач вважає суму завищеною, такою що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої він стверджує. Заявлений розмір моральної шкоди – 212 535 грн., за умови встановлення позивачу 45 % втрати професійної працездатності безпідставно завищений та і достатній мірі не обґрунтований, вважають розумною і справедливою суму 18 892 тисяч гривень, яка моє стягуватись з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових стягнень.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача протягом 11 місяців, а саме: з 04.10.1999 року по 28.09.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника механічної майстерні цеху з ремонту технологічного обладнання Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» правонаступником якого є ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", звільнився за власним бажанням ст. 38 КЗпП України ( копія трудової книжки а.с.38-40).

Позивачу ОСОБА_1 18.02.2020 року Висновком ЛЕК Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини м. Кривого Рогу, позивачу встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8, рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня) з гіпотрофією м`язів плечового поясу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. Підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: з 09.11.1988 р. по 27.02.1989 р. - водій Криворізької автобази № 20 Криворізького виробничого автотресту; з 04.10.1999р. по 28.09.2000р. - слюсар ремонтник механічної майстерні цеху з ремонту технологічного обладнання ВАТ «Центральний ГЗК»; з 20.12.2001 р. по 03.09.2002 p.- підземний гірник шахти «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком»; з 03.09.2002 року по 20.05.2017 року кріпильником ш. «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком». Відповідно до вказаного медичного висновку, причинами професійного захворювання є: важкість праці: динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) 152 Вт при нормі до 90 Вт.

17.03.2020 року ПАТ «Кривбасзалізрудком» було складено Акт розслідування професійного захворювання позивача ОСОБА_1 , у якому визначено обставини виникнення професійного захворювання, а саме: працюючи кріпильником на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 03.09.2002 року по 20.05.2017 року оглядав та здійснював поточний ремонт гірничих виробок (Затяжку боків та покрівлі, забутовку пустот), ремонтував ходові виробки, ляди, замінював окремі рами, елементи кріплення, затяжки, вилучав старі кріпильні рами.

Підставою встановлення профзахворювання також послужив профмаршрут, серед якого робота з 04.10.1999 року по 28.09.2000 року слюсарем ремонтником механічної майстерні цеху з ремонту технологічного обладнання ВАТ «Центральний ГЗК». Згідно п. 18 вказаного акту – причини виникнення хронічного професійного захворювання – важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, 36 кг. при гранично допустимій до 30, періодичне перебування в незручній позі 40,2 % при допустимому до 25%, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та незабезпеченості факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 р. Згідно п. 19 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи потерпілого в умовах дії шкідливих факторів. ( а.с.13-17).

Висновком МСЕК від 21.05.2020 році позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності по радикулопатії у зв`язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності безстроково ( а.с.9-10,11-12).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, в тому числі на підприємстві відповідача, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє посилання представника відповідача як підставу для відмови у позові на обставини тривалої роботи позивача в шкідливих умовах на інших підприємствах, а саме на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та отримання ним професійного захворювання саме за наслідками роботи на вказаному підприємстві, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.03.2020 року встановлено та підтверджено наявність шкідливих умов праці також і під час роботи позивача на підприємстві відповідача у період з 04.10.1999 року по 28.09.2020 року слюсарем-ремонтником механічної майстерні цеху з ремонту технологічного обладнання ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Посилання представника відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності шкідливих умов праці на ПрАТ «ЦГЗК» спростовуються змістом п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, крім того суд враховує, що в додаткових поясненнях представником відповідача визнано частково позовні вимоги в сумі 18 892 грн.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача та відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 45 % та ІІІ групи інвалідності безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, які не дають покращення в стані здоров`я, обмежений у можливості працевлаштування, вільному виборі праці. Крім того, відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих. Зазначені больові відчуття турбують позивача і в нічний час, що в свою чергу порушує його сон та позбавляє можливості нормально відпочивати та призводить до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги позивача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди,суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"№ 4від 31.03.1995року з подальшими змінами, яким передбачено,що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних,психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом майже одного року, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, встановлену групу інвалідності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, стаж роботи позивача, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 70 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Питання щодо сплати податків з вказаної суми не вирішується судом, оскільки має вирішуватись на стадії виконання судового рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 212 535 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положеньст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.153,237-1КЗпПУкраїни,Законом України «Про охорону праці»,ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263,265,274,354ЦПКУкраїни, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" на користь держави судовій збір в розмірі 840,80 гривень.

В задоволені іншої решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" (50066 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг Покровський район, код ЄДРПОУ 00190977 ).

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 13.11.2020 року.

Суддя: М.Д.Власенко