Рішення № 92827178, 26.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6928/20

Провадження № 2/201/2702/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

26 жовтня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості(а.с. 2-4).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 11.08.2020р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 30).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 04.12.2009р. між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №DNFWG800000001. Згідно з договором АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 237416,17 грн. з терміном повернення 04.12.2016р., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідачка своєчасно кредитні кошти не повернула, у т.ч. не сплатила відсотки, комісією, інші витрати відповідно до умов договору, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором № DNFWG800000001. У зв`язку з порушенням умов договору 07.02.2012р. АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2012р. позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з відповідачки заборгованість в розмірі 260 272,84 грн. нараховану станом на 02.02.2012р.

З відповідачки стягнута заборгованість за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості (що вказана в рішенні суду) за період з 04.12.2009р. по 02.02.2012р. А за період після подання позовної заяви від 07.02.2012р., ас

саме, з 08.02.2012р. по 25.05.2020р. відповідач має заборгованість у розмірі – 401 815,10 грн., яка складається з: індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання в розмірі - 349 224,81 грн., та 3 % річних від простроченої суми в розмірі – 52 590, 29 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Резніченко Д.М. (діє на підставі ордеру серії АЕ №1019413 від 25.03.2020р. – а.с. 48) надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 45), у позові представник позивача Єрмолов Є.М. (діє на підставі ордеру серії ДП №2412/001 від 01.09.2018р. – а.с. 15) вказував, що проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 3 зворот).

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 11.09.2020р. і на 26.10.2020р. не з`явилася, про дату, час та місце слухання повідомлялася шляхом направлення судових повісток на адресу місця реєстрації проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада» (а.с. 39, 41-42, 43-44).

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом, відповідачка в судові засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надавала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, а також не скористалася правом надання заперечень проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.12.2009р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNFWG800000001 (а.с. 9-11).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2012р. по цивільній справі № 2/0417/2203/2012 задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 250272,84 грн.; стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені вищевказаним рішенням суду обставини доказуванню не підлягають.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за вказаним договором за період прострочення грошового зобов`язання - з 08.02.2012р. по 25.05.2020р., ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 401 815,10 грн., яка складається з наступного: 349 224,81 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 52 590,29 грн. - 3% річних від простроченої суми (а.с. 6 – 7).

На даний час судове рішення не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

У відповідності до положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц вбачається, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач скористався правом звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, звернувшись 07.02.2012р. до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2012р.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 14.02.2018р. по справі № 564/2199/15-ц, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З матеріалів позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (349 224,81 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 52 590,29 грн. - 3% річних від простроченої суми).

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, сукупний розмір яких становить 401 815,10 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 6 027,23 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №DNFWG800000001від 04.12.2009р. у розмірі 401 815,10 грн. (чотириста одна тисяча вісімсот п`ятнадцять тисяч 10 коп.) за період з 08.02.2012р. по 25.05.2020р., яка складається з: 349 224,81 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 52 590,29 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 027,23 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 05 листопада 2020 року.

Суддя Наумова О.С.