Рішення № 92826818, 05.11.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4738/20

(2/199/1901/20)

РІШЕННЯ

іменем України

05.11.2020

м. Дніпро

справа №199/4738/20

провадження № 2/199/1901/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначивши, що 05.07.2010 між сторонами було підписано заяву б/н з метою отримання банківських послуг. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 500,00 грн. Утім, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконує, в зв`язку з чим станом на 30.04.2020 виникла заборгованість в розмірі 119 332,89 грн., яку позивач, а також судові витрати, просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 05 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05 листопада 2020 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 отримавши 07.10.2020 копію ухвали суду від 05.08.2020 особисто в приміщенні суду, не надала заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, проте представник відповідача адвокат Мисечко К.О. скористалася правом надання відзиву на позовну заяву, в якому зазначила, що в анкеті-заяві від 05.07.10, підписаній сторонами, відсутні відомості про грошову суму кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відсутні відомості щодо строку дії кредитного договору та не зазначено відповідачем бажаний кредитний ліміт. Стороною позивача не надано докази про розмір отриманого відповідачем кредитного ліміту, не встановлено і не доведено момент, коли саме у банка виникли зобов`язання з надання кредитного ліміту відповідно до заяви. Вказала, що матеріали справи не містять підтвердження, що між сторонами у справі дійсно відбулось укладення кредитного договору та саме з цими Витягами з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов ознайомилась відповідач та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву. Крім того, роздруківка розрахунку заборгованості, саме розрахунку, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни. Також звернула увагу суду на те, що позов був поданий після спливу строку позовної давності. Тобто спочатку потрібно встановити момент, в який розпочався перебіг позовної давності відносно позовних вимог про виконання спірного кредитного зобов`язання, для чого необхідно дослідити договір, який відсутній. На підставі викладеного, а також враховуючи, що строки позовної давності щодо стягнення заборгованості закінчилися, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тим чамим остання ознайомилася та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також зобов`язується виконувати їх. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу було надано можливість здійснювати дситанційне обслуговування. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливітсь доступут до карткового рахунку різними можливими шляхами. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Також зазначив, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що заборгованість за договором частково сплачувалася. Щодо спливу строку позовної давності вказав, що позов до відповідача подано до спливу даного строку, оскільки строк перевипущеної картки до останнього дня становить 06/2017. Виходячи з викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2020 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Згідно Статуту від 11.06.2018, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018, найменування банку змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

В своїй анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Із заяви відповідача вбачається, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами банку.

До кредитного договору банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором б/н від 05.07.2010 вбачається, що станом на 30.04.2020 заборгованість становить 119 332,89 грн., яка складається з наступного: 325,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 113 675,31 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 332,10 грн. - заборгованість за пенею.

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної стави (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В той же час, слід зазначити, що в анкеті-заяві від 05.07.2010, підписаній сторонами, відсутні відомості про грошову суму кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відсутні відомості щодо строку дії кредитного договору та не зазначено відповідачем бажаний кредитний ліміт.

Стороною позивача не надано докази про розмір отриманого відповідачем кредитного ліміту, не встановлено і не доведено момент, коли у Банку виникли зобов`язання з надання кредитного ліміту відповідно до заяви.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсмотками та заборгованість за нарахованою пенею.

На визначення розміру заборгованості позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилається на розрахунок заборгованості за договором № б/н від 05.07.2010, який розраховано станом на 30.04.2020, та витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що між сторонами у справі дійсно відбулось укладення кредитного договору та саме з цими Витягами з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов ознайомилась відповідач та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву від 05.07.2010.

Тож суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про процентну ставку за кредитом, сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2010 шляхом підписання анкети-заяви.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Крім того, роздруківка розрахунку заборгованості належним доказом, саме розрахунку, бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни.

Розрахунок, є головним доказом при вирішенні питання про розмір заборгованості, її види та правильність нарахування заборгованості, представник не має повноважень розраховувати банківську заборгованість відповідача.

Позивач в позовній заяві зазначив, що додав до позову оригінал розрахунку за договором № б/н від 05.07.2010, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 30.04.2020, однак наданий розрахунок не містить посилань на те, ким він роздрукований, під розрахунками лише зазначено «представник ПриватБанку» і підпис, але чий підпис стоїть під розрахунком, прізвище ім`я по батькові уповноваженої особи, або прізвище та ініціали в розрахунку не зазначено.

Розрахунок здійснюється банком по відповідній програмі в електронному варіанті, тож паперова роздруківка повинна бути посвідчена відповідною особою з зазначенням прізвища відповідальної особи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів розмір отриманих відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів від банку, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість.

Що стосується застосуванняч позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для того, щоб обґрунтувати позицію відносно того, що позов був поданий після спливу строку позовної давності спочатку потрібно встановити момент, в який розпочався перебіг позовної давності відносно позовних вимог про виконання спірного кредитного зобов`язання, для чого необхідно дослідити договір, який відсутній?

Виходячи з того, що спірне кредитне зобов`язання має строк його виконання, законодавство України по відношенню до такого виду зобов`язання момент, в який розпочинається перебіг позовної давності, визначає в ст. 261 ЦК України відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постановах Верховного Суду України відображена наступна позиція, а саме відносно того, що у випадку якщо в кредитному договорі передбачена можливість вимоги банку дострокового повернення всіх кредитних грошових коштів внаслідок порушення кредитного зобов`язання, то в момент настання відповідних порушень банк набуває право звертатися до суду з позовом про повернення всієї суми заборгованості і відповідно змінюється строк виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі. Тобто, позиція позивача в частині стягнення процентів в межах позовної давності не вірна, оскільки позовна давність сплила на все кредитне зобов`язання, а відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Зв`язок вказаної судової позиції з обставинами справи, які мають місце в цьому судовому розгляді полягає в тому, чи прописав банк в кредитному договорі чітко строк повернення кредитних коштів, і саме з цього строку виконання кредитного зобов`язання і має відраховуватися строк позовної давності на стягнення всієї суми кредитних грошових коштів, який можливо був пропущений банком.

Відповідно до законодавства не можна застосовувати позовну давність на кожний місячний платіж, ігноруючи позовну давність на все кредитне зобов`язання, оскільки це буде порушення логічної побудови системи норм Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, місцезнаходження - вулиця Грушевського, 1-Д в м. Києві, 01001.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б.Подорець