Ухвала суду № 92825507, 13.11.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3752/20

Номер провадження 2/504/2317/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

13.11.2020смт.Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Аблова Ю.Ю. вивчивши матеріали позовної заяви військової частини А3880 до ОСОБА_1 , про відшкодування завданих збитків,

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь військової частини А3880 (код ЄРДПОУ 26615087) вартість грошового забезпечення обчислену пропорційно часу, який залишився до кінція строку носіння, в сумі 5101, 54 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 2102 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Абловій Ю.Ю.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача, як військовослужбовця військової частини А3880 на користь військової частини грошове забезпечення в розмірі 5101, 54 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р., Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затв. ЗУ №551-XIV від 24.03.1999р.), Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затв. ЗУ №548-XIV від 24.03.1999р.), Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» №1153-2008 від 10.12.2008р.

Так, відповідно до положень ст.2 Закону України №2232-XII, «військова служба» є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, слід зазначити, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється, у тому числі громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч.3 ст.2 Закону №2232-XII).

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічною службою згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, невід`ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства від справи, що розглядається за правилами адміністративного провадження є характер спірних правовідносин та підстави, з яких заявлено позов.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі №815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі №755/2258/17, виходячи з таких міркувань.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 12 червня 2019 року у справі №707/1679/17.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України №243/95-ВР з відповідними змінами від 21.12.2000 року (далі Положення), порядок, умови та підстави відповідальності військовослужбовців за матеріальну шкоду, заподіяну ними під час виконання службових обов`язків, визначення її розміру регулюються цим Положенням. За змістом пунктів 2, 13, 31 Положення військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. У разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання майна або вчинення інших умисних протиправних дій, військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 цього Положення).

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби.

З огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Отже спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

За таких обставин відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 вказаної статті, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Так як, згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається заклопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі, сплачену позивачем суму судового збору слід повернути.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Керуючись статтями 4,19, 48, 95,186,260,261, 353 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд,

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом Військової частини А3880 до ОСОБА_1 , про відшкодування завданих збитків - відмовити.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6, повернути Військовій частині А3880 (код ЄДРПОУ 26615087, Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське) судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 863 від 02 листопада 2020 року, в зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі.

Копію ухвали та позовні матеріали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя Аблова Ю. Ю.