Рішення № 92825158, 04.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/12900/20

Провадження № 2/947/2750/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Коваленко О.Б.,

За участю – секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Професійна спілка працівників КП «Морська пошуково-рятувальна служба», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Професійна спілка працівників КП «Морська пошуково-рятувальна служба», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначив, що він, ОСОБА_1 , 16 лютого 2017 року був прийнятий на роботу до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», на посаду інструктора служби безпеки мореплавства відповідно до Наказу від 15.02.2017 року № 109-к.

З 23 березня 2018 року був переведений на посаду капітана-наставника служби безпеки мореплавства відповідно до Наказу від 22.03.2018 року № 196-к . За час своєї роботи в КП «МПРЄ» був неодноразово нагороджений Грамотами та Подяками

17лютого 2020 року директором КП «МПРС» був прийнятий Наказ від 17.02.2020 р. № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС», у якому зазначено, що з 17.04.2020 року виведено зі штатного розпису КП «МПРС», зокрема посаду - капітана- наставника служби безпеки мореплавства. Підставою для прийняття вказаного Наказу від 17.02.2020 р. № 116-н зазначено «на виконання листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.01.2020 року № 207/07/15-20 щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємства на виконання міжнародних зобов`язань України, скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат».

18лютого 2020 року позивачу було надано Попередження, у якому зазначалось, що відповідно до Наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 р. № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» посада капітана-наставника служби безпеки мореплавства, яку він займає, виводиться зі штатного розпису, і тому він підлягає вивільненню відповідно до п.1 ч.І ст.40 КЗпП України з дотримання вимог чинного законодавства України.

21 квітня 2020 року на підставі Наказу про звільнення від 21.04.2020 року № 233-к позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників, відповідно до п.1 ч.І ст.40 КЗпП України, та видано трудову книжку. Вважає своє звільнення незаконним, проведеним із численними грубими порушеннями діючих норм та вимог трудового законодавства України з наступних підстав:

Під час попередження про звільнення ОСОБА_1 не було запропоновано Відповідачем жодної вакантної посади чи іншої вакантної роботи в КП «МПРС», яку б він міг виконувати з урахуванням своєї освіти, кваліфікації та досвіду. В попередженні не було зазначено про відсутність будь-яких вакантних посад в КП «МПРС». Протягом двох місяців - з моменту ознайомлення з попередженням і до моменту звільнення, роботодавцем всього лише один раз було надано Список вакантних посад КП «МПРС» станом на 17.04.2020 року, в якому було зазначено 4 посади, а саме: 1). Відділ інформаційних технологій - Програміст системний (посада для особи з обмеженими можливостями); 2). ПРК-05 - Моторист 1 класу - матрос 1 класу; 3). Р/с «Сапфір» - Моторист 1 класу; 4). МРПЦ м. Бердянськ - Начальник МРПЦ (копія - додаєтся).

17 квітня 2020 року під час ознайомлення із зазначеним Списком вакантних посад КП «МПРС» станом на 17.04.2020 року позивачем під особистий підпис було зазначено про те, що він погоджуюся на будь-яку вільну посаду. Проте, незважаючи на дану згоду щодо переводу на будь-яку вільну посаду, Відповідач проігнорував вимоги трудового законодавства і свій обов`язок щодо працевлаштування робітника при скорочення та видав наказ про звільнення.

Зважаючи на норми чинного законодавства та вищевикладене, вважає, що Відповідач грубо порушив свій обов`язок в частині недопущення звільнення працівника без достатніх підстав та без використання всіх можливостей по забезпеченню роботою, оскільки ОСОБА_1 не було надано пропозицій про всі наявні на КП «МПРС» вакансії, починаючи з часу ознайомлення з попередженням про скорочення з посади і до дня його звільнення; не було вжито заходів до переведення за його згодою на іншу посаду чи роботу у КП «МПРС», тим самим порушено гарантоване Конституцією України право на збереження місця роботи та захист від незаконного звільнення.

Підставою для прийняття вказаного Наказу «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» від 17.02.2020 р. № 116-н зазначено «на виконання листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.01.2020 року № 207/07/15-20 щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємства на виконання міжнародних зобов`язань України, скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат».

Зазначений лист є відповіддю на запит КП «МПРС» від 09.01.2020 № 1/36/34-20 щодо підвищення відрахувань КП «МПРС» від корабельного збору на фінансування заходів щодо пошуку та рятування.

Виходячи зі змісту листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.01.2020 № 207/07/15-20, Морською адміністрацією було рекомендовано скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат у відповідності із затвердженим фінансовим планом на поточний рік.

В 2019 році на офіційному сайті Державної служби морського та річкового транспорту України був затверджений та опублікований фінансовий план КП «МПРС» на 2020 рік.

Затвердженим фінансовим планом на 2020 рік передбачено витрати на адміністративно-управлінський персонал в кількості 85 осіб та 248 працівників. У затвердженому фінансовому плані КП «МПРС» на 2020 рік не передбачено скорочення витрат на оплату праці та соціальні заходи в порівнянні з 2019 роком, а навпаки, враховані інфляційні процесі та затверджені витрати на оплату праці (29,13 млн. грн.), відрахування на соціальні заходи (6,4 млн. грн.) на адмінперсонал, чисельність якого затверджена штатним розкладом по підприємству. Також фінансовим планом на 2020 рік передбачено підвищення фонду оплати праці на 6,2%.

Фінансовим планом КП «МПРС» на 2020 рік заплановані витрати в повному обсязі для виконання міжнародних зобов`язань України із штатною чисельністю та штатним розкладом, які передбачають наявність підрозділів, які наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н безпідставно скорочені.

Отже, в листі Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.01.2020 № 207/07/15-20 мається на увазі не скорочення витрат та внесення змін до затвердженого фінансового плану підприємства на 2020 рік, а здійснення діяльності та витрат в межах затвердженого фінансового плану на поточний рік.

Жодної вказівки щодо скорочення штатної чисельності та кількості структурних підрозділів на підприємстві у зазначеному листі Державною службою морського та річкового транспорту України не надано.

Таким чином, КП «МПРС» скорочення штату було проведено не на виконання листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.01.2020 № 207/07/15-20, а навпаки, всупереч цьому листу.

Техніко-економічне обґрунтування, яке б підтверджувало необхідність скорочення такої великої кількості штату працівників, Відповідачем не здійснювалось.

За весь час роботи у КП «МПРС» позивач був членом профспілкових організацій. Від початку свої роботи і до 13 лютого 2020 року він був членом ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ МОРСЬКОЇ ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ.

13 лютого 2020 року ним була надіслана заява про вихід із ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ МОРСЬКОЇ ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ.

14 лютого 2020 року під час Установчих зборів членів ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО- РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА», на яких ОСОБА_1 був присутній як член, було прийнято рішення про створення ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» та затверджено її Статут. З цього моменту позивач став членом Профкому ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО- РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА».

Відповідач не звертався із поданням до ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО- РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» з метою отримання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Так, 21 квітня 2020 року Головою ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» Дроздом А.О. був надісланий Лист вих. №16 від 21.04.2020 року на офіційну електронну адресу Відповідача на ім`я директора КП «МПРС» ОСОБА_2 , у якому зазначено: «станом на 21.04. 2020 р. в порушення статті 43 КЗпП України до Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», створеної 14.02.2020 р., від адміністрації підприємства не надійшло жодного письмового листа чи подання щодо надання згоди на розірвання трудового договору з працівниками, які є членами Професійної спілки відповідно до Наказів казенного підприємства № 116-н від 17.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» та № 123-н від 18.02.2020 «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба». Повідомляє, що враховуючи грубі порушення діючого трудового законодавства з боку адміністрації казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» під час звільнення працівників, на засіданні Профкому Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» 17.04.2020 р. прийнято рішення не надавати году на звільнення працівників, які є членами Профспілки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ».

04 лютого 2020 року діючим на той час Головою ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ МОРСЬКОЇ ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ Дроздом А.О. було видано Лист-повідомлення членам ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ МОРСЬКОЇ ГОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ вих. №38 від 04.02.2020 року, у якій зазначено « Станом на 31.01.2020 року будь-яких повідомлень від Адміністрації підприємства щодо намічуваних звільнень працівників КП «МПРС» з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації не надходило».

Крім того, 28 лютого 2020 року Головою ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» Дроздом А.О. був надісланий Лист-звернення вих. № 02 від 28.02.2020 року на офіційну електронну адресу Відповідача на ім`я директора КП «МПРС» ОСОБА_2 , у якому зазначено «про вимоги ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та обов`язок адміністрації КП «МПРС» їх дотримуватись, а також на зміст Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково- рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки, який відповідно до п. 1.6 є обов`язковими для виконання Сторонами і поширюються на всіх працівників КП «МПРС» і філії «Чорноморська філія» КП «МПРС», у тому числі на директора, незалежно від того, чи є вони членами Профспілки. Згідно п. 3.1.2. Колективного договору у випадку виникнення об`єктивних причин, через які неминучі звільнення працівників з ініціативи Роботодавця, забезпечити, з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України, проведення звільнень за умови письмового повідомлення професійного комітету Профспілки про причини, терміни їх проведення, кількість і категорії працівників, яких це може торкнутися, а також про заходи, спрямовані на працевлаштування працівників, що підлягають вивільненню» Також було зазначено про те, що жодному працівнику не було запропоновано іншу роботу та попередня згода на вивільнення не надавалася».

Отже, Відповідачем не було надано не менше ніж за три місяця, ПРОФЕСІЙНІЙ СПІЛЦІ ПРАЦІВНИКІВ МОРСЬКОЇ ПОШУКОВО- РЯТУВАЛЬИОЇ СЛУЖБИ інформації про наступні звільнення працівників, включаючи інформацію про об`єктивні причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також не було проведено консультації з профспілкою про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень працівників підприємства, чим порушено вимоги ст. 22 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до відповіді Одеського міського центру зайнятості на Адвокатський запит від 06.05.2020 р. вих № 813/19/02 повідомлено, що «згідно бази даних Єдиної інформаційної-аналітичної системи Державної служби зайнятості станом на 21.04.2020 р. інформація щодо подання звітності про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (звітність форма № 4-ПН) КП «Морська пошуково-рятувальна служба ( код ЄРДПОУ 38017026) відсутня».

Таким чином, Відповідачем не було доведено до відома державної служби зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників, чим знову ж таки було порушено діючі норми трудового законодавства.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав просив відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 лютого 2017 року був прийнятий на роботу до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», на посаду інструктора служби безпеки мореплавства відповідно до Наказу від 15.02.2017 року № 109-к.

Наказ директора Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21.04.2020 року № 233-к ОСОБА_1 був звільнений з посади капітана-наставника служби безпеки мореплавства.

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.п.1, 24, 30 ч.І Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до закону України від 14 вересня 2006 року №137-У Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої), кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження.

Відповідно до ст. 24 ч. 2 вказаної Хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: а) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; б) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір робити, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

У відповідності до ст.51 КЗпП України, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, серед інших, є правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.ст. 2,36,40,41 КЗпП України).

Згідно з п.4 ч.І ст.З6 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, серед інших, є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Відповідно до п.1 ч.І ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11 скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці (наприклад, вдосконалення, покращення процесу виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо).

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те. що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналіз зазначених норм трудового законодавства дає підстави для висновку, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №487/6407/16-ц, звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (п. 1 ст. 40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.З ст. 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме до таких висновків зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постановах від 01 квітня 2015 року у справі №6-40 цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-491цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15, від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1723цс17, постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 161/9976/16-ц.

Отже, трудовим законодавством встановлено принцип пріоритетного працевлаштування працівників, які підлягають скороченню. Вказаний принцип застосовується не менше ніж протягом двох місяців до часу звільнення працівника та розповсюджується на всі випадки звільнення вакансій на підприємстві. В разі звільнення вакантної посади на підприємстві, де відбувається скорочення чисельності або штату працівників, така посада має бути запропонована в тому числі тим працівникам, яким вона підходить за відповідною професією чи спеціальністю та які підлягають скороченню.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При цьому можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 9 та 10 ст. 16 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту. Профспілка, її організації, об`єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов`язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).

ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОРСЬКА ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» набула юридичних прав (дієздатності) з моменту затвердження свого Статуту, тобто з 14 лютого 2020 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки об`єднання профспілок).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 252 КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, попускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації не допускається протягом одного року після закінчення строку, на який обирався цей склад, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв`язку із станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21- 44а14).

Відповідачем не було виконано належним чином процедуру звільнення, чим порушено вимоги та норми трудового законодавства України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Зі змісту ч.3 ст. 492 КЗпП України вбачається, що у разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У відповідності до Наказу Міністерства соціальної політики № 317 від 31.05.2018року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №989/23521 «Про затвердження форми звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» та Порядку її подання» форма звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» (далі - інформація) заповнюється підприємствами, установами та організаціями у разі запланованого масового вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. Інформація подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом: 1) одного місяця: вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі cт . 4 Конвенції № 158 Міжнародної організації праці "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв`язаних зі здібностями або поведінкою працівника.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21.04.2020 року № 233-к про звільнення ОСОБА_1 з посади капітана-наставника служби безпеки мореплавства.

Поновити ОСОБА_1 на посаді капітана-наставника служби безпеки мореплавства у Казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» з 21.04.2020 року.

Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь держави судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді капітана-наставника служби безпеки мореплавства Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та стягнення з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 14.11.2020 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.