Рішення № 92824111, 11.11.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5080/20

н/п 2/766/7212/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Яковлєва О.М.,

справа №766/5080/20; провадження №2/766/7212/20

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні справу за

позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Брушко Інна Ігорівна (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) до

відповідача: Херсонської товарної біржі «Алмаз» (ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проїзд Військовий, буд. 6)

треті особи: Херсонська міська рада (ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37)

предмет та підстави позову: про визнання договору купівлі-продажу дійсним

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

24.03.2020 року представник позивач подав до суду позов до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним, у якій просить визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 12.09.1997 року на Херсонській товарній біржі «Алмаз» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого позивач купив 32/100 частини домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 419,5 кв. м..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 вересня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу. Згідно умов договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив 32/ НОМЕР_2 частин домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 419,5 кв.м. В цілому домоволодіння складається з двох житлових будинків: літ. «А, Б», сарая-літ. «В», туалета-літ. «Д», споруд № 1-4, огорожі № 5-7. Ці 32/100 частин домоволодіння належали продавцю гр. ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане першою Херсонською держнотконторою, 15.12.92р., за р-№ 1-2828, зареєстрованого у Херсонському бюро технічної інвентаризації за р-№12688. Цей продаж вчинено за три тисячі сімсот гривень 00 копійок.

Договір складено та зареєстровано на Херсонській товарній біржі «Алмаз», та на підставі ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу» не підлягає нотаріальному посвідченню. Договір підлягає реєстрації у Херсонському бюро технічної інвентаризації. 04.11.1997 року договір був зареєстрований в ХБТІ в реєстраційній книзі №76 за №18688.

Правочин обома сторонами повністю виконаний; ОСОБА_2 звільнив всі приміщення, передав ключі, знявся з реєстраційного обліку, а ОСОБА_1 , в свою чергу, в повному обсязі сплатив вартість відчужуваного майна. Ні заперечень, ні зауважень ніхто зі сторін правочину не заявляв.

З моменту купівлі нерухомого майна позивач використовує його для постійного проживання, регулярно сплачує комунальні платежі та утримує домоволодіння в належному стані. Інші частини домоволодіння також належать позивачу – 7/20 домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності видане відділом комунального господарства виконавчого комітету Дніпровської районної Ради №242 від 27 липня 1978 року та 33/100 домоволодіння на підставі договору дарування від 29 вересня 1992 року. Після реконструкції двох частин домоволодіння та об`єднання ОСОБА_1 отримав витяг про право власності на 68/100 частин домоволодіння та новий технічний паспорт.

Позивач з метою реєстрації прав згідно договору купівлі-продажу від 12.09.1997 року 28.11.2019 року звернувся з відповідною заявою до реєстраційної служби, за результатами розгляду якої відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з роз`ясненням, що Форма договору купівлі-продажу, укладеного 12 вересня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ТБ «Алмаз» не відповідає вимогам законодавства.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Херсонському бюро технічної інвентаризації, тому позивач та підставі статей 128, 153 ЦК УPCP(1963 року) і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення правовідносин, набув право власності на належну частину спірного будинку і правомірно володіє нею.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 наразі неможливо нотаріально посвідчити спірну угоду.

За вказаних обставин позивач звертається до суду з вказаним позовом.

Відповідач відзиву на позов не подав, повідомлявся належним чином про судовий розгляд справи.

ІІ. Виклад позиції третьої особи в поясненнях на позовну заяву.

10.06.2020 року Зеленіна С.М., діючи на підставі довіреності в інтересах Херсонської міської ради, подала пояснення на позовну заяву за змістом яких просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

За приписами ЦК України нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку обов`язкове у разі, коли однією зі сторін є громадянин.

Товарна біржа – це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов`язково зареєстрованими відповідною біржею як її учасники.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» Тому немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду – на біржі чи поза нею. Тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.

Для договорів купівлі-продажу, міни жилого будинку (ст. 227, 242 ЦК України) у разі якщо хоча б однією із сторін є громадянин, установлено обов`язкову нотаріальну форму. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Крім того, Пленум ВСУ у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.78 р. №3 в п. 4 роз`яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Зважаючи на вищевикладене позов не підлягає задоволенню.

ІІІ. Додаткові пояснення позивача.

11.11.2020 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах позивача на підставі ордеру, пояснила, що відповідач від отримання повісток відмовляється, мотивуючи зміною керівництва та зупинення діяльності.

Вказала, що ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_2 у спадщину на буд. АДРЕСА_4 не вступила, так як була обізнана про наявність договору купівлі-продажу у 1997 році. У 2010 році вона померла.

За весь період часу тільки позивач проживав, будував та реконструював житловий будинок. Претензій з боку будь-яких родичів з 1997 року не надходило, більше спадкових справ не заводилося.

ІV. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2020 року позовну заяву залишено без руху.

За результатами поданої заяви на усунення недоліків позовної заяви ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.06.2020 року витребувано у Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР інвентарну справу на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; витребувано з Херсонської товарної біржі «Алмаз» матеріали щодо укладення договору купівлі-продажу від 20.09.1997 та витяг з журналу реєстрації біржових угод щодо даного договору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.06.2020 року витребувано з Першої Херсонської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.09.2020 року витребувано з Державного нотаріального архіву Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розгляд справи відкладено на 15.10.2020 року.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи сторони та треті особи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

У зв`язку з неявкою учасників розгляд справи відкладено на 11.11.2020 року.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи позивач не з`явився, 11.11.2020 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах позивача на підставі ордеру подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, представник відповідача повторно не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його знаходження, відому суду електронну адресу, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

Представник третьої особи у судове засідання у час призначений для розгляду справи не з`явився, 15.10.2020 року ОСОБА_5 діючи на підставі довіреності, просила розглянути справу без участі представника Херсонської міської ради з урахуванням раніше поданих пояснень.

Як передбачено п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З поштового повідомлення №7300307445092, №7300310454825, які повернулися на адресу суду встановлено, що відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи, відзиву на позов не подав, у судові засідання, у тому числі і призначене на 11.11.2020 року представник відповідача повторно не з`явився.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи у заочному порядку із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що 12 вересня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №39 на Херсонській товарній біржі «Алмаз», а саме: 32/100 частини домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею 419, 5 кв. м. В цілому домоволодіння складається з двох житлових будинків: літ. «А, Б», сарая – літ. «В», туалета – літ. «Д», споруд 1-4, огорожі №5-7.

Договір зареєстровано на Херсонській товарній біржі «Алмаз» в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний номер 39 від 12.09.1997 року та 04.11.1997 року зареєстрований у Херсонському Бюро технічної в книзі №76 за реєстровим №12688.

28.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_3 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 , від 28.12.2019 року за №50536658, відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що АДРЕСА_3 , оскільки поданий для державної реєстрації договір купівлі-продажу №39 від 12.09.1997 року, не відповідає формі, яку передбачало законодавство, що діяло на момент його укладення.

Відповідно до Договору дарування, посвідченого 29.09.1992 року ОСОБА_7 старшим державним нотаріусом Першої Херсонської ДНК, ОСОБА_1 є власником 33/100 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Договір зареєстровано 29.09.1992 року у Херсонському Бюро технічної в книзі №76 за реєстровим №12688.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_3 , виданого 27.07.1978 року Відділом комунального господарства виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів працюючих, ОСОБА_1 на праві особистої власності належить 7/20 житлового будинку літ. «Б», який знаходиться в АДРЕСА_4 . Договір зареєстровано 18.08.1978 року у Херсонському Бюро технічної інвентаризації в книзі за реєстровим №12688.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201945805 від 26.02.2020 року, ОСОБА_1 є власником 68/100 частини житлового будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №223224207 від 09.09.2020 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6510136300:01:001:2165 площею 0, 042 га.

Згідно Додатку до рішення ХХХV сесії міської ради VІІ скликання ХМР від 28.08.2020 року №2463 «Про затвердження землевпорядної документації щодо відведення у власність та спільну сумісну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та передачу земельних ділянок у власність та спільну сумісну власність» ОСОБА_1 виділено у власність земельну ділянку кадастровий номер 6510136300:01:001:2165 площею 420 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що 24.07.2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції складено актовий запис №2843 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

За Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №60814592 від 06.07.2020 року після смерті ОСОБА_2 , відкрито спадкову справу та 21.02.2008 року видано свідоцтво про право на спадщину.

З заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 звернулася його дружина – ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.02.2008 року, ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_2 успадкувала: грошові вклади з належними відсотками за компенсаційними виплатами в ВАТ «Державний Ощадний банк України».

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, про що 20.01.2010 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції складено актовий запис №137 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

VІ. Оцінка Суду.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зокрема, відповідно до пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, оскільки спірний договір укладено 12.09.1997 року, до спірних правовідносин необхідно застосувати ЦК УРСР від 1963 року.

Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно статті 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

За ст. 15 Закону біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Згідно ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У відповідності до ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У правовідносинах, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Херсонська товарна біржа «Алмаз» виконувала посередницькі функції з укладення біржової угоди, якою є договір купівлі-продажу №39 від 12.09.1997 року.

Позивач же звертаючись в суд з позовом до Херсонської товарної біржі «Алмаз» просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 12.09.1997 року, не врахував, що вказана особа не є стороною правочину чи іншою зацікавленою особою щодо даного правочину.

Сторонами у спорах, що виникають з правочинів, зокрема про визнання договору дійсним, є насамперед сторони правочину.

Клопотань про заміну відповідача чи про залучення співвідповідачем інших осіб позивач (його представник) не заявляв.

Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51 ЦПК України).

За висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За встановлених обставин щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

VІІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VІІІ. Розподіл судових витрати.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє то і відсутні правові підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 41, 47, 128, 224 ЦК УРСР, ст. 392 ЦК України,ст. 120, 125 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Брушко Інна Ігорівна (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) до Херсонської товарної біржі «Алмаз» (ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проїзд Військовий, буд. 6), треті особи: Херсонська міська рада (ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37) про визнання договору купівлі-продажу дійсним – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Херсонська товарна біржа «Алмаз», ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проїзд Військовий, буд. 6;

Третя особа: Херсонська міська рада, ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37.

Повний текст рішення складено 11.11.2020 року

Суддя Є. М. Булах