Рішення № 92824067, 06.11.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я№ 127/1703/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 р.м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,

секретар – Подоляк М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника – адвоката Савченко І.А.,

представника відповідача ДП «45 експериментальний механічний завод» - Шлінчука А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення допомоги при тимчасовій непрацездатності за період перебування на лікуванні, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В провадженні судді Вінницького міського суду Вінницької області Медяної Ю.В. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ДП «45 ЕМЗ» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення допомоги при тимчасовій непрацездатності за період перебування на лікуванні, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

26.08.2020 року у вищевказаній справі було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ДП «45 ЕМЗ» задоволено частково, визнано незаконним наказ ДП «45 ЕМЗ» від 13 грудня 2018 р. №232 к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії ДП «45 ЕМЗ» з 13 грудня 2018 року. Окрім того, стягнуто з ДП «45 ЕМЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2018 р. по 26.08.2020 р в розмірі 90983 грн. 20 коп., а також моральну шкоду в розмірі 3000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

27.08.2020 р. на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України в розмірі 9650 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Савченко І.А. вимоги заяви підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Позивач додатково пояснив, що у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, оскільки мав намір самостійно захищати свої права та інтереси, та просив суд розподілити судові витрати між сторонами. Однак під час розгляду справи він зрозумів, що йому необхідна професійна правнича допомога, а тому 25.09.2019 ним укладено договір №12/19 про надання правової допомоги з адвокатом Савченко І.А. та 01.10.2019 р. подав до суду заяву про розмір витрат, які сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Педставник відповідача ДП «45 експериментальний механічний завод» - Шлінчук А.І. заперечував проти задоволення вимог заяви, просив суд відмовити у її задоволенні. Додатково звернув увагу на те, що позовні вимоги судом задоволено частково, а тому судові витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «45 ЕМЗ» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення допомоги при тимчасовій непрацездатності за період перебування на лікуванні, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди. (а.с. 1-6, т.1)

25 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Савченко І.А. було укладено договір на надання правничої допомоги №12/19.

На підтвердження повноваження представником позивача було надано ордер від 25.09.2019 серії ВН №105016 про надання правової допомоги.

01.10.2019 відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивач ОСОБА_1 повідомив суд, що докази понесених позивачем судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. (а.с. 236, т. 1)

Згідно п. 4.2. договору на надання правничої допомоги №12/19, оплата правової допомоги може здійснюватися у вигляді передоплати або авансу (а.с. 234, т. 1)

Відповідно до п. 3 додатку до Договору №12/19 сторони домовились, що остаточна вартість наданих послуг буде визначена за результатами розгляду справи в суді першої інстанції з врахуванням її складності та розгляду в часі, але не більше 5000 грн. (а.с. 235, т. 1).

25 травня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Савченко І.А. було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень №1 до Додатку №1 до Договору №12/19 про надання правової допомоги від 25.09.2020 р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли спільної згоди внести зміни до п. 3 Розділу 2 Додатку №1 до Договору №12/19 про надання правової допомоги від «25» вересня 2019 року та викласти його в наступній редакції: «3. Сторони домовились, що остаточна вартість наданих послуг буде визначена за результатами розгляду справи в суді першої I-ї інстанції з врахуванням її складності та розгляду в часі, але не більше 10000,00 (десять тисяч) гринень, _00 коп.» (а.с. 170, т. 2).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до ДП «45 ЕМЗ» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення допомоги при тимчасовій непрацездатності за період перебування на лікуванні, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДП «45 ЕМЗ» від 13 грудня 2018 р. №232 к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії ДП «45 ЕМЗ» з 13 грудня 2018 року; стягнуто з ДП «45 ЕМЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2018 р. по 26.08.2020 р в розмірі 90983 грн. 20 коп., а також моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено, а саме:

- стягнути з ДП «45 ЕМЗ» на користь ОСОБА_1 компенсацію невикористаної відпустки (14 календарних днів) за період з 05.06.2018р. по 12.12.2018р у розмірі 2103,64 грн.;

- стягнути з ДП «45 ЕМЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні за період з 13.12.2018р. по день винесення рішення судом у даній справі з розрахунку 215,60 грн. за 1 робочий день (станом на 23.09.2019р. (включно) зазначена сума становить: 193 робоча дні * 215,60 грн. = 41610,80 грн.);

- винести окрему ухвалу про вчинення посадовими особами ДП «45 ЕМЗ» порушень законодавства та направити її «Укроборонпром». (а.с. 159-166, т.2)

27.08.2020, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивачем надано суду докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: додаткова угода від 25.05.2020 про внесення змін та доповнень №1 до додатку №1 до договору №12/19 про надання правової допомоги від 25.09.2019 р., акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.08.2020 року, довідка від 25.09.2019 р. та квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 25.09.2019 р., довідка від 25.05.2020 р. та квитанція до прибуткового касового ордера №06 від 25.05.2020 р., довідка від 26.08.2020 р. та квитанція до прибуткового касового ордера №08 від 26.08.2020 р., звіт виконаних робіт від 26.08.2020 р.

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 26.08.2020. адвокат Савченко І.А. передала, а позивач ОСОБА_1 прийняв послуги правової допомоги передбачені пп. 2.1.-2.4 Розділу 2 Додатку №1 до Договору №12/19 про надання правової допомоги від 25.09.2019, а саме: усні та/або письмові консультації, аналіз та вивчення документів, підготовка та складання процесуальних документів, представництво інтересів в суді. (а.с. 171, т.2)

Відповідно до звіту про виконану роботу (надані послуги) від 26.08.2020 замовник ОСОБА_1 , підтвердив, що на виконання Додатку №1 до Договору №12/19 про надання правової допомоги від «25» вересня 2019 року виконавцем – адвокатом Савченко І.А., надана правнича допомога, зокрема, у період з 25.09.2019 р. по 26.09.2019 р.: усні консультації, проводився аналіз та вивчення документів замовника, у тому числі під час ознайомлення з матеріалами справи в суді; у період з 25.09.2019р.-26.08.2020 р.: підготовлено ряд процесуальних документів на виконання ухвал суду та для реалізації захисту порушених прав та обов`язків замовника; у період 01.10.2019р. по 05.08.2020р. - надавався (відбувався) супровід, консультування, підготовка та представництво замовника під час розгляду справи. (а.с. 175, т. 2)

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заяву про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи та докази які їх підтверджують, подано в строк передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Дослідивши, надані позивачем докази, щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9650,00 грн., а саме: договір про надання правничої допомоги №12/19 від 25.09.2019 р., укладений між між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Савченко І.А.; додаткову угоду про внесення змін та доповнень №1 до Додатку №1 до Договору 12/19 про надання правової допомоги від 25.09.2020, відповідно до п. 1 якої остаточна вартість наданих послуг буде визначена за результатами розгляду справи в суді першої інстанції з врахуванням її складності та розгляду в часі, але не більше 10000 грн.; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.08.2020 року; довідку від 25.09.2019 р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 25.09.2019 р. про сплату ОСОБА_1 5000 грн., довідку від 25.05.2020 р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №06 від 25.05.2020 р. про сплату ОСОБА_1 3000 грн.; довідку від 26.08.2020 р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №08 від 26.08.2020 р. про сплату ОСОБА_1 1650 грн.; звіт виконаних робіт від 26.08.2020 р., суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 9650,00 грн., які були необхідними для належного захисту прав позивача.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, у разі відмови в позові покладаються на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховучи той факт, що позивачем заявлено шість позовних вимог, дві з яких задоволено поністю, а саме: визнано незаконним наказ ДП «45 ЕМЗ» від 13 грудня 2018 р. №232 к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії ДП «45 ЕМЗ» з 13 грудня 2018 року; стягнуто з ДП «45 ЕМЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2018 р. по 26.08.2020 р в розмірі 90983 грн. 20 коп., стягнення моральної шкоди задоволено частково, позивач просив 10000, суд стягнув 3000 грн., тобто у розмірі 3/10, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 3699 грн. 17 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Решту витрат слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 53 Конституції України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Стягнути з Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3699 (три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 17 коп.

Решту витрат на професійну правничу допомогу залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Державне підприємство «45 експериментальний механічний завод», м. Вінниця, вул. Стрілецька, 57, код ЄДРПОУ 08341806.

Суддя: