Рішення № 92823943, 23.10.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/337/20

Провадження № 2/630/215/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Кузьміної Ю.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/337/20 (провадження № 2/630/215/20) за позовною заявою, поданою Гребенюком Олександром Сергійовичем – представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 березня 2012 року у розмірі 28652,48 грн. станом на 08 червня 2020 року та судових витрат у розмірі 2102,00 грн.,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував, що 12 березня 2012 року був укладений договір без номеру, за яким відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який було поступово збільшено до 20000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 08 червня 2020 року виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 28652,48 грн., яку позивач вимагає від відповідача повернути в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 липня 2020 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 був поданий відзив від 17 вересня 2020 року, в якому вона вимоги позивача не визнала, вважаючи їх необґрунтованими, та просила в задоволенні позову відмовити. Так, відповідач ОСОБА_1 наголосила на тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, що надані витяги з Умов та Правила надання банківських послуг та Тарифів являються саме тими документами, з якими вона була ознайомлення в момент підписання Анкети-заяви, а також про те, що в цих документах були передбачені умови сплати неустойки (пені, штрафів), їх розміри і порядок нарахування. Відповідач переконана, що роздруківка з сайту Банку не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документу повністю залежить від волевиявлення і дій позивача, який може вносити до таких документів відповідні зміни. Тому не можна в даному випадку застосовувати до виниклих правовідносин положення ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово були змінені АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Тому відсутні підстави вважати, що між сторонами були обумовлені у письмовому виді випадки відповідальності за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Більш того, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими.

Копію відзиву відповідача ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримав 17 вересня 2020 року. Але у визначений судом в ухвалі про відкриття провадження в справі для позивача строк, останні відповідь на відзив не подав.

Лише 07 жовтня 2020 року на адресу суду від представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Меркулової В.В. надійшла відповідь на відзив від 21 вересня 2020 року (дата передання до кур`єрської служби для відправлення – 02 жовтня 2020 року). З огляду на відсутність в тексті відповіді на відзив викладу обставин існування поважних причин, які завадили вчасно подати суду таку процесуальну заяву про суті справи, ухвалою, постановленою в судовому засіданні 09 жовтня 2020 року без виходу до нарадчої кімнати, відповідь на відзив було повернуто представнику позивача ОСОБА_2 та продовжено розгляд справи за наявними матеріалами.

В судове засідання з розгляду справи по суті позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не з`явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Але разом з позовною заявою уповноважений представник позивача ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому одночасно вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Під час судового розгляду суд двічі, 28 вересня 2020 року і 09 жовтня 2020 року, визнавав потрібним, щоб представник позивача ОСОБА_3 , який подав заяву про підтримання позовних вимог та проведення їх розгляду за його відсутності, дав особисті пояснення. Але представник позивача ОСОБА_3 , який завчасно та у належний спосіб був повідомлений про необхідність особистої явки в судове засідання, для дачі особистий пояснень щодо обставин, викладених у позові, та документів, поданих на обґрунтування таких обставин, в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні з позовом не погодилась та вимоги позивача не визнала, але погодилась з тим, що користувалась кредитними коштами. Вона пояснила, що сплачувала грошові кошти Банку на погашення тіла кредиту, але не може зрозуміти, на якій підставі та яким саме чином Банк використовує отримані від неї гроші, бо їх лише телефонують співробітники Банку та вимагають повернути борг, кожного разу називаючи різну суму боргу.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», і відповідачем ОСОБА_1 12 березня 2012 року був укладений договір про надання банківських послуг, який складається з таких документів: Анкета-заява позичальника, Пам`ятка клієнта, Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи. За цим договором ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

У заяві зазначено, що відповідач ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а також надала згоду про те, що ці заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з представленою позивачем довідкою (а.с. 32) ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 15000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка була активована лише 04 липня 2013 року.

До кредитного договору позивач додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які відповідачем ОСОБА_1 не підписані.

Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Пунктом 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що уразі незгоди зі зміною Правил та/або Тарифів банку, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

У відповідності до пункту 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) за зверненням клієнта до банку згідно чинних тарифів.

Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що строки та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним обов`язковим платежем, а також овердрафту, який виник за такими картками, наведено в Пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка є невід`ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100,00 грн., враховуючи прострочені зобов`язання, передбачені пунктами 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та Правил, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується як: пеня = базова процентна ставка за договором /30 і (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50,00 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Як вбачається з витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», щомісячну базову процентну ставку встановлено на рівні 3,0%, розмір щомісячних платежів – 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць становила 2,5%; за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,9%, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості.

ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунками заборгованості станом на 31 травня 2015 року, на 30 вересня 2019 року та на 08 червня 2020 року, які надані позивачем разом з позовною заявою, та не заперечується самим відповідачем.

З розрахунків позивача, станом на 08 червня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 28652,48 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту — 21160,51 грн., заборгованості за простроченими відсотками, нарахованими за користування кредитом – 4247,41 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 1403,97 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) — 500,00 грн., штраф (процентна складова) — 1340,59 грн.

Однак, розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що в анкеті-заяві позичальника від 12 березня 2012 року процентну ставку не зазначено. Також, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення , зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеню, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 березня 2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомилася відповідач ОСОБА_1 і з ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин (12 березня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (поштою 30 червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов і Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який поданий позивачем в даній справі, не містить підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору укладеного між сторонами 12 березня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягненні з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотків за користування кредитом та штрафів (фіксована частина та процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 12 березня 2012 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ПК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів`споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому, відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» при укладенні договору із ОСОБА_1 дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) та ін.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку кредитору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання позичальника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.

Як вже зазначено вище, за підрахунками позивача, наведеними у розрахунку заборгованості, станом на 08 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті тіла кредиту складає 21160,51 грн. На обґрунтування наявної заборгованості позивачем надана виписка за договором, укладеним з ОСОБА_1 , сформовану станом на 10 червня 2020 року щодо здійснених банківських операцій.

Дослідивши цей документ, суд вважає його неналежним доказом, оскільки в ньому відсутні достатні та ґрунтовні відомості, які б беззаперечно вказували на розмір наявної заборгованості по тілу кредиту. До такого висновку суд дійшов, зокрема, з наступного.

Так, виписка охоплює період з 11 жовтня 2007 року і по 11 травня 2020 року та відображає в собі банківські операції за картками з № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_4 , які згідно з довідкою банку (а.с. 33) були видані ОСОБА_1 у різні часи. Виходячи з того, що позивач, подавши разом з позовом довідку (а.с. 32) про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки за кредитним договором б/н, укладеного з ОСОБА_1 , стверджує, що користування кредитними коштами позичальником було розпочато 04 липня 2013 року, що є датою початку активації кредитної картки № НОМЕР_1 , то суд не приймає до уваги відомості з банківської виписки про фінансові операції, здійснені в період до 04 липня 2013 року. Суд переконаний в тому, що банківські операції, вчинені в цей період з використанням кредитних карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , стосуються інших кредитних договорів, які не являється предметом розгляду в даній справі.

Іншою суттєвою обставиною, яка випливає з поданої позивачем банківської виписки, та яку суд не може залишити без уваги, є те, що в день початку фактичного виконання сторонами кредитного договору, тобто 04 липня 2013 року, Банком здійснено нарахування боргу позивальнику ОСОБА_1 в розмірі 6550,33 грн. без будь-якого посилання на вид та сутність банківської операції, вчиненої позичальником з використанням кредитних коштів.

З метою більш детального аналізу змісту банківської виписки суд двічі викликав представника позивача для дачі особистих пояснень. Але представник позивача ОСОБА_3 не з`явився в судове засідання та не скористався процесуальним правом дачі пояснень з метою доведення правомірності та обґрунтованості поданих ним доказів під час їх досліджень.

Від так, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення боргу за тілом кредиту в сумі 6550,33 грн.

Разом з цим, беручи до уваги встановлене під час судового розгляду право позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимагати від відповідача ОСОБА_1 виконати обов`язок повернути фактично отримані суми кредитних коштів, тобто тіло кредиту, суд проаналізував зміст банківської виписки, поданої позивачем, та встановив наступне. Так, за час виконання кредитного договору, укладеного 12 березня 2012 року, який охоплюється періодом з 04 липня 2013 року і по 11 травня 2020 року (остання дата в банківській виписці), позичальник ОСОБА_1 використала кредитні кошти банку в загальному розмірі 47568,94 грн. на власні потреби, як то придбання продуктів харчування, побутових товарів, зняття готівки тощо. За той самий час позичальник ОСОБА_1 повернула на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом зарахування на картковий рахунок грошові кошти в загальному розмірі 81306,59 грн., що свідчить по повне повернення тіла кредиту та відсутність боргових зобов`язань перед позивачем.

Враховуючи вказані вище обставини, які були встановлені на підставі наявних матеріалів в справі, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 530, 612, 625-627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 10-13, 81, 141, 223, 263, 265, 274, 279 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 березня 2012 року відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ № 14360570, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

Представник позивача – Гребенюк Олександр Сергійович, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя О. О. Малихін