Рішення № 92819202, 18.09.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43426/18-ц

Категорія 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

18 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Проскурні А.Г.

справа № 757/43426/18-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок проведення антитерористичної операції, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є власниками квартири розміром 43,6 кв.м., а також майна, що в ній знаходилось, та власниками земельної ділянки розміром 0,0486 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1 від 30.03.2004 р., технічним паспортом в АДРЕСА_1 , що стверджується актами на земельну ділянку.

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є власниками квартири розміром 76,5 кв.м., а також майна, що в ній знаходилось,та власниками земельної ділянки розміром 0,1178 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07.04.2000 р., технічним паспортом в АДРЕСА_2 , що стверджується актами на земельну ділянку. Внаслідок артилерійських обстрілів при проведені антитерористичної операції в період з липня 2014 по жовтень 2015 було майже повністю зруйновано квартири позивачів, в квартирах частково зруйновано несучі стіни, перегородки, повністю зруйновано перекриття, дах, покрівлю, знищено дверні та віконні балкони, повністю знищені підлогу, внутрішнє оздоблення, усі інженерні комунікації. В результаті зазначених подій квартири позивачів мають неналежний стан і не можуть використовуватись позивачами для подальшого проживання. Крім руйнування квартир позивачів, інфраструктури с. Піски та активних бойових дій на території с. Піски, ще однією перепоною для проживання є повне замінування території с. Піски, Вказують, що в результаті проведення антитерористичної операції позивачам було спричинено майнову шкоду у розмірі 3 400 059 грн. 75 коп. та моральну шкоду у розмірі 700 000 грн. 00 коп., обов`язок відшкодувати яку, як вважають позивачі, покладається на державу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2018 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та у справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2020 року закрито підготовче провадження та у справі призначено судове засідання по суті.

01.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив Державної Казначейської служби України на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив в позові відмовити, оскільки позивачі не надали належних і допустимих доказів щодо розміру завданої їм майнової шкоди, а також доказів факту завдання їм моральної шкоди, вказали оскільки ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає відшкодування шкоди, заподіяної лише терористичним актом, а не проведенням антитерористичної операції, яка спрямована на припинення терористичної діяльності. Позивачами не надано доказів про залучення їх в якості потерпілих у кримінальному провадженні за ст.. 258 КК України, інформації про стан розслідування та про няявніть вироку у кримінальній справі який набрав законної сили. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі передали свою власність до відповідної місцевої державної адміністрації, а також докази на підтвердження факту заподіяння позивачам моральної шкоди.

03.07.2019 року на адресу суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій з відзивом не погоджуються, вважають його необгрунтованим та не законним, просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачів в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечувала.

Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином в порядку встановленому ст.128 ЦПК України.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про час, дату, місце судового розгляду справи.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, дослідивши матеріали, наявні у справі, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є власниками квартири розміром 43,6 кв.м., а також майна, що в ній знаходилось,та власниками земельної ділянки розміро0,0486 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1 від 30.03.2004 р., технічним паспортом в АДРЕСА_1 , що стверджується актами на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 428390 від 01.12.2009, серія ЯЖ № 428391 від 01.12.2009, серія ЯЖ № 428392 від 01.12.2009, серія ЯЖ № 428393 від 01.12.2009.

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є власниками квартири розміром 76,5 кв.м., а також майна, що в ній знаходилось, та власниками земельної ділянки розміром 0,1178 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07.04.2000 р., технічним паспортом в АДРЕСА_2 , що стверджується актами на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 729193 від 18.04.2007, серія ЯГ № 729194 від 18.04.2007, серія ЯГ № 729199 від 18.04.2007.

Внаслідок артилерійських обстрілів при проведені антитерористичної операції в період з липня 2014 по жовтень 2015 було майже повністю зруйновано квартири позивачів, в квартирах частково зруйновано несучі стіни, перегородки, повністю зруйновано перекриття, дах, покрівлю, знищено дверні та віконні балкони, повністю знищені підлогу, внутрішнє оздоблення, усі інженерні комунікації. В результаті зазначених подій квартири позивачів мають неналежний стан і не можуть використовуватись позивачами для подальшого проживання. Крім руйнування квартир позивачів, інфраструктури с. Піски та активних бойових дій на території с. Піски, ще однією перепоною для проживання є повне замінування території с. Піски,

В результаті чого квартири позивачів мають нежилий стан і вони не можуть ними використовуватися для проживання.

Виявивши факт зруйнування свого житлового будинку, та пошкодження всього майна, що знаходилося всередині них, позивачі по факту руйнування свого будинку позивачі звернулись з заявами про кримінальне правопорушення за місцем вчинення злочину до Дарницькорго УП ГУ НП України. Заяву про кримінальне правопорушення було прийнято і зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016100020001265 за ст. 194 КК України та кримінальне провадження №12016100020001266 за ст. 194 КК України. (т.ІІ а.с. 46-48).

Згідно висновку № 1906 складеного судовим експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Загнітковської Н.О. за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження розмір матеріальної шкоди пошкодженого майна ,що знаходилось за адресою АДРЕСА_1 , становить 69 769,06 грн. (Том І а.с. 68-92).

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 за результатами проведення експертного дослідження розмір грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , становить 89 993 грн. (Том І а.с. 96-113).

Згідно висновку № 1907 складеного судовим експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ Тарасютіної С.В. за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження розмір матеріальної шкоди пошкодженого майна ,що знаходилось за адресою АДРЕСА_2 , становить 64511,57 грн. (Том І а.с. 153-169).

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 за результатами проведення експертного дослідження розмір грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , становить 218130 грн. (Том І а.с. 183-201).

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності з приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 4 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (ст. 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (ст. 8).

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02 грудня 2015 року № 1275-р. місто Донецьк та місто Горлівка Донецької області, відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності з частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, у порушення статті 41 Конституції України, право приватної власності позивачів порушено - поза їх волею та не з їх вини житловий будинок та земельна ділянка стали непридатними для подальшої експлуатації, що підтверджується письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема актом по попередньому обстеженню об`єктів, які постраждали внаслідок проведення бойових дій на території с. Піски; фотографіями зруйнованої квартири, висновком та звітом

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Однак, якщо мають місце спеціальні підстави відшкодування шкоди, застосуванню підлягають саме спеціальні правові норми.

Антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, як визначено статтею 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції Закону № 1313-VII від 05 червня 2014 року).

Район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону № 638-IV, терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму (у редакції Закону України від 18 травня 2010 року № 2258-VI).

Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Донецька область - з 07 квітня 2014 року. На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, село Піски Ясинуватського району Донецької області (пункт 2.18 Переліку), в якому був розташований житловий будинок позивачів, належить до населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція.

Статтею 4 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; Міністерство внутрішніх справ України; Національна поліція; Міністерство оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.

Є загальновідомим фактом, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об`єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р було затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, яким було передбачено, зокрема:

- забезпечення роботи місцевих штабів з питань, пов`язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької та Луганської областей, на рівні районів і міст обласного значення Донецької та Луганської областей (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування);

- забезпечення визначення обсягу руйнувань, обстеження несучої здатності будівель, що потребують першочергового відновлення, об`єктів інфраструктури, виготовлення відповідної проектної документації (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, місцеві штаби, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування (за згодою).

На виконання цього розпорядження Кабінету Міністрів головою Донецької обласної державної адміністрації видано розпорядження від 05 січня 2015 року № 1 «Про створення штабу з організації відновлення об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення населених пунктів Донецької області», яким створено штаб з організації відновлення об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення населених пунктів Донецької області та головам райдержадміністрацій, міським головам було доручено створити та забезпечити роботу місцевих штабів з питань, пов`язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької області на відповідній території; організувати роботу зі складання переліку пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення на відповідній території та розробки проектно-кошторисної документації, отримання експертних висновків для подання на розгляд штабу.

Відповідно до статті 4 та частини 4 статті 5 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій (частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5461-VI).

Тобто, матеріалами справи доведено, що квартири позивачів були розташовані в районі зіткнення розташування українських військових з терористами, пошкоджені у період проведення антитерористичної операції та внаслідок її проведення. Факт руйнування та звіт про те, що він не придатний для подальшої експлуатації, підтверджується висновками судової будівельно-технічної експертизи на виконання постанови слідчого про призначення будівельно-технічної експертизи винесеної в межах кримінальних провадженнях за № 12016100020001265 та №12016100020001266, підтверджує завдання останнім збитків, завданих у результаті руйнування під час проведення антитерористичної операції майну, що належить позивачам, а саме житловому будинку по АДРЕСА_2 та будинку по АДРЕСА_1

Як зазначили позивачі, у зв`язку із обстрілами вони були змушені покинути свій будинок, у якому проживали постійно та який був єдиним житлом.

Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою - статті 19 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Тобто обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особи, переходить право вимоги до винної особи.

Враховуючи зазначене, доводи представника відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стосовно того, що належним відповідачем по цій справі є заподіювач шкоди, який не встановлений досудовим слідством у кримінальному провадженні, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту, тобто проведення антитерористичної операції за відсутності терористичного акту є неможливим.

Виходячи з системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону. Стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає наступне стягнення суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, тобто після відшкодування шкоди потерпілому, у разі встановлення осіб, якими заподіяно шкоду, держава може стягнути суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

У відповідності з положеннями статті 30 ЦПК України, держава може виступати стороною у цивільному процесі. Проте держава є особливим суб`єктом цивільного судочинства, оскільки не може здійснювати в суді свої права безпосередньо.

Відповідно до частини четвертої статті 38 ЦПК України, державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника, тобто свою цивільну процесуальну правосуб`єктність держава реалізує через відповідні органи державної влади за допомогою особливого інституту процесуального представництва держави.

Механізм представництва держави зумовлюється її внутрішньою побудовою: у цивільних відносинах носієм цивільних прав та обов`язків є держава, а виразником державного (публічного) інтересу - правомочні та зобов`язані особи. Виступаючи стороною у цивільній справі, держава є носієм цивільних процесуальних прав та обов`язків, у той час як виразником інтересів держави в суді та безпосередніми учасниками відповідних правовідносин виступають уповноважені державою суб`єкти - органи державної влади, організації, посадові особи, яким держава делегує свої права та обов`язки, що закріплюються у відповідних нормативно-правових документах.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі в якості відповідача зазначили саме Державу Україна як представників держави - Кабінет Міністрів України, Державну казначейську службу України.

Положення статті 1 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» визначають, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) входить до системи органів державної влади України та є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно зі статтею 4 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» контроль за діяльністю суб`єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.

Абзац 19 частини першої статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначає, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) входить до системи органів державної влади України та є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

У відповідності зі статтею 4 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», а саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» контроль за діяльністю суб`єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Конституцією і законами України.

Враховуючи повноваження Кабінету Міністрів України у системі суб`єктів боротьби з тероризмом (організація боротьби з тероризмом, забезпечення її необхідними силами, засобами ресурсами, він є представником Держави.

Співвідповідачем є Державна казначейська служба України, з якої має бути відшкодовано матеріальну та моральну шкоду.

Стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» не визначає механізм визначення розміру відшкодування. Проте такий визначений Кодексом цивільного захисту України (Закон від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI), який введено в дію з 01 липня 2013 року.

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - це функція Держави (саме вона і є відповідачем по справі), спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період (стаття 4).

Згідно з пунктом 24 статті 2 Кодексу, надзвичайна ситуація - це обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

До надзвичайних ситуацій залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, належать, зокрема, соціальні та воєнні (п. 4 ст. 5 Кодексу).

Відповідно до статті 6 Кодексу цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про основи національної безпеки України», суб`єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий період - у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Одним з таких суб`єктів забезпечення цивільного захисту є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, який відповідно до частини 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту, зокрема, забезпечує виконання заходів з мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов`язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності під час проведення антитерористичних операцій (п. 24).

Саме такі функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як суб`єкта, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, визначені і в частині четвертій статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Тобто, Кодексом цивільного захисту України також регулюються правовідносини щодо боротьби з тероризмом, але спеціальним щодо цих правовідносин є Закон України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом».

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 86 Кодексу передбачено, що забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Відповідно до частин 3, 4, 7, 8 статті 86 Кодексу цивільного захисту України, будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали у приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на зазначені цілі, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований (частина 3).

Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині третій цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок (частина 4).

Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) для постраждалих здійснюється місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання, грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується (частина 7).

Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються (частина 8).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р було затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, згідно якого Мінрегіон, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мін`юст, Мінфін були зобов`язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.

Цим же Планом Мінрегіон, Мін`юст, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, Мінфін були зобов`язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів щодо фінансування за рахунок резервного фонду державного бюджету першочергових проектів з відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 250 затверджений Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, яким передбачено надання субвенцій обласним бюджетам Донецької та Луганської областей на відновлення їх інфраструктури. Згідно цього Порядку субвенція спрямовується на реалізацію таких проектів і заходів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що постраждали внаслідок проведення антитерористичної операції і на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, зокрема що стосується житлового фонду - лише на реконструкцію, капітальний ремонт, проектні та вишукувальні роботи на об`єктах житлового фонду комунальної власності, що зазнали пошкодження внаслідок проведення антитерористичної операції.

Стосовно відновлення об`єктів житлового фонду приватної власності, субвенції на нього не надавалися.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Однак, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини десятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджений будинок, внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній.

Враховуючи, що спеціальні нормативно-правові акти щодо відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, відсутні, з системного аналізу Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про боротьбу з тероризмом» випливає, що вони регулюють подібні за змістом відносини, відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України до спірних правовідносин щодо відшкодування позивачам шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження їхнього майна і, зокрема, житлових будинків терористичним актом, а саме, щодо механізму визначення розміру відшкодування, слід застосовувати норму ст. 86 Кодексу цивільного захисту України, яка узгоджується із статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Частиною дев`ятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

З матеріалів позову вбачається, що від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подано звернення до Голови Донецької обласної державної адміністрації Куць О.І., у якому вказали про згоду добровільно передати своє зруйноване внаслідок проведення АТО органам місцевого самоврядування, за умовити компенсації за це житло та земельну ділянку (т.ІІ а.с. 49-50).

У відповідь на вказані звернення від Донецької обласної державної адміністрації надійшла відповідь, в якій вказано що підстави для прийняття житла позивачів зруйновного внаслідок проведення антитерористичної операції.(т.ІІ 51-55)

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції).

Відповідно до статті 7 Кодексу цивільного захисту України одним з основних принципів здійснення цивільного захисту є гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» боротьба з тероризмом ґрунтується, зокрема, на принципах: законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина; пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (ч. 10 ст. 10 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, доводи представника відповідача, на які вона посилається як на підставу для відмови у задоволенні позову, судом відхиляються як такі, що не ґрунтуються на законах.

У відповідності з статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Доган та інші проти Туреччини» від 29 червня 2004 року Суд наголосив, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності (рішення у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року). Однак поняття «майно» у статті 1 має автономне значення, яке, безперечно, означає не лише право власності на матеріальні речі; для цілей цього положення деякі інші права та інтереси, які становлять надбання, також можна вважати «майновими правами», тобто «майном» (рішення у справі «"Ґазус Досьєр-унд Фордертехнік ҐмбХ" проти Нідерландів» від 23 лютого 1995 року; у справі «Компанія "Матуш е Сільва" та інші проти Португалії». Тому безперечно, питання, яке постає за цим пунктом, полягає у з`ясуванні можливості вважати сукупну господарську діяльність заявників «майном», яке належить до сфери застосування гарантії, передбаченої статтею 1 Першого протоколу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, слід вказати на безперечність того факту, що позивачі проживали в м. Донецьку та м. Горлівці, відповідно мали певні господарські ресурси, що знаходилися у вказаних будинках, на їхніх земельних ділянках, що може кваліфікуватися як «майно» для цілей статті 1 Першого протоколу, відтак і підлягає відшкодуванню його втрата.

Слід зазначити, що на теперішній час Україна від зобов`язань, визначених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.

Так, 21 травня 2015 року постановою Верховної Ради України № 462-VIII схвалена Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов`язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Як вбачається з вимог позовної заяви позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять стягнути з відповідачів на їх користь по 404 409,61 грн. кожному, як відшкодування збитку заподіяного внаслідок руйнування квартири та не можливістю користуватись земельною ділянкою, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Та вимоги позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 стягнути з відповідачів на їх користь по 594 140,44 грн. кожному, як відшкодування збитку заподіяного внаслідок руйнування квартири та не можливістю користуватись земельною ділянкою, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі досліджених доказів з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлений розмір відшкодування матеріальної шкоди у розмірі по 404 409,61 грн. позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та розмір відшкодування матеріальної шкоди у розмірі по 594 140,44 грн. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , є надмірним та необґрунтованим, тому вважає за необхідне стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивачів у відшкодування матеріальної шкоди по 100 000 грн. кожному з позивачів.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, від 27 лютого 2009 року № 1 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати моральну шкоду необхідні наявність незаконних дії чи бездіяльності держави в особі компетентних органів, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинного зв`язку між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинна довести належними та допустимими доказами завдання їй шкоди, і що дії або бездіяльність відповідачів є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статті 1167 ЦК України.

Зазначених доказів матеріали справи не містять, а, відтак, підстави до задоволення позову в частині моральної шкоди відсутні.

Що стосується вимог позивачів про відшкодування судових витрат з проведення будівельно технічної експертизи та судових витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині, оскільки позивачами необґрунтовано та не надано належних доказів для їх задоволення.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок проведення антитерористичної операції.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачів відповідно до ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 41, 56 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 319, 321, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 7, 21, 86 КЦЗ України, ст. ст. 1, 3, 4, 19, 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 2, 10, 76-81, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок проведення антитерористичної операці- задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн., на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн., на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн., на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн.

Стягнути солідарно з Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн., на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн., на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 100 000 грн.

Стягнути солідарно з Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України на користь держави судові витрати у розмірі 3 303,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5

Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_5

Позивач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_6

Позивач: ОСОБА_6 , АДРЕСА_3

Позивач: ОСОБА_7 ,

АДРЕСА_3

Відповідач-1: Кабінет Міністрів України, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00019442

Відповідач-2: Державна казначейська служба України: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646

Повний текст судового рішення складено 18.09.2020 року.

Суддя О.М.Соколов