Рішення № 92819177, 13.10.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32576/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРАКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -

В С Т А Н О В И В :

31 липня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРАКС», згідно вимог якого останній просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти: компенсація заподіяних збитків - 39 690,51 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень 51 копійка) основного боргу та судовий збір - 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Мотивуючи вимоги позивач вказує, що між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № л123193а8к3 від 02.05.2018 р., предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 .

15.09.2018 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та «Toyota Venza», д/ НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", згідно полісу обов`язкового «страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7297072.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.2018 р. у справі № 369/12138/18 водія ОСОБА_1 , під керуванням якого перебував транспортний засіб «Toyota Venza», д/н НОМЕР_3 , визнано винним за ст. 124 КУпАП.

Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку № В000023689 від 17.09.2018 р. ТОВ «Автомир» склала 82 076,96 грн. (вісімдесят дві тисячі сімдесят шість гривень 96 копійок).

Умовами, укладеного між позивачем та страхувальником договору передбачена можливість визначення розміру збитків та страхового відшкодування на підставі рахунку СТО.

Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВ № АМ/7297072 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.).

У рамках прямого врегулювання та з врахуванням ст. 29 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» AT «СК «АХА Страхування» та ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" погодили суму страхового відшкодування зі зносом у розмірі 42 386,45 грн., про що було складено страховий акт № АХА2412333 від 28.09.2018 p. AT «СК «АХА Страхування» сплачено страхове відшкодування замість ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на СТО ГОВ «Автомир», що підтверджується платіжним дорученням № 501 008 від 01.10.2018 р.

Як вбачається зі страхових актів № АХА2412334 від 28.09.2018 р. та № АХА2422270 від 31.10.2018 p., позивачем виплачено страхове відшкодування на підставі договору № л123193а8к3 від 02.05.2018 р. у розмірі 39 690,51 грн. на підставі рахунку № В000023689 від 17.09.2018 р. та сплачено кошти на рахунок ТОВ «Автомир», що підтверджується платіжними дорученнями № 501 009 від 01.10.2018 р. та-№ 51 1 058 від 01.11.2018 р.

Отже, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 39 690,51 грн. (82 076,96 грн. - 42 386.45 грн. = 39 690,51 грн.), що послугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Печерського районного сулу м. Києва від 21.08.2020 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано право не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у разі неподання у встановлений судом строк яких, відповідач мав право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведення, що пропустив строк з поважних причин.

05.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

12.10.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому останній вказує на безпідставність доводів викладених у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Позивач до судового засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення позовних вимог заперечував з урахуванням позиції викладеної у відзиві.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Судовим розглядом встановлено, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № л123193а8к3 від 02.05.2018 р., предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 .

15.09.2018 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та «Toyota Venza», д/ НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" згідно полісу обов`язкового «страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7297072.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2018 р. у справі № 369/12138/18 водія ОСОБА_1 , під керуванням якого перебував транспортний засіб «Toyota Venza», д/н НОМЕР_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності.

Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д/н НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку № В000023689 від 17.09.2018 р. ТОВ «Автомир» склала 82 076,96 грн. (вісімдесят дві тисячі сімдесят шість гривень 96 копійок).

Відповідно до п. 10.2.5 Договору якщо застрахованим ТЗ є легковий автомобіль та немає підстав для застосування франшизи згідно з п. 10.2.1 або 10.2.3 Договору, Страховик не застосовує франшизу за ризиком «Збитки внаслідок ДТП», вказану в п. 10.2 або п. 10.2.2 Договору, у випадку зіткнення (контакту) застрахованого ТЗ з іншим транспортним засобом- учасником ДТП, яке сталося за відсутності вини Страхувальника або особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ. Умови даного пункту застосовуються виключно у разі виклику на місце ДТП працівників Національної поліції України (надалі - поліції) та встановлення особи іншого учасника ДТП (окрім застрахованого ТЗ) або надання Повідомлення про ДТП {встановленого зразка («Європротокол»), складеного з іншим учасником ДГП (окрім застрахованого ТЗ). Умови даного пункту не застосовуються, якщо згідно з документами поліції особу іншого учасника ДТП (окрім застрахованого ТЗ) не встановлено (в тому числі, якщо інший учасник ДТП визначений як такий, що зник з місця події, тощо).

Пунктом 15.3 Договору встановлено умови виплати страхового відшкодування «На базі авторизованої СТО за вибором Страховика».

Відповідно до п. 29.1 Договору страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі Повідомлення про подію, письмової Заяви Страхувальника (його правонаступника, Вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і Страхового акту, який складається Страховиком.

Згідно п. 29.12 Договору При пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 29.13 Договору). В окремих випадках розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин, деталей та оздоблення f береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

На основі п. 29.13.3 Договору «На базі авторизованої СТО за вибором Страховика» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО за вибором Страховика. Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме: зобов`язується за обґрунтованими претензіями Страхувальника відшкодувати витрати, пов`язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту, здійсненого в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Отже, умовами, укладеного між позивачем та страхувальником договору передбачена можливість визначення розміру збитків та страхового відшкодування на підставі рахунку СТО.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ») страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до умов полісу ОСЦПВ № АМ/7297072 розмір франшизи становить 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВ № АМ/7297072 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність., що узгоджується з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року № 757/18006/15-ц.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/7297072, то, у даному випадку, позивач мав самостійно звернутись до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про виплату страхового відшкодування за полісом в повному обсязі, враховуючи ліміт полісу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 22, 33, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 10, 58, 60, 61, 88, 197, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРАКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - залишити без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «АРАКС» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912).

Відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повний текст судового рішення складено 13.10.2020

Суддя Т.Г. Ільєва