Ухвала суду № 92818841, 09.11.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/27811/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,

розглянувши в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», стягувач: Публічне акціонерне товариство «КБ «Надра», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження,

установив:

Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження посилаючись на те, що 21.05.2014 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення по справі № 755/27811/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 29/П/06/2008-840 від 25.01.2008 року з ОСОБА_1 у розмірі 59 406,95 доларів США, що еквівалентно 474 839,74 грн. та судові витрати у розмірі 3 441,00 грн. на користь ПАТ «КБ «Надра». На примусове виконання рішення суду видано виконавчий лист. 15.05.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL2N79276ПВ272, згідно якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями кредитного договору № 29/П/06/2008-840 від 25.01.2008 року перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус». У зв`язку з чим, просить змінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» правонаступником - ТОВ «ФК «Інвест Хаус».

До суду сторони не з`явився. Відповідно до ст. 442 ЦПК України суд у десятиденний строк розглядає заяву у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 21.05.2014 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення по справі № 755/27811/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 29/П/06/2008-840 від 25.01.2008 року з ОСОБА_1 у розмірі 59 406,95 доларів США, що еквівалентно 474 839,74 грн. та судові витрати у розмірі 3 441,00 грн. на користь ПАТ «КБ «Надра».

09.09.2015 року Апеляційний суд м. Києва розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2014 року в частині стягнення штрафу у розмірі 24 492,53 доларів США, еквівалент 195 768,82 грн. скасуваав, та ухвали нове рішення про відмову, відповідно зменшивши загальну суму стягнутої заборгованості з 59 406,95 доларів США, на 34 914,42 доларів США, еквівалент 279 070,92 грн.

15.05.2020 між ПАТ «КБ «Надра», в особі ліквідатора, та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL2N79276ПВ272, згідно умов якого Товариство отримало право вимоги за кредитним договором № 29/П/06/2008-840 від 25.01.2008 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Верховним Судом України у постанові від 20.11.2013 року висловлена правова позиція у справі № 6-122цс13 у якій зазначено про те, що виходячи зі змісту статтей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимог (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства оскільки мета цивільного судочинства, яка закріплена у ст. 1 ЦПК України в редакції 2004 року та у ст. 2 в редакції 2017 року (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання.

Провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.

Однак, враховуючи, що у даній справі судом вже постановлено судове рішення (ухвала) 09.11.2020 року за заявою ТОВ «Інвест Хаус», боржник ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження (справа № 755/27811/13-ц; провадження № 6/755/1383/20) з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Інвест Хаус», суд відмовляє в задоволенні даної заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 260, 353, 354, 442 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», стягувач: Публічне акціонерне товариство «КБ «Надра», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: