Рішення № 92818553, 26.10.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/17894/19

провадження № 2/753/4173/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецька О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріального та моральної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріального та моральної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.07.2019 р. в м. Києві на Великій Кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Хьондай», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Вина водія, ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.09.2019 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Хьондай», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 . Відповідно до звіту №19/13/1-82/ЕД/19 складеного 28.08.2019 р. судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Хьондай», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП складає 142 456 грн. 41 коп. Зазначає, що понесла додаткові витрати на оплату даного експертного дослідження в сумі 1 015 грн. 20 коп., а також збитки в сумі 1 361 грн. 11 коп. на лікування своїх дітей, які в момент ДТП знаходились в автомобілі та отримали тілесні ушкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно із полісом АО/3646072, за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн. Вказує, що 11.07.2019 р. зверталась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак їй було відмовлено, відповідач ОСОБА_3 також ухиляється від відшкодування шкоди. Вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних і моральних стражданнях, порушенні звичайного способу життя, переживаннях за здоров`я дітей, турбуванні про відновлення автомобіля, яку позивач оцінює в 30 000 грн.

Враховуючи викладане, позивач звернулась до суду з даним позов в якому просить суд: стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн; стягнути з ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка складає 44 832 грн. 72 коп. та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.11.2019 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року, дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22.01.2020 р. Лужецької О.Р. справу прийнято до свого провадження.

14.07.2020 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заявлена подія не є страховим випадком, а відтак у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не виникло обов`язку щодо здійснення виплати страхового відшкодування за полісом АО/3646072. Заперечуючи проти позову вказав, що ОСОБА_3 є особою відміною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 на митну територію України, а тому експлуатація даного автомобіля ОСОБА_3 є неправомірно, у зв`язку із чим він не може вважатися особою, відповідальність, якої застрахована згідно із полісом АО/3646072.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Встановлено, що 30.05.2019 р. між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено поліс АО/3646072 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 , внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с.42)

Судом встановлено, що 09.07.2019 р. в м. Києві на Великій Кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Хьондай», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.09.2019 року, водія автомобіля «Ауді», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.(а.с.5)

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Хьондай», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту №19/13/1-82/ЕД/19 складеного 28.08.2019 р. судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Хьондай», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП складає 142 456 грн. 41 коп. (а.с.8-19)

Як вбачається із матеріалів справи, за проведення експертного дослідження судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України позивач сплатив 1 015 грн. 20 коп., що підтверджується рахунком №3971/19/033492 від 08.08.2019 р. та квитанцією №0.0.1434482347.1 від 13.08.2019 р. (а.с.43,44)

Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звіту оцінювача, чи доказів пов`язаних з його недостатньою професійною кваліфікацією, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно із полісом АО/3646072, за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., франшиза - 1 000 грн. (а.с.42)

11.07.2019 року позивач звернулась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», листом від 03.09.2019 р. №3860/18 повідомила позивача про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування. (а.с.6)

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» (далі по тексту - ЗУ «Про страхування») страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності з положеннями п. п. 34.1., 34.2., 34.3., 34.4. ст. 34 цього Закону страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) обов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позов, про те, що вказане ДТП не є страховим випадком, з огляду на наступне.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.

Судом не встановлено заволодіння застрахованим автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 неправомірним способом водієм ОСОБА_3 . З огляду на таке, суд вважає необґрунтованими доводи представника ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відсутність права на управління транспортним засобом у водія «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння ним ДТП та підстав для виплати страхової суми страховою компанією, яка застрахувала цей автомобіль.

Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується. При цьому, судом не встановлено, а представником відповідача не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_3 .

Виходячи з аналізу положень статті 627 ЦК України та статті 44 ГК України, сторони є не лише вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, але й здійснюють власну діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, судом не встановлено спеціальних заборон щодо страхування автомобілів, ввезених в Україну на умовах тимчасового до одного року використання.

Відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували незаконне заволодіння транспортним засобом водієм ОСОБА_3 , а лист Одеської митниці Державної фіскальної служби від 14.08.2019 р. №7366/10/15-70-69-19 суд визнає неналежним доказом на обґрунтування заборони управління зазначеним автомобілем водієм ОСОБА_3 , оскільки факт керування автомобілем третьою особою в певний момент часу не спростовує обставин ввезення автомобіля для власних потреб іншою особою.

Крім того, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 204 ЦК України), однак, суду не надано доказів визнання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АО/3646072) недійсним.

Отже, посилання представника ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України для виключно власного використання, як підставу для доведення, що ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 у момент ДТП, не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АО/3646072 є безпідставними, необґрунтованими та не можуть враховуватися судом при винесені рішення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», не прийняв рішення і не виплатив у встановлений строк позивачеві страхове відшкодування в розмір 99 000 грн., що становить ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (з вирахуванням розміру франшизи), встановлену полісом, чим порушив права позивача, які підлягають захисту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн. підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 99 000 грн. з вирахуванням розміру франшизи.

Щодо позовних вимог стосовно відповідача ОСОБА_3 , то суд дійшов до наступного висновку.

Вбачається, що позивач просить стягнути з ОСОБА_3 1 015 грн. 20 коп., в якості збитків понесених на лікування своїх дітей, оскільки останні отримали тілесні ушкодження, внаслідок ДТП.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач повинен був належними та допустимими доказами (ст. ст. 77, 78 ЦПК України) довести, що збитки в сумі 1 361 грн. 11 коп., були понесені на лікування травм дітей, отриманих саме внаслідок ДТП, яка відбулась 09.07.2019 р.

Разом з тим, належних доказів того, що збитки в сумі 1 361 грн. 11 коп., були понесені на лікування травм дітей, отриманих саме внаслідок вищезазначеної ДТП, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач залучила експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з метою визначення розміру заподіяної шкоди, у зв`язку з чим понесла додаткові витрати у розмірі 1 015 грн. 20 коп., таким чином загальна сума збитків завданих позивачу, внаслідок ДТП становить 143 471 грн. 61 коп.

Враховуючи, що фактичний розмір заподіяної відповідачем шкоди становить 143 471 грн. 61 коп., а з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» стягнуто 99 000 грн., то суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає 44 471 грн. 61 коп. (143 471 грн. 61 коп. - 99 000 грн. = 44 471 грн. 61 коп.)

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 було спричинено певних душевних страждань, викликаних пошкодженням її автомобіля.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить зі ступеню спричинених моральних страждань, психологічного стресу позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись принципом справедливості та розумності, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 2 000 гривень.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріального та моральної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування в розмірі 99 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 44 471 грн. 61 коп. та моральну шкоду в розмір 2 000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 990 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 464 грн. 72 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА