Рішення № 92815551, 09.11.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 229/3118/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А.О., представниці позивача Чернявської О. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чернявська Ольга Дмитрівна, до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, в якому просить:

1)визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його звернення від 08.04.2019;

2)визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 127990,31 грн та припинення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

3)зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за газопостачання за особовим рахунком НОМЕР_1 у період з травня 2014 року по 30 січня 2020 року та списати заборгованість у розмірі 127990,31 грн;

4)зобов`язати відповідача за власний рахунок відновити газопостачання до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, послалася на те, що у 2007 році, згідно із договором купівлі-продажу від 16.07.2007, було придбано нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він постійно проживав зі своєю дружиною та неповнолітніми дітьми до 27 травня 2014 року.

Він є споживачем природного газу, який постачає Костянтинівське УГГ для обслуговування потреб вищевказаного нерухомого майна, що підтверджується зареєстрованим на нього особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Він своєчасно та належним чином виконував свої обов`язки як споживач та жодної заборгованості за спожитий газ не допускав, оплату здійснював згідно із поточними показниками газового лічильника. Зокрема, на травень 2014 року за послуги з газопостачання заборгованості не було.

У зв`язку з бойовими діями та проведення АТО, 27 травня 2014 року, він разом зі своєю родиною виїхав із вказаного будинку для проживання у м. Харків, де проходив службу в ГУ МВС України в Харківській, а потім Дніпропетровській областях. Потім, не повертаючись до свого будинку, його родина переїхала для проживання до м. Києва, де проживає і зараз.

Проживання його та його родини за межами Донецької області у вказаний період підтверджується довідками переселенців, посвідченням учасника бойових дій, реєстраційним посвідченням нотаріуса (підтверджує місце роботи його дружини ОСОБА_2 в м.Харків та м.Київ), копії паспортів (із зазначенням реєстрації за вказаний період часу).

Тобто, з вказаного періоду до теперішнього часу ані він, ані його родина газом не користувалися та не укладали з жодними фізичними чи юридичними особами ані усних, ані письмових домовленостей щодо можливості проживання у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На початку 2015 року його повідомили сусіди, що в належний йому житловий будинок незаконно, без будь-яких підстав та повноважень проникли, заселилися військовослужбовці Збройних сил України та постійно у ньому проживають.

За даними фактом він звернувся із заявою до правоохоронних органів. Відомості про відповідає кримінальне провадження внесено до Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень.

Також він звертався до комендатури, після чого військові залишили будинок, але, як повідомляли сусіди, лише тимчасово.

Влітку 2015 року його дружина приїхала на один день до будинку, але виявила, що в ньому без дозволу, самовільно заселилися та проживають збройні люди у військовій формі, з українською символікою, що зафіксовано нею за допомогою фотозйомки - фото всередині будинку (зброя, чужі речи - форми військовослужбовців,український стяг та інші).

На вимогу дружини військовослужбовці залишили будинок, але одразу, після її від`їзду, як потім стало відомо від сусідів, знову самовільно вселялися.

Крім того, при підготовці позовної заяви він встановив численні фото сторонніх озброєних осіб у військовій формі в соціальних сітях (Facebook) датовані 2015-2016 роках, які зроблені в середині його будинку або у дворі.

Таким чином - аж до кінця зими 2019 року у зазначеному будинку періодично проживали сторонні люди, ймовірно як військовослужбовці ЗСУ, так і батальйони МВС, які самовільно користувалися комунальними послугами, у тому числі газопостачанням.

Звертає увагу, що про незаконне проживання озброєних сторонніх людей неодноразово повідомлявся відповідач. Проте ані він, ані органи влади чи правоохоронні органи в тих умовах не могли забезпечити дотримання закону, а бойові дії у вказаному регіоні не дозволяли йому з родиною повернутися та безпечно проживати у будинку.

Більш того, представники відповідача у 2015 році декілька разів йому телефонували з метою встановлення показників лічильника, на що їм повідомлялося про те, що фактично в будинку не проживають, про факти незаконного проникнення та можливого проживання в будинку озброєних людей, що свідчить про безпосередню обізнаність відповідача про його відсутність за місцем проживання та відсутність його родини та про дійсні обставини та фактичних споживачів газу.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

На виконання положень ст. 12 цього закону було розроблено та прийнято Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500.

Керуючись розділом Х Типового договору постачання природного газу, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Незаконне вселення у його будинок сторонніх озброєних осіб у військовій формі в період проведення АТО є надзвичайною обставиною та невідворотною за умови бойових дій у регіоні, на які він не міг жодним чином виплинути. Відповідач був обізнаний про наявність такої обставини фактично одразу після її настання, що відповідно звільняє його від обов`язку сплати послуг за газопостачання у період незаконного проживання у будинку військовослужбовців. Наявність кримінального провадження за цим фактом також підтверджує непереборність вищеописаних обставин.

Листом від 08.04.2019 він повідомив відповідача про всі вище перелічені факти та про невизнання ним сум платежів за постачання газу, спожитого сторонніми особами та необхідність перерахування плати за спожитий газ, шляхом списання сум за такий період.

Разом з тим, наголошує, що він визнає за собою обов`язок сплати за постачання газу після вивільнення його будинку сторонніми особами та просив відповідача вийти за його адресою та зафіксувати показники лічильника, для того, щоб встановити початкові показники, від яких йому необхідно сплачувати за спожитий газ. У листі було вказано усі його контактні дані за його фактичним місцем проживання.

Однак, зазначений лист був повністю проігнорований відповідачем, що може бути розцінено як протиправна бездіяльність та одночасно протиправна відмова від виконання положень, встановлених Типовим договором постачання природного газу.

Показники лічильника були зафіксовані представниками відповідача лише у вересні 2019 року (це відомо з його телефонних розмов з працівником Костянтинівського УГГ). Навіть після цього, він змушений був самостійно неодноразово та систематично звертатися до відповідача для того, щоб встановити обсяг спожитого газу та сформувати квитанцію для його оплати.

Лише 29.01.2020 засобами мобільного зв`язку йому було надіслано відповідну інформацію, а 30.01.2020 він вже сплатив вказану суму. Тобто у період з вересня 2019 року по січень 2020 року було сплачено 6000,00 грн (за фактично спожитий газ) та 1331,00 грн (за транспортування газу).

За час виникнення спірних обставин він спілкувався з двома співробітниками відповідача, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Однак, 30.01.2020 засобами телефонного зв`язку він дізнався від сусідів, що за його адресою приїжджали представники відповідача, які як зрозуміли сусіди, відключили газопостачання у належному йому будинку.

При цьому, жодних офіційних повідомлень чи попереджень про наявність підстав для відключення газопостачання до нього не надходило, оскільки про всі листи на його адресу завжди повідомляв листоноша телефоном.

Лише 20.02.2020, після неодноразових телефонних дзвінків до Костянтинівського УГГ, на його e-mail адресу направлений лист про наявність боргу на 127990,31 грн, який фактично виник у період невідворотних обставин, про невизнання якого та необхідність списання якого він вказував відповідачу листом від 08.04.2019, на який так і не отримав жодної відповіді.

Тобто, про наявність заборгованості та про припинення газопостачання до будинку він письмово дізнався лише через місяць після фактичного припинення газопостачання.

Разом з тим, представниками відповідача не надано йому ані усної, ані письмової інформації, з яких саме підстав було зазначено, що показники газового лічильника становлять саме 45837 м3, яким чином була розрахована заборгованість за використаний природний газ, зокрема за період з травня 2014 року по 30.01.2020 - на час відключення газопостачання та лічильника. Його не повідомлено ані про факт складання акту про порушення, ані про його зміст.

Крім того, з моменту початку бойових дій представники відповідача жодного разу не зверталися до нього з метою проведення звірки показів газового лічильника. Про це йому достовірно відомо, оскільки за будинком доглядали сусіди і вони жодного разу не бачили, щоб до будинку приходив контролер Костянтинівського УГГ, або щоб приходили письмові вимоги про необхідність проведення такої звірки.

Більше того, він забезпечив безперешкодний доступ до будинку представникам відповідача за допомогою сусідів та пропонував їм здійснити звірку показників лічильника, однак відповідач відмовлявся це роботи через небезпеку пересування під час артобстрілів.

Відповідачем не дотримано і процедури припинення газопостачання до будинку, що свідчить про протиправність його дій.

Положеннями пунктів 24 та 25 розділу Ш Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити безперервне постачання газу, в порядку, передбаченому договором, а побутовий споживач є відповідальним за несвоєчасне та/або не повному обсязі внесення плати за надані послуги з газопостачання.

Як вже зазначалося вище, він виконував свої обов`язки до настання непереборних та невідворотних обставин та після них. Натомість, за умовами розділу Х Типового договору він не несе жодної відповідальності за невиконання обов`язків, коли наявні такі невідворотні та непереборні обставини.

Відповідно до п. 17 Правил, якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право здійснити заходи з припинення природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з письмовою вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустить представника постачальника за пред`явленням службового посвідчення на об`єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж за три дні до дати отримання повідомлення.

Натомість як убачається із даних його електронної пошти, попередження про припинення було отримано ним на e-mail лише 20.02.2020 і виключено за його систематичним зверненням, коли сусіди повідомили його про фактичне припинення газопостачання 30.01.2020.

Вважає вкрай непропорційними дії відповідача щодо відключення його будинку від газу взимку, в період опалювального сезону, без наявності альтернативи отримати газ від іншого постачальника. Навіть, якщо відповідач, за його думкою, мав законні підстави для відключення його будинку від газопостачання у тій ситуації, у якій воно відбулося, вважає його дії такими, що порушують принцип людяності. Відключення газопостачання може привести до матеріальних витрат у зв`язку з заморожуванням комунікацій будинку.

З метою врегулювання спірних обставин він звернувся до відповідача листом від 03.02.2020, однак станом на момент подання його позову жодної відповіді на нього не отримав.

Таким чином, він вжив всіх можливих заходів з метою досудового врегулювання спору, які через бездіяльність відповідача не дали жодних результатів. А тому він змушений звертатися до суду, з метою захисту своїх прав.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 116-119), в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що позивач є споживачем послуг відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Діючим законодавством на споживачів природного газу покладено зобов`язання своєчасно та в повному розмірі вносити плату за надані послуги з газопостачання. Однак, боржник не належним чином виконував це зобов`язання в частині здійснення плати, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед відповідачем.

Відповідно до Кодексу газорозподільних систем Постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, споживач зобов`язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти оператора ГРМ про всі зміни, що стосується видів споживання газу, та/або опалювальної площі, та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об`єкті. Споживачі документи та письмову заяву на переоформлення особового рахунку не подавали.

Споживач не в повному обсязі сплачує за спожитий природний газ та за особистим рахунком № НОМЕР_2 значиться заборгованість у сумі 3756,64 грн станом на 16.05.2019, що є порушенням законодавства України. Відповідно до Кодексу газорозподільних систем Постанови НКРЕКП оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.;

Абз. 2 п. 4 розділ Ш Правил постачання природного газу, що затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2496, передбачено, що якщо споживач не повернув постачальнику заяву - приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви - приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційно опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній іншій діючий постачальник.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Заяви від боржника про припинення розподілу природного газу на його об`єкт до Костянтинівського УГГ не надходило.

Пунктом 10 Правил передбачено, що за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу.

Відповідно до п. 14 Правил, періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць.

При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Послугу газопостачання відключено у зв`язку із заборгованістю. Відповідно до розділу VI глави 6, пункту 5 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕП від 30.09.2015 № 2494 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 06.11.2015 за № 1379/27824, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою Оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Кодексом та договором розподілу природного газу, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу ГРМ на об`єкти споживача до повного погашення заборгованості.

Заборгованість почала утворюватися у зв`язку з не повною оплатою використаних об`ємів газу. Позивача неодноразово повідомляли про заборгованість, яка склалася по його особовому рахунку, а саме повідомлення про самостійне припинення природного газу.

Згідно із змінами в діючому законодавстві, кожен побутовий споживач з січня 2020 року повинен сплачувати за постачання природного газу та за послуги розподілу газу за окремими квитанціями.

Договір постачання природного газу побутового споживача укладається з урахуванням ст.ст. 633,634,641,642 ЦК України на невизначений строк шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному сайті постачальника і не потребує достовірного підписання письмової форми договору.

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

Згода споживача про приєднання до умов Договору підтверджується фактом споживання природного газу, визначеного оператором ГРМ згідно з п. 13 розділу Ш Правил та частковою оплатою поставленого природного газу.

Відповідно до законодавства споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно із умовами договору.

Пунктом 4.6 Типового договору встановлено, що плата за надані послуги з газопостачання при розрахунку за квитанціями абонентської книжки повинна вноситись споживачем не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим періодом, при розрахунку за платіжними документами.

Враховуючи наведене, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дії відповідача.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 126-127), в якому зазначив, що відповідач до спірних правовідносин застосовує вимоги ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», однак залишає поза увагою, що за час існування спірних правовідносин застосуванню підлягають дві різних редакції цього закону.

Як ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019, та і ст.ст.7,8 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», який введено в дію 01.05.2019 передбачають право споживача та обов`язок виконавця надавати житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору.

У позовній заяві ним акцентовано увагу на наявність підстав для застосування розділу Х типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, відповідно до якого Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У своєму відзиві Відповідачем жодним чином не спростовано наявність форс-мажорних обставин на які він посилається, що свідчить про їх фактичне визнання.

Незрозумілим є посилання Відповідача на те, що споживачі документи та письмову заяву на переоформлення особового рахунку не надавали.

Позивач не змінював кількості зареєстрованих на його об`єкті осіб, відповідно і обов`язку щодо здійснення будь-якого переоформлення у нього не виникло. Особливо абсурдним такий довід видається з огляду на те, що в будинок незаконно проникли та тривалий час його займали невідомі особи, стосовно чого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Надалі відповідач стверджує, що він не в повному обсязі сплачує за спожитий природний газ, і за особистим рахунком № НОМЕР_2 значиться заборгованість станом на 16.05.2019 у розмірі 3756 грн.

Виникає цілком логічне запитання: на якій правовій підставі Позивач має сплачувати за особовим рахунком № НОМЕР_2 , який йому взагалі не належить. Той факт, що Відповідач навіть на момент судового розгляду не володіє достовірною інформацією щодо його особового рахунку та розміру нібито наявної заборгованості, лише вказує на правомірність його доводів та безпідставність даних про заборгованість, наведених у листі Відповідача №06/169 від 24.01.2020.

Відповідач вказує на те, що його неодноразово повідомляли про заборгованість, яка склалася по його особовому рахунку, а саме повідомлення про самостійне припинення природного газу, однак не надає письмових доказів на підтвердження цього факту.

Можливо споживача з особовим рахунком № НОМЕР_2 про щось і повідомляли, але його з особовим рахунком НОМЕР_4 не повідомляли про наявність заборгованості жодного разу, як і не надсилали йому і повідомлення про самостійне припинення природного газу.

Лист відповідача від 24.01.2020 №06/169 про припинення газопостачання був направлений йому засобами електронної пошти лише 20.02.2020, в той час як 30.01.2020 відповідач вже припинив постачання природного газу за його адресою.

Таким чином, відповідач самостійно у своєму відзиві констатує ще одне допущене ним порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09 2015 №2494, - відповідач взагалі не надсилав йому вимоги про самостійне припинення споживання природного газу.

Крім того, відповідач стверджує, що жодних заяв від нього він взагалі не одержав.

Якщо мова йде про боржника з особовим рахунком № НОМЕР_2 , то тут він не може нічого пояснити, бо не має розуміння, що це за споживач.

Натомість він, як споживач за особовим рахунком НОМЕР_4 звертався до відповідача не лише усно, але й письмово з заявами про здійснення перерахунку від 08.04.2019, від 03.02.2020, докази направлення яких наявні у матеріалах справи.

Всі ці заяви були просто проігноровані відповідачем, незважаючи на встановлений ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що діяв до 01.05.2019, та ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який введено в дію 01.05.2019 обов`язок виконавця розглядати заяви, претензії споживача.

При цьому, у спростування доводів відповідача, вважає необхідним також зазначити, що у матеріалах справи наявні докази оплати послуг відповідача після закінчення дії форс-мажорних обставин.

Всі інші доводи, якими відповідач намагається обґрунтувати факт укладення ним договору з відповідачем вважає недоречними, оскільки ці питання не є спірними у межах цієї справи.

З огляду на вищевикладене, ним у повному обсязі виконано вимоги ст. 18 ЦПК України та надано відповідні докази на підтвердження своїх вимог в той час як відповідач жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не надав, більш того відповідач взагалі не орієнтується у фактичних обставинах цієї справи, вказуючи на споживача, який не має жодного відношення до предмету спору та нього, а також наводить додаткові дані про фактичне порушення ним порядку відключення споживача від послуги, яку надає. Просив задовольнити позов повному в повному обсязі.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою судді Дружківського міського суду Донецької області від 16 липня 2020 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського УГГ про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (а.с.72).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16.09.2020 відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського УГГ про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, справу призначено до судового розгляду, учасникам справи встановлені строки на подання заяв по суті (а.с.78-79).

Судовий розгляд цієї справи, призначений на 09-30 «15» жовтня 2020 року було відкладено за клопотанням представника відповідача у зв`язку із неможливістю прибуття у судове засідання.

Судовий розгляд цієї справи, призначений на 13-00 «23» жовтня 2020 року був відкладений за клопотанням учасників справи, а саме: за клопотанням представниці відповідача для надання оригіналу документу, що підтверджує її повноваження, та клопотанням представниці позивача для надання часу на подання відповіді на відзив.

Представниця позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, його неявка згідно із п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 загальною площею 206,7 кв.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.04.2014 (а.с.14), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 21094388 від 29.04.2014 (а.с.15-16).

Позивач є споживачем природного газу, який постачає ПАТ «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації для обслуговування потреб вищевказаного нерухомого майна, що підтверджується зареєстрованим на позивача особовим рахунком № НОМЕР_1 .

В період з 27 травня 2014 року по 30 січня 2020 року відповідач забезпечував постачання природного газу до будинку АДРЕСА_1 , що не є спірним в цій справі.

08.04.2019 позивач ОСОБА_1 направив на адресу відповідача листа, в якому зазначив, що у період з 27 травня 2014 року до кінця зими 2019 року у належному йому будинку періодично мешкали сторонні особи, ймовірно як військовослужбовці ЗСУ, так і батальйони МВС, які користувалися комунальними послугами, в тому числі і газопостачанням. Ані він, ані його родина у вказаний період часу у будинку не мешкали, комунальними послугами не користувалися, а тому борг за послуги з постачання природного газу за вказаний період часу він не визнає. Разом з тим, він згодний оплачувати будь-які витрати з газопостачання, починаючи з цього періоду (а.с.46-47,45).

Факт отримання вказаного листа відповідачем, а також факт не надання відповіді на лист від 08.04.2019 відповідачем не спростовані.

30 січня 2020 року будинок позивача був відключений від газопостачання працівниками відповідача, що також не є спірним у цій справі.

Надаючи правову оцінку позиціям учасників справи та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Правовідносини, які склалися між учасниками справи, за своїм змістом є цивільними. Їх регулювання здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердж. постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс газорозподільних систем), Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 24.06.2004 № 1875-1У) встановлені права та обов`язки споживача та виконавця та передбачено, зокрема, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 09.11.2017 № 2189-УШ) споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктами першим та п`ятим частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 09.11.2017 № 2189-УШ) передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Згідно із Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831, постачальник природного газу зобов`язаний, зокрема, надавати побутовим споживачам інформацію, передбачену Законом України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», зокрема щодо ціни природного газу, порядку плати за спожитий природний газ, прав та обов`язків побутового споживача, дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання та інші відомості згідно з вимогами та умовами цих Правил, як вказано в договорі постачання природного газу побутовим споживачам. Жодні додаткові витрати за надання інформації побутовим споживачем не оплачуються; розглядати в установленому порядку претензії побутового споживача щодо нарахувань за спожитий природний газ з урахуванням вимог пункту 9 розділу VI цих Правил і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги.

У цьому випадку, досліджені докази свідчать про те, що відповідачем порушені вимоги частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил постачання природного газу затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, в частині не розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.04.2019, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду його звернення від 08.04.2019 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 09.11.2017 № 2189-УШ), що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивач послуги відповідача з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 у період з 27 травня 2014 року по квітень 2019 року не оплачував, внаслідок чого по його особовому рахунку № 17-5543 станом на 18.01.2020 виникла заборгованість у розмірі 127 990,31 грн.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 127990,31 грн, а також про зобов`язання здійснити перерахунок та списати заборгованість у розмірі 127990,31 грн та не визнаючи таку заборгованість у зв`язку із незаконним вселенням у його будинок сторонніх озброєних осіб у військовій формі, вказує, що такі обставини є надзвичайними та невідворотніми, що на його розсуд об`єктивно унеможливили виконання ним зобов`язань перед відповідачем.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3).

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1).

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження форс-мажорних обставин у спірний період часу позивач посилається на довідку про прийняття та реєстрацію заяви (а.с.44). Однак, згідно із цією довідкою 16.02.2015 прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційних номер 120150502600000162, заява про кримінальне правопорушення про те, що невідома особа з будинку АДРЕСА_1 таємно викрала майно дружини позивача ОСОБА_2 , після чого з викраденим з місця злочину зникла, чим спричинила матеріальну шкоду. Інформації щодо факту звернення позивача до правоохоронних органів з приводу незаконного вселення військовослужбовців у належний йому будинок ця довідка не містить.

Також на підтвердження форс-мажорних обставин у спірний період часу позивач на фото сторонніх озброєних осіб у військовій формі в соціальних сітях ((Facebook) датовані 2015-2016 роками, які нібито зроблені в середині його будинку або у дворі (а.с.27-43).

Проте, з зазначених фото не можливо достеменно встановити, що ці фото були зроблені за адресою: АДРЕСА_1 та без дозволу господаря будинку.

Крім того, у позовній заяві позивач вказує на те, що з приводу незаконного вселення у його будинок військовослужбовців він неодноразово звертався до комендатури, після чого військові залишили будинок, але лише тимчасово. Однак, будь-яких доказів на підтвердження факту таких звернень позивачем не надано та про наявність таких доказів не зазначено.

Не надано також позивачем будь-яких доказів, які б стосувалися періоду 2017 року - кінця зими 2019 року, а отже факт незаконного вселення сторонніх озброєних осіб у будинок АДРЕСА_1 у період з 27 травня 2014 року по кінець зими 2019 року позивачем не доведений.

Суд також зазначає, що у відповідності до п.6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999 № 2246, газопостачання припиняється у разі надання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання. Також підстава припинення газопостачання (письмова заява споживача) передбачена Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831.

Тобто законодавством передбачено право споживача на припинення газопостачання за його письмовою заявою.

Проте, у спірний період часу (протягом п`яти років) позивач заяв щодо припинення газопостачання відповідачу не подавав, що підтверджено представницею позивача у судовому засіданні. Така позиція позивача, за твердженням його представниці, викликана бажанням позивача отримувати послуги відповідача у зв`язку із необхідністю опалення будинку та необхідністю підтримання його належного технічного стану.

Таке твердження, на думку суду, свідчить про те, що позивач у спірній період часу отримував та користувався послугами відповідача, оскільки згідно із ч.1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сам по собі факт не проживання позивача та його родини у спірній період часу за адресою: АДРЕСА_1 , за умови відсутності заяви про припинення газопостачання та фактичного надання послуги, не є законодавчо визначеною підставою для звільнення споживача від обов`язку щодо спожитої комунальної послуги.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 127990,31 грн та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за газопостачання за особовим рахунком НОМЕР_1 у період з травня 2014 року по 30 січня 2020 року та списати заборгованість у розмірі 127990,31 грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо припинення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача за власний рахунок відновити газопостачання до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень п. 18 розділу Ш Правил постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, розрахунковим періодом за договором постачання природного газу побутовим споживачам є календарний місяць, крім випадку зміни постачальника відповідно до розділу V та VІ цих Правил, коли для попереднього постачальника розрахунковий період має визначатися як сума газових діб місяця, що передували даті зміни постачальника, а для нового - як сума газових діб місяця, наступних за датою зміни постачальника.

Пунктом 19 розділу Ш Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Відповідно до п. 21 розділу Ш Правил постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право, з урахуванням положень пункту 19 цього розділу, здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред`явленням службового посвідчення на об`єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж через три дні після дати отримання повідомлення.

Постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ. Для цього постачальником має бути укладений з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам (договір не вимагається у передбачених цими Правилами випадках припинення газопостачання, ініційованих через інформаційну платформу Оператора ГТС). За необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ (крім передбачених цими Правилами випадків припинення газопостачання, ініційованих через інформаційну платформу Оператора ГТС) постачальник надсилає Оператору ГРМ відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно припинити розподіл природного газу на об`єкт споживача. У такому разі Оператор ГРМ відповідно до умов укладеного договору на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання, здійснює в установленому порядку припинення розподілу природного газу на об`єкт споживача, після чого повідомляє про це постачальника.

Побутовий споживач, що має прострочену заборгованість перед постачальником за послуги з газопостачання, не має права протидіяти постачальнику та/або Оператору ГРМ у заходах із припинення газопостачання та на письмову вимогу постачальника має самостійно припинити власне газоспоживання.

Тобто, вищезазначеними Правилами встановлений певний порядок припинення газопостачання (самостійного та примусового), який передбачає обов`язкове повідомлення споживача (з позначкою про вручення) про припинення постачання природного газу.

Проте, встановлений законодавством порядок припинення постачання природного газу, відповідачем не дотриманий.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про направлення позивачу (з позначкою про вручення), вимоги про самостійне припинення власного газоспоживання або повідомлення про припинення газопостачання із зазначенням підстави припинення, дати та часу, коли буде здійснено відповідне припинення на об`єкті споживача.

Повідомлення відповідача № 06/169 від 24.01.2020 про припинення газопостачання у зв`язку із заборгованістю у розмірі 127990,31 грн, отримано позивачем засобами електронної пошти 20 лютого 2020 року (а.с. 63-68), тобто після спливу двадцяти днів після припинення постачання природного газу.

Зазначене свідчить, що відключення позивача від газопостачання відбулося із порушенням чинного законодавства.

У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Будучи монополістами у сфері надання послуг з газопостачання відповідачі не повинні зловживати своїми правами, відключення споживача від газопостачання можливе лише при наявності законних підстав.

Суд вважає, що відповідач, припиняючи газопостачання до будинку позивача залишив поза увагою те, що на момент припинення газопостачання позивач не погоджувався з розміром заборгованості за газопостачання, про що повідомив відповідача у листі від 08.04.2019 та на який не отримав відповіді; що позивачу не запропоновано реструктуризацію боргу; що відсутні докази того, що позивач дійсно отримав повідомлення про припинення газопостачання, а також не враховано, що споживачі є слабкою стороною у договорі та підлягають правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також про зобов`язання відповідача за власний рахунок відновити газопостачання до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов необхідно задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в загальному розмірі розмірі 2522,40 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, враховуючи, що судом задоволені три вимоги немайнового характеру, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір в сумі 2522,40 грн (840,80 грн х 3 = 2522,40 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Чернявська Ольга Дмитрівна (адреса: АДРЕСА_3 ) до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації (ЄДРПОУ ВП 20316946, адреса: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, буд. 76) про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправою бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації (код ЄДРПОУ ВП: 20316946, місцезнаходження ВП: 85114, Донецька область, місто Костянтинівска, вул. Ємельянова, буд. 76) щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.04.2019.

Визнати протиправими дії Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації (код ЄДРПОУ ВП: 20316946, місцезнаходження ВП: 85114, Донецька область, місто Костянтинівска, вул. Ємельянова, буд. 76) щодо припинення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації (код ЄДРПОУ ВП: 20316946, місцезнаходження ВП: 85114, Донецька область, місто Костянтинівска, вул. Ємельянова, буд. 76) за власний рахунок відновити газопостачання до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації судовий збір у загальному розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.В. Каліуш