Рішення № 92814629, 12.11.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8716/20

Провадження № 2/712/2214/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:

головуючого судді Троян Т.Є.

при секретарі Ліпатової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой Аліни Анатоліївни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой Аліни Анатоліївни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой Аліни Анатоліївни № 1867 від 13.08.2020 року про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №0234/040835-ZP від 20.09.2013 року в розмірі 48 351, 17 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження № 59964635 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой Аліни Анатоліївни № 1867 від 13.08.2020 про стягнення боргу у розмірі 48 351, 17 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню так як він вчинений з порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості; розрахунок заборгованості, який доданий до заяви не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог відповідача. Крім того, стягувачем перед зверненням до нотаріуса не надіслано боржнику письмову вимогу про усунення порушень, з зазначенням строку для добровільного виконання у строк 30 днів. Зазначила, що відсутні докази того, що ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 29.01.2019 року отримав право вимоги до позивача за кредитним договором №0234/040835-ZP від 20.09.2013. Просила позов задовольнити.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.09.2020 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 17.09.2020 року відповідачам був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачі ТОВ «Вердикт Капітал», приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А свій відзив не подали, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; приватний нотаріус витребувані матеріали на підставі яких було вчинено виконавчий напис не надав, про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду відповідачі не повідомляли.

Третя особа –приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А., отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, своїм правом подати заяви по суті справи не скористалася, пояснень на позовну заяву не подавала.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір 0234/040835-ZP від 20.09.2013 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в порядку та на умовах, визначених договором.

28.01.2019 р. згідно договору факторингу право вимоги заборгованості за вказаним кредитом було передано від ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Веста». 29.01.2019р. згідно договору про відступлення права вимоги право вимоги заборгованості за вказаним кредитом було передано від ТОВ «Фінансова компанія «Веста» до ТОВ «Вердикт Капітал».

13 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой А.А було вчинено виконавчий напис № 1867 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», суми заборгованості в розмірі 47701,17 грн., у тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 15145,06 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 24958,82 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 7597,29 грн., за вчинення виконавчого напису 650,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню – 48 351, 17 грн.

05.09.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. на підставі виконавчого напису була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а 30.04.2020 року – постанову про звернення стягнення на заробітну плату.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат"та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно достатті 87 Закону України "Про нотаріат"для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат"визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат"та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України "Про нотаріат"захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України "Про нотаріат"у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Банк не надав ні нотаріусу, ні суду, під час судового розгляду, доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису.

Матеріали справи не містять всіх умов кредитного договору, який був укладений між сторонами.

Договір банківського рахунку, підписаний позивачем 20.09.2013 року, не дає суду можливості встановити реальну дійсну безспірну заборгованість позивача перед Банком на час звернення стягувача до приватного нотаріуса, оскільки з поміж іншого не містить чітких умов, щодо нарахування заборгованості за сумою кредиту, відсотків.

З вказаного договору вбачається, що складовою кредитного договору укладеного між позивачкою та Банком, також є «Попередня інформація про умови кредитування фізичних осіб», зазначених у Додатку 1, Додатку 2 до цього договору, але суду не було відповідачами надано доказів того, що документи з вищезазначеною Інформацією були надані нотаріусу на час вчинення виконавчого напису. Відповідач взагалі не надав суду докази щодо направлення нотаріусу документів, що стали підставою для вчинення спірного виконавчого напису.

Крім того, суду не надано доказів з боку відповідача, що відповідач надав нотаріусу підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які необхідні для вчинення виконавчого напису.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішеннянеобхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой Аліни Анатоліївни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. від 13.08.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1867, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором 0234/040835-ZP від 20.09.2013 року, у загальній сумі 48 351, 17 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: м. Київ, вул.Кудрявський узвіз, б.5Б) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду безпосередньо або через Соснівський районний суд м.Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 12.11.2020.

Головуючий: Троян Т.Є.