Рішення № 92814456, 09.11.2020, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/42/20

Номер провадження № 2/699/201/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2017» про стягнення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив у суд даний позов і просив стягнути з відповідача невиплачений розрахунок при звільненні в сумі 11 180 грн 11 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 листопада 2019 року по день постановлення рішення суду (на дату подачі позовної заяви до суду за 49 робочих дні ця сума складає 53 805 грн 43 коп. (49 днів х 1098 грн 07 коп.), моральну шкоду 5000 грн 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з 18 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року працював на умовах безстрокового трудового договору в ТОВ «РУБІН-2017» на посаді оператора верстатів з програмним керуванням. Наказом № 57 від 31.10.2019 року його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

14.11.2019 року, тобто із затримкою на 14 днів, відповідачем була частково погашена заборгованість по розрахунку при звільненні в сумі 16533 грн 79 коп. Решта заборгованості по заробітній платі в сумі 8999 грн 99 коп (з ПДФО і військовим збором 11 180 грн 11 коп) не виплачена. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 листопада 2019 року по день постановлення рішення суду.

Крім того, несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідачем йому завдано моральну шкоду, тому що він працював і заробив свою заробітну плату, яку відповідач в день звільнення не виплатив, а в подальшому виплатив лише частково і то лише після звернення до Державної служби України з питань праці. Все це принижувало і принижує його, він змушений був тоді і зараз затрачати свої зусилля, час і кошти, щоб відстоювати свої законні трудові права шляхом численних звернень до відповідача, контролюючих органів, адвоката, суду. Також тривалий час позивач позбавлений можливості розпоряджатися своїми заробленими коштами, що призвело до душевного хвилювання, вимагало додаткових зусиль по організації його життя. Тому вважає, що має право на стягнення з відповідача компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн 00 коп.

Відповідачем поданий відзив на позов (а.с.65-97), у задоволенні якого останній просив відмовити, посилаючись на те, що згідно наказу та записів у трудовій книжці позивача звільнено із займаної посади за згодою сторін, але насправді його звільнено через навмисно виготовлений ним брак та внесення до нарядів неправдивих відомостей. 14.11.2019 року відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем, що становить 16533 грн 79 коп. Твердження позивача щодо заборгованості по заробітній платі в сумі 8999 грн 99 коп не відповідає дійсності, оскільки вказана сума була утримана із його заробітної плати на підставі актів про брак та наказів про покриття завданої шкоди. Позивачу було відомо про суму, що підлягала відрахуванню з його заробітної плати, проте він відмовився від підпису у складених актах про брак. Тому затримка у проведенні розрахунку становить 10 робочих днів, оскільки 14.11.2019 року проведено повний розрахунок з позивачем. Середньоденна заробітна плата позивача становить 577 грн 16 коп, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 5771 грн 60 коп та за вирахуванням податків становить 4646 грн 14 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач вважав, що позивачем не доведено її заподіяння.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, посилаючись на складну епідеміологічну ситуацію та зловживаючи своїми процесуальними правами щодо можливості відкладення розгляду справи, свого представника у суд не направив (а.с.54, 100, 107), у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про можливість слухання справи у відсутність останнього.

У зв`язку з неявкою сторін у суд фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що з 18 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 працював на умовах безстрокового трудового договору в ТОВ «РУБІН-2017» на посаді оператора верстатів з програмним керуванням.

Наказом № 57 від 31.10.2019 року його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вищевикладені обставини підтверджуються трудовим договором №02419 від 18.02.2019 року та записами у трудовій книжці (а.с.13-17, 33-35).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак в порушення зазначених норм відповідач при звільненні не виплатив позивачу нараховану заробітну плату.

Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.1 ст.116 ЦПК України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В зв`язку із порушенням відповідачем законодавства про працю позивач звертався до Державної служби України з питань праці. Інспектором праці було винесено припис про усунення виявлених порушень, в якому було зобов`язано директора ТОВ «РУБІН-2017» усунути порушення щодо виплати заробітної плати .

14.11.2019 року, тобто із затримкою на 14 днів, відповідачем була погашена заборгованість по розрахунку при звільненні в сумі 16533 грн 79 коп., що підтверджується відповіддю Головного управління Держпраці у Київській області від 21.11.2019 року №4.4/2-КО-5729-6383, даними карткового рахунку НОМЕР_1 та розрахункового листа за листопад 2019 року (а.с.18, 23, 80).

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу, отриманих 17.12.2019 року від Пенсійного фонду України, за жовтень 2019 року сума заробітку ОСОБА_2 у ТОВ «РУБІН-2017» склала 31719 грн 00 коп ( сума вказана без виключення суми відрахування ПДФО 18% та військового збору 1,5%). Таким чином, до виплати позивач мав отримати заробітну плату в сумі 25533,78 грн, а отримав лише 16533 грн79 коп.

Розрахунок ПДФО: 31719.00 грн х 18% (ставка ПДФО) = 5709.42 грн

Розрахунок військового збору: 31719.00 грн х 1,5% (ставка військового збору) = 475,78 грн.

Утримання із заробітної плати становить 6185.20 грн (5709.42 грн + 475.78 грн).

Тому позивач вважає, що сума, що підлягає виплаті за жовтень 2019 року становить 25533,78 грн (31719.00- грн - 5709.42 грн - 475.78 грн). Відповідно заборгованість по заробітній платі становить 8 999 грн 99 коп. (25533.78 грн - 16533.79 грн).

На спростування відсутності заборгованості по заробітній платі відповідачем суду надано наступні докази.

Згідно акту про брак від 06.09.2019 року №0609019-01 ОСОБА_1 виготовлено деталі, які містять брак, собівартість якого становить 6375 грн 24 коп (а.с.81).

Згідно акту про брак від 20.10.2019 року №201019-01 ОСОБА_1 виготовлено деталь, яка містить брак, собівартість якого становить 1576 грн 86 коп (а.с.82).

Згідно акту про брак від 23.10.2019 року №231019-01 ОСОБА_1 виготовлено деталі, які містять брак, собівартість якого становить 1047 грн 90 коп (а.с.83).

На підставі вказаних актів та наказів товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2017» про покриття завданої шкоди від 16.09.2019 року №27-1, від 25.10.2019 року №31-2, від 28.10.2019 року №32-1 вирішено відрахувати із заробітної плати ОСОБА_1 собівартість браку в загальній сумі 9000 грн (а.с.84-86).

ОСОБА_1 відмовився від підпису у актах про брак та наказах про покриття завданої шкоди, про що комісією ТОВ «Рубін-2017» складені акти про відмову від підпису (а.с.87-89).

Із розрахункового листа за жовтень 2019 року вбачається, що із заробітної плати відраховано 9000 грн (а.с.90).

Згідно п.1 ст.133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами (ч.1 ст.135-1 КЗпП України).

Вимогами ч.1, 2 ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

Враховуючи вище викладене, а саме що ОСОБА_1 були виготовлені браковані деталі, загальна собівартість яких становить 9000 грн, що не перевищує його середнього місячного заробітку і вказана сума відрахована з його заробітної плати у жовтні 2019 року, позивачем не спростовані надані докази, тому заборгованість по заробітній платі відсутня, оскільки 14.11.2019 року з позивачем проведено повний розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь, працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розрахунок середньоденного заробітку:

нарахована заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, які передували звільненню за серпень - вересень 2019 року згідно даних Пенсійного фонду України та розрахункових листів становить 24240.63 грн (15498.00 грн +8742.63 грн), число робочих днів за серпень-вересень 2019 року - 42 дні.

Тому середньоденна заробітна плата становить 577,16 грн (24240.63 грн : 42 дні).

За таких обставин середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2019 року по 14.11.2019 року складає 5771.60 грн ( 10 робочих днів х 577,16 грн.).

Вказаний розрахунок узгоджується з правовою позицією ВСУ у справі №6-2807цс16 від 01.03.2017 року, в якій зазначено, що згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13.01.2000) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача компенсації за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн 00 коп.

Позивач зазначає, що несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідачем йому завдано моральну шкоду, тому що він працював і заробив свою заробітну плату, яку відповідач йому в день звільнення не виплатив, а в подальшому виплатив лише частково і то лише після звернення до Державної служби України з питань праці. Все це принижувало і принижує його, він змушений був тоді і зараз затрачати свої зусилля, час і кошти, щоб відстоювати свої законні трудові права шляхом численних звернень до відповідача, контролюючих органів, адвоката, суду. Також тривалий час він позбавлений можливості розпоряджатися своїми заробленими коштами, що призвело до душевного хвилювання, вимагало від нього додаткових зусиль по організації мого життя.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що неправомірними діями відповідача позивачу була дійсно заподіяна моральна шкода та визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн 00 коп, що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Враховуючи викладене, аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, оскільки відповідач при звільненні позивача 31.10.2019 року не виплатив йому нараховану заробітну плату, а виплатив лише 14.11.2019 року, а тому останній повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день проведення розрахунку, тобто з 01.11.2019 року по 14.11.2019 року, за 10 робочих днів в сумі 5771,60 грн та відшкодувати заподіяну моральну шкоду в сумі 500 грн 00 коп.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн, ціна позову за вимогу про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди становить 58805,43 грн, судом позов задоволено частково та стягнуто 6271,60 грн, відсоток задоволених позовних вимог становить 10,6% (6271,60 грн*100%/58805,43 грн).

Тому суд, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати (сплачений судовий збір) пропорційно розміру задоволених позовних вимог і становить 89,12 грн (840,80 грн*10,6%/100%).

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2017» про стягнення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2017», вул.Олександра Довженка, 18А, кімн.3-4 м.Київ, 03057, код 41395288 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Корсунь-Шевченківським РС УДМС України в Черкаській області 11.10.2013 року, РНОКПП НОМЕР_3 , інші відомості суду не відомі,

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2019 року по день проведення розрахунку 14.11.2019 року за 10 робочих днів в розмірі 5771,60 грн;

моральну шкоду в сумі 500 грн 00 коп.

- судовий збір в сумі 89,12 грн.

Суми вказані без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають нарахуванню та утриманню роботодавцем.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути поданою до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Свитка С.Л.