Вирок № 92814238, 12.11.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/1182/20

Провадження №1-кп/636/631/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю: прокурора Башкової Ю.А., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника Супрун В.В., секретаря судового засідання Гуслєвої М.Ю., розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12020220440000129 від 03.02.2020 року за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, такого, що працює вантажником, перебуває у цивільному шлюбі, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимого:

1) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.06.1989 року за ч. 2 ст. 215-3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з застосуванням ст. 46-1 КК України з відстроченням виконання вироку на 2 роки;

2) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.01.1990 року за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці з додатковою мірою покарання - конфіскацією майна;

3) вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.01.1994 року за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3, ч. 3 ст. 193, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з додатковою мірою покарання - конфіскацією майна;

4) вироком Харківського районного суду Харківської області від 13.05.1998 року за ч. 3 ст. 81 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з додатковою мірою покарання - конфіскацією майна;

5) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.02.2002 року за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з додатковою мірою покарання - конфіскацією майна;

6) вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.02.2012 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

7) вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.07.2015 року за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 2 місяці; ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.04.2019 року умовно-достроково звільненого від відбування покарання згідно вимог ст. 81 КК України на невідбутий строк 3 місяці 4 дні, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Рогань Харківського району Харківської області, українки, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, такої, що офіційно не працює, перебуває у цивільному шлюбі, яка перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом F 91,1; F 06,8, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше судимої вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільненої від відбування покарання на підставі п. «а», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2020 року у денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок інших осіб, переконавшись, що їх дії залишаться непоміченими для сторонніх осіб, удвох проникли на територію дачного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Так, ОСОБА_1 переліз через огорожу та проник на територію огородженого по всьому периметру дачного домоволодіння, після чого зірвав замок з хвіртки, тим самим надавши вільний доступ ОСОБА_2 для проникнення останньої на територію дачного домоволодіння. Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 знайшов на території дачного домоволодіння металеву трубу, якою розбив одне з вікон в будинку та проник всередину, звідки викрав наступне майно: DVD караоке систему «LG» №DKS-9500H, вартість якої складає 1098,33 грн.; м`ясорубку «Braun Multiquick 3», вартість якої складає 910,00 грн.; сковорідку «Gusto GT- 2102-28», вартість якої складає 238,87 грн., електрочайник «ST ЕК-8441», вартість якого складає 147,70 грн., фен «Scarlett SC-078», вартість якого складає 172,90 грн.; спутниковий HD ресивер «Sat-Integral S-1218 HD ABLE», вартість якого складає 253,05 грн.; 4 батарейки марки «ГЕТРЕДИ», вартість яких складає 10,37 грн.; пачку цукру «Кожен день», вартість якого складає 13,80; пачку насіння «SEMKI», вартість якої складає: 31,39 грн.; пачку насіння «SEMKІ», вартість якої складає 27,70 грн.; 4 упаковки томатної пасти «ЧУМАК», вартість за одну упаковку складає 5,41 грн.; банку молока незбираного згущеного з цукром «Заречье» Преміум», вартість якої складає 34,94 грн., банку молока незбираного згущеного з цукром «РОГАЧЕВЬ», вартість якої складає 39,00 грн.; банку консерв рибних «Своя лінія», вартість якої складає 19,60 грн.; банку консерв «М`ясна лінія», вартість якої складає 36,00 грн.; банку кукурудзи «ВЕРЕС», вартість якої складає 22,70 грн.; 2 банки бичків в томатному соусі «БЕРДЯНСЬКА РИБКА», вартість яких складає 39,18 грн., що належить потерпілій ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_1 зазначені речі складав у пакети та передавав через вікно ОСОБА_2 , яка складала викрадене майно біля дачного будинку. Проте, ОСОБА_1 помітивши всередині будинку систему сигналізації повідомив про зазначену обставину ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинні дії були припинені, оскільки останні злякались, що їх може бути викрито та з місця злочину зникли, без майна потерпілої ОСОБА_3 . В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було затримано працівниками наряду реагування поліції охорони.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали прямий умисел, спрямований на доведення злочину до кінця, а саме на викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 , але у зв`язку з тим, що не знали про те, що дачний будинок, який належить потерпілій ОСОБА_3 та розташований за адресою: 63520, Харківська область, Чугуївський район, землі Введенської селищної ради, садівниче товариство «Керамік» зона №04, товариство №1, дільниця №47, квартал №1 по лінії №1, був облаштований системою сигналізації, яка контролює цілісність його будівельних конструкцій та забезпечує виїзд наряду реагування поліції охорони у випадку спрацювання сигналізації об`єкту для встановлення причин надходження сигналу «Тривога», вжиття можливих заходів для припинення очевидних протиправних дій стосовно об`єкта з боку інших осіб, з причин, що не залежали від їх волі не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи за №446/20 від 06.02.2020 року, вартість викраденого майна, а саме: DVD караоке системи «LG» №DKS-9500H, м`ясорубки «Braun Multiquick 3», сковорідки «Gusto GT-2102-28», електрочайнику «ST ЕК-8441», фену «Scarlett SC-078», пачки цукру «Кожен день», спутникового HD ресивер «Sat-Integral S-1218 HD ABLE», 4 батарейок «ГЕТРЕДИ», пачки цукру «Кожен день», пачки насіння «SEMKI», пачки насіння «SEMKI», 4 упаковок томатної пасти «ЧУМАК», банки молока незбираного згущеного з цукром «Заречье» Преміум», банки молока незбираного згущеного з цукром «РОГАЧЕВЬ», банки консерв рибних «Своя лінія», банки консерв «М`ясна лінія», банки кукурудзи «ВЕРЕС», 2 банок бичків в томатному соусі «БЕРДЯНСЬКА РИБКА», складає: 3100,94 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 3100, 94 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжка, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Від потерпілої ОСОБА_3 до суду надійшла заява, в якій вона просила суд розглянути кримінальне провадження та заявлений нею цивільний позов за її відсутності. Суд, відповідно до ст. 325 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, прийшов до висновку щодо можливості за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду і вирішив провести судовий розгляд без неї.

Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у висунутому їм обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнали повністю, щиро розкаялись, підтвердили обставини замаху на вчинення ними кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб їх вчинення. Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили, що дійсно, 02.02.2020 року проникли до дачного домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: Харківська область, Чугуївський район, землі Введенської селищної ради, садівниче товариство «Керамік» зона №04, товариство №1, дільниця №47, квартал №1 по лінії №1 та намагались викрасти з середини будинку DVD караоке систему, м`ясорубку, сковорідку, електрочайник, фен та харчові продукти, однак, коли помітили, що в будинку є система охорони, залишили викрадене майно та зникли з місця вчинення злочину, однак пізніше були затримані співробітниками наряду реагування поліції охорони.

Цивільний позов потерпілої, обвинувачені теж визнали та повністю з ним погодилися.

Враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинувачених, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують їх особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжки, вчиненої повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаною з проникненням у житло, що належить ОСОБА_3 та вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжки, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, поєднаною з проникненням у житло, що належить ОСОБА_3 , доведена повністю. Дії обвинувачених підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочину.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , є щире каяття та вчинення злочину жінкою у стані вагітності. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він перебуває у цивільному шлюбі, працює вантажником, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у межах санкцій цієї статті.

Разом з цим, матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_1 до цього вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів, при цьому реально відбував покарання у виді позбавлення волі. Проте, долучені до матеріалів кримінального провадження додаткові документи свідчать, що він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 працює вантажником та забезпечує свою родину, має постійне місце реєстрації та проживання за яким характеризується позитивно, визнав вину у скоєному, щиро кається, повністю визнав вимоги потерпілої щодо відшкодування спричиненої шкоди, прокурор під час судових дебатів вважав за можливе виправлення обвинуваченого за умови застосування йому ст. ст. 75 та 76 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням . Таким чином суд приходить до висновку, що обвинувачений намагається адаптуватись у суспільному житті і вживає для цього певні заходи, які свідчать, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, зваживши на обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, повне визнання обвинуваченим позову потерпілої, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. А відтак покарання обвинуваченому потрібно призначити у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, враховуючи ч. 3 ст. 15, із застосуванням ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, одночасно поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню. На думку суду таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за ст. 185 ч. 1 КК України та була звільнена від відбування покарання на підставі п. «а», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», тому вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у межах санкцій цієї статті.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 12.03.2020 року за №184 ОСОБА_2 страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 перебувала у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченій ОСОБА_2 потрібно призначити у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть її виправленню, оскільки таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Розглядаючи заявлений потерпілою цивільний позов до обвинувачених про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

В частині 5 цієї статті зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як слідує зі змісту позовної заяви, потерпіла просить стягнути з обвинувачених майнову шкоду у розмірі 8034 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що при проникненні до домоволодіння ОСОБА_3 обвинувачені розбили вікно будинку, пошкодили дверний замок з гарнітуром, захисну роль-ставню, замок на калитку та склопакет у міжкімнатній двері.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 цієї статті зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу вищенаведених норм закону слідує, що особою, яка вчинила злочин, відшкодовуються шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи.

Після вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення ОСОБА_3 була вимушена замінити захисні ролети на вікна, дверний замок та замок на калитку, склопакет та віконний блок.

Відповідно до квитанції №45 від 10.02.2020 року ОСОБА_3 сплатила ФОП ОСОБА_4 3032 грн. за придбані захисні ролети по рахунку-фактурі №СФ-0000006 від 10.02.2020 року (а.с.38,44). Згідно рахунку на плату №353 від 05.02.2020 року ОСОБА_3 придбала віконні блоки із ПВХ на суму 3800 грн. (а.с.46). Як слідує з видаткової накладної №РН0316608 від 07.02.2020 року, потерпіла сплатила ФОП ОСОБА_5 102 грн. за замок ВС-4 (лодочка) Арико (а.с.39). Відповідно до рахунку-фактури №ко-0000044 від 08.04.2020 року вартість слопакету склала 750 грн. (а.с.42). 10.02.2020 року за видатковою накладною №000000440 потерпіла сплатила СПДФЛ ОСОБА_7 350 грн. за дверний замок та дверний гарнітур (а.с.45).

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги потерпілої щодо стягнення з обвинувачених на її користь спричинену майнову шкоду підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинувачених встановлена під час розгляду справи в суді, завдана шкода не відшкодована, її розмір підтверджується наданими потерпілою суду письмовими доказами, а відтак з обвинувачених необхідно стягнути 8034 грн.

Крім того, потерпіла зазначає, що вчиненим злочином їй було також завдано моральної шкоди, що виразилась у емоційних хвилюваннях та душевних стражданнях, які спричинили потерпілій значні нервові розлади і негативно позначились на звичному способі життя та здоров`ї, які вона оцінює у 2 000 грн.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода у тому числі полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у п. 3 роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд погоджується з тим, що потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинувачених і потерпіла зазнала душевних страждань, а відтак її вимоги щодо стягнення з обвинувачених спричиненої їй моральної шкоди теж підлягають задоволенню у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №446/20 від 06.02.2020 року у розмірі 300 грн. та судової дактилоскопічної експертизи №10/1/218СЕ-20 від 17.02.2020 року у розмірі 2 826,18 грн.

Відносно обвинуваченої ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду від 13.03.2020 року був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 місяці та покладені обов`язки згідно ст. 194 ч. 5 КПК України по 12.05.2020 року. Ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 13.03.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, строком на 2 місяці та покладені обов`язки згідно ст. 194 ч. 5 КПК України по 12.05.2020 року, після спливу строку дії вказаних запобіжних заходів, стороною обвинувачення клопотання щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу не надходило.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вважає за необхідне визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши на неї обов`язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 8034 (вісім тисяч тридцять чотири) грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 3126 (три тисячі сто двадцять шість) грн. 18 коп.

Речовий доказ: медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_2 з написом 2575-14, К-11, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути у володіння КНП Харківської обласної Ради «Обласний психоневрологічний диспансер».

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча -