Ухвала суду № 92812113, 12.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/6086/20

Провадження № 1-кп/428/678/2020

УХВАЛА

іменем України

12 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Бойко Н.В.,

за участю секретаря Соха К.С.,

прокурора: Лещинської О.Я.,

обвинувачених: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

захисників Оверченко О.А.,

Оковітова Р.В.,

представника потерпілого Галушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370001157 від 13.06.2020 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Єлізовського району Камчатської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, освіта повна середня, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020130370001157 від 13.06.2020 року у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, ОСОБА_2 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.

Під час судового засідання прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , в обґрунтування якого посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, слабкість соціальних зв"язків обвинуваченого.

Про існування ризику, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить наступне: ОСОБА_1 , маючи не зняту та не погашену судимість, знову обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, відсутність місця роботи. Крім того, він раніше вчиняв аналогічні кримінальні правопорушення проти власності, а також той факт, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив в період випробувального терміну, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин.

Враховуючи зазначені обставини застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для забезпечення реалізації покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам.

На підставі викладеного, прокурор просить продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м"який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні захисник Оверченко О.А. заперечувала проти задоволення клопотання та просила змінити запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

У судовому засіданні захисник Оковітов Р.В. заперечував проти задоволення клопотання.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.09.2020 року продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 19 листопада 2020 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ст. 331 ч.3 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні, зокрема, що дії обвинуваченого не перекваліфіковані на більш м`які, обвинувачений офіційно не працюючий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв`язки.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винним, а також наявність непогашеної судимості, що свідчить про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеними, вони не зменшилися, та не зникли, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 197, 314, 369, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л ИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 10 січня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом семи днів з моменту її оголошення до Луганського апеляційного суду.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Суддя Н.В. Бойко